Актуальність. Проблема надання невідкладної допомоги дітям, які ковтають гострі сторонні пред-мети, залишається актуальною і знаходиться в площині вирішення таких питань: у які терміни надається така допомога, який пошуковий алгоритм визначення характеру стороннього тіла (СТ) і які методичні аспекти техніки проведення самої маніпуляції лікарем-ендоскопістом. Мета:удосконалення методики видалення фік-сованого гостро-колючого предмета зі стравоходу в дітей. Матеріали та методи. У статті описаний клініч-ний випадок ендоскопічного видалення розкритої шпильки довжиною 2 см гострим кінцем догори з вклиненням у першому фізіологічному звуженні стравоходу. Результати. Ендоскопічна операція видалення гостро-колючого стороннього тіла з вклиненням в стравоході проводилась в три етапи. Перший етап складався з послідовного та безпечного опускання розкритої шпильки в шлунок для її переорієнтації гострим кінцем донизу для уникнення пошкодження стінок кардії стравоходу та його гирла на виході. Другий етап полягав у розвертанні та переорі-єнтації голівки шпильки гострим кінцем донизу. Третій етап — безпечна й надійна фіксація СТ гострим кінцем донизу та його повільне виведення назовні. Висновки. Обстеження й лікування хворих дітей з підозрою на СТ верхніх відділів травного каналу повинно здійснюватися в екстреному порядку в умовах хірургічного відділення спеціалізованого багатопрофільного стаціонару. Оптимальною є централізація такої допомоги в одній установі області з відповідним забезпеченням її спеціалізованим обладнанням та інструментарієм. Будь-яке виявлене в просвіті верхніх відділів травного каналу СТ повинно бути видаленим, по змозі, за допомогою гнучкої ендоскопії. Для діагностики характеру СТ і вивчення причини фіксації його в просвіті необхідне поєднання рентгенологіч-ного й ендоскопічного методів дослідження. З метою мінімізації ризику перфорації стінки порожнистого органа ендоскопічне втручання в дітей слід обов’язково проводити під загальним знечуленням в умовах операційної. За-стосування гнучких ендоскопів відповідного типу з урахуванням вікових анатомо-фізіологічних особливостей мі-німізує травматизацію стінок стравоходу і зводить до мінімуму ризик перфорації стінки порожнистого органа

УДК: 616.8-009.614:378.22:17.026

Вступ. В системі вищої освіти на післядипломному рівні підготовки, формування лікаря як висококваліфікованого фахівця можливе лише при сформованому мотиваційно-ціннісному відношенні в його професійному становленні. Одним із актуальних напрямків серед наукових досліджень є вивчення мотивації професійної діяльності лікарів, аналіз життєвих цінностей і потреб, що лежать в площині трудової поведінки, виявлення чинників, які мотивують та демотивують, дослідження їх умов праці та пошук мотиваційних чинників. Процес мотивації включає створення готовності до дії, вибір спрямованості (цілей), засобів і способів дії, місця і часу дії, оцінку вірогідності успіху, формування впевненості в правильності і необхідності дій. В процесі мотивації беруть участь такі фактори: потреби, мотиви, світогляд, особливості характеру та самопозиціювання, фізичні та психічні можливості, функціональні й емоційні стани, переживання, знання про середовище та прогноз його змін.
Мета. Визначити основні мотиваційні чинники, які сприяли вибору лікарями-інтернами спеціальності «Анестезіологія». Співробітниками кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ФПДО ЛНМУ ім. Данила Галицького було проведено анонімне анкетування 72 лікарів-інтернів, що проходять навчання за фахом «Анестезіологія». В анкетах пропонувалося оцінити 12 мотиваційних чинників вибору лікарями-інтернами спеціальності, які згруповані в 4 блоки.
Результати і обговорення. Аналізуючи результати дослідження можна стверджувати, що популярність і престижність спеціальності «Анестезіологія» є провідним мотивом для більшості інтернів. Мотиваційні чинники є усвідомленим внутрішнім спонуканням інтерна до активного вибору професійної діяльності, і власне, результати проведеного нами дослідження свідчать: більшість респондентів відзначаються високим рівнем професійної спрямованості, а мотиваційні чинники слугують індикатором схильності та готовності лікаря-інтерна працювати за обраним фахом.
Аналіз анкетних даних показав, що мотивація вибору респондентів орієнтована на професійно-медичні цінності та спонукання особистості до здійснення лікарської діяльності і реалізацію власних мотивів.
Висновки. Вибір інтернів спеціальності «Анестезіологія» зумовлений складним поєднанням різних мотиваційних
чинників, формування яких закладається під час навчання на клінічних кафедрах. Більшість респондентів мають
високий рівень професійної спрямованості, що призведе в подальшому до самореалізації в обраній спеціальності. 

