Монографія присвячена узагальненню експериментальних досліджень впливу лікарського засобу з політропними фармакологічними властивостями вінборону на фармакодинаміку широковживаного нестероїдного протизапального засобу – ібупрофену. Представлено дані про вплив ібупрофену та його комбінації з вінбороном на шлункову секрецію, проліферацію та апоптоз епітеліоцитів шлунку. Проведено оцінку ефективності комбінованого застосування ібупрофену та вінборону в лікуванні експериментального ревматоїдного артриту за даними гематологічних, біохімічних та патоморфологічних досліджень. Монографія буде корисною для широкого кола лікарів-клініцистів, фармакологів, біохіміків, патофізіологів та здобувачів закладів вищої освіти медичного, фармацевтичного та біологічного профілів. 

This monograph summarizes the experimental studies on the pleiotropic effects of vinboron on pharmacodynamics of ibuprofen which is a widely used non-steroidal anti-inflammatory drug. Data on the effect of ibuprofen and its combination with vinboron  on gastric secretion, proliferation and apoptosis of gastric epitheliocytes are presented. The effectiveness of the combined use of ibuprofen and vinboron in  the treatment of experimental rheumatoid arthritis was evaluated in  hematological, biochemical and pathomorphological studies.  The monograph will be of intersest for clinicians, pharmacologists, biochemists, pathophysiologists as well as for medical, pharmacy and biology students.  

УДК 113:573.5

У статті проаналізована ідея французького філософа Анрі Берґсона, згідно з якою філософування полягає у тому, щоби створювати нові концепти, якомога більше уточнювати терміни, виковувати нові слова. Також експлікована процедура концептуалізації. Вона полягає у наданні філософського змісту звичайним повсякденним словам чи словосполукам, наприклад, слово élaboration (розроблення). У підсумку виникають цілі сімейства концептів, які сукупно можна назвати концептивними елементами. Вказано на важливу роль зв'язку між концептотворенням та філософським перекладом. Цей з в ’язок описаний на прикладі твору Берґсона «Можливе та реальне». Ключові слова: філософський переклад, Берґсон, Дельоз, концепт, концептуалізація.

Спазмолітики – широковживана група безрецептурних лікарських засобів (ЛЗ), що застосовуються для самолікування симптомів спастичного болю. Серед спазмолітиків найпопулярнішим є дротаверин. Варто зазначити, що дротаверин зареєстрований у близько 50-ти країнах світу, включаючи Центральну, Східну Європу та Азію. У той же час, через небезпеку передозування та летальної кардіотоксичності у країнах Західної Європи та США застосування препарату заборонено

УДК: 616.133-091:547.466.64]-092.9

Содомора Ольга Олексіївна. Особливості стуктурної організації сонної пазухи за умов впливу глутамату натрію в експерименті : [ спец.] 222, 22 / О. О. Содомора - Львів, 2023 - 196 с. - Бібліогр.: с. 155-179 (214 назв).

Дисертаційна робота присвячена встановленню особливостей змін структурної організації сонної пазухи щурів самців за умов впливу глутамату натрію та після його відміни. Вперше проведено комплексне морфологічне дослідження стінки сонної пазухи білого щура самця репродуктивного віку за умов тривалої діїглутамату натрію та після його відміни. Дослідження проведено на 115 білих щурах самцях репродуктивного віку з початковою масою 180–190 г, що були поділені на експериментальну і контрольну групи. Використано гістологічні, морфометричні, статистичні та електронно-мікроскопічні методи дослідження. Вперше отримано дані щодо морфологічних змін сонної пазухи і сонного клубочка в різні терміни (через 4, 6 та 8 тижнів, а також через 2 тижні після відміни з попереднім чотири- та восьмитижневим впливом) у динаміці перорального введення глутамату натрію. Отримано нові морфометричні дані щодо структурних компонентів сонної пазухи, а саме товщина інтими, медії та адвентиції стінки сонних артерій у ділянці сонної пазухи, діаметр судин гемомікроциркуляторного русла сонної пазухи, відносна площа клубочків і товщина сполучнотканинних прошарків сонного клубочка білого щура в динаміці 8-тижневого впливу глутамату натрію, а також через 2 тижні після його відміни з попереднім чотири- та восьмитижневим споживанням

УДК 615.825.1:616.988:578,834–036.21:616.24–002]–036.82

Мета. Оцінити ефективність фізичної терапії в реабілітації осіб, які перенесли COVID-19 пневмонію, за її впливом на пов’язану зі здоров’ям якість життя і функціональний стан пацієнтів.
Матеріали та методи. Проведено анонімне анкетування 68 осіб, які перенесли COVID-19 пневмонію: 27 чоловіків і 41 жінки віком 18-90 років (медіана 58 років). Для визначення ефективності фізичної терапії використовували оцінку якості життя за 100-бальною відсотковою шкалою та рівня функціонування за шкалою Post-COVID-19 Functional Status (PCFS).
Результати. Серед обстежених осіб фізична терапія проводилася в 37 випадках (54%). Було сформовано дві групи пацієнтів: 1 група (37 осіб) – із застосуванням фізичної терапії, 2 група (31 особа) – без застосування. Методами фізичної терапії були позиціонування, дихальна гімнастика, аеробні вправи, ходіння, плавання. Переважна більшість пацієнтів 1 групи, 31 особа з 34 (91%), займалися фізичною терапією самостійно, а для навчання методикам використовували в основному інтернет-ресурси (18 осіб з 29, 62%). Перед виникненням хвороби показники якості життя в 1 і 2 групах не відрізнялася між собою (відповідно, 80,7±13,3% проти 82,6±11,5%, р >0,05). Після гострого періоду хвороби якість життя значніше знизилася в осіб 1 групи, й становила 58,1±17,0% проти 66,8±15,4% в 2 групі (р=0,026). Після видужання якість життя пацієнтів 1 групи значуще підвищилася стосовно стану після гострого періоду порівняно з 2 групою, а саме на 15,9±11,5% проти 9,7±8,9%, відповідно (р=0,019). У пацієнтів, які почали фізичну терапію в гостру фазу хвороби (9 осіб з 25, 36%), порівняно з тими, хто займався фізичною терапією лише в післягостру фазу (16 осіб, 64%), відбувалося менш виражене зниження показника якості життя після гострої фази порівняно із станом до хвороби (відповідно, на 11,1±7,8% проти 30,0±14,1%, р=0,002). В цілому, 28 пацієнтів з 30 осіб (93%) 1 групи вказали на ефективність проведеної реабілітації. Рівень функціонування за шкалою PCFS значуще покращився порівняно з станом до початку реабілітації (відповідно, 0,83±1,07 проти 1,9±3,0, р=0,008). Все ж якість життя після видужання в 1 групі не досягла рівня, який був до хвороби (відповідно, 74,1±13,0% проти 80,7±13,3%, р=0,001), що спостерігалося й у 2 групі.

Висновки. Результати дослідження вказують на ефективність застосування фізичної терапії для реабілітації пацієнтів з COVID-19 пневмонією, яку слід розпочинати вже в гостру фазу хвороби.