УДК 616.311.2+616.314.17):616.33/.34] – 036 – 053.82

Мета дослідження. Дослідити та проаналізувати вплив захворювань шлунково-кишкового тракту (ШКТ)
на стан тканин пародонта.

Матеріали і медоти дослілдення. У дослідженні взяли участь 45 осіб віком 18-23 роки, яких поділили на дві групи: основну групу склали 22 пацієнти із захворюваннями пародонта на тлі хронічного гастриту та гастродуоденіту, що знаходились на диспансерному огляді у лікаря-терапевта і отримували відповідну терапію, до групи порівняння увійшли 23 особи із патологією тканин пародонта, але без наявної супутньої соматичної патології. Обстеження проводили на базі Стоматологічного медичного центру ЛНМУ ім. Данила Галицького. Для оцінки гігієнічного стану порожнини рота використовували індекс гігієни Гріна – Вермільйона. Для визначення потреби в лікуванні захворювань пародонта застосовували індекс CPITN. Для оцінки вираженості запалення ясен визначали папілярно-маргінально-альвеолярний індекс – PМА та папілярний індекс кровоточивості РВІ. Статистичну обробку здійснювали за допомогою програми „GraphPad Prism 5”.
Результати дослідження. У основній групі переважну більшість складають пацієнти з ГП поч.-І ст.,
у групі порівняння - особи із ХКГ. На другому місці у групі 1 – ХКГ, у групі 2- ГП поч.-І ст. ГП ІІ ст. виявлено у групі 1 -2 особи, у групі 2 -1 особа. У пацієнтів 1 групи показник індексу гігієни OHI-S був суттєво гіршим у 1,3 раза (р>0,05) від показника хворих 2 групи. Дані індексу РМА у пацієнтів основної групи були вірогідно вищими у 1,5 раза, від даних осіб групи порівняння. Результати визначення стану кровоточивості ясен перевищували показники групи соматично здорових пацієнтів у 1,3 раза. Показники індексу CPITN пацієнтів 1 групи суттєво різнилися з показниками осіб 2 групи у 1,2 раза.
Висновки. Проведені нами дослідження вказують на те, що пацієнти із патологією ШКТ, безсумнівно,
мають значно виражену тяжкість перебігу захворювань пародонта, що спровоковане негативним
впливом соматичної патології. Результати індексної оцінки стану гігієни порожнини рота і стану пародонта у осіб із захворюваннями ШКТ вірогідно гірші від показників пацієнтів, які не страждають супутніми соматичними захворюваннями.
Ключові слова: пародонт, захворювання щлунково кишкового тракту, хронічний гастрит, хронічний
гастродуоденіт.

The aim. To investigate and analyse the impact of gastrointestinal diseases on periodontal tissues.
Materials and methods of the study. The study involved 45 people aged 18-23 years, who were divided into two
groups: the main group consisted of 22 patients with periodontal disease with concomitant chronic gastritis
and gastroduodenitis, who were undergoing a medical examination by a general practitioner and receiving
appropriate therapy, and the comparison group included 23 people with periodontal tissue pathology but no
concomitant somatic pathology. The examination was conducted at the Dental Medical Centre of Danylo
Halytskyi Lviv National Medical University. To assess the hygienic state of the oral cavity, the Green-Vermillion
hygiene index was used. The CPITN index was used to determine the need for periodontal disease treatment. To
assess the severity of gingival inflammation, the papillarymarginal-alveolar index (PMA) and the papillary bleeding
index (PBI) were determined. Statistical processing was performed using the GraphPad Prism 5 software.
Results of the study. In the main group, the majority of patients were patients with early stage GP, in the
comparison group - patients with CGG. In group 1, the second place was occupied by CGG, in group 2 - by the
I stage of GP. In group 1, II stage of GP was detected in two patients, in group 2 - in one patient. In patients of
group 1, the OHI-S hygiene index was significantly worse by 1,3 times (p>0.05) than in patients of group 2. The
data of the PMA index in patients of the main group were significantly higher by 1,5 times than in the comparison
group. The data on gingival bleeding were 1,3 times higher than those of the group of somatically healthy patients. The CPITN index of patients in group 1 differed significantly by 1,2 times from those in group 2.
Conclusions. Our studies indicate that patients with gastrointestinal pathology have a much more severe course
of periodontal disease, which is provoked by the negative impact of somatic pathology. The results of the index
assessment of oral hygiene and periodontal health in people with gastrointestinal diseases are significantly worse than those of patients without concomitant somatic diseases.
Key words: periodontal disease, gastrointestinal diseases, chronic gastritis, chronic gastroduodenitis