УДК: 615.211:616-009.7

В патофізіології болю беруть участь багато різних рецепторів, іонних каналів, які можуть слугувати мішенями для ад’ювантних препаратів. Незважаючи на появу місцевих анестетиків тривалої дії, покращення їх фармакокінетики, удосконалення техніки реґіонарного знеболювання, все це не повністю забезпечують потреби в лікуванні болю, особливо хронічного. Паралельно зі зростанням анестетичної сили місцевих анестетиків підвищується ризик їх системної токсичності. Усе це обґрунтовує застосування ад’ювантів в реґіонарній анестезії, що є цілком логічним з точки зору мультимодальної аналгезії. В статті наведений огляд сучасних літературних даних з питань застосування ад’ювантів в регіонарній анестезії. Описані механізми дії, дози, шляхи застосування ад’ювантних препаратів

Many different receptors, ion channels, are involved in the pathophysiology of pain, which can serve as targets for adjuvant drugs. Despite the advent of long-acting local anesthetics, the improvement of their pharmacokinetics, and the advanced regional anesthesia techniques, they do not fully meet the need for treatment of pain, especially chronic pain. In parallel with the increase in the anesthetic power of local anesthetics, the risk of their systemic toxicity increases. All this justifies the use of adjuvants in regional anesthesia, which is quite logical from the point of view of multimodal analgesia. In this article the authors present a review of current literature data on the use of adjuvants in regional anesthesia. The mechanisms of action, doses, and ways of administration of adjuvant drugs are described.

