UDK 616.716.4-001.5:616.36-008:616.748-005.1/005.4]-085.214.31-092.9

In the modern world, the prevalence of gunshot wounds has increased significantly. The main cause of death under conditions of gunshot wounds is acute massive blood loss from the extremities. Applying hemostatic tourniquet according to these conditions belongs to the basic aid measures for the wounded on the battlefield. In the structure of gunshot wounds, despite the injury of the extremities, has recently significantly increased the frequency of frontal part injuries of the skull, which remains the least protected part of the body of combatants. There are lesions of the face and facial skeleton in a third of cases with such injuries. However, the effect of mandibular fracture on systemic disorders of acute blood loss complicated by two-hour ischemia-reperfusion of the limb, practically not studied, there are no data on the effectiveness of carbacetam in the case of these conditions.

УДК 612.35:577.15:[616.748-005.4+616-005.1+616.716.4-001.5]-092.9

 У сучасному світі значно зросла поширеність вогнепальних уражень, ускладнених гострою крововтратою з кінцівок. Застосування за цих умов кровоспинного джгута з максимальним терміном на 2 год належить до основних заходів порятунку поранених на полі бою. У структурі вогнепальних уражень, попри поранення кінцівок, суттєво підвищилась частота ушкоджень лицевої частини черепа з переважним ушкодженням нижньої щелепи. У патогенезі системних проявів зазначених уражень провідну роль відіграє посилення процесів ліпідної пероксидації. Однак вплив ішемії-реперфузії кінцівки, гострої крововтрати і перелому нижньої щелепи на стан ензимної ланки антиоксидантного захисту в печінці вивчено недостатньо.
Мета дослідження – з’ясувати вплив гострої крововтрати, двогодинної ішемії кінцівки і травми нижньої щелепи на динаміку порушень ензимної ланки антиоксидантного захисту в печінці у реперфузійний період. Методи дослідження. Експерименти виконано на 146 нелінійних щурах-самцях масою 200–220 г. Усіх тварин поділили на 5 груп: контрольну і 4 дослідних. Під тіопентал-натрієвим наркозом у 1-й дослідній групі щурам моделювали ішемію-реперфузію кінцівки, у 2-й – гостру крововтрату (20 % від обʼєму циркулюю
чої крові), у 3-й – ці ураження поєднували, у 4-й групі тваринам із гострою крововтратою та ішемією-реперфузією кінцівки додатково моделювали перелом нижньої щелепи. Через 2 і 3 год, а також через 1, 7 та 14 діб щурів виводили з експерименту й у печінці визначали активність супероксиддисмутази і каталази. Результати й обговорення. Двогодинна ішемія кінцівки в реперфузійний період супроводжувалась суттєвим зменшенням активності супероксиддисмутази з максимумом через 1 добу, яка поверталась до рівня контрольної групи через 14 діб. Водночас у всі терміни спостереження підвищеною була активність каталази, що мало компенсаторний характер і свідчило про появу в печінці активних форм оксигену. За умов гострої крововтрати активність ензимів антиоксидантного захисту в печінці істотно знижувалась уже через 2 год експерименту, досягала мінімуму через 1 добу і зростала до 14-ї доби, проте не досягала рівня контрольної групи. Додаткове моделювання ішемії-реперфузії кінцівки на тлі гострої крововтрати супроводжувалось найбільшим зменшенням величин супероксиддисмутази і каталази в печінці у всі терміни спостереження, що вказувало на нашарування патогенних механізмів обох втручань та свідчило про значне посилення прооксидантних механізмів, викликане гіпоксією органа. Додаткове моделювання перелому нижньої щелепи на тлі гострої крововтрати й ішемії-реперфузії кінцівки супроводжувалось поглибленням порушень ензимної ланки антиоксидантного захисту в печінці. Відмічали суттєво меншу активність супероксиддисмутази через 1 добу і каталази через 1 та 7 діб порівняно з тваринами, яким моделювали гостру крововтрату й ішемію-реперфузію кінцівки, що вказувало на вагому патогенну роль травми нижньої щелепи у виснаженні антиоксидантного захисту на системному рівні й вимагало розробки патогенетично обґрунтованих засобів корекції.
Висновок. Перелом нижньої щелепи поглиблює тяжкість системних порушень, зумовлених гострою крововтратою та ішемією-реперфузією кінцівки, одним із проявів яких є суттєво більше виснаження ензимної ланки антиоксидантного захисту в печінці через 1 і 7 діб, яке не досягає рівня контрольної групи до 14-ї доби.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: перелом нижньої щелепи; крововтрата; джгут; ішемія; реперфузія; печінка;
антиоксидантний захист.

