УДК: 616.314.17-008.6-06:616.13-004.6]-07-08

Данькевич-Харчишин Ірина Степанівна. Оптимізація діагностики та лікування захворювань тканин пародонта у хворих з атеросклерозом :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 /  І. С. Данькевич-Харчишин. - Львів, 2024. - 218 с. - Бібліогр.: с. 174-208 (287 назв).

Для визначення поширеності та структури захворювань тканин пародонта була проведена оцінка пародонтального статусу у 285 хворих з атеросклерозом судин різної локалізації. До групи порівняння увійшло 152 практично здорові особи без соматичних захворювань в анамнезі. Вік усіх обстежених коливався від 45 до 65 років та у середньому становив 54,9±3,22 років. У результаті проведеного
дослідження встановлено, що у хворих на атеросклероз розповсюдженість захворювань тканин пародонта становила 83,86±2,18%, що було у 1,2 рази вище стосовно даних у порівняльній групі – 69,08±3,75%, р<0,01. При цьому, частота виявлення захворювань тканин пародонта зростала зі збільшенням віку
обстежених. Більша інтенсивність захворювання тканин пародонта у хворих на атеросклероз підкреслювалась домінуванням важких форм генералізованого пародонтиту (79,92 ±3,05% проти 17,15±3,31% у порівнянні, р<0,01). В результаті проведеного анкетування встановлено, що у хворих з генералізованим пародонтитом на тлі атеросклерозу суб’єктивні скарги пред’являла більша кількість обстежених порівняно з особами з генералізованим пародонтитом без соматичних захворювань: кровоточивість ясен – 91,23% у основній, проти 34,21% у – порівняльній групах; неприємний запах з рота 70,53% у основній та 27,63% у порівняльній групах та інші. Привертало увагу, що велика група обстежених скаржилась на печіння та сухість в ротовій порожнині
(81,75% хворих основної та 15,79% порівняльної груп). Проаналізувавши значення пародонтальних індексів, з’ясували, що у осіб з захворюваннями тканин пародонта на тлі атеросклерозу значення індексів було вище: папілярно- маргінально-альвеолярного (РМА), кровоточивості міжзубних сосочків (РВІ) – у 1,2 рази, р<0,05, пародонтального індексу (РІ), втрати епітеліального прикріплення – у 1,3 рази, р<0,05, стосовно відповідних даних у осіб порівняльної групи. Аналіз результатів оклюзійних співвідношень з використанням Т-Scan, дозволив встановити, що у хворих на генералізований пародонтит на тлі атеросклерозу у 1,3 рази частіше реєстрували надсильні оклюзійні контакти у центральній оклюзії та у 1,2 рази – контакти-перешкоди
при зміщенні нижньої щелепи з положення центральної оклюзії в передню оклюзію, ніж у осіб з генералізованим пародонтитом без супутніх соматичних захворювань. У результаті проведених досліджень з’ясовано, що підвищений рівень глікозаміноглікану і його фракцій у хворих на генералізований пародонтит на тлі атеросклерозу, який був вищим стосовно даних у практично здорових осіб контрольної групи за вмістом глікозаміноглікану загального – на 60,22%, р<0,01, ІІ фракції глікозаміноглікану – на 57,18%, р<0,05, та глікозаміноглікану ІІІ фракції – на 61,88%, р<0,05, запускають каскад негативних змін ліпідного метаболізму та збільшення продукції прозапальних цитокінів, що сприяє ініціації та більш інтенсивному перебігу дистрофічно-запальних захворювань тканин пародонта. У хворих основної групи комплексне лікування включало застосування препаратів місцевої та загальної дії, а саме: гель «BlueМ» (Flores Natural Cosmetics, Нідерланди) – наносили на ясна аплікаторами «BlueМ Oral Gel applicator», які забезпечували точковість, гігієнічність і можливість введення препарату у важкодоступні ділянки. Нанесення гелю поєднували з застосуванням фотофореза лазерним апаратом «Laser Energy» (Optical Laser LTD, Bulgaria). У якості полоскань і ротових ванночок призначали бальзам з поліпептидним комплексом та мумійо
«Vivax Дент» – 2 рази на добу, «Oxygen Fluid BlueМ» (Flores Natural Cosmetics, Нідерланди) – 3 рази на добу у нерозведеному вигляді по 10мл; зубну пасту «BlueМ» з активним киснем (Flores Natural Cosmetics, Нідерланди) – рекомендували застосовувати 3 рази на день після прийому їжі; піна «BlueМ» для порожнини рота розроблена на основі активного кисню для протидії шкідливим бактеріям, підтримання здорового середовища в порожнині рота та для кондиціонування ясен і слизової оболонки порожнини рота. Для усунення явищ ксеростомії хворим рекомендували препарат «Dentaid Xeros» (Dentaid, Іспанія) – рекомендували застосовувати після ретельного чищення зубів і полоскання ротової порожнини шляхом нанесення його на ясна, зуби, внутрішню поверхню щік, по декілька разів на день (по мірі необхідності).
Покращення клінічного стану тканин пародонту у хворих основної групи підтверджено зниженням середніх значень показників індексів: РМА – на 54,77%, РВІ – на 54,96%, втрати епітеліального прикріплення – на 55,05%, р<0,01, РІ – на 35,55 %, р<0,05, стосовно даних до лікування.У хворих контрольної групи, у яких лікування генералізованого пародонтиту здійснювалась за традиційними методами, значення індексів вірогідно відрізнялось від аналогічних у пацієнтів основної групи, р 1 <0,01, 0,05 і мали тенденцію до погіршення у віддалені терміни спостереження, р>0,05. Слід зазначити, що лікування, яке застосовували у хворих контрольної групи не впливало на покращення значень біохімічних і імунологічних параметрів, що
вивчали.