УДК 616.31:616.36/.361

Мета роботи – на підставі узагальнення відомостей фахової літератури визначити взаємозв’язок між патологією гепатобіліарної системи (ГБС) та станом органів порожнини рота.
Матеріали і методи. Виконали бібліосемантичний аналіз українських і іноземних джерел фахової літератури, що індексуються в наукометричних базах даних PubMed, Scopus, Web of Sciences та Google Scholar. Пошук джерел здійснили за ключовими словами: гепатобіліарна система, захворювання печінки, захворювання жовчовивідних шляхів, карієс, пародонтит, захворювання слизової оболонки порожнини рота.
Результати. На підставі аналізу даних фахової літератури дійшли висновку, що патологічні зміни у гепатобіліарному комплексі асоційовані з порушенням багатьох життєво важливих процесів в організмі людини. Так, описано розвиток гепаторенального, гепатоенцефалічного, гепатопульмонального синдромів, дерматологічної та серцево-судинної патології, що поєднана з патологією ГБС. Доведено також вплив захворювань ГБС на розвиток хвороб органів і тканин порожнини рота, зокрема пародонта, слизової оболонки рота, слинних залоз, твердих тканин зуба. Згідно з результатами досліджень, пародонтит
визначено як фактор ризику, асоційований із виникненням гепатобіліарної патології. Підтверджено зв’язок між патологією ГБС і станом тканин порожнини рота.
Висновки. Порушення метаболічної функції печінки, синтезу, накопичення та розподілу білків у тканинах різних органів, накопичення гормонів, вітамінів і мінеральних речовин, активація прозапальних процесів впливають на розвиток і прогресування захворювань різних органів. Встановлено, що патологічні зміни мікробіома, які виявляють при пародонтиті, відіграють важливу роль у патогенезі неалкогольної жирової хвороби печінки та неалкогольного стеатогепатиту. Патологія органів ГБС впливає на розвиток захворювань органів порожнини рота, а саме порушення процесів регенерації і сполучнотканинної основи кістки, і м’яких тканин. Результати експериментальних і клінічних досліджень показали, що вірусні гепатити супроводжуються патологічними змінами у слинних залозах.

Aim: to determine the relationship between hepatobiliary system (HBS) pathology and oral health status based on a synthesis of professional literature.
Materials and methods. A bibliosemantic analysis was performed on research results from Ukrainian and international professional literature indexed in PubMed, Scopus, Web of Science, and Google Scholar. The search utilized keywords: hepatobiliary system, liver diseases, biliary tract diseases, dental caries, periodontitis, and oral mucosal diseases.
Results. The study indicates that pathological changes in the hepatobiliary complex disrupt numerous vital systemic processes. Existing research has explored the development of hepatorenal, hepatoencephalic, hepatopulmonary, dermatological, and cardiovascular syndromes associated with HBS pathology. The authors have identified a significant influence of hepatobiliary diseases on the development of oral conditions, specifically affecting the periodontium, oral mucosa, salivary glands, and dental hard tissues. Furthermore, periodontitis is increasingly recognized as a risk factor that may contribute to the progression of hepatobiliary pathology. Evidence confirms a bidirectional correlation between HBS disorders and oral tissue health.
Conclusions. Impairment of hepatic metabolic functions, including protein synthesis, accumulation, and distribution, as well as hormone and vitamin regulation and the activation of pro-inflammatory processes, negatively impacts various organ systems. It has been established that microbiome alterations observed in periodontitis play a significant role in the pathogenesis of non-alcoholic fatty liver disease and non-alcoholic steatohepatitis. Hepatobiliary pathology impairs the regeneration of both connective tissue and bone structures within the oral cavity. Clinical and experimental data also confirm that viral hepatitis is frequently accompanied by pathological changes in the salivary glands

