616.831-005.1-071.7

Цукровий діабет (ЦД) 2-го типу та депресія є значними проблемами глобальної охорони здоров’я. Зокрема, приблизно 26–30 % хворих на ЦД страждають від депресії різного ступеня тяжко-сті, а ЦД 2-го типу подвоює ризик розвитку депресії. Розвиток депресії може бути зумовлений по-ведінковими чинниками, серед яких виділяють незбалансовані харчові звички, ожиріння, недостатню фізичну активність, соціальну нестабільність, зловживання психоактивними речовинами, порушення режиму сну. Інсулінорезистентність (ІР) — це одна з провідних ознак ЦД 2-го типу, що має різні форми, специфічні для певних тканин. Зокрема, периферична ІР проявляється зниженням поглинання глюкози скелетними м’язами та жировою тканиною через дефекти функціонування рецепторів інсуліну і пору-шення сигнальних шляхів. ІР клітин головного мозку пов’язана зі зміною сигналізації інсуліну в нейронах і гліальних клітинах, асоціюється з нейродегенеративними процесами, що пов’язує її як зі зниженням когнітивних здібностей, так і з розладами настрою. Існує кілька гіпотез щодо спільних факторів ризи-ку, таких як психологічний вплив управління хронічним захворюванням, потенційно спільна генетична схильність або патофізіологічні порушення. Останні включають дисфункцію регуляції гіпоталамо-гіпо-фізарно-адреналової осі, активацію процесів хронічного запалення низької інтенсивності (ХЗНІ), зміни стану вегетативної нервової системи, дисфункцію симпатоадреналової системи; порушення регуляції інсулінової сигналізації та нейротрансмісії; активацію процесів оксидативного стресу і мітохондрі-альну дисфункцію; порушення гомеостазу кишкової мікробіоти і дисфункцію осі кишечник — мозок; дисфункціональність нейротрофічного фактора головного мозку; зміну синаптичної пластичності ней-ронів; порушення процесів автофагії. Водночас повідомляється, що взаємозв’язок між ЦД 2-го типу та підвищеним ризиком розвитку депресивних симптомів частково пояснюється підвищеним рівнем біомаркерів мікросудинної дисфункції, нейродегенерації, кінцевих продуктів глікування та артеріаль-ної жорсткості. Проте значний вплив процесів ХЗНІ не був виявлений. Мета огляду: провести аналіз сучасного стану проблеми особливостей взаємозв’язків між ІР, депресією та ЦД 2-го типу, а також проаналізувати нові тенденції та напрямки майбутніх досліджень. Пошук проводився в Scopus, Science Direct (від Elsevier) і PubMed, включно з базами даних Medline. Використано ключові слова «інсуліноре-зистентність», «депресія», «цукровий діабет 2-го типу», «нейротрофічний фактор головного мозку». Для виявлення результатів досліджень, які не вдалося знайти під час онлайн-пошуку, використовувався ручний пошук бібліографії публікацій

УДК: 616. 12-008. 331. 1 + 616-056. 52 /. 527) : [544. 27: 576. 32 ] -02 : 616. 13/. 16 - 018. 74-008. 6

Скляров Олена Євгенівна. Адипоцитокіновий дисбаланс та газотрансмітерні механізми формування ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і надвагою або ожирінням : дис. ... д-ра мед. наук. : [спец.] 14.01.02, 22 / О. Є. Скляров. - Львів, 2025. - 419 с. - Бібліогр.: с. 333-401 (631 назва).

