УДК 616.832-004.2-056.7-055-036

Резюме. Актуальність. Проведене дослідження спрямоване на аналіз перебігу розсіяного склерозу (РС)
у різних сімейних і вікових когортах для встановлення гендерно-специфічних тенденцій щодо виникнення, прогресування і тяжкості захворювання. Мета: визначення гендерно-специфічних закономірностей
перебігу РС на основі аналізу середнього віку початку захворювання, тривалості перебігу і рівня інвалідності (EDSS) у сімейних кластерах. Матеріали та методи. Досліджено когорту з 10 сімей (20 осіб),
що включала 16 жінок і 4 чоловіків. Аналіз проведено в межах таких груп: старші члени сімей (9 жінок, 1
чоловік) і молодші члени сімей (7 жінок, 3 чоловіки). Додатково проведено порівняльний аналіз за віком відповідно до класифікації ВООЗ: молоді пацієнти (9 жінок, 4 чоловіки) і пацієнти середнього віку (7 жінок).
Результати. Вища поширеність РС серед жінок підтверджена аналізом сімейних кластерів. Зокрема,
середній вік початку захворювання в жінок становив 34,67 року, що є вищим порівняно з чоловіками, у
яких цей показник становив 26 років. Аналіз показників EDSS також виявив значні гендерні відмінності.
Середній показник EDSS у чоловіків становив 6,0, що свідчить про вищий рівень інвалідності порівняно
із середнім показником EDSS у жінок, який становив 3,44. У групі пацієнтів молодого віку (до 44 років)
виявлено ранній початок РС і коротший період захворювання порівняно з пацієнтами середнього віку (від
44 до 59 років), які демонструють тенденцію до пізнішого початку хвороби і мають вищі оцінки EDSS,
що вказує на більш тяжку інвалідність. Молоді чоловіки з РС мають пізніший початок захворювання і
вищі середні оцінки EDSS, що вказує на більшу тяжкість інвалідності порівняно з молодими жінками, які,
незважаючи на швидший початок хвороби, мають нижчі середні оцінки EDSS. Висновки. Дослідження
виявило значущі гендерні відмінності у перебігу РС, які слід враховувати при клінічному веденні пацієнтів.
Одержані результати створюють основу для подальших досліджень і розробки індивідуалізованих підходів
до лікування і профілактики РС.
Ключові слова: розсіяний склероз; сімейні випадки; гендерні відмінності; розширена шкала інвалідності
(Expanded Disability Status Scale, EDSS)

УДК: УДК 612.015.11:(612.1+612.35):[612.014.46:546.16]-08

Мета. Дослідити динаміку змін показників перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту в крові й тканині печінки за умов впливу фтору до та під час проведення біологічної корекції.
Об’єкт і методи дослідження. В експериментальних умовах проведено 4 серії дослідів на статевозрілих білих щурах лінії Wistar масою тіла 170-200 г, котрим щоденно упродовж 30 днів у шлунок уводили водні розчин натрію фториду (фтор) у дозі 10 мг/кг маси тіла окремо та на фоні послідовного додавання до їжі тварин біопротекторів. У І серії дослідів фтор уводили без біопротекторів, у ІІ серії – на фоні пектину, у ІІІ – пектину і кальцію, у IV – комплексу пектину, кальцію та антиоксидантів – вітамінів С, Е, β-каротину, селену. Тваринам контрольних груп уводили питну воду і додавали до раціону відповідні біопротектори. У крові та тканині печінки визначали вміст дієнових кон’югатів, малонового діальдегіду, активність супероксиддисмутази, активність каталази, індекс антиоксидантої активності. За співвідношеннями показників активності антиоксидантного захисту та інтенсивності процесів ліпопероксидації розраховували інтегральний коефіцієнт, що характеризує антиоксидантний стан організму.
Результати дослідження та їх обговорення. Виявлено, що упродовж досліду рівень продуктів перекисного окиснення ліпідів був підвищений: дієнових кон'югатів на 15 добу досліду у крові на 168%, у печінці – на 29,8%, на 30 добу у крові – на 36,2%, печінці – на 86,5%, малонового діальдегіду у крові у межах 25,0%-53,0%, у печінці 27,9%-41,7% відповідно проти контролю. Одночасно в обидва терміни спостереження підвищилася активність супероксиддисмутази у крові на 31,4%-46,0%, у тканині печінки на 35,2%-75,2%, активність каталази знижувалася більшою мірою у крові у межах 29,2%-51,4%, у тканині печінки від 24,1% до 28,2% проти контролю. Отримані результати свідчать про наростання оксидативного стресу в динаміці інтоксикації фтором, що підтверджується низькими значеннями інтегральних коефіцієнтів. Пектин практично не сприяв покращанню антиоксидантного захисту за умов тривалого надходження фтору. Додавання кальцію з пектином до раціону тварин значно покращило перебіг метаболічних процесів у системі перекисне окиснення ліпідів – антиоксидантний захист. У тканині печінки показники ліпопероксидації реєструвалися на рівні контролю, У крові рівень дієнових кон'югатів залишився високим, малонового діальдегіду перевищував на 27,8% контрольні величини, антиоксидантний захист знижений. Ферментна ланка антиоксидантного захисту виявилася активнішою, ніж неферментна, індекс антиоксидантої активності нижчий на 31,7% проти контролю. Іони кальцію зв′язують іони фтору з утворенням у травному каналі важкорозчинної сполуки кальцію фториду, що гальмує абсорбцію фтору в кишках і надходження фтору у кров. Кальцію фторид завдяки пектину може виводитися з організму. Активація механізмів захисту стрес-лімітувальної антиоксидантної системи відбувалася завдяки застосуванню вітамінів С, Е, β-каротину і селену. Антиоксидантний захист активніший у тканині печінки, ніж у крові. Комплекс біопротекторів усуває дисбаланс між ліпопероксидацією й антиоксидантним захистом у крові й тканині печінки та покращує їхній метаболічний статус
Висновки. Натрію фторид спричинив оксидативний стрес у піддослідних тварин. Додавання до раціону лабораторних тварин одночасно пектину, кальцію, вітамінів С, Е, βb-каротину і селену активує метаболічні процеси, налагоджує рівновагу в системі перекисне окиснення ліпідів – антиоксидантний захист крові та тканини печінки і може застосовуватися для корекції антиоксидантного захисту за умов негативного впливу фтору.