УДК: 616.311.2-002.153-036.12-06:616.322-002.2]-07-08-084

Бежук Юлія Андріївна. Особливості клінічного перебігу, лікування та профілактики хронічного катарального гінгівіту на тлі рекурентного тонзиліту :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 /  Ю. А. Бежук. - Львів, 2024. - 216 с. - Бібліогр.: с. 175-205 (273 назви).

Застосування розпрацьованого комплексу для лікування та профілактики хронічного катарального гінгівіту у пацієнтів з рекурентним тонзилітом призвело до зменшення напруження ланок місцевого та системного гуморального імунітету. Досліджували суттєве зменшення рівнів імуноглобулінів усіх класів, включаючи реагіновий вид, що вказувало на зниження сенсибілізації даної категорії пацієнтів; зниження концентрації прозапального інтерлейкіну-1β і регуляторного противірусного – γ- інтерферону свідчило про зниження мікробно-вірусного навантаження на слизову оболонку тканин ясен та лімфоїдну тканину піднебінних мигдаликів; зниження ЦІК та ІК, як одних з важливих патогенетичних чинників розвитку хронічного катарального гінгівіту, вказувало на згасання запального процесу та успіх терапії. У пацієнтів групи порівняння, яких лікували за допомогою загальноприйнятих методик, динаміка імунологічних показників була менш вираженою та короткотривалою, що свідчило про недостатню ефективність застосованого лікування. Таким чином, проведене нами дослідження підтверджує високу терапевтичну результативність лікувально-профілактичного комплексу, що включав розпрацьовану гелеву композицію на основі гіалуронату натрію та декаметоксину (ГКГНД), яка може бути рекомендована як місцевий екстемпоральний медикаментозний засіб для лікування та профілактики у пацієнтів з ХКГ, асоційованим рекурентним тонзилітом.

