У статті описуються різноманітні способи медикаментозної обробки кореневих каналів зубів залежно від виду ендодонтичної патології, яка буде лікуватись.Кореневі канали зубів було поділено на 4 групи залежно від ступеня інфікування кореневого каналу та стану його стінок. Для кожної групи кореневих каналів було визначено особливий алгоритм проведення медикаментозної обробки з метою її оптимізації. Такий підхід до ендодонтичного лікування суттєво полегшує роботу лікаря-стоматолога та дозволяє досягти прогнозованого викінчення лікування. Розроблені алгоритми можуть стати основою для створення зручних та ефективних протоколів лікування пацієнтів з різними формами пульпіту та періодонтиту.
УДК: 616.314-089.843:616.716.85018.43]-071/.072
Стабільність розташування імплантатів у тканинному оточенні щелеп є важливим чинником, який впливає на планування методики встановлення та навантаження дентальних імплантатів (ДІ). Згідно з літературними джерелами та практичними рекомендаціями вважається, що початкова механічна стабільність і відсутність будь-яких небажаних мікрорухів під час досягнення біологічної стабільності є важливими морфологічними умовами, необхідними для адекватної підготовки дентальних імплантатів до функціонального навантаження в разі протезування. Оцінювання наявних натепер методів вимірювання стабільності дентальних імплантатів чітко демонструє потребу в неінвазивному, кількісному, повторюваному та надійному способі її вимірювання. Ще в 1996 році [12] уперше повідомили про можливості використання аналізатора резонансної частоти (RFA) для оцінювання стабільності дентальних імплантатів шляхом визначення частоти вібраційних сигналів, багаторазово скерованих на поверхню датчика, уведеного в дентальний імплантат. Чим міцніше об’єднання дентальних імплантатів із кістковою поверхнею, тим вища частота резонансу, що виникає. За допомогою цієї інноваційної цифрової методики ми протягом трирічного періоду провели дослідження й аналіз даних RFA стабільності дентальних імплантатів у хворих із дефектами зубних рядів. Вимірювання інструментальних показників RFA здійснювали за допомогою цифрового пристрою Osstell в одиницях ISQ під час встановлення та перед функціональним навантаженням протезних конструкцій на дентальних імплантатах у ранньому періоді загоєння впродовж 2–4 місяців та відтерміновано – через 4–6 місяців. Для визначення успішності дентальних імплантатів
використовувався статистичний аналіз показника міжквартильного оптимуму отриманих цифрових значень RFA на етапах раннього та відтермінованого протезування в порівнянні з висхідними даними після введення дентальних імплантатів. На основі аналізу отриманих даних RFA під час імплантації виявлено, що чим менший міжквартальний діапазон показників ISQ стабільності дентальних імплантатів на хірургічному й ортопедичних етапах імплантаційного лікування хворих, тим сприятливішим буде поєднання первинної та вторинної стабільності дентальних імплантатів, що приведе до кращої остеоінтеграції.
У травні 2024 р. Олександр Дмитрович Луцик – видатний український гістолог, професор, доктор медичних наук, науковець, талановитий викладач, багаторічний завідувач катедри гістології, цитології та ембріології (1989–2020), проректор із міжнародних зв’язків (1997–2000), проректор із наукової роботи (2000–2014) Львівського національного медичного університету (ЛМНУ) імени Данила Галицького – відзначив свій 70-річний ювілей.
10 травня 2024 р. в стінах нашої Alma mater відбулася науково-практична конференція з міжнародною участю «Досягнення та перспективи лектиноморфології» з нагоди 70-річного ювілею професора катедри гістології, цитології та ембріології, лавреата Державної премії України в галузі науки й техніки Олександра Дмитровича Луцика, яка об’єднала наукову морфологічну спільноту нашої країни та провідних фахівців Польщі, Румунії, Німеччини і США.
УДК 616.34-008.6:(616.89-008.44+616.12-008.318)]-079.43-053.2
Мета роботи – вивчення особливостей параметрів варіабельності ритму серця й особистісної тривожності, а також їх вза-ємозв’язку залежно від функціонального поліморфізму val158met гена катехол-О-метилтрансферази в дітей із синдромом подразненого кишківника.
Матеріали та методи. Обстежили 26 дітей віком 6–12 років із синдром подразненого кишківника, що діагностований відповідно до Римських критеріїв ІV. Попередньо всім пацієнтам здійснили молекулярно-генетичне дослідження одно-нуклетидного поліморфізму val158met гена катехол-О-метилтрансферази методом полімеразної ланцюгової реакції з наступним аналізом поліморфізму довжин рестрикційних фрагментів. Варіабельність ритму серця оцінили за допомогою кардіоінтервалографії (Нейрософт), короткі 5-хвилинні записи у фоновій пробі. Для визначення рівня особистісної тривож-ності використали опитувальник CMAS (Children’s Manifest Anxiety Scale). Для статистичного аналізу застосували Microsoft Excel 2016 та GraphPad Prism 5.