УДК: 616.724-008-06:616.314-007.272]-07-08

Фецич Олександр Юрійович. Опрацювання стратегічної послідовності діагностики і лікування хворих зі скронево-нижньощелепними розладами та оклюзійними інтерференціями : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / О. Ю. Фецич. - Львів, 2026. - 199 с. - Бібліогр.: с. 167-190 (200 назв).

У роботі представлено теоретичне обґрунтування та розроблено принципово нове вирішення актуальної науково-практичної проблеми оптимізації діагностики та лікування пацієнтів з дисфункціями
скронево-нижньощелепного суглоба та оклюзійними порушеннями. Це досягнуто шляхом розробки та наукового обґрунтування комплексних діагностично-лікувальних алгоритмів.

1. Встановлено, що серед обстежених пацієнтів зі скронево- нижньощелепними розладами, м'язові форми становили 12,87%, суглобові –38,65%, а комбіновані (м'язового та суглобового генезу) – 32,89%. Окрім цього, частка осіб, у яких спостерігалися симптоми, що імітували скронево-нижньощелепні розлади, складала 15,59%, що є важливим аспектом для врахування в диференційній діагностиці. Відзначено також, що переважання жінок над чоловіками серед пацієнтів з підозрою на скронево- нижньощелепні розлади було у 2,3 рази вищим.

2. Визначено, що при м’язових формах скронево-нижньощелепних розладів більш характерним були такі варіанти оклюзійних порушень, як «дефекти зубних рядів» (37,84±7,97%) та «неякісні реставрації і
протезування» (29,73±7,51%), що разом склало 70% обстежених з переважанням жінок над чоловіками майже у два рази. Надмірна стертість зубів діагностована у 10,81±5,10%, ортодонтична патологія у 13,51±5,62% та комбінована оклюзійна патологія у 8,11±4,49% обстежених. Визначено, що серед хворих з суглобовими формами скронево- нижньощелепних розладів значно переважали хворі з неякісними реставраціями і протезними конструкціями, що складало 44,94±5,27%, зі значним переважанням жінок над чоловіками у шість разів, а така оклюзійна патологія, як дефекти зубних рядів виявлена у 24,72±4,47%. У групі з діагностованими комбінованими формами скронево-нижньощелепних розладів основними видами оклюзійної патології є «дефекти зубних рядів» (25±8,84%), «неякісні реставрації і протезування»
(33,33±9,62%) та «комбінована оклюзійна патологія» (20,83±8,29%).
3. Розпрацьований алгоритм діагностичних заходів та надання медичної ортопедичної допомоги хворим зі скронево-нижньощелепними розладами та оклюзійними інтерференціями залежно від того, яка форма
скронево-нижньощелепних розладів притаманна хворому, а саме міогенні порушення, артрогенні порушення, або комбіновані форми, який включає відповідне анкетування хворого, мануальну діагностику, комп’ютерну
томографію і магнітно-резонансну томографію, цифровий аналіз статичної та динамічної оклюзії апаратом (T-scan), міорелаксацію, транскутанну електричну стимуляцю (TENS) та комбіновану методику реєстрації
центрального співвідношення з урахуванням отримання двох позицій, а саме нейром’язового положення та м’язово скелетного стабільного положення і функціональну діагностику в артикуляторі.
4. Розпрацьований алгоритм комплексних лікувальних заходів спрямованих на лікування хворих зі скронево-нижньощелепними розладами та оклюзійними інтерференціями залежно від їх форм. За відсутності артропатій застосування міорелаксуючих шин з наступним протезуванням у стабільному м’язово-скелетному положенні. За наявності артропатій – сплінт-терапія з наступним контролем мануального функціонального обстеження, комп’ютерної томографії, магнітно- резонансної томографії (ультразвукової діагностики) з подальшим протезуванням, ортодонтією, або стабілізуючим сплінтом.
5. Підтверджено позитивні результати ефективності терапевтичної дії оклюзійних кап у процесі корекції оклюзії із застосуванням технології Т-скан та транскутанної електричної стимуляції (TENS).

