УДК 616.314-089.818.1

Отримання якісних відбитків, де точно і чітко відображені межі препарування при виготовленні незнімних зубопротезних конструкцій і надалі залишається для багатьох лікарів технічно складним клінічниметапом. При цьому, якщо відбиток не відображає усіх деталей протезного поля, то існує великий ризик того, що виготовлена за таким відбитком незнімна зубопротезна конструкція не відповідатиме необхідним параметрам крайового прилягання, а отже, суттєво зростає ймовірність клінічних ускладнень. Зважаючи на це, метою нашого дослідження було оцінити якість відбитків, які надходять для виготовлення незнімних конструкцій. Для виконання цього завдання ми за допомогою макрофотозйомки дослідили
112 відбитків, що надходили в зуботехнічну лабораторію на кафедрі хірургічної та ортопедичної стоматології ФПДО та на базі Стоматологічного медичного центру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
Для оцінювання якості відбитків послуговувалися трьохбальною системою, де 3 бали відповідали оцінці «добре», 2 бали – оцінці «задовільно» і 1 бал – оцінці «незадовільно». Під час дослідження робочих відбитків виявлено абсолютну перевагу двошарових відбитків – 100%. Ре- зультати дослідження продемонстрували, що більше половини відбитків, а саме 58 із 112 (51,7%), що надходили в зуботехнічну лабораторію, можна було охарактеризувати оцінкою «незадовільно»; 31,0% відбитків (35 із 112) отримали оцінку «задовільно» і тільки 16,9% (19 відбитків) відповідали критеріям оцінки «добре». Середній бал оцінювання усіх відбитків становив 1,64 бала. Результати проведеного нами дослідження є серйозним приводом для занепокоєння. Для зменшення відсотка неякісних відбитків ми рекомендуємо наступне: фотографувати робочі відбитки відразу після їх отримання і зберігати їх зображення в історії хвороби пацієнта; приділяти більшу увагу етапу отримання відбитка,
роблячи при цьому акцент на виробленні мануальних навиків та здійснюючи моніторинг якості відбитків, що
надходять в зуботехнічні лабораторії.
Ключові слова: відбиткові матеріали, незнімне протезування, зуботехнічна лабораторія, якість.

Obtaining high-quality impressions, which accurately and clearly reflect the limits of preparation in the manufacture of fixed dentures and structures remains a technically difficult stage for many dentists. If the impression does not reflect all the details of the prosthetic field, there is a high risk that the fixed denture design will not meet the required parameters of the edge fit. It also significantly increases the likelihood of clinical complications.
Therefore, the purpose of our study was to assess the quality of impressions that come to the dental laboratory for the manufacture of fixed dentures. To perform this task, we used macro photography to examine 112 impressions received by the dental laboratory at the Department of Surgical and Prosthetic Dentistry FPDO and at the Dental Medical Center of Lviv National Medical University named after Danylo Halytsky.
We used a three-point system, where 3 points corresponded to the assessment of «good», 2 points – to the assessment of «satisfactory» and 1 point – to the assessment of «unsatisfactory» so that we could assess the quality of prints. The study of working impressions revealed an absolute advantage of two-layer prints – 100%. The results of the study showed that more than half of the impressions (namely 58 of 112 (51.7%)), received in the dental laboratory
could be described as «unsatisfactory»; 31.0% of prints (35 out of 112) were rated «satisfactory» and only 16.9% (19 prints) met the criteria for «good». The average score of all impressions was 1.64 points. The results of our study are a serious cause for concern. To reduce the percentage of low-quality impressions we recommend to take photos of working prints immediately after receiving them and save images in the patient’s medical history; pay more attention to the stage of obtaining an impression, while emphasizing the development of manual skills and monitoring the quality of impressions coming to dental laboratories.
Key words: impression materials, fixed prosthodontics, laboratories, quality.

 УДК: 616.314.17-008.1-007.17-036.1-076.4

У роботі досліджувалися дистрофічні зміни всіх структур пародонту та зубів у хворих на пародонтоз та
генералізований пародонтит. Характерні ознаки патологічного контуру ясен, а також інші клініко-рентгенологічні особливості дистрофії відрізняються у хворих на пародонтоз та генералізований пародонтит і сприяють покращенню їх диференційної діагностики. При ультраструктурному дослідженні ясен пацієнтів із пародонтозом виявлено дисемінований мікротромбоз, мукоїдний набряк та фібриноїдну трансформацію проміжної сполучної тканини та коагуляційно-дистрофічні зміни тканин і клітин пародонту.  

