Мета дослідження визначити біологічний вік, оцінити темпи старіння та рівень здоров’я студентів IV курсу Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Вивчення розбіжностей між календарним і біологічним віком дають змогу оцінити інтенсивність старіння і функціональні можливості індивіда. В обстежуваних було вирахувано належний біологічний вік, який становив для дівчат 28,15 років, а для хлопців 29,96 років. . При обчисленні фактичного біологічного віку в обстежуваних осіб було встановлено, що практично у всіх хлопців і у більшості дівчат він перевищував показники належного біологічного віку. Для більшості студентів були характерні прискорені темпи старіння і поганий стан здоров’я.
Надзвичайно важливим при увеїті є своєчасна етіотропна та симптоматична терапія через високу поширеність цього стану, його вплив на молодих людей та високі рівні інвалідності серед пацієнтів - у середньому 30% і 50-60% у важких випадках хвороби. Багато досліджень показали, що у 2,8-10% випадків увеїт призводить до сліпоти. Рання діагностика відіграє в цьому ключову роль. Розуміння імунної відповіді при неінфекційному аутоімунному увеїті (НАУ) допомагає швидше встановити діагноз, прогнозувати перебіг та призначити лікування.
За даними різних літературних джерел новоутвори в молочних залозах жінок другого періоду зрілого віку виявляються з частотою 50-70%. Серед причин високого рівня захворюваності жінок цієї вікової групи найчастіше називають виражену гормональну динаміку, а також наявність мамологічної патології в анамнезі. Оскільки різні автори стверджують, що злоякісні новоутвори значно частіше розвиваються на тлі вже існуючих патологічних змін, ніж в інтактних молочних залозах, особливо актуальним сьогодні є раннє виявлення мамологічної патології різного походження, характеру та локалізації. Однією з найбільш поширених форм ураження молочних залоз є утворення кальцинатів, які при мамологічному обстеженні виявляють у 60-80% жінок, старших 45 років. Більшість дослідників вважають, що поодинокі мікрокальцинати найчастіше виникають у результаті перенесених запальних процесів, операцій або травм молочних залоз і є переважно доброякісними, тоді як множинні, згруповані в кластери кальцинати можуть бути одним з діагностичних критеріїв раку молочної залози.
Метою нашої роботи стало дослідження різних варіантів кальцинатів молочних залоз у жінок 45-55 років.
Згідно статистичних даних, кожен восьмий випадок раку в Україні та світі припадає на рак молочної залози. Вже більше десятиліття це найпоширеніша онкологічна патологія у жінок після 35 років. Основною причиною смертності пацієнток даної групи є пізня діагностика захворювання, коли зміни стають практично незворотніми. Тому дуже важливо звертати увагу на ранні ознаки, так звані «маркери» раку молочної залози. Одним з таких маркерів, на думку багатьох авторів, є кальцинати молочної залози.
Метою нашого дослідження було з’ясування частоти виявлення різного ступеню щільності структури молочних залоз та наявності кальцинатів шляхом мамографічного обстеження.
Актуальність. Епідемія наркоманії в Україні набуває все більшого розмаху: за даними експертів нині кількість споживачів психоактивних речовин сягає понад 500 тисяч осіб переважно молодого віку. У світі немає жодної країни, яка б могла доказово заявити, що їй вдалося подолати це зло. Вживання наркотиків насамперед негативно впливає на здоров'я людей, сприяє розвитку соматичних і психічних захворювань і є однією з причин збільшення смертності та інвалідизації населення. При наркоманії вражаються внутрішні органи, виникають неврологічні і психічні розлади, розвивається соціальна деградація.
Мета дослідження. Встановити результати морфометричних досліджень судин гемомікроциркуляторного русла піднижньощелепної залози на 14 та 28 добу експериментального опіоїдного впливу.
Матеріали та методи. Дослідження виконано на 15 статевозрілих, білих, щурах-самцях масою 200–220 г, віком 4,5–6 місяців. Тварин розподіляли на дві групи: експериментальна та контрольна. У експериментальній групі тваринам (10 щурів) внутрішньом’язово вводили опіоїдний анальгетик (налбуфін) за наступною схемою: І тиждень – 8 мг/кг, ІІ тиждень – 15 мг/кг, ІІІ тиждень – 20 мг/кг, ІV тиждень – 25 мг/к. Контролем слугували 5 щурів, яким вводили 0,9% розчин хлориду натрію в об’ємі 1 мл.
Матеріалом дослідження були препарати піднижньощелепних залоз білих щурів. Дослідження були проведені в лабораторії електронної мікроскопії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
Результати дослідження.
На 14 день експериментального опіоїдного впливу за допомогою проведеного нами морфометричного дослідження гістологічних препаратів піднижньощелепної залози щурів, було виявлено розширення ланок гемомікроциркуляторного русла піднижньощелепної залози щура у порівнянні з нормою (таблиця 1).
Зокрема, діаметр артеріол збільшився до (24,59±2,91) мкм у порівнянні з показником контрольної групи – (19,64±0,35) мкм, діаметр капілярів становив (6,73±0,37) мкм, контроль – (5,66±0,42) мкм. При цьому діаметр венул коливався у межах (25,45 – 32,54) мкм, середнє значення складало (29,90±1,42) мкм, при значенні контролю (25,25±0,31) мкм (p<0,05).
Показник щільності пакування обмінних судин демонстрував статистично достовірне зменшення до (19,21±0,73) мкм у порівнянні з контролем (20,89±0,91) мкм. Результати аналізу показника трофічної активності тканини становили (48,1±0,4) мкм, проти відповідно у контролі — (56,05±0,53) мкм.
Висновки. Дані морфометричного дослідження на 14 та 28 день експериментального опіоїдного впливу демонструють збільшення діаметрів судин гемомікроциркуляторного русла піднижньощелепної залози та зростання показника трофічної активності тканини при одночасному зниженні показника щільності пакування обмінних судин. Отримані результати дали змогу оцінити ступінь васкуляризації піднижньощелепної залози за умов фізіологічної норми та на ранніх термінах експериментального опіоїдного впливу.