УДК 661.72-051:616.314.17-008.1]616-008.9:616.15

Мета дослідження – проаналізувати зміни показників метаболізму сполучної тканини у сироватці крові
в працівників спиртового виробництва з запальнодистрофічними захворюваннями тканин пародонта
за для визначення подальшої лікувальної тактики.
Методи дослідження. Дослідження виконано на кафедрі терапевтичної стоматології, пародонтології та стоматології ФПДО, ЛНМУ імені Д. Галицького. Групи спостереження у нашому дослідженні були сформовані наступним чином: 50 осіб з генералізованим пародонтитом (ГП), які були безпосередньо
зайняті на спиртовому виробництві – основна група; 20 осіб, хворих на ГП, які не зазнавали впливу нега-тивних факторів даного виробництва – порівняльна група; 15 практично здорових осіб з клінічно незмі-
неними тканинами пародонта – контрольна група.
Дослідження активності колагенази у сироватці крові пацієнтів проводили за методом Ліньді. Фракції гідро-
ксипроліну у сироватці крові досліджуваних виділяли за методом Frey S., а вміст гідроксипроліну в них – за
Stegeman H. F. Визначення глікозаміногліканів в сироватці крові пацієнтів проводили орциновим методом
за Кляцкіним С.А. і Ліфшиць Р.І. Активність лужної фосфатази (ЛФ) у сироватці крові осіб груп дослідження визначали на автоаналізаторі «Spektrum» Series 2 фірми «Abbott» (США).
Наукова новизна. У працівників спиртового виробництва, хворих на ГП, колагенолітична активність була
підвищена: вміст колагенази був достовірно вище стосовно показника контрольної групи, (р<0,05) та
хворих на ГП порівняльної групи, (р<0,05), зменшення концентрації білковозв’язаного гідроксипроліну на
30,0 %, а у пацієнтів порівняльної групи – на 14,67 %, стосовно даних контрольної групи, (р<0,05). Аналіз
вільної фракції оксипроліну – виявив достовірне підвищення вмісту цієї фракції в сироватці крові хворих
на ГП: у основній групі на 20,0 % та на 6,0 % у осіб порівняльної групи стосовно показника контрольної
групи, (р<0,05). У хворих на ГП основної групи вміст ГАГ у сироватці крові перевищував показник контр-
ольної групи на 105,88 %, (р<0,05), а у порівняльній групі на 47,06 %, (р<0,05). Динаміка вмісту лужної
фосфатази, характеризувалась збільшенням показника у осіб основної групи на 136,47 % та на 55,29 %
у пацієнтів порівняльної групи, (р<0,05).
Висновок. Аналіз показників метаболізму сполучної тканини у хворих з запально–дистрофічними захворю-
ваннями тканин пародонта, зайнятих на спиртовому виробництві, переконливо засвідчує порушення біо-
синтезу сполучної компоненти кісткової тканини та, відповідно, у процесах метаболізму побудови тканин
пародонта й порушення його репаративних властивостей, що потребує обов’язкової подальшої фарма-
корекції препаратами скерованої остеотропної дії.
Ключові слова: генералізований пародонтит, спиртове виробництво, метаболізм сполучної тканини,
сироватка крові.

