Проблема антибіотикорезистентності (АР) є загрозливою для пацієнтів з хворобами дихальних шляхів (ДШ). Використання при лікуванні пневмоній низки антибіотиків, які можуть бути призначені у схемах для лікування туберкульозу (ТБ), створює передумови для формування хіміорезистентності (ХР) мікобактерії туберкульозу (МБТ).
Мета дослідження − аналіз наукової літератури щодо причин та факторів виникнення АР збудників поширених хвороб ДШ (пневмонія, ТБ).
Матеріали та методи. Проаналізовано інформацію з наукових публікацій, розміщених в базах даних «pubmed», «scopus», що стосувалась АР збудників пневмонії та ТБ.
Результати. Основними факторами, що спричиняють АР в країнах Європи, на сьогодні є: низька обізнаність громадськості і медичних фахівців щодо АР, можливість безрецептурної купівлі антибіотиків, використання залишків антибіотиків, призначення антибіотиків лікарями з метою попередити виникнення ускладнень хвороби, активна реклама фармацевтичної продукції, відсутність діагностичних тестів для виявлення поширених респіраторних інфекцій. Переважна більшість рецептів на антибіотики в амбулаторній практиці призначена для лікування інфекцій ДШ,
однак до 90% призначень є необґрунтованими. Факторами ризику АР збудників пневмонії можуть бути: супутні хвороби пацієнта (хронічна хвороба нирок, бронхолегеневі хвороби, хвороби печінки), попередня колонізація ротоглотки антибіотикорезистентними збудниками, ліжковий режим, вік до 2 років серед дітей. Лікар повинен бути настороженим щодо зараження M. tuberculosis і провести відповідну діагностику у пацієнтів із сумнівною пневмонією, особливо у дітей, людей похилого віку, пацієнтів з ВІЛ та супутньою патологією. Встановлено, що вік <65 років, проживання у великій сім´ї, лікування ТБ в анамнезі, контакт із хворими на ТБ, наявність в анамнезі госпіталізації та відвідування медичних закладів, коінфекція ТБ/ВІЛ, шкідливі звички (тютюнопаління, вживання алкоголю), рівень глікозильованого гемоглобіну ˃ 7%, є факторами ризику розвитку ХР ТБ у дорослих. Факторами ризику позалегеневого ХР ТБ у дітей є вік < 1 року, проживання у селі, малозабезпеченість сімей, контакт з бактеріовиділювачами стійких штамів MБТ, відсутність вакцинації БЦЖ, супутня патологія.
Висновки. Для зниження поширеності АР збудників хвороб ДШ слід розробити чіткі алгоритми з призначення антибіотиків, навчати пацієнтів правильному їх використанню, вдосконалювати методи діагностики поширених інфекцій. Для подолання ХР ТБ необхідно вчасно виявляти хворих і блокувати передачу інфекції, розробляти чіткі алгоритми контролю за виявленням і лікуванням ХР ТБ в групах ризику, наприклад серед пацієнтів з цукровим діабетом, інтенсифікувати розроблення препаратів з новими механізмами дії, ініціювати тестування для виявлення ТБ у групах ризику із сумнівною пневмонією.

Introduction. The problem of antibiotic resistance (AR) is threatening for patients with respiratory tract diseases (RTD). The use of antibiotics in the treatment of pneumonia, which can be prescribed in the schemes for the tuberculosis (TB) treatment, creates the prerequisites for the formation of chemoresistance (CR) of mycobacterium tuberculosis (MBT). The purpose of our research is to analyze the scientific literature on the causes and factors of the occurrence of AR of the сommon RTD pathogens (pneumonia, tuberculosis).
Materials and methods. The information on AR of pneumonia and tuberculosis causative agents obtained from scientific publications published in the «pubmed» and «scopus» databases has been analyzed.
Results. The main factors causing AR in European countries today are: low awareness of the public and medical professionals about AR, over-the-counter purchase of antibiotics, use of antibiotic residues, the desire of doctors to avoid complications of the disease, advertising of pharmaceutical products, frequent lack of diagnostic tests to detect common infections. The vast majority of antibiotic prescriptions in ambulatory practice are for the treatment of respiratory tract infections, but up to 90% of them are unwarranted. Сoncomitant diseases of the patient (chronic kidney disease, bronchopulmonary diseases, liver diseases), previous colonization of the oropharynx with AR pathogens, bedridden state, age up to 2 years can be risk factors for AR of pneumonia pathogens. The physician should be alert for M. tuberculosis infection and perform appropriate diagnosis in patients with suspected pneumonia, especially in children, the elderly, and patients with HIV and comorbidities. It has been established that less than 65 years of age, living in a
large family, history of TB treatment, contact with TB patients, history of hospitalization and visits to medical institutions, TB/HIV
co-infection, bad habits (smoking, alcohol consumption), glycosylated hemoglobin level ˃ 7% were risk factors for chemoresistant TB in adults. Risk factors for chemoresistant extrapulmonary TB in children were: up to 1 year of age, living in a village, poor family income, contact with bacterial isolates of resistant MBT strains, lack of BCG vaccination, concomitant pathology.
Conclusions. In order to reduce the prevalence of AR of the RTD pathogens, clear algorithms for prescribing antibiotics should be developed, patients should be trained in their correct use, and methods of diagnosing common infections should be improved. In order to overcome CR TB, it is necessary to detect patients in time and block the transmission of infection, develop clear control algorithms for the detection and treatment of CR TB in risk groups, for example, among patients with diabetes, intensify the development of drugs with new mechanisms of action, initiate testing for the detection of TB in risk groups with suspected pneumonia.