УДК: 616.72.4-008.1-002-007.232-036-07

Штибель Денис Володимирович. Комплексна діагностика поєднання зміщень суглобових дисків із
запально-дегенеративними хворобами скронево-нижньощелепних суглобів :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Д. В. Штибель. - Львів, 2026. - 176 с. - Бібліогр.: с. 136-157 (181 назва).

У дисертаційній роботі представлено нове вирішення науково-практичної задачі, яке полягає у підвищенні якості комплексної діагностики поєднання зміщення дисків та запально-дегенеративних хвороб скронево-нижньощелепних суглобів шляхом вивчення особливостей клінічної маніфестації, розпрацювання додаткових критеріїв діагностики та удосконалення протоколів променевих методів обстеження.

1. Визначено, що серед усіх відібраних пацієнтів (ретроспективний аналіз) м’язові розлади складали 61,70±1,36% випадків, суглобові – 95,60±0,57%. Зміщення диска було найчастішим розладом і становило 78,96±1,14% серед усіх пацієнтів, гіпермобільність суглобових головок – 29,28±1,27%, запально-дегенеративні хвороби – 20,49±1,13%, суглобова ефузія – 32,89±1,32%. Серед пацієнтів зі зміщенням дисків ЗДзР^РА склали 72,07±1,41%, а ЗДбезР^РА – 33,70±1,49%. У 55,09±1,43% пацієнтів було поєднання двох і більше різних розладів одночасно, при чому ЗДХ найчастіше поєднувались із ЗД (15,31±1,01% серед усіх пацієнтів), рідше із МР (6,59±0,70%), ГСГ (4,63±0,59%) та СЕ(7,06±0,52%).
2. Виявлено, що кількість звернень жінок хворих на СНР значно переважала чоловіків (співвідношення жінок до чоловіків 4,61:1). Проте при порівнянні часток окремих розладів серед чоловіків (ЗДзР^РА – 64,76±3,17%, ЗДбезР^РА – 17,62±2,53%, ГСГ^РА – 31,72±3,09%, ЗДХ^РА – 6,61±1,65%, СЕ^РА – 31,28±3,08%, МР^РА – 41,41±3,27%) та серед жінок (ЗДзР^РА - 79,37±1,54%, ЗДбезР^РА – 28,56±1,40%, ГСГ^РА – 28,75±1,40%, ЗДХ^РА – 23,50±1,31%, СЕ^РА – 33,24±1,46%, МР^РА – 66,09±1,46%) достовірна різниця (χ ² тест: p<0.05) виявлена лише між частками ЗДХ^РА, що підтверджує вплив статі на розвиток даної хвороби. Встановлені вікові межі розладів (1 і 3 квартилі) серед чоловіків та жінок можна розглядати як вікові групи ризику розвитку СНР (чоловіки: ЗД – 18-32 років, ГСГ – 16-30 років, ЗДХ – 33-51 роки, МР – 15-22 роки, жінки ЗД – 21-39 років, ГСГ – 20-34 років, ЗДХ – 33-56 роки, МР – 22-39 років).
