The aim: To provide clinical evaluation of the effectiveness of anesthesia for cystectomy of radicular cysts that have grown into the maxillary si-nus or nasal cavity using different techniques of endonasal block-ade of the nasopalatine nerve.
Materials and methods: Clinical observations were conducted on 52 patients of different age and sex. These patients were diagnosed with large radicular cysts (more than 3.0 cm in diameter) that had grown into the maxillary sinus (33 cases) or into the nasal cavity (19 cases). The surgical excisions of cysts (oroantral cystectomies) were performed un-der local potentiated anesthesia. Patients were divided into two clinical groups, depending on the methods used for endonasal blockade of the nasopalatine nerve: the main and the control group. Patients in the main group underwent endonasal blockade of the nasopalatine nerve at the point of its emergence from the pterygopalatine ganglion.
In the control group, the neural blockade was performed at the entry of this nerve into the incisive canal. Pain sensitivity and perception in patients were studied using subjective and objective methods. The data was analyzed by means of the Pearson’s chi – square tests.
Results: During the enucleation of radicular cysts that grew into the inferior nasal meatus and maxillary sinus in patients of the main group there was no pain observed. There were no manifestations of pain-induced stress neither from the side of autonomic system, nor physical or emotional manifestations of pain, which confrmed the effectiveness of nasopalatine nerve anesthesia. In patients of the control group during similar operation the full effect of local anesthesia was achieved in 56.0% of cases (χ2 – 9,270, р = 0,003). The rest of the patients during cystectomies showed some signs of pain-induced stress from the side of autonomic system or in the form of physical or emotional manifestations.
Conclusions: Endonasal blockade of the nasopalatine nerve at the point of its emergence from the pterygopalatine ganglion invariably provided a complete analgesia during enucleation of radicular cysts that have grown into the maxillary sinus or nasal cavity. Anesthesia of the nasopalatine nerve at its entry into the incisive canal allows pain-less cystectomy of radicular cysts that have spread to the front of the inferior nasal meatus from the front teeth. 

 616.314-018.4-089.873-089.843].001.36

Резюме. Використання технології «Стратегічна імплантація» дозволяє виконувати тотальне протезування щелеп на зубних імплантатах навіть в умовах критично зменшеного об’єму кісткової тканини у протоколі негайного навантаження. Проте для реалізації вищенаведеної концепції варто чітко дотримуватись встановлених правил протезування на кортикобазальних імплантатах, зокрема розміщення зубних дуг у стандартних позиціях і під стандартним кутом до протетичних площин, повної симетрії для досягнення двостороннього жування та уникнення жувального перевантаження тощо, що у багатьох випадках пов’язано з необхідністю редукції кісткової тканини альвеолярного відростка в тому чи іншому ступені.
Мета дослідження – детально описати як технологія «Стратегічна імплантація» дозволяє в межах одного хірургічного втручання, включно із видаленням зубів, редукцією кісткової тканини та встановленням імплантатів, провести повну реконструкцію щелеп на прикладі клінічного випадку з критичною асиметрією зубоальвеолярного комплексу.
Матеріали і методи. Обстежено та оперовано пацієнтку 53 років із частковою відсутністю зубів на обох щелепах та наявністю значного зубоальвеолярного видовження. Лікування полягало у множинному видаленні зубів, редукції альвеолярних відростків, встановленні кортико-базальних імплантатів з їх негайним навантаженням упродовж 3 днів.
Результати дослідження та їх обговорення. Як видно з наведеного клінічного прикладу, редукція кісткової тканини в комплексній хірургічно-ортопедичній реабілітації пацієнтки дозволила не лише змістити верхні фронтальні зуби краніальніше і замаскувати перехідну зону між протезною конструкцією та власними яснами, що було доцільним з точки зору естетики, але й забезпечити однакові передньо-задні площини прикусу за Іде з обох боків, що сприяло оптимізації функції жування.
Висновки. Кортико-базальна імплантація, зокрема у вигляді технології «Стратегічна імплантація», звільняє імплантологію від потреби у великому об’ємі кісткової тканини, особливо у вертикальному напрямку, що нівелює проблему кісткової аугментації, а в поєднанні з редукцією кісткової тканини дозволяє досягнути відмінних довготермінових естетичних і функціональних результатів, відкриваючи двері для абсолютно нового, спрощеного та доступного відновлення адекватного стоматологічного статусу пацієнтів, незалежно від наявного об’єму кісткової тканини, її якості, стану існуючих зубів тощо. 

