УДК 616-093/-098:616-01/616-06

Резюме. У статті проаналізовані клінічні дані, показники крові, результати бактеріологічного дослідження слизу з мигдаликів, активність ферменту лактатдегідрогенази (ЛДГ) у слині дітей із гострим інфекційним мононуклеозом (ІМ), зумовленим Епштейна — Барр-вірусною (ЕБВ) інфекцією. Обстежені 280 дітей віком від 7 місяців до 19 років 8 місяців з ІМ, які перебували на стаціонарному лікуванні у Львівській інфекційній клінічній лікарні. До групи 1 увійшли 234 дитини з ІМ ЕБВ-етіології, до групи 2 були включені 46 дітей з ІМ, зумовленим вірусом Епштейна — Барр і цитомегаловірусом. У пацієнтів з інфекційним мононуклеозом були виявлені виражена гепатоспленомегалія, лімфаденіт, гугнявість та хропіння, гіпертермічний синдром та гострий тонзиліт. При бактеріологічному дослідженні була виді-лена низка збудників, яких можна класифікувати як патогенну чи умовно-патогенну флору. У 43,8 % дітей з ізольованою формою мононуклеозу та в 51,7 % дітей із коінфекцією були ідентифіковані збудни-ки роду Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Pseudomonas aeroginosa та грибки роду Candida. З’ясовано, що тяжчий перебіг захворювання та вірогідно вища активність ЛДГ спостерігаються в дітей з інфекційним мононуклеозом, зумовленим коінфекцією. Різко підвищена активність ЛДГ у слині пацієн-тів з ІМ за наявності патогенної мікрофлори на слизових вказує на наявність деструктивних процесів у тканинах мигдаликів

УДК 616.988.55:(616.31+616.321)]-022]-053.2-07

Актуальність.
Мікробіота ротової порожнини є індивідуальною і сталість її складу забезпечує протективну функцію, що
регулюється імунною системою. Дисбіотичні зміни в складі мікробіоти призводять до порушення місцевого імунітету та розвитку захворювань. При активізації герпетичної інфекції спостерігається пригнічення імунної відповіді, що сприяє підвищенню рівня колонізації бактеріями слизової, зокрема при гострому перебігу інфекційного мононуклеозу (ІМ).
Ціль:
вивчити особливості видового складу мікробіому ротової порожнини та його чутливість до антибактеріальних препаратів у пацієнтів з ІМ.
Матеріали та методи.
Оглянуто 306 дітей, віком від 7 до 236 місяців. Основна група (n=280) – діти з ІМ. Група порівняння (n=26) – діти з діагнозом «гострий тонзиліт». Основна група була поділена на дві підгрупи: підгрупа І – 234 дитини з ІМ, зумовленим вірусом Епштейн-Барр (ЕБВ), та ІІ підгрупа – 46 дітей з коінфекцією вірусу ЕБВ та цитомегаловірусу (ЦМВ). Обстеження проводили відповідно до протоколу лікування: загальний та біохімічний аналіз крові, визначення антитіл класу IgM до ЕБВ та до ЦМВ, бактеріологічне дослідження слизу з ротоглотки з подальшим визначенням чутливості виявлених збудників до антибактеріальних препаратів.
Результати.
У дітей, хворих на ІМ з коінфекцією, більш висока частота виділення пневмококу. За певних умов це може призводити до генералізації бактерійної інфекції. У дітей з гострим тонзилітом частіше виявлявся Staphylococcus aureus і Streptococcus pyogenes. Це підтверджує залучення бактерійного фактору з можливим подальшим розвитком гнійно-запального процесу. А також при тонзиліті висівалися дріжджеподібні гриби і формувалися бактерійно-грибкові асоціації. S.pyogenes має вищий рівень резистентності до β-лактамних антибіотиків у дітей з коінфекцією. Чутливість Staphylococcus aureus до всіх антибіотиків (крім пеніцилінів) менша у дітей з коінфекцією, ніж у дітей з гострим тонзилітом. Більш високий рівень резистентних до антибіотиків штамів виявлено серед ізолятів Enterococcus spp., особливо у дітей з ІМ.
Висновки.
Розвиток ІМ супроводжується мікроекологічним дисбіозом слизових оболонок ротоглотки і мигдаликів, котрі не забезпечують достатнього рівня колонізаційної резистентності, що сприяє поширенню антибіотикорезистентності серед представників як резидентної, так і транзиторної мікробіоти .

УДК: 614.2: 519.2

The research aims at improving the quality assessment of clinical audit results in Ukraine using the complex of statistical methods and studying statistical methods in foreign reports of the clinical audit and personal experience.

Materials and Methods. The research was performed by analyzing the reports of clinical audit (n=62), held during 2021 by the Healthcare Quality Improvement Partnership. The spectrum of statistical methods was extended by the analysis of the example of a sociological survey of patients (n=405) regarding the quality assessment of medical care. The methods applied in the current study included systemic approach and analysis, structural and logical analysis, correlation and regressive analysis, calculation of relative values.