3. Встановлено, що серед обстежених хворих характерними симптомами та ознаками для поєднання ЗДзР+ЗДХ були: відкриваня рота на 40мм і більше, звуки в суглобі під час обстеження (клацання, ляскіт, хрускіт), самовільний біль в ділянці суглоба, біль при жуванні, девіація при відкриванні рота, крепітація. Для поєднання ЗДбезР+ЗДХ характерними симптомами та ознаками були: відкривання рота до 40мм, біль при жуванні, біль при відкриванні рота, біль самовільний, дефлексія при відкриванні рота в сторону ураженого суглоба, біль при латеротрузії в бік протилежний від ураженого суглоба, крепітація.
4. Враховуючи достовірну різницю (p<0,05) між кількістю симптомів у групах поєднання (ЗДзР+ЗДХ – 5,5 (4;8,25), ЗДбезР+ЗДХ – 8 (4,5;9)) в порівнянні з іншими групами (ЗДзР – 4 (2;6), ЗДбезР – 2 (1;5,5), ЗДХ – 1,5 (0;4)), можна стверджувати, що під час поєднання розладів спостерігається не лише додавання симптомів та ознак, але і їх кратне збільшення.
5. Встановлено, що зміщення дисків не впливають на виникнення запально-дегенеративних хвороб СНЩС у віковому аспекті, оскільки, при порівнянні середнього віку груп ЗДзР+ЗДХ (40,51±14,52р), ЗДбезР+ЗДХ (43,61±13,84р) та ЗДХ (50,00±4,03р) між собою, не було виявлено достовірної різниці (p>0,05), а при порівнянні груп поєднання (ЗДзР+ЗДХ, ЗДбезР+ЗДХ) із ЗДзР (26,81±9,99р) та ЗДбезР (27,52±13,66р) було виявлено достовірну різницю (p<0,05).
6. Визначено ефективність застосування УСГ для діагностики зміщення дисків та запально-дегенеративних хвороб СНЩС: чутливість для ЗД становила 57,14%, для ЗДХ – 66,53%; специфічність для ЗД – 83,33%, для ЗДХ – 76,89%; загальна точність для ЗД – 66,67%, для ЗДХ – 71,60%; ППЗ для ЗД – 85,71%, для ЗДХ – 75,00%; НПЗ для ЗД – 52,63%, для ЗДХ – 68,80%.
7. Розпрацьовані стандартизовані протоколи променевих методів обстеження (УСГ, КПКТ, МРТ) є практично значимими для комплексної діагностики поєднання зміщення дисків та запально-дегенеративних хвороб СНЩС. Використання динамічної МРТ дозволило ідентифікувати складні типи зміщення дисків, в той час як статичні МРТ образи були при цьому недостатньо інформативні. Для розроблення протоколу УСГ СНЩС та ЖМ визначено норми параметрів для чоловічої та жіночої статей: ширина суглобової щілини у жінок становила 0,95±0,23мм, у чоловіків – 1,11±0,22мм (p<0,05); амплітуда переміщення суглобової головки становила 14,10±1,92мм (для чоловіків і жінок разом через відсутність достовірної різниці, p>0,05); товщина ЖМ в стані спокою становила для жінок 9,59±1,35мм, для чоловіків – 11,38±1,40мм (p<0,05);  товщина ЖМ при стисканні для жінок становила 12,76±1,79мм, для чоловіків – 15,58±1,93мм (p<0,05); відсоток потовщення ЖМ становив 26,11±5,01% (для чоловіків і жінок разом через відсутність достовірної різниці, p>0,05).