 Introduction. The use of basal implantation permitted to perform prosthetic rehabilitation of patients with defects of the upper jaw, where traditional dental implantation could not be used. Materials and methods. We present the clinical case of a patient with a subtotal defect of the right half of the maxilla after removal of a benign tumor, for prosthetic rehabilitation through basal dental implantation.Results and discussion. According to the signifcant post-resection defcit of the bone, it was decided to create a fxed prosthetic construction with support on 3 dental implants located in “strategic” areas – floor of the nose, tubero-pterygoid area and zygomatic body. The treatment was uneventful. No complications were detected during 9 years of follow-up observation.Conclusions. This clinical case successfully demonstrates the possibility of rehabilitation of patients with post-resection defects of the upper jaw trough basal dental implants with fxed prosthetic bridge-like constructions. 

 The purpose of the study was to generalize our experience of using tuberopterygoid (TPG) implants for prosthetic rehabilitation of patients with partial/ total maxillary/ mandibular adentia under immediate loading protocol. The study describes results of the treatment of 105 patients with total/ partial maxillary/ mandibularadentia, who, during 2012-2019 required dental implantation, which was performed using tuberopterygoid implants in combination with other types of cortico-basal implants, with a follow-up period of 5-2 years. Data was extracted from patient records, panoramic post-op X-rays or from interviews with patients. The employment of TPG implants demonstrates a high implant survival rate (95.7%) within 24-60 months of follow-up period. The high cumulative implant survival rate for TPG implants in immediate loading protocol indicates (within the limitations of this study) the reliability of this treatment approach in patients with partial/ total maxillary/ mandibular adentia, independently on their somatic or local status. 

 616.314.7-089.844:9612.115.1+612.753)]-036.82

Резюме. Загоєння лунки видаленого зуба супроводжується значними просторовими змінами альвеолярної кістки у вигляді її резорбції та деформації, що створює несприятливі умови для майбутньої дентальної імплантації та протетичної реабілітації. Поєднання кістково-пластичних матеріалів, зокрема автологічного дентин-графту, зі збагаченим тромбоцитами фібрином, може бути перспективною терапевтичною опцією для заміщення дефектів після видалення зубів з причин гострої чи хронічної періодонтальної патології.
Мета дослідження – апробація та клінічна оцінка ефективності застосування автологічного дентин-графту в поєднанні з фібрином, збагаченим тромбоцитами, при заміщенні лунок зубів із біляверхівковою патологією.
Матеріали і методи. Проведено обстеження та лікування 12 хворих (7 жінок та 5 чоловіків віком (28,23±7,78) року із загостренням хронічного періодонтиту, гранулематозним верхівковим періодонтитом, радикулярними кістами, які не підлягали консервативному лікуванню. План лікування передбачав атравматичне видалення зуба та заповнення лунки композицією гранульованого дентину, приготованого за допомогою пристрою «Smart dentin grinder» (KometaBio, США) з фібрином, збагаченим тромбоцитами. В жодному з випадків не використовувались інші резорбуючі чи нерезорбуючі мембрани фабричного виробництва для керованої регенерації тканин. Контрольні клінічні огляди проводили на 1; 3; 10; 14 дні. Конусно-променеву комп`ютерну томографію проводили на 3 та 6 місяць після операційного втручання за допомогою томографа «Veraviewepocs 3D R100» (J. Morita Manufacturing Corporation, Японія) з метою визначення обсягу кістковотканинної втрати по вертикалі (шляхом вимірювання відстані між оклюзійною площиною та альвеолярним відростком) та горизонталі (шляхом вимірювання ширини лунки на рівні її середини), визначення мінеральної щільності кісткової тканини в зоні дефекту за допомогою застосунку i-Dixel 2.1 для перегляду комп'ютерних томограм.
Результати досліджень та їх обговорення. Термін повної епітелізації лунки становив (13,2±0,84) доби (р<0,001). При дослідженні вертикальної втрати кісткової тканини встановлено, що до операції цей показник був у середньому (8,49±0,67) мм, через 3 місяці після операції – (8,59±0,69) мм (p>0,05), а через 6 місяців – (10,52±0,75) мм (p<0,05). Ширина альвеолярного відростка на рівні середини дефекту до операції становила у середньому (7,38±0,36) мм, через 3 та 6 місяців – (7,13±0,40) мм та (6,98±0,44) мм відповідно (p>0,05).  Щільність кісткової тканини в проекції середини колишніх післяекстракційних дефектів була у середньому (663,34±44,90) HU на 3-й місяць спостереження та (714,5±58,35) HU на 6-й місяць спостереження (p<0,05), що свідчить про формування в ділянці дефектів повноцінної кісткової тканини. Розглянуто клінічний випадок пацієнта 38 років як приклад успішного застосування комбінації автологічного дентин-графту та збагаченого тромбоцитами фібрину для заміщення дефекту, спричиненого видаленням зуба та радикулярної кісти великого розміру.
Висновки. Композиція автологічного дентин-графту з фібрином, збагаченим тромбоцитами, доводить свою ефективність при заміщенні періодонтально скомпрометованих зубів, біляверхівкових гранульом, радикулярних кіст.