УДК 616.127-005.8-06:616-056.5:611-018.26:577.115]-002-07

Анотація

РЕЗЮМЕ. В осіб з ожирінням гормон лептин визначається в крові у надмірній кількості. Відомо, що він сприяє розвитку ендотеліальної дисфункції. Лептин зумовлює зниження синтезу NO та збільшення кількості моноцитарного хемотаксичного протеїну-1, що, в свою чергу, призводить до вазоконстрикції, а також адгезії лейкоцитів до судинної стінки.

Метою дослідження було з’ясувати активність системного запалення та рівень лептину в пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST (STEMI) за наявності надмірної маси тіла (НМТ) та ожиріння.

Матеріал і методи. Було обстежено 44 пацієнти, у яких визначали концентрацію лептину (імуноферментний набір ELISA з використанням аналізатора і тест-системи DBC) та C-реактивний протеїн (СРП) (тест-система hs СРБ AccuBind® ІФА) у сироватці при поступленні в стаціонар і на 30-ту добу захворювання. Пацієнтів було поділено на 3 групи залежно від індексу маси тіла (ІМТ).

Результати. При поступленні у стаціонар вміст лептину у сироватці крові пацієнтів із STEMI за нормальної маси тіла становив (6,65±0,55) нг/мл, в осіб зі STEMI за наявності НМТ – (16,01±1,73) нг/мл, а в пацієнтів зі STEMI та ожирінням І–ІІІ ст. – (38,64±3,1) нг/мл. У пацієнтів з НМТ та ожирінням значення цього показника були достовірно вищими від рівня лептину в осіб з нормальною масою тіла. Рівні СРП були достовірно вищими у пацієнтів з ускладненнями, порівняно з особами без ускладнень, – як при госпіталізації ((15,12±1,12) мг/л проти (5,17±0,45) мг/л, р<0,001), так і на 30-ту добу спостереження ((5,63±0,71) мг/л проти (2,6±0,36) мг/л, р<0,001).

Висновок. Збільшення маси тіла пацієнтів асоціюється з достовірно вищими значеннями лептину, а серед осіб з ожирінням показник лептинорезистентності (Л/ТГ) достовірно вищий, ніж у хворих з нормальною та надмірною масою тіла.

Рівні СРП були достовірно вищими у пацієнтів з ускладненнями, порівняно з хворими без ускладнень. Одночасно у пацієнтів з ускладненнями було виявлено тенденцію до вищих рівнів лептину.