УДК 616.314-089

Медицина, як і інші галузі людських знань і діяльності, постійно розвивається разом із людством, тому практично щелепно-лицьова хірургія виникла у світі тисячі років тому, а юридично — в роки Першої світової війни в Європі. У різних країнах це відбувалося по-різному і переважно на початку ХХ ст., під час Першої–Другої світових війн. Втім, у колишньому СРСР станом на 1991 р. такої спеціальності офіційно в цивільній медицині не було, хоча у військовій медицині ці термін, спеціальність, спеціалізовані відділення і кафедри подекуди існували. І зараз, перш ніж викладати цю довгу історію етапів і практичних дій, що покликані довести необхідність включення спеціальності «щелепно-лицьова хірургія» в загальний державний перелік лікарських спеціальностей України, потрібно обґрунтувати поняття «хірург-стоматолог» і «щелепно-лицьовий хірург», що між ними спільного і в чому різниця, де між ними та іншими сумісними спеціальностями реальні кордони.

УДК: 616.314.17+616.311.2)-018:615.212.7]-08-092.4/.9

Актуальність. В опіоїдозалежних осіб доволі поширені різноманітні захворювання ротової порожнини, тканин пародонтального комплексу та зубів, у зв’язку з чим, розробка ефективного лікування таких пацієнтів представляє важливий науково-практичний інтерес і є актуальною проблемою сьогодення. Мета. З’ясувати ефективність дії пентоксифіліну та цефтріаксону при ушкодженні пародонту на тлі експериментального опіоїдного впливу впродовж шести тижнів. Методи. Проведені дослідження на 24 білих щурах – самцях, яких розподілили на три групи. І група - контрольні щури (6). У ІІ групі тваринам (9) вводили внутрішньом’язево опіоїдний анальгетик налбуфін упродовж шести тижнів, у поступово зростаючих дозах (від 0,212 мг/кг до 0,252 мг/кг). ІІІ група – щурам (9) вводили налбуфін упродовж шести тижнів, а також здійснювали медикаментозну корекцію пентоксифіліном (3–6 тижні) та цефтріаксоном (5-6 тижні), у дозуванні 2,86 мг. Для гістологічних досліджень використано компоненти зубного органа верхньої та нижньої щелеп щура. Результати. На мікроструктурному рівні визначали відновлення компонентів слизової оболонки ясен, періодонту та мікроциркуляції, що вказувало на активацію компенсаторно-пристосувальних реакцій. Відмічено ознаки регенерації епітелію ясен, збереженість архітектоніки колагенових волокон та ознаки ангіогенезу, а також зменшення проявів набрякового процесу, дистрофічних змін та явищ гіперваскуляризації в сполучній тканині пародонту. Підсумок. Проведена медикаментозна корекція із застосуванням пентоксифіліну та цефтріаксону на тлі шеститижневого опіоїдного впливу сприяла позитивній динаміці мікроструктурної перебудови компонентів пародонту щурів, що свідчило про активний перебіг репаративних процесів та покращення гемомікроциркуляції.
Ключові слова: пародонт, щури, опіоїд, корекція, гістологічні дослідження.

ABSTRACT. Background. Various diseases of the oral cavity, tissues of the periodontal complex and teeth are quite common in opioid addicts, therefore, the development of effective treatment of such patients is of great scientific and practical interest and is an urgent problem today. Objective. To determine the effectiveness of pentoxifylline and ceftriaxone in periodontal damage on the background of experimental opioid exposure for six weeks. Methods. Studies were performed on 24 white male rats, which were divided into three groups. Group I - control rats (6). In group II, animals (9) were administered the intramuscular opioid analgesic nalbuphine for six weeks, in gradually increasing doses (0.212 mg / kg to 0.252 mg / kg).
Group III - rats (9) were administered nalbuphine for six weeks, as well as drug correction with pentoxifylline (3-6 weeks) and ceftriaxone (5-6 weeks), at a dosage of 2.86 mg. Components of the dental organ of the upper and lower jaws of rats were used for histological examinations. Results. At the microstructural level, the recovery of the components of the gingival mucosa, periodontium and microcirculation was determined, which indicated the activation of compensatory-adaptive reactions.
Signs of gum epithelial regeneration, preservation of collagen fiber architecture and signs of angiogenesis, as well as
reduction of manifestations of edema, dystrophic changes and hypervascularization in periodontal connective tissue were noted. Conclusion. The performed drug correction with the use of pentoxifylline and ceftriaxone on the background of six weeks of opioid exposure contributed to the positive dynamics of microstructural rearrangement of rat periodontal components, which indicated an active course of reparative processes and improved hemomicrocirculation.
Key words: rats, opioid, periodontium, correction, histological examination.

