Cow's milk protein allergy is an urgent problem in young children. Early diagnostics and formation of therapeutic tactics are the basic priorities in allergy treatment among young children. Oral provocation tests, which can be performed only in medical establishments, are a golden standard for diagnosing food allergy. Active search continues for optimal scheme of diagnosing cow's milk protein allergy in children in the first year of life. The aim of our research was to create the algorithm of diagnosing cow's milk protein allergy in children younger than one year of age, which will optimize obtaining reliable data on a patient's condition and decrease a load of laboratory examinations on young children using elimination and provocation food test. To complete the set goal, a record of allergological anamnesis, examination, assessment of physical condition and determination of specific IgE to cow's milk proteins were conducted to diagnose cow's milk protein allergy. Then, based on the obtained results, elimination and provocation food test was performed in two phases - elimination phase and provocation phase. Diagnostic in vitro is needed to choose the level of medical establishment for conduction of oral provocation tests: in case a specific IgE index is over 0.7 kU/L, testing is performed in an intensive care unit, if IgE is less than 0.7 kU/L - in a specialized inpatient department. Three clinical cases involving different methods have been presented for diagnosing cow's milk protein allergy - elimination and provocation test, oral provocation test and administration of individual diet based on the obtained results. A complex diagnostic approach, in particular, study of anamnesis, record of nutrition diary, elimination diet, enables to optimize diagnostics of food allergy, and diagnostic addition of a product - to assess tolerance clinically during extension of diet. An elaborated method of diagnosing cow's milk protein allergy in children younger than one year of age can be recommended for wide use in a clinical practice.
Aim: To determine the prevalence and to estimate factors associated with food hypersensitivity in young children of the Lviv region in Ukraine.
Methods: A prospective cross-sectional survey study was conducted between 2016 and 2017 in the Lviv region of Ukraine. A specially designed questionnaire about food hypersensitivity of young children developed and validated by M. J. Flokstra-de Blok was used after translation into the Ukrainian language. The questionnaire included 34 questions, grouped into general and detailed information. Parents of children aged 0–3 years were asked to complete the questionnaire at pre-schools and medical institutions.
Results: Among 4,500 distributed questionnaires, 3,214 (71%) were completed and processed. Parents reported that 25% of their young children had food hypersensitivity. According to the survey the most common agents involved in food hypersensitivity in young children were cow's milk (34%), egg (28%), and wheat (24%). Hypersensitivity to milk occurred in 50% of children in the age group of 1–2 years. Regional differences associated with food hypersensitivity were also found. Namely, in the Carpathians, there was more hypersensitivity to fish (27%) and honey (22%) than in other regions, while hypersensitivity to soy was detected mostly in Lviv City residents (8.5%). Unknown causes of food hypersensitivity were highly reported (34%) in the Carpathians.
Conclusion: Prevalence and some distinctiveness of food hypersensitivity revealed in four geographic and climate zones as well as in Lviv City have a considerable practical use for formulation of recommendations for children with food hypersensitivity.
Гіпертрофічний пілоростеноз (ГПС) є одним із найчастіших чинників блювання в новонароджених, що потребує хірургічного втручання [1,21]. Незважаючи на спроби медикаментозної терапії [11,24], пілороміотомія залишається основним методом лікування ГПС [2,10,16]. Тоді як інтраопераційні ускладнення і безпосередні результати пілороміотомії широко висвітлені в літературі [14,15,22], то віддалені наслідки цього втручання, особливо залежно від методу корекції, недостатньо вивчені та містять суперечливі результати [6,7,17,19].
Перекрут придатків матки найчастіше відбувається в жінок репродуктивного віку, проте може спостерігатись у будь-якому віці, починаючи від моменту народження і до 18 років [1,6,12]. Ця патологія становить близько 4% серед дівчат, які звертаються до хірургів із приводу гострого абдомінального болю [6,11]. Своєчасне встановлення діагнозу перекруту придатків матки часто буває утрудненим, що зумовлене відсутністю патогномонічних симптомів, а це, своєю чергою, спричиняє відтермінування хірургічного втручання [6,11,29]. Запізніле втручання призводить до зростання ризику розвитку некротичних змін у придатках матки, а також виникнення інших ускладнень, зокрема перитоніту, кровотечі, сепсису [15,26], а в подальшому – до зниження фертильності [28]. Донедавна стандартом хірургічного лікування дітей і дорослих із перекрутом придатків матки була оваріектомія через побоювання, що тканина яєчника нежиттєздатна, а деторсія без видалення може спричинити тромбоемболію та розвиток злоякісного процесу в залишеному яєчнику [15,21,26]. На сьогодні хірургічна тактика лікування дівчат із цією патологією передбачає проведення деторсії, незважаючи навіть на некротичні зміни під час хірургічного втручання [2,4,14]. Слід зазначити, що питання проведення оваріектомії або деторсії за наявності перекруту придатків матки залишається предметом дискусій між дитячими хірургами та гінекологами [4,25].
Гіпертрофічний пілоростеноз (ГПС) у новонароджених є одним із найчастіших факторів блювання, який потребує хірургічного втручання [1,8,20]. Незважаючи на достатньо високу частоту цієї вади, етіологія захворювання чітко не встановлена [14,25]. ГПС характеризується стовщенням м’язів пілоричного відділу шлунка, яке зумовлює його обструкцію [6]. Переважно діагноз ГПС встановлюється на основі клінічного обстеження, зокрема, наявності симптому «оливи» та видимої перистальтики кишок [6,12,19]. Проте часто ці симптоми не виявляються під час клінічного обстеження дитини, що може зумовити запізнілу діагностику і, як наслідок, подальше блювання із суттєвими розладами водно-електролітного балансу, зневодненням організму і порушенням функції нирок [4,23]. Усе це зумовлює необхідність швидкого і точного встановлення діагнозу. Упродовж багатьох років основним діагностичним методом у дітей з підозрою на ГПС була рентгеноскопія. Незважаючи на високу точність рентгенологічних методів обстеження, вони несуть певні ризики, зокрема ризик виникнення блювання із можливою аспірацією, а крім того, це достатньо тривале обстеження зі значним променевим навантаженням [11]. У 1977 р. вперше використали ультрасонографію (УСГ) у діагностуванні ГПС [21]. Поступово УСГ стала основним діагностичним методом у дітей з підозрою на ГПС.