УДК 616.311.2+616.314.17)]-002-06:616.72-002.77]-08-059-071.3

Вступ. Генералізований пародонтит (ГП) на тлі ревматоїдного артриту (РА) залишається одним із складних і недостатньо вивчених проблем стоматології та медицини. Взаємозв’язок патогенетичних механізмів ГП та РА зумовлюють необхідність міждисциплінарного підходу для розпрацювання ефективних комплексних схем лікування та профілактики ГП на тлі РА. Мета дослідження полягала у вивченні динаміки пародонтальних індексів після проведення консервативного лікування ГП у пацієнтів з РА. Матеріали і методи. Пародонтологічне лікування було проведено 58 пацієнтам із ГП на тлі РА, яких розподілено на дві групи. В основну групу було включено 31 пацієнт (53,45%), у яких лікування проводили із застосування розробленої схеми консервативного лікування ГП. Групу порівняння склали 27 пацієнтів (46,55%), у яких лікування ГП здійснювалась відповідно до загальноприйнятих протоколів. Динаміку значень індексів РМА, OHI-S, CPITN та вакуумної проби стійкості капілярів ясен за методикою В.І. Кулаженко оцінювали до лікування, через 6 та 12 місяців після лікування. Результати. Результати оцінки ефективності розробленої схеми консервативного лікування ГП І та ІІ ступеню тяжкості на тлі РА при значеннях індексу CPITN < 2 балів вказують на покращення та стабілізацію патологічного процесу в тканинах пародонта, що підтверджувалось позитивною динамікою індексних оцінок у віддалені терміни спостереження/ У пацієнтів, яким проводили лікування із застосуванням розробленої схеми, спостерігали достовірне покращення гігієни порожнини рота та клінічного стану ясен, зокрема зменшення ступеня запального процесу за індексом РМА.
Висновок. Виражену ефективність розробленої схеми лікування ГП на тлі РА також доведено високим відсотком пацієнтів (80,65%), у яких констатували «стабілізацію» патологічного процесу після 12 місяців спостереження. На противагу, у групі порівняння, у яких лікування ГП проводили традиційними методами, кількість таких осіб була значно меншою та становила 40,47% (р<0,01).
Ключові слова: генералізований пародонтит, ревматоїдний артрит, індексна оцінка пародонтального статусу, консервативне лікування.

УДК 378.147:[378.22:61

Анотація. Метою написання статті визначено здійснення критичного аналізу змісту наукових досліджень, присвячений підготовці майбутніх магістрів медицини до педагогічної діяльності. Використано методи теоретичного аналізу наукової літератури, порівняння, сепарування, узагальнення. Встановлено, що проблема професійної підготовки магістрів медицини окреслюється здебільшого у вітчизняних дослідженнях. Узагальнено, що закордонні дослідники зосереджують увагу на різних аспектах міжособистісної взаємодії на рівні «лікар – пацієнт» у роботі практикуючих лікарів. Одним із актуалітетів наукових розвідок визначено формування педагогічної компетентності лікарського персоналу, що виявляється: у здатності комунікувати з пацієнтами, ефективно використовуючи весь обсяг медичних і психолого-педагогічних знань. Перспективи подальших наукових досліджень у цьому напрямі вбачаємо у методичному забезпеченні системи професійної підготовки майбутніх магістрів медицини до педагогічної діяльності.

Ключові слова: професійна підготовка, педагогічна діяльність, магістри медицини, лікарі.

Abstract

The purpose of the article is to clarify the content and carry out a critical analysis of scientific research devoted to the preparation of future masters of medicine for teaching activity. Methods. In the preparation of the article, the methods of theoretical analysis of scientific literature were used to determine the actualities of training future masters of medicine at the current stage of the development of medical education. The methods of separation various aspects of the pedagogical activity of doctors were used to specify the content of scientific investigations in the context of comparing the directions of professional training of medical personnel in Ukraine and abroad. The methods of summarizing the results of scientific research were aimed at determining promising directions of scientific research in the context of professional training of future masters of medicine for pedagogical activity. Results. It has been established that the problem of the pedagogical activity of medical personnel in the systems of medical education and health care attracts the attention of researchers. It was found that the problem of professional training of medical students in the master’s degree is outlined mostly in domestic studies. It is summarized that foreign researchers mostly devote their research to various aspects of interpersonal interaction at the “doctor-patient” level in the work of practicing doctors. Conclusions. One of the actualities of scientific research is the formation of pedagogical competence of medical personnel, which is manifested in the ability to teach and educate themselves and patients, as well as people who care for them, effectively using the entire scope of medical and psychological and pedagogical knowledge. An important task is outlined - to improve the system of master’s training of future medical specialists with the aim of purposefully forming the readiness of master’s graduates for teaching activities. We see the prospects for further scientific research in this direction in the methodical provision of the system of professional training of future masters of medicine for pedagogical activity.

Keywords: professional training, pedagogical activity, masters of medicine, doctors.