УДК: 616.314+616.716.8)]-007-06:616.899:(616.314-002+616.314.17-008.6)]-053.2-084

Данилюк Дмитро Васильович. Обгрунтування профілактики карієсу зубів та захворювань пародонта у дітей з зубощелепними аномаліями на тлі психоневрологічних розладів :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Д. В. Данилюк. - Львів, 2024. - 228 с. - Бібліогр.: с. 185-217 (311 назв.)

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 221 «Стоматологія» (22 Охорона здоров'я) – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, МОЗ України, Львів, 2024.

 Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності профілактики карієсу зубів та захворювань пародонта у дітей з зубощелепними аномаліями на тлі психоневрологічних розладів. Отримані результати дослідження дали можливість обґрунтувати комплекс лікувально-профілакичних заходів основних стоматологічних захворювань у дітей з психоневрологічними розладами. Комплексне стоматологічне обстеження було проведено у 215 дітей з психоневрологічними розладами (основна група) та 185 дітей практично здорових (група порівняння) у віці 7-18 років. У результаті проведених досліджень встановлено, що, в середньому, поширеність карієсу зубів у дітей з психоневрологічними розладами становить 90,49±3,78%, що в 1,3 раза більше, ніж у групі порівняння. Вивчення показника інтенсивності карієсу постійних зубів показало, що у дітей основної групи інтенсивність карієсу зубів за індексом КПВ складає, в середньому, 4,92±0,62 зуба, що майже в 1,7 раза вище, ніж у групі порівняння (2,92±0,42 зуба, р<0,01).

Аналіз поширеності та інтенсивності карієсу зубів в залежності від характеру психоневрологічних розладів показав, що у дітей з синдромом Дауна поширеність карієсу, в середньому, складає 95,45±4,43%,і є дещо вище ніж у дітей з легкою розумовою відсталістю (93,75±3,49%, р>0,05 ) та з аутизмом (89,47±4,98%, р>0,05). Інтенсивність карієсу (КПВ) у дітей залежно від характеру психоневрологічних розладів різниться не суттєво і становить, в середньому, у дітей з синдромом Дауна – 8,72±0,60 зуба, у дітей з легкою розумовою відсталістю – 8,54±0,63 зуба та з аутизмом – 8,41±0,43 зуба.

Для визначення стану тканин пародонту проведено обстеження 182 дітей віком 7-15 років з психоневрологічними розладами, які перебувають у навчально-реабілітаційних центрах (НРЦ) (основна група) та 165 практично здорових дітей аналогічного віку (група порівняння). Згідно отриманих результатів дослідження, патологічні процеси в тканинах пародонту виявлені у 75,58±3,67% дітей і представлені переважно хронічним катаральним гінгівітом (71,68±4,25%) і лише у 3 дітей (3,90±1,05%) у віковій групі 13-15 років виявлено гіпертрофічний гінгівіт.

Аналіз результатів по ступенях важкості патологічного процесу свідчить, що у дітей НРЦ у всіх вікових групах переважає легкий ступінь ХКГ і, в середньому, складає 57,83±7,28%, що є в 1,4 рази нижче по відношенню до групи порівняння (79,76±3,79%) (р<0,001). Середній ступінь ХКГ становить значно більше – 37,89±3,68%, відповідно до дітей групи порівняння 18,79±3,45% (р<0,001). Важкий ступінь ХКГ у дітей НРЦ виявлено, в середньому, у 4,25±1,79%, що значно частіше по відношенню до дітей групи порівняння – 1,41±1,04% (р>0,05).

Встановлено, що у дітей з психоневрологічними розладами, поширеність зубощелепних аномалій (ЗЩА), в середньому, становить 89,46±2,63%, тоді як у дітей групи порівняння – 58,60±2,45%, р<0,001. При цьому лише 10,54±2,63% дітей основної групи дослідження та 41,40±2,45% соматично здорових дітей мали ознаки ортогнатичного прикусу, р<0,001.

Найчастіше зустрічалися аномалії зубних рядів серед дітей основної групи - 86,26±2,55% випадків, що на 25,83% частіше по відношенню до групи порівняння (63,98±3,52%, р<0,001). Аномалії прикусу серед дітей основної групи було діагностовано у 73,08±3,29%, що було у 2,52 рази частіше, ніж у групі порівняння (29,03±3,33%, р<0,001). Найрідше спостерігалася поширеність аномалій окремих зубів і, за середніми даними, становила 17,03±2,79% у дітей із психоневрологічними розладами, тоді як у дітей групи порівняння – у 2,11 разів рідше (8,06±2,00%, р<0,05).