Метою є дослідження впливу жовчних кислот на активність АТФаз слизової оболонки товстої кишки у пацієнтів із надмірною вагою та СПК.

Матеріали та методи. Комплексно обстежено 12 пацієнтів із СПК та надмірною вагою. Діагноз СПК встановлювали згідно Римських критеріїв ІV (2016). Для виключення запальної патології кишечника проводили CITO TEST Calprotectin-Lactoferrin. Індекс маси тіла розраховували за формулою Кеттле. Визначали активність АТФази слизової оболонки товстої кишки хворих на СПК спектрофотометрично, визначивши вміст ортофосфату (Фн), який вивільнився після гідролізу АТФ. Ми вивчали вплив 3-сульфату тауролітохолату (TLC-S) на специфічну активність Na⁺/K⁺-АТФази, Ca²⁺-АТФази ендоплазматичного ретикулума (ЕПР), Ca²⁺-АТФази плазматичної мембрани (ПМ) та базальної Mg²⁺-АТФази постмітохондріальної субклітинної фракції слизової ободової кишки хворих на СПК.

Результати досліджень. Ми виміряли специфічну активність Na⁺/K⁺-АТФази, Ca²⁺-АТФази ЕПР та ПМ і базальну Mg²⁺ -АТФазу, які становили (6,06 ± 1,61), (5,88 ± 1,19), (8,86 ± 1,56) (6,44 ± 2,02) мкмоль Фн/мг білка на годину, відповідно. TLC-S (50 мкМ) не спричиняв будь-якої зміни Na⁺/K⁺- та Ca²⁺ -АТФазної активності, але у 4 рази статистично значущо підвищував активність Mg²⁺-АТФази постмітохондріальної субклітинної фракції слизової оболонки товстої кишки хворих на СПК.

Висновки. TLC-S збільшував активність базальної Mg²⁺-АТФази у постмітохондріальній фракції слизової ободової кишки пацієнтів із надмірною вагою та СПК, але не впливав на активність Na⁺/K⁺-АТФази та Ca²⁺-АТФази. Висловлено припущення, що активація базальної Mg²⁺-АТФази за дії TLC-S може вказувати на роль ендо-лізосомальної системи епітеліоцитів слизової оболонки товстої кишки у розвитку патології СПК.

OLFACTORY AND GUSTATORY SENSE IMPAIRMENT IN COVID-19 PATIENTS: PREVALENCE, SYMPTOM DURATION, RELATION TO SMOKING, ALCOHOL CONSUMPTION AND MOOD DISORDERS Introduction. Impairment of olfactory and gustatory senses are common symptoms of COVID-19 disease, caused by SARS-CoV-2. In most cases, they are reversible and are negatively related to disease severity, exact cause is still under question. Aim. Study the prevalence of olfactory and gustatory disorders in COVID-19 patients, their duration, characteristics in specific patients, symptoms relation to disease severity, relation of alcohol consumption, smoking to disease course and symptoms and mood disorders triggered by the infection. Conclusion. Most young patients experienced mild course of COVID-19 infection. Predominant symptoms were fatigue, anosmia, dysgeusia, headaches, fever, myalgia. Positive correlation was found between age and anosmia/dysgeusia duration, between disease severity and anosmia duration more than 3 weeks, between alcohol abuse and anosmia duration. Negative correlation found between smoking and anosmia duration, which need further investigation. References: 1. American Association of Family Physicians: Case-finding instruments for depression: two questions are as good as many. J Gen Intern Med. 1997;12:439–45. 2. Foster KJ, Jauregui E, Tajudeen B, Bishehsari F, Mahdavinia M. Smell loss is a prognostic factor for lower severity of COVID-19. 3. Yonghyun Lee, Pokkee Min, Seonggu Lee, and Shin-Woo Kim. Prevalence and Duration of Acute Loss of Smell or Taste in COVID-19 Patients. J Korean Med Sci. 2020 May 11.