УДК 616.24:316.62

Якість життя (ЯЖ) є важливим критерієм стану здоров’я та його змін, дає змогу визначити перебіг хвороби, ефективність терапії, провести ранжування та групування пацієнтів, сформувати план реабілітації та стежити за його втіленням.
Мета роботи — визначити якість життя (ЯЖ) пацієнтів із загостренням хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), її кореляційні зв’язки та оцінити залежність цих показників від маси тіла пацієнтів.
Матеріали та методи. У дослідження було залучено 145 пацієнтів із загостренням ХОЗЛ, яких розподілили на три групи залежно від індексу маси тіла: 1-ша група — 42 (30 чоловіків та 12 жінок, медіана віку — 50 років) пацієнти із нормальною масою тіла, 2-га група — 41 (29 чоловіків та 12 жінок, медіана віку — 52 роки) пацієнт із надмірною масою тіла, 3-тя група — 62 (37 чоловіків та 25 жінок, медіана віку — 52 роки) пацієнти з ожирінням. Усім пацієнтам визначали рівень лептину в крові, проводили тест з оцінки ХОЗЛ, оцінювали ЯЖ за респіраторним опитувальником госпіталю святого Георгія (St. George Respiratory Questionnaire (SGRQ)) та виразність тривоги і депресії за госпітальною шкалою тривоги та депресії
(HADS). Результати опрацьовано статистичними методами.
Результати та обговорення. Підсумкова оцінка ЯЖ пацієнтів із загостренням ХОЗЛ становила 45,6 %. Найбільший вплив на ЯЖ мав компонент «симптоми» (60,2 [48,4; 73,6] %), дещо менший — компоненти «активність» (47,7 [35,8; 66,2] %) та «психосоціальний вплив» (39,4 [26,4; 56,4] %). У жінок ЯЖ була дещо нижчою порівняно з чоловіками (62,8 та 57,1 %; 53,4 і 44,8 %; 41,5 та 36,5 %; 53,4 і 41,7 %). Істотно нижчою була ЯЖ у курців порівняно з пацієнтами, які ніколи не курили (за компонентом «вплив» та підсумковою оцінкою ЯЖ: 47,3 [40,1; 62,9] і 32,8 [18,8; 42,6] %; 57,3 [43,0; 63,4] і 39,3 [29,2; 47,2] %; в обох випадках р = 0,01; р1, 2 = 0,01). Згідно з кореляційним аналізом Кендалла ЯЖ погіршувалась у міру збільшення індексу маси тіла, вмісту лептину в крові, тяжкості ХОЗЛ (за клінічною групою, сумою балів за тестом з оцінки ХОЗЛ, ступенем легеневої недостатності), із розвитком артеріальної гіпертензії, погіршенням контролю за артеріальним тиском, поглибленням депресії, збільшенням правої частки печінки ультрасонографічно та погіршенням швидкісних і об’ємних параметрів функції зовнішнього дихання. Кореляції сумарної ЯЖ відрізнялись у пацієнтів із різною масою тіла.
Висновки. Загострення ХОЗЛ супроводжувалося зменшенням ЯЖ за опитувальником SGRQ (45,6 %), спричиненим розвитком симптомів та обмеженням фізичної активності. Якість життя була істотно нижчою у курців та пацієнтів із супутнім ожирінням. Погіршення ЯЖ відбувалось у міру збільшення маси тіла та рівня лептину крові, поглиблення тяжкості ХОЗЛ, розвитку артеріальної гіпертензії та депресії, супроводжувалося погіршенням показників функції зовнішнього дихання.

УДК 615.28:591.16:616-092.9

Анотація. Проведеними експериментальними дослідженнями встановлено, що декаметоксин при інгаляційному та пероральному шляхах надходження не виявляє гонадотоксичної та ембріотоксичної дії і не чинить негативного впливу на генеративну функцію щурів.