Results and Discussion. All 100% clinical audit reports, carried out by the Healthcare Quality Improvement Partnership were based on the results of the statistical calculations. The most common method of processing results is the epidemiological statistics (93.5%), ratio of chances/risks (30.6%), probability assessment by Х2 Pearson's method (21.0%). It is noteworthy that for pointing the central tendency almost in half of the cases (46.8 %) the median and the Interquartile Range were used. Complex mathematical methods such as the survival assessment by Kaplan- Meier and method multiple regression were used in 6.5 % та 4.8 % reports, accordingly.

Conclusions. Based on our own experience, we suggested implementation of standardization methods, a detailed correlation and regressive analysis, neuro networks and power analysis into the methodology (technique) of the clinical audit. Implementation of spectrum of evidentially substantiated methods of statistical analysis will allow to increase the evidence level and to deepen the statistical analysis of databases when conducting the clinical audit, аnd therefore, the quality assessment of clinical audit results will increase.

УДК 615.012.1:(547.789.1+547.772.2):542.91

Юшин І.М. Синтез та біологічна активність похідних тіазолідину з піразоліновим фрагментом у молекулах : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 226, 22 / І. М. Юшин - Львів, 2023. - 237 с. - Бібліогр.: с. 200 -222 (192 назви). 

Дисертаційна робота присвячена синтезу нових неконденсованих/конденсованих піразолінвмісних похідних тіазолідину та тіазолу, вивченню їх фізико-хімічних параметрів та біологічних властивостей.

На основі аналізу літературних даних окреслено напрямки та методи синтезу цільових сполук шляхом реакцій [2+3]-циклоконденсації, азосполучення, гідролізу, амінолізу, алкілювання, ацилювання, Кньовенагеля, Кляйзена-Шмідта та гетеро-Дільса-Альдера.

Встановлено, що 4-(1,5-диметил-3-оксо-2-фенілпіразол-4-іл)тіосемікарбазид в залежності від умов реакції гетероциклізації може бути використана для синтезу різноманітних антипірилзаміщених біциклічних тіазолідинонів та 1,3,4-тіадіазолів, що обґрунтовує подальше використання сполуки як різнопланового «структурного блоку» в дизайні «лікоподібних молекул».  Вперше детально вивчено хімічні особливості 3-метил-1H-піразол-5-аміну у реакціях амінолізу, Кньовенагеля та Міхаеля з різноманітними тіазолідинонами, що дозволило одержати нові неконденсовані 5-заміщені 4-[(3-метил-1H-піразол-5-іл)аміно]-5H-тіазол-2-они, а також запропонувати ефективний метод синтезу конденсованих піразоло[3,4-b]тіазоло[5,4-e]піридин-6-онів/тіонів. Показано, що еноновий фрагмент (E)-3-арил-1-[4-метил-2-(2-піридиламіно)-тіазол-5-іл]-2-пропен-1-онів є важливим для синтезу фармакологічно привабливих проакцепторів Міхаеля, що продемонстровано синтезом біологічно активних піразолін-тіазол-піридинових гібридних молекул та аддуктів Міхаеля.

Встановлено, що піразолінвмісні дієнофіли є ефективним реагентами для синтезу нових тіопірано[2,3-d]тіазолів в реакції гетеро-Дільса-Альдера, для якої підтверджено регіо- та діастереоселективний перебіг. Вперше показано, що як альтернативний варіант для одержання тіопірано[2,3-d]тіазолів можна використовувати 5-хлоро-3-метил-1-фенілпіразол-4-карбальдегід в умовах реакції Кньовенагеля з 4-тіоксо-2-тіазолідиноном. Встановлено, що зазначений піразолінвмісний альдегід при взаємодії з 2-меркапто-N-фенілацетамідами та 2-(2-меркапотоацетил)гідразин-1-карботіоамідом утворює оригінальні тієно[2,3-c]піразоли.

Проведено спрямований синтез 70 сполук. Шляхом біологічного скринінгу ідентифіковано 20 “сполук-хітів” з протипухлинною, протимікробною, протигрибковою діями invitro  та протизапальною дією invivo. На основі молекулярного докінгу обгрунтовано механізми потенційної протиракової активності та запропоновано рекомендації до раціонального дизайну протипухлинних агентів.

 

 

УДК 373.5.016:811.161.2:811.161.2:811.161.2:373.5.016:821:94(477):008

У збірнику наукових праць уміщено матеріали учасників усеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Лінгвоекологія: мова медицини». Подано розвідки, в яких порушено проблеми збереження національної унікальности мови медицини, її зв’язок із етнічною аксіосферою; забезпечення її чистоти, відповідности національному способу мислення українців. Охарактеризовано процес деросіянізації мови клінік, медичної практики в Україні як важливого етапу національного державотворення; десемантизацію базових ідеологем радянської семіосфери в сучасному медичному дискурсі; окреслено роль Наукового товариства ім. Шевченка та Українського лікарського товариства у становленні мови медицини на рідномовній основі; вказано на культуру терміновживання й відродження національної мовної традиції в медицині; на функціонування медичної термінології у науковому, публіцистичному і художньому стилях. Розглянуто росіянізацію сфери медицини як інструмент експансії і неототалітаризму у часі московсько-української війни (2014-2022 рр.). Висвітлено питання терапії мови і мовлення дітей і дорослих як новітню галузь мовленнєвої реабілітації. Для науковців у галузі українознавства, філологів, культурологів, істориків, лікарів