Патологія носа та приносових пазух займає одне з провідних місць серед захворювань ЛОР-органів, актуальним є своєчасна та достовірна діагностика патологічних процесів. Одним з найбільш ґрунтовних і сучасних керівництв з діагностики гострої та хронічної патології носа та приносових пазух є EPOS (European Positon Paper on Rhinosinusits and Nasal Polyps) 2020 року. Лабораторні центри з новітнім обладнанням можуть допомогти в проведенні дообстежень. Згідно EPOS 2020 гострі риносинусити поділяються на вірусні, поствірусні та бактерійні. Донедавна гострий вірусний риносинусит не потребував додаткової лабораторної діагностики, проте пандемія COVID-19 внесла свої корективи. За наказом МОЗ України, що періодично оновлюється, хворі з підозрою на COVID-19 або ознаками інших ГРВІ (перебіг яких, як правило, відбувається по типу гострого вірусного риносинуситу), мають проходити скринінгове обстеження на визначення антигену SARS-CoV-2 з використанням швидких тестів на визначення антигену SARS-CoV-2 або виявлення РНК SARS-CoV-2 з використанням методу ПЛР. Із додаткових обстежень хворих на COVID-19 важливим параметром є NLR (Neutrophil to lymphocyte ratio) для прогнозування і управління ризиками захворювання. У діагностиці гострого бактерійного риносинуситу однією з п’яти ймовірних ознак є підвищення ШОЕ та/або концентрації С-реактивного білка в сироватці крові. CRP (С-reactive protein) є одним із ранніх маркерів ураження тканин, при бактерійному процесі його значення можуть перевищувати 100 мг/л вже через 12–18 годин. До маркерів бактерійних інфекцій також відноситься прокальцитонін, що був рекомендований FDA (2016 р.) як для тяжких, так і для стабільних хворих з респіраторними інфекціями. Новим чутливим маркером запалення за даними A. Havelka зі співавт. (2020) є сироватковий кальпротектин. Антибактерійним середником першої лінії при гострому бактерійному риносинуситі згідно з EPOS 2020 і також рекомендацій ВООЗ (21th WHO Model List of Essential Medicines, 2019) є амоксицилін. Проте бувають випадки, коли антибактерійні препарати треба підбирати індивідуально. Саме тут на допомогу може прийти бакпосів на автоматичному мікробіологічному аналізаторі, призначений для ідентифікації мікроорганізмів і визначення їхньої чутливості до антибіотиків. Для окремих регіонів слід зважати на можливий розвиток гострих грибкових риносинуситів купального сезону, детально описаних проф. С.М. Пухліком. В таких випадках часом може знадобитися назоцитограма, або визначення антитіла до Aspergillus terreus, А. niger, А. fumigatus, А. flavus та ін. Гриби також є частою причиною первинних хронічних риносинуситів, як локальних, так і розповсюджених, викликаючи алергічні грибкові риносинусити і тяжкі грибкові інвазії. Для діагностики можна використати Beta-D-Glucan, який є тест-маркером інвазійних мікозів та Aspergillus антиген-тест. Хронічний алергічний рионосинусит або Central compartment allergic disease (EPOS 2020), потребує ранньої діагностики. Тут на допомогу можуть прийти тести Phadiatop та Phadiatop infant, що використовують чутливу методику ImmunoCAP та особливо актуальні для алергоскринінгу пацієнтів з періодичною блокадою носа. У пацієнтів з алергічною природою запалення рекомендується проводити точну молекулярну діагностику (WAO-ARIA-GA2 LEN, 2020) за методикою ALEX, що дозволяє визначити сенсибілізацію до 295 алергенних молекул та екстрактів алергенів. Сучасні лабораторні методи дообстеження допомагають швидко й точно встановити діагноз, а також, проводити контроль ефективності застосованого лікування, що значно покращує якість життя пацієнтів.

COVID-19 супроводжується респіраторними симптомами з боку дихальних шляхів. До симптомів COVID-19 раніше відносили утруднення носового дихання, гіпосмію, біль в горлі. Становить інтерес вивчення впливу SARS-CoV-2 на орган слуху, адже наукових даних на сьогодні є мало. Коронавірус здатний проникати в нервову тканину і пошкоджувати нейрони, що веде до порушення функціонування органів чуття. Найпоширенішим наслідком є втрата нюху та смаку. Однак можливе також погіршення слуху і навіть глухота. Пацієнти, що заразилися коронавірусом, можуть відчувати шум у вухах і в подальшому втратити слух. Навіть при безсимптомному перебігу хвороби, відзначено шкідливу дію вірусу на зовнішні волоскові клітини органу Корті. Однак, втрата нюху, смаку і слуху не є обов’язковими клінічними проявами коронавірусної інфекції. Наше дослідження методом добровільного анкетування 690 хворих показало, що скарги на вушний шум пред’являли 10,1 % досліджених, а на зниження слуху – 3,8 %. Аудіометричне дослідження проводилось хворим, які перенесли коронавірусну інфекцію, в період 1…4 місяці після видужання, і мали прояви з боку органу слуху: вушний шум, закладання вуха, зниження слуху. Обстеження показало нормальні дані у 32 %, сенсоневральне однобічне чи двобічне зниження слуху – у 56 %, комбіноване зниження слуху – у 12 %. Зниження слуху за даними аудіометрії було в межах 25…50 дБ середньої величини порогів сприйняття. При імпедансометрії тип тимпанограми А зареєстровано у 88 % пацієнтів, тип С – у 11 %, тип В – у 1 %. Однак дослідження барофункції слухової труби виявило її дисфункцію у 76 % випадків. Отже, погіршення слуху та інші прояви патології вуха є досить частою знахідкою при COVID-19, як одне з ускладнень, а можливо, проявів цієї недуги. Необхідно продовжити дослідження з метою розробки правильної діагностично-лікувальної і профілактичної тактики.

Aim: to determine if COVID-19 infection affects the auditory system and causes hearing problems among students. Materials and Methods. Questionnaire based cross-sectional study during 14–28.04.2021. 11 questions and a hearing test sent to 450 students randomly. The questionnaire contained basic demographic questions, study details, COVID-19 anamnesis, hearing test online link. XIX КОНҐРЕС СВІТОВОЇ ФЕДЕРАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ЛІКАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ (СФУЛТ) ● 27–29.10.2022 92 УКРАЇНСЬКІ МЕДИЧНІ ВІСТІ • Т. 14 • № 3–4 (92–93) • 2022 Results. 201 students participated, 15 were excluded. There were students in Ukraine, Lebanon, France, Canada, India, Bahrain, USA, Netherlands, Romania, Italy. Among the participants previously infected by COVID-19 (46), 18 (39.13 %) showed hearing problems: mild (17.4 %), moderate (19.6 %), severe (2.8 %) issues. Among the participants that were never infected (140), 23 (16.4 %) showed hearing problems: mild (10.7 %), moderate (5,7 %), none severe issues. Most of the previously infected participants were infected from more than 2 months ago (40) and 17 (42.5 %) of them showed hearing problems. This may show that hearing loss may be a long term effect of COVID-19 infection. The value of student’s t-test between the control group and the previously infected was calculated and it was 2.89, (p < 0.05) which shows that the difference between the 2 groups was statistically significant. Conclusion. There was a significant difference found between percentage of participants previously infected by COVID-19 affected by hearing loss and percentage of the control group affected by hearing loss, showing that COVID-19 may cause damage to the hearing system. The effect of COVID- 19 on hearing should be further investigated.