УДК 616.831-005.1:612.1]-06-07

Анотація

Вступ. Зміни клітинного складу крові є цінним джерелом інформації про стан пацієнта і тяжкість перебігу захворювання. Останнім часом для оцінки системної відповіді організму на ушкодження почали застосовувати інтегральні гемоцитометричні індекси, в тому числі співвідношення тромбоцитів і лейкоцитів. Це зумовлено тим, що тромбоцити не тільки відіграють гемостатичну роль, а й беруть активну участь у запальних реакціях, тісно взаємодіючи з різними формами лейкоцитів. На даний момент виявлено прогностичне значення окремих індексів при різноманітній патології, зокрема при інфаркті міокарда, емболії легеневої артерії, ішемічному інсульті, субарахноїдальному крововиливі.

Мета дослідження – з’ясувати особливості змін тромбоцитарних, лейкоцитарних показників крові та інтегральних гемоцитометричних індексів у пацієнтів з геморагічним інсультом залежно від прогнозу захворювання.

Методи дослідження. Обстежено 42 пацієнти з геморагічним інсультом віком (52,5±6,2) року. Хворих поділили на дві групи: 1-ша – пацієнти, яких було виписано з клініки після проведеного лікування; 2-га – пацієнти, в яких геморагічний інсульт завершився летально. Контрольну групу становили 28 практично здорових осіб без тяжкої соматичної патології та порушень мозкового кровообігу в анамнезі віком (49,3±6,6) року. Дослідження лейкоцитарних і тромбоцитарних показників крові проводили на 1-шу добу захворювання. Підраховували лейкоцитарні (нейтрофільно-лімфоцитарне співвідношення, індекс  ­відповіді на системне запалення) і тромбоцитарно-лейкоцитарні (нейтрофільно-тромбоцитарне співвідношення, тромбоцитарно-лімфоцитарне співвідношення, тромбоцитарно-моноцитарне співвідношення) індекси.

Результати й обговорення. При дослідженні лейкоцитарних і тромбоцитарних показників крові лище абсолютна кількість нейтрофілів була вірогідно вищою у пацієнтів, які померли, решта параметрів у двох групах вірогідно не відрізнялась. При підрахунку інтегральних гемоцитометричних індексів у пацієнтів, які померли в гострий період геморагічного інсульту, вірогідно більшими виявились нейтрофільно-лімфоцитарне співвідношення, індекс відповіді на системне запалення та нейтрофільно-тромбоцитарне співвідношення.

Висновки. З метою прогнозування перебігу геморагічного інсульту більш ефективним може бути не дослідження окремих параметрів загального аналізу крові, а їх інтегральна оцінка з використанням лейкоцитарних і тромбоцитарно-лейкоцитарних індексів.

УДК 616.831-009.II:616-053.2 

Мета роботи – оцінювання ступеня порушення функцій, обмеження діяльності та участі дитини з церебральним паралічем (ЦП); формування консультативного висновку для медико-соціальної експертизи лікарсько-консультатив- ними комісіями (ЛКК) згідно з принципами Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та  здоров’я (МКФ).

Матеріали та методи. Наводимо клінічний приклад оцінювання ступеня порушення функцій, діяльності та участі дитини з ЦП згідно з принципами МКФ із застосуванням стандартизованих інструментів визначення функціонального стану, формування категорійного профілю дитини. Під час оцінювання використали міжнародні стандартизовані шкали, рекомендовані міжнародною спільнотою фахівців до застосування в дітей із ЦП. Обстеження здійснили в ДЗ «Укра- їнський медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи Міністерства охорони здоров’я  України».

Результати. Під час комплексного обстеження дитини з ЦП мультидисциплінарна команда фахівців визначила ступінь порушення основних функцій організму, ступінь обмеження діяльності та участі дитини в суспільному житті, визначила вплив факторів довкілля на рівень функціонування та соціальної адаптації дитини. На підставі цих даних склали категорійний профіль пацієнта відповідно до функціонального стану дитини, який показує всі сфери життєдіяльності. Батьки дитини отримали консультативний висновок для медико-соціальної експертизи ЛКК за місцем проживання. Висновки. МКФ описує комплекс життєдіяльності та функціонування дітей із ЦП, показує зміни, що пов’язані з ростом, розвитком, станом здоров’я, на відміну від класичного клінічного огляду пацієнта. Визначення ступеня порушення функцій та обмеження життєдіяльності дитини з ЦП із застосуванням стандартизованих інструментів оцінювання дає змогу фахівцям у різних медичних установах уникнути розбіжностей під час медико-соціальної експертизи та формування реабілітаційного діагнозу. Завдяки визначенню рівня функціонування дитини з ЦП відповідно до принципів МКФ члени мультидисциплінар- ної реабілітаційної команди можуть вчасно виявити та корегувати порушення, здійснювати ранню професійну орієнтацію дитини відповідно до її функціональних можливостей.

Ключові слова: діти, церебральний параліч, МКФ, інструменти оцінювання, медико-соціальна експертиза.