УДК 612.821–053.66

Група респіраторних інфекцій посідає перше місце в структурі загальної інфекційної захворюваності населення. У більшості країн світу, за даними ВООЗ, її частка становить 80-90 %. Особливості етіологічної структури інфекцій дихальних шляхів, закономірності їх виникнення та поширення у кожній країні обумовлені кліматичними, ландшафтно-географічними, соціально-економічними та іншими особливостями. Збудники грипу, COVID-19 та інших гострих респіраторних інфекцій (ГРВІ) займають провідне місце через їх високий епідемічний потенціал.

УДК 612.821–053.66

Екосистемні зміни довкілля на планеті, у тому числі в Україні, посилюють несприятливі тенденції у здоров’ї людей, у тому числі сприяють виникненню і поширенню інфекційної патології, зокрема, трансмісивних захворювань. Сучасна геополітична ситуація у державі вимагає розуміння спектру біологічних загроз як для цивільного населення, так і для специфічних контингентів, які перебувають на територіях природної циркуляції збудників. З метою встановлення впливу комплексу чинників на епідемічний процес при трансмісивних інфекціях вивчено структуру та інтенсивність захворюваності на актуальні нозологічні форми за 2004-2023 роки.

УДК 612.821–053.66

Сказ – особливо небезпечна гостра вірусна зооантропонозна хвороба, що є ендемічною для України. У процесі еволюції відбулися зміни екологічних типів сказу. Від давніх часів до початку XVII ст. переважав природно осередковий екотип, у XVII-XIX століттях – міський, у XX ст. і до сьогодні – міський і природно осередковий, а також перехідний між ними варіант. Резервуаром вірусу в осередках міського типу були собаки (Canis lupus familiaris або Canis familiaris), а в природно осередкових – переважно лисиці руді (Vulpes vulpes) та вовки. У повоєнні роки на території Польщі та України сформувався природно осередковий екотип сказу, де резервуарами збудника є лисиця руда. В результаті багаторічної кампанії пероральної вакцинації проти сказу вільноживучих лисиць країни Єврозони є вільними від цього захворювання.

Актуальність. Потенційно корисним предиктором ускладнень та довгострокового прогнозу у пацієнтів із гострим коронарним синдромом (ГКС) може бути діагностування субклінічного гіпотиреозу (СГ).

Мета. Проаналізувати рівні sST2 та NT- proBNP у хворих з ГКС, залежно від наявності СГ.

Матеріали та методи. Обстежено 125 пацієнтів віком 36-81 роки (середній вік – 60,98±0,81 років), госпіталізованих з приводу ГКС. Усіх хворих було розподілено у дві групи за станом функції щитоподібної залози (ЩЗ): 51 особа – хворі із СГ (І група) – рівень тиреотропного гормону (ТТГ) >4 мкМО/мл, рівень вільного тироксину (FT4) у сироватці крові в межах норми, середній вік – 62,51±1,18 роки; 74 особи – хворі з нормальною функцією ЩЗ (ІІ група) – рівень ТТГ 0,4-4 мкМО/мл, середній вік – 59,93±1,08 років.

Результати. Зареєстровано достовірно вищі середні рівні sST2 та NT-proBNP у групі хворих з ГКС та СГ (І), порівняно з хворими з нормальною функцією ЩЗ (ІІ): 46,6 (27,9; 57,7) нг/мл (І) проти 29,9 (22,0; 38,5) нг/мл (ІІ), р=0,001 та 173,0 (103,4; 1005,1) нг/л проти 95,9 (71,8; 178,6) нг/л, р=0,0001, відповідно. У 1,94 рази частіше виявляли рівень sST2 35-70 нг/мл серед обстежених з ГКС та СГ (І), та у 2,28 разів – sST2 >70 нг/мл, порівняно з хворими ІІ групи, відповідно: на 22,74% (47,06±6,99% (І) проти 24,32±4,99% (ІІ), p=0,008) та на 15,81% (21,57±5,76% (І) проти 9,46±3,40% (ІІ), p<0,05). Водночас, виявлено на 34,85% достовірно більші частки осіб з рівнем sST2 <35 нг/мл у ІІ групі пацієнтів, порівняно з хворими з ГКС із СГ (І): 66,22±5,50% (ІІ) проти 31,37±6,50% (І), p=0,00005, відповідно. Виявлено на 75,67% достовірно вищі частки осіб з рівнем NT-proBNP >600 нг/л у хворих з ГКС та СГ (І), порівняно з пацієнтами ІІ групи (33,33±6,60% (І) проти 8,11±3,17% (ІІ), p=0,001). У 2,31 разів частіше реєструвався рівень NT-proBNP <125 нг/л у ІІ групі хворих, порівняно з І групою: на 36,06% (63,51±5,60% (ІІ) проти 27,45±6,25% (І), p=0,00002). Встановлено достовірний сильний прямий кореляційний зв’язок між середніми рівнями sST2 і NT-proBNP у групі хворих з ГКС та СГ (І) (коефіцієнт кореляції (r) = 0,775, p<0,001) та середньої сили кореляційний зв’язок (r = 0,678, p<0,001) серед обстежених ІІ групи.

Висновки. 1). Серед обстежених хворих з ГКС та СГ реєструвались достовірно вищі середні рівні sST2 та NT-proBNP і достовірно більші частки осіб із рівнями sST2 ≥35 нг/мл, NT-proBNP >600 нг/л, порівняно з пацієнтами з ГКC та нормальною функцією ЩЗ. Отримані нами дані можуть демонструвати вищий ризик розвитку СН, її прогресування та ускладнень, за рахунок вищої ймовірності міокардіального фіброзу та подальшого ремоделювання лівого шлуночка у хворих з ГКС при наявності СГ.

2). Виявлено достовірний сильний прямий кореляційний зв’язок між середніми рівнями sST2 і NT-proBNP у групі хворих з ГКС та СГ (І) (r = 0,775, p<0,001). У групі хворих з ГКС та нормальною функцією ЩЗ (ІІ) кореляційний зв’язок між середніми рівнями sST2 і NT-proBNP виявився менш вираженим (r = 0,678, p<0,001).