Результати. Залежно від функціонального поліморфізму гена катехол-О-метилтрансферази обстежених поділили на 3 групи: генотип 472 GA (Val/Met) COMT – 8 осіб; генотип 472 AA (Met/Met) – 10 дітей; генотип 472 GG (Val/Val) – 8 випадків. Часові та спектральні параметри варіабельності ритму серця (ВРС) суттєво відрізнялись у кожній із груп. Найвищий рівень тривожності та найбільший відсоток LF-коливань (переважно симпатична активність) у структурі ВРС визначили в пацієнтів із генотипом Met/Met. Діти з генотипом Val/Val мали істотно нижчий рівень тривожності та порушення автономного балансу з домінуванням HF-коливань (парасимпатична активність). Прямі кореляційні зв’язки середньої сили між тривожністю та параметрами варіабельності ритму серця виявили в групах Val/Val і Val/Met, а в пацієнтів із генотипом Met/Met таких взаємозв’язків не було.
Висновки. Аналіз впливу функціонального поліморфізму val158met гена катехол-О-метилтрансферази на рівень особистіс-ної тривожності та параметри варіабельності ритму серця показав низку особливостей, що важливі для кращого розуміння порушень цереброінтестинальної взаємодії та стресостійкості в дітей із синдромом подразненого кишківника. Ці відомості можна використати для удосконалення чинних схем лікування шляхом доповнення їх різними засобами активаційної терапії, психотерапією, психофармакотерапією.
Ключові слова: ген СОМТ, особистісна тривожність, варіабельність ритму серця, синдром подразненого кишківника, діти.
УДК 616.311.2.-002-084.12-053:612.014.4
Складна екологічна ситуація на Західній Україні, природні геохімічні особливості (дефіцит фтору, йоду) створюють передумови для зниження соматичного та стоматологічного здоров’я дітей. Тому актуальним є питання розробки комплексних лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на профілактику розвитку патологічних процесів в тканинах пародонта та підвищення ефективності їх лікування. Мета роботи - вивчити ефективність лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей, які проживають на екологічно забруднених та йододефіцитних, фтородефіцитних територіях (м. Яворів та м. Жидачів). Під спостереженням знаходились діти віком 12-15 років. 59 дітей склали основну групу та 42 дитини контрольну групу (м. Львів, який належить до екологічно чистого регіону). Дітям з основної групи проводили лікування за розробленою нами схемою, в той час як дітям з контрольної групи проводилось лікування згідно протоколів МОЗ України надання медичної допомоги за спеціальністю «Терапевтична стоматологія». Наш комплекс для лікування хронічного катарального гінгівіту включав наступні місцеві заходи: професійну гігієну порожнини рота; традиційні протизапальні засоби (настоянки ромашки, звіробою, календули); аплікації на поверхню ясен гелю «Холісал»; застосування зубної пасти «Лакалут Актив Гербал» та ополіскувача «Лакалут Актив». Для загального лікування застосовували: «Кіндер Біовіталь Лецитин, гель» для підсилення функції імунної системи та «Аскорутин» для зменшення проникливості та ламкості капілярів. Оцінка найближчих результатів лікування проводилась візуально, з урахуванням зміни клінічних симптомів (на 5-6 добу) та за допомогою пародонтальних та гігієнічних індексів, імунологічних показників. Пародонтологічний статус оцінювали за індексами папілярно-маргінально-альвеолярний, комунальний пародонтальний індекс та індекс кровоточивості ясен. Гігієну ротової порожнини визначали згідно індексу Федорова-Володкіної. З метою оцінки адаптаційних можливостей організму та визначення чинників ризику виникнення уражень тканин пародонта нами досліджено вміст лейкоцитів у ротовій рідині дітей. У найближчі терміни лікування нами було виявлено зниження значень пародонтальних індексів як у основній, так і в контрольній групах. Так, на 5-6 день після початку лікування хронічного катарального гінгівіту значення папілярно-маргінально- альвеолярного індексу в основній групі становило 20,16±1,95%, що було значно нижче у порівнянні з групою контролю – 33,21±1,82%. Після лікування виявлено зниження індексу кровоточивості у дітей основної групи – до 0,94±0,11 бала проти 1,42±0,15 бала у групі контролю. Аналізуючи зміни комунально пародонтального індексу, виявлено більш значне його зниження у дітей основної групи (1,09±0,15 бала) у порівнянні з контрольною групою (1,39±0,16 бала). Поряд з нормалізацією клінічного стану тканин пародонта у дітей з хронічним катаральним гінгівітом, які знаходились під нашим спостереженням, відмічали покращення гігієни порожнини рота, що може бути обумовлено, на нашу думку, проведенням професійної гігієни, контролем якості чищення зубів, а також бесідами з гігієнічного навчання з дітьми та їх батьками. Це підтверджено показниками гігієнічного індексу Федорова-Володкіної. Оскільки місцевий імунітет є чутливим індикатором на дію факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, нами було визначено концентрацію лейкоцитів у ротовій рідині на 5-6 добу після лікування хронічного катарального гінгівіту. Звертає увагу, що після лікування на 5-6 добу кількість лейкоцитів у ротовій рідині дітей з хронічним катаральним гінгівітом груп дослідження значно зменшилась. Отже, у дітей основної групи кількість лейкоцитів становила – 205,14±4,28 × 106/л та 220,40±4,21 × 106/л у контрольній групі, що було значно нижче стосовно відповідних значень до лікування (р<0,01). У результаті застосування розробленого нами лікувального комплексу, у дітей основної групи з хронічним катаральним гінгівітом вдалося значно нормалізувати і покращити стан тканин пародонта та гігієну ротової порожнини. Це підтверджено даними індексної оцінки та результатами лабораторного дослідження.
Ключові слова: діти, лікувальний комплекс, екологічна ситуація, хронічний катаральний гінгівіт, лікувальні заходи.