У дисертаційній роботі вперше здійснено комплексне дослідження клініко-патогенетичних механізмів формування ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) і надвагою або ожирінням та у поєднанні з коронавірусною хворобою (COVID-19). Проведено всебічну оцінку традиційних
та новітніх чинників кардіоваскулярного ризику, включно з біомаркерами ремоделювання міокарда (розчинна форма стимулюючого фактора росту, що експресується геном 2 (sST2), галектин-3), компонентами газотрансмітерної системи крові (L-аргінін, нітрит-аніон (NO2−), гідроген сульфід (H2S), активність NO-синтази (NOS), індуцибельної NO-синтази (iNOS), конститутивної NO-синтази (сNOS) в лімфоцитах), ферментативною активністю (мієлопероксидази (МПО), супероксиддисмутази (СОД), аргінази-ІІ), адипоцитокіновим профілем (лептин, адипонектин, вісфатин), прозапальними інтерлейкінами (IL-1β, IL-6, IL-8, IL-32α), лейкотрієном В4 (LTB4) і Toll-подібними рецепторами 4 (TLR4). Також проводили визначення ранніх факторів кардіометаболічного ризику в залежності від рівня інсулінорезистентності (ІР) та 13С-метацетиновий
дихальний тест (13С-МДТ) для оцінки функціонального стану печінки у пацієнтів з АГ і надвагою або ожирінням.
Результати цього дослідження мають наукове та практичне значення і базуються на оцінюванні факторів кардіометаболічного ризику в залежності від рівня ІР, визначенні цитокінових та газотрансмітерних дисбалансів, встановленні ролі прозапальних і захисних чинників в перебігу АГ у пацієнтів з надвагою або ожирінням, що дає можливість комплексно оцінити клініко- патогенетичні механізми виникнення ЕД та своєчасно діагностувати високий ризик ускладненого перебігу АГ у пацієнтів з надвагою або ожирінням.
Розроблені прогностичні моделі з урахуванням показників sST2 і галектину-3 для виявлення раннього ремоделювання міокарда за наявності АГ у пацієнтів з надвагою або ожирінням, так і в якості прогностичного маркера серцево-судинних захворювань і тяжкості COVID-19. З’ясовано діагностичну цінність визначення IL-6 та LTB4 за наявності коронавірусної інфекції у пацієнтів з АГ і надвагою або ожирінням, що дозволить своєчасно зменшити хемоатрактантний вплив LTB4 у прогресуванні даного синтропічного коморбідного ураження.

 УДК 616.211+616.216)]-002.1-022-036-08

Численні наукові дослідження присвячені вивченню морфологічної будови голосових зв`язок та діагностичних критеріїв їх уражень.  
Мета роботи – дослідження зміни якості голосу та стану голосових зв'язок у осіб голосомовних професій, які лікувалися з приводу гострого вірусного чи бактерійного риносинуситу та продовжували працювати (мали голосове навантаження) під час хвороби.  
Матеріал і методи. Проаналізовано дані обстеження 24 пацієнтів (16 жінок та 8 чоловіків) голосомовних професій, які лікувалися з приводу гострого вірусного чи бактерійного риносинуситу та продовжували працювати (мали голосове навантаження) під час хвороби. На кожного пацієнта заповнювалася 
карта дослідження фоніатричного хворого, у якій відмічалися паспортні дані, включаючи професію, скарги пацієнта, дані анамнезу життя, анамнезу захворювання і об'єктивного обстеження ЛОР-органів: фарингоскопії, риноскопії, отоскопії, непрямої ларингоскопії, яка виконувалася за допомогою 700 або 900 
 жорсткого ендоскопа.  
Результати дослідження. Аналіз даних обстеження 24 пацієнтів (16 жінок та 8 чоловіків) осіб голосомовних професій, які лікувалися з приводу гострого вірусного чи бактерійного риносинуситу та продовжували працювати (мали голосове навантаження) під час хвороби показав, що при контрольному огляді даних пацієнтів на 7-10-й день від початку лікування при непрямій ларингоскопії та стробоскопії виявлено: крововилив у одну складку – 3 випадки, передвузликові потовщення країв голосових складок  – 8 випадків. Рухомість складок була збережена у всіх пацієнтів, але при фонації між складками утворювалася щілина в 19 хворих, що супроводжувалося гіпертонусом вестибулярних складок у 3 випадках. При проведенні стробоскопії даній групі пацієнтів асинхронність роботи голосових складок виявлено у 21 випадку. 
ЧМФ був вкорочений у 21 пацієнта і становив 12 + 1,3 с (норма – 16с),  і  в чоловіків – 16 + 1,5 с(норма – 21с).  
Висновки. При лікуванні пацієнтів голосомовних професій з гострим вірусним чи бактерійним риносинуситом при збереженні голосового навантаження спостерігаються зміни в голосових складках, з можливим їх гіпертонусом.