УДК : 616.314-002:616.89-008.441.1]-039.71-053.2

Бяла Олександра-Христина Андріївна. Обґрунтування профілактики карієсу зубів у дітей із зубощелепними аномаліями та різними рівнями : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / О-Х. А. Бяла. - Львів, 2026. - 269 с. - Бібліогр.: с. 212-252 (318 назв).

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального питання сучасної стоматології, що передбачає розпрацювання та підтвердження ефективності комплексу заходів для
профілактики карієсу зубів у дітей з ортодонтичними порушеннями, зважаючи на їхній рівень тривожності.
1. Поширеність карієсу тимчасових та постійних зубів у дітей із ЗЩА становить 73,95±4,02% та 89,92±2,76% при інтенсивності ураження 3,79±0,26 зуба та 3,22±0,34 зуба відповідно. У дітей із ЗЩА при високому рівні
тривожності інтенсивність карієсу постійних зубів у 1,7 раза вища порівняно з середнім рівнем тривожності та у 4,15 раза – по відношенню до низького рівня тривожності. Найнижчий РСД встановлено при високому рівні тривожності (38,32%).
2. Визначено незадовільний рівень гігієни порожнини рота у дітей із ЗЩА з низьким рівнем тривожності (2,14±0,06 бала) та поганий рівень гігієни порожнини рота у дітей з високим рівнем тривожності (2,62±0,09 бала).Встановлено, що діти із ЗЩА, які чистять зуби не регулярно, мають вищий рівень тривожності у порівнянні з дітьми, які роблять це двічі на день. Кількість дітей з низьким рівнем тривожності, які чистять зуби 3 хв, більша в 1,83 раза порівняно з середнім рівнем тривожності, при високому рівні тривожності таких дітей виявлено не було.
3. Загальні значення опитувальника OHIP-14 у дітей із ЗЩА з низьким рівнем тривожності відповідають хорошій якості життя (11,75±0,91 бала), у дітей з високим рівнем тривожності – незадовільній (42,07±1,06 бала). Діти з низьким рівнем тривожності здебільшого відповідали на запитання анкети заперечено при середньому значенні шкали опитувальника 0,84±0,07 бала, з середнім рівнем – «рідко» та «інколи» (1,72±0,07 бала), з високим – «в основному так» та «однозначно так» (3,01±0,08 бала). Найвище значення шкали опитувальника (4 бала) отримано від дітей з високим рівнем тривожності у відповідь на запитання «Чи відчуваєте ви труднощі при вимові слів через проблеми з ортодонтичним апаратом?» та «Чи відчуваєте Ви
больові відчуття в порожнині рота?».
4. Встановлено, що у дітей із ЗЩА ЕФАКБЕ становить 22,88±1,29%, що нижче по відношенню до дітей без ЗЩА на 34,29%. При низькому рівні тривожності у дітей із ЗЩА ЕФАКБЕ на 27,32% нижча по відношенню до
дітей без ЗЩА, при середньому рівні – на 29,55%, при високому рівні – на 43,46%. Зниження ЕФАКБЕ у дітей на тлі різних рівнів тривожності свідчить про зниження функціональної активності клітин.
5. У дітей із ЗЩА виявлено значно вищу частоту висівання із дентальної біоплівки грампозитивних коків (78,2%), грамнегативних та грампозитивних паличок (28,3% та 25,9% відповідно), актиноміцетів (23,8%),
дріжджоподібних грибів (36,9%) по відношенню до дітей без ЗЩА. Кількісні показники кокової флори у мікробіоті дентальної біоплівки дітей із ЗЩА становлять, в середньому, (6,85±0,39)х109 КУО/см3), лактобацил – (5,05±0,29)х104 КУО/см3, дріжджоподібних грибів Candida spp. (3,9±0,47)х102 КУО/см3 і є суттєво вищими, ніж у дітей без ортодонтичної патології.

6. Біостатистичне моделювання дало змогу здійснювати прогнозування кількості уражених карієсом постійних зубів у дітей вікових груп 6-8 та 9-12 років (F = 5,02; p<0,05; R2 = 0,873). З-поміж 14 чинників, які включені в математичну модель, найбільш провокуючими були: індекс Гріна- Вермільйона (15,74%), наявність грампозитивних коків (10,27%) та актиноміцетів (7,38%) у порожнині рота. Отримані результати створюють
підґрунтя для індивідуального/персоніфікованого прогнозування та проведення цілеспрямованих профілактичних заходів шляхом корекції керованих чинників ризику.
7. Розпрацьований комплекс для профілактики карієсу зубів у дітей із ЗЩА з урахуванням рівня тривожності включав використання кальційвмісних зубних паст, ополіскувачів та гелів з фтором, нанесення фторвмісного лаку, місцеве застосування пробіотика «Біогая Продентіс», професійну гігієну та гігієнічне навчання. Ефективність профілактичного комплексу підтверджена редукцією приросту карієсу постійних зубів у дітей з середнім рівнем тривожності 36,9%, у дітей з високим рівнем тривожності 69,4%, покращенням гігієни порожнини рота, підвищенням ЕФАКБЕ на 60,16% при середньому рівні тривожності та на 75,99% – при високому рівні, а також збільшенням МПРР при середньому рівні тривожності – в 1,22 раза, при високому рівні – в 1,46 раза.