Ключові слова: декаметоксин, щурі, генеративна функція

Key words: decamethoxine, rats, generative function

УДК 615.9:616.3:576:546.3

Анотація. Наночастинки, зокрема діоксиду титану, широко застосовуються в різних галузях, таких як медицина, електроніка, будівництво, косметична та інша промисловість. За  результатами  просвітлюючої  електронної  мікроскопії  встановлено,  що  нанопорошок TiO₂  містить агрегати, наночастинки переважно розміром від 20 нм до 30 нм. Встановлено для нанокомпозиту TiO₂-Ag, що срібло локалізується на поверхні діоксиду титану, середні розміри  наночастинок  TiO₂ становлять  від  13  нм  до  20  нм  і  Ag  – від  35  нм  до  40  нм. Виявлено  залежність  летальності  лабораторних  тварин  від  дози  введених  нанопорошків TiO₂ і TiO₂-Ag внутрішньоочеревинним шляхом. Летальність виявилась вищою при введенні композиту  нано-TiO₂-Ag  у  порівнянні  з  нано-TiO₂.  LD50 для  нанопорошку  TiO₂ дорівнює 4783,30 мг/кг, LD50 для нанопорошку TiO₂-Ag рівна 724,44 мг/кг, що дозволяє їх віднести до 3 класу (помірно небезпечні) небезпечності хімічних речовин за класифікацією ГОСТ 12.1.007-76. Нанопорошки TiO₂ і  TiO₂-Ag  у  нативному  вигляді  викликають  тимчасове  слабковиражене запалення слизової оболонки ока. При одноразовому і повторному нанесенні мазі нано-TiO₂ і нано-TiO₂-Ag на шкіру, подразнення не спостерігалось. Нанопорошки TiO₂ і TiO₂-Ag накопичуються у печінці лабораторних тварин при внутрішньоочеревинному введенні. Встановлено,  що  зі  збільшенням  введеної  дози  (від  4000  мг/кг  до  10000  мг/кг)  в  тканині печінки лабораторних мишей зростає накопичення титану (при дії нано-TiO₂) та титану і срібла  (при  дії нано-TiO₂-Ag).  Характерними  мікроскопічними  ознаками  токсичної  дії нанопорошків  TiO₂ та  TiO₂-Ag  після  внутрішньоочеревинного  введення  лабораторним мишам є дистрофічні зміни гепатоцитів, некроз паренхіми печінки, тоді як запальні реакції зустрічаються  рідше.  В  умовах in  vitro показано,  що  наноматеріали    у  концентраціях 30 мкг/мл  нано-ТіО₂-Ag здатні  підвищувати  функціональну  активність  мононуклеарних клітин  периферичної  крові за  продукцією  прозапальних  цитокінів  IL-1,  IL-6,  TNF-α  та продукцію  IL-4  у  донорів (p<0,05),  що  свідчить  про  можливий  потенційний  вплив  на формування хронічного запалення та алергічних реакцій у відповідній категорії працівників нановиробництва. При вивченні впливу наноматеріалів на статеві клітини кнурів, показано, що  найбільш  чутливим маркером  виявився  показник  виживання  сперміїв,  значення  якого достовірно знизилось за дії наночастинок ТіО₂ в дозі 1/10 LD50, що є наслідком порушенням активності мітохондріальних ензимів і, відповідно, ресинтезом АТФ. Розраховані ОБРВ р.з. математичними рівнями із врахуванням коефіцієнтів нанобезпеки і запасу на рівні для нано-TiO₂ – 0,3 мг/м³, а для нано-TiO₂-Ag – 0,2 мг/м³.

Ключові слова: нанотоксикологія, гігієна праці, наночастинки діоксиду титану

УДК 615:061]:614.2(477):346.1:37.011

Панькевич Остап Богданович. Наукове проєктування ефективного механізму регулювання і саморегулювання фармацевтичної діяльності в Україні :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 226, 22 / О. Б. Панькевич. - Львів, 2020. - 182 с. - Бібліогр.: с. 124-144 (189 назв).

Панькевич О. Б. Наукове проєктування ефективного механізму регулювання і саморегулювання фармацевтичної діяльності в Україні. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 226 «Фармація, промислова фармація» (22 «Охорона здоров‟я»). – Львівський
національний медичний університет імені Данила Галицького, МОЗ України, Львів, 2020.
Дисертаційна робота присвячена проєктуванню ефективного механізму поєднання державного регулювання та саморегулювання фармацевтичної
діяльності в Україні.
Фармацевтичний ринок є соціально хворобливою сферою цивільних відносин, пов'язаною з необхідністю забезпечення не тільки якості, але й
доступності лікарських засобів та фармацевтичних послуг для населення, тому у формуванні систем регулювання цього ринку слід виходити з принципу пропорційного поєднання регулювання та саморегулювання фармацевтичної діяльності.
Аналіз сучасного стану законодавчої та нормативно-правової бази щодо саморегулювання показав, що на сьогодні немає комплексного Закону
України, який би слугував цілісною правовою основою для ефективного функціонування саморегулівних організацій. Законодавцем спорадично
здійснюються спроби врегулювання даного питання, що підтверджують два проєкти Закону України «Про саморегулювання господарської та професійної діяльності» зареєстровані за № 2613 від 17.12.2019 р. та № 4221 від 15.10.2020 р., жоден з яких не прийнятий Верховною Радою України, що як наслідок, призводить до розрізнення підходів до здійснення саморегулювання у різних сферах. З‟ясовано, що попри відсутність уніфікованих норм щодо саморегулювання господарської та/або професійної діяльності, воно здійснюється на ринку фінансових послуг та його сегментів, у сфері землеустрою, архітектурної 3  діяльності оцінювачів, адвокатів, нотаріусів, аудиторів та ін., окрім цього окремими нормативно-правовими актами передбачено доцільність впровадження саморегулювання в інформаційній та в аграрній сфері, а також у сфері туризму та курортів.