Ехокардіографія  (ЕхоКГ)  сьогодні  є  ключовим  інструментом діагностики та оцінки ступеня важкості клапанної патології та головним неінвазивним  методом  візуалізації  при  оцінці  клапанних  стенозів. Черезстравохідна ехокардіографія  (ЧЕЕ)  швидко  стала  потужним діагностичним  інструментом  для  періопераційної  оцінки стану кардіохірургічних хворих та гемодинамічно нестабільних пацієнтів. Це напівінвазивна  процедура,  якою на  даному  етапі  повинен  володіти анестезіолог що забезпечує анестезіологічний супровід кардіохірургічних операцій. ЧЕЕ  активно  застосовується  при  дослідженні  пацієнтів  з  різними захворюваннями  клапанного  апарату  та  міокарда  як  у  стаціонарних умовах, так і в операційних. Саме в операційних вона виконує свої основні завдання: уточнення діагнозу на доопераційному етапі,оцінка виконаного  втручання,  є неінвазивним  методом  моніторингу гемодинаміки під час самої операції.Оцінка змін клапанів включає: – ендокардичні вегетації;– оцінку ступеня тяжкості мітральної регургітації;– оцінку структури мітрального клапана (перед вальвулопластикою та після неї); – виявлення двостулкового аортального клапана;– планіметрію аортального клапана при його стенозі. Будь-які зміни в об'ємах передсердя та шлуночка, у ритмічності їх скорочень,  акінези або  гіпокінези  стінок  серця відбиваються  на замикальній  функції  клапана  аж  до  виникнення  органічної та функціональнної  регургітації.  Щодо  мітральної  регургітації  (МР) традиційно використовується класифікація Carpentier, заснована на різній рухливості  стулок(нормальний  рух,  пролапс  або  обмеження  руху сегментів стулок):I  тип:  нормальна  рухливість  стулок,  розширення  ФК  МК  чи перфорація стулок МК.II тип: пролабування стулок (надмірна рухливість стулок, можливо, міксоматозне ураження), подовження або відрив хорд, подовження або відрив папілярних м'язів.III тип: обмеження рухливості стулок.IIIa тип: характерний для ревматичного ураження з нормальним рухом стінок ЛШ з вираженим фіброзом та кальцинозом.IIIб  тип: характерний  для  ішемічної  та  ідіопатичної  кардіопатії  з погіршенням функції та дилатацією ЛШ, але із збереженою морфологією стулок, хорд, папілярних м'язів, часто з рестрикцією сегмента Р1.Органічна МР зазвичай викликається дегенеративними порушеннями, включаючи пролапс клапана і/або розрив. Розташування дефекту стулки МК і його геометрія має важливе значення для вибору хірургічної та/або транскатетерної корекції.З метою комплексної оцінки складної анатомії та функції мітрального клапана в даний час все ширше застосовується метод інтраопераційної 3D-ЧЕЕ.  Загалом,  тривимірна  ехокардіографія  дозволяє візуалізувати серцеві  структури,  такі  як  мітральний  клапан  (МК),  з  будь-якої просторової точки зору. 3D TEE не була клінічно прийнята до тих пір, поки в 2007 році не була введена зручна для користувача 3D TEE в реальному часі. Спостерігалася чудова візуалізація МК (від 85% до 91% для всіх стулок, міжпередсердної перегородки  84%  і  ЛШ  77%).  Ця  3D  TEE  в  реальному  часі  дає високоякісні зображення МК [8, р. 291–294].У пацієнтів з МР можливість кольорового доплера може забезпечити 3D-зображення регургітційних струменів потоку. Розташування та розмір зони конвергенції потоку або площі поверхні проксимальної ізовисокої швидкості  (PISA)  можуть  визначати  місце  розташування  отвору  і тяжкість  МР.  Така  інформація, особливо  про  місцезнаходження регургітаційного  отвору,  має  вирішальне  значення  для  вибору відповідного протоколу лікування.Крім  того,  кольорова  доплерівська  тривимірна  ехокардіографія продемонструвала, що в багатьох умовах зона конвергенції потоку не є напівсферичною, наприклад, для нерегулярних або асиметричних отворів, а також у пацієнтів з функціональною або ішемічною МР. Мітральний стеноз  (МС)  зазвичай  викликається  ревматичними захворюваннями МК. Головним механізмом розвитку ревматичного МС є зрощення  стулок  по  комісурах.  До  інших  анатомічних  уражень відносяться скорочення та зрощення хорд, потовщення стулок та, пізніше, протягом  розвитку  хвороби,  надлишковий  кальциноз структур клапанного  апарату,  що  також  може  поглиблювати  рестрикцію  руху стулок. 2D ехокардіографія може лише мінімально візуалізувати весь MК і підклапанний апарат, що призводить до помилкового виміру найменшої площі клапана.  Тривимірна  ехокардіографія  забезпечує  точні  і  високо відтворювані вимірювання  площі  мітрального  клапана.  Нещодавно введена  3D  TEE  в  реальному  часі  дає  вражаючі зображення  MС  у пацієнтів. Візуалізуються не тільки стеноз, а й форма, розташування і анатомічні аномалії стулок, такі як важка кальцифікація. Питанням  вибору  оптимального  методу  діагностики  ураження мітрального  клапану  різного  генезу  та  визначення  тактики  лікування кожного  конкретного  пацієнта  присвячено  безліч  досліджень. Інтраопераційна  тривимірна  ЧЕЕ – новий  метод  ультразвукового дослідження,  метою  якого  є  більш  ретельне  вивчення  структурно-геометричних  особливостей  різних  структур  серця,  визначення  обсягу операції,  стратифікації  ризиків  і  надалі – оцінка  ефективності хірургічного  втручання,  виявлення  післяопераційних  ускладнень  та віддалених результатів.

УДК: 616.314-089.87-005.1:616.155.295]-053.2-036-07-08

Описаний клінічний випадок тяжкої кровотечі з лунок видалених зубів у 9-річної дівчинки з тромбастенією Гланцмана. Наведені літературні дані стосовно діагностики та менеджменту таких пацієнтів. Автори підкреслюють, що у лікуванні таких пацієнтів інколи доводиться приймати неординарні рішення, які можуть врятувати життя пацієнта. У даному випадку було проведено пряме переливання крові.

A clinical case of severe bleeding from the wells of extracted teeth in a 9-year-old girl with Glanzman’s thrombasthenia is reported. Literature data on diagnosis and management of such patients are given. The authors emphasize that in the treatment of such patients sometimes it is necessary to make extraordinary decisions that can save the patient’s life. In this case, a direct blood transfusion was performed.