УДК 612.015.1-02:616.137/.147-905.4/-007.271-06:616.147-005.1]-092.9 

 Мета – з'ясувати вплив гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, на антиоксидантно-прооксидантний баланс печінки та ефективність корекції виявлених порушень карбацетамом. Матеріал і методи. Експерименти виконано на 108 нелінійних щурах-самцях масою 200–220 г. Усіх тварин поділили на п'ять груп: контрольну та чотири дослідних. Усі втручання виконані під тіопентало-натрієвим наркозом. У першій дослідній групі тваринам моделювали ішемію-реперфузію кінцівки шляхом накладання проксимально на ліву лапку смужки еластичного джгута «SWAT-T» (США) шириною 10 мм на 120 хв. У другій дослідній групі моделювали гостру крововтрату (20 % від об'єму циркулюючої крові) шляхом пересікання стегнової вени. У третій дослідній групі ці ушкодження поєднували. У четвертій дослідній групі тваринам з гострою крововтратою та ішемією-реперфузією кінцівки внутрішньоочеревинно вводили карбацетам в дозі 5 мг на кілограм маси тварини. В контрольній групі тварин вводили в наркоз, застосовуючи еквівалентну дозу тіопенталу натрію, накладали джгут на 2 год без припинення кровотоку і в подальшому брали для досліджень через 1 год.
Через 1 і 2 години, а також через 1, 7 і 14 діб в умовах тіопенталонатрієвого наркозу тварин дослідних груп виводили з експерименту методом тотального кровопускання з серця. В гомогенаті печінки визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти й активність каталази. На основі цих даних розраховували антиоксидантно-прооксидантний індекс (АПІ).

UDC 616.36-008.6:[616-005.1+616.748-005.4]:615.214.3-092.9

Introduction. Under conditions of massive bleeding from the extremities, both in combat and in peacetime, the only means for salvation is applying tourniquet, which completely stops the arterial blood flow. It is believed that the maximum safe time for bleeding of the limb due to the use of the tourniquet is up to two hours. The systemic effect of acute blood loss complicated by ischemia-reperfusion of the limb on the liver, which is the main organ of detoxification of the body, remains almost unexplored. Objective of research: to determine the effect of acute blood loss complicated by two-hour limb ischemia and its reperfusion on the absorption-excretory and glycogensynthesizing function of the liver.

The aim: to find out the effect of a two-hour tourniquets ischemia of the limb and acute blood loss on systemic disorders of the body in the postperfusion period.
Materials and methods: The experiments were performed on 96 nonlinear male rats weighing 200-220 g. All experiments were performed under sodium thiopental anesthesia.
In the first experimental group, two-hour tourniquets limb ischemia was simulated. In the second experimental group, acute blood loss was modeled. In the third experimental group, these lesions were combined. In 1 and 2 hours, as well as in 1, 7 and 14 days, the biliary function of the liver was determined in the experimental animals.
Results: Two-hour tourniquets ischemia of the limb in the reperfusion period compared with the control was accompanied by a significant decrease in the rate of bile excretion, which reached a minimum value in 3 h – 1 day of the experiment and returned to the control level in 14 days. After the simulation of acute blood loss, the rate disturbance of bile excretion became significantly greater in all observation periods. The complication of acute ischemia-limb reperfusion caused a greater decrease in the rate of bile excretion with a maximum in 1 day of the experiment. Under these conditions, at 1, 7, and 14 days, the indicator was statistically significantly lower than in the other study groups.
Conclusions: In the case of acute blood loss, complicated by two-hour tourniquets ischemia of the limb, the reperfusion period is accompanied by a summation of the negative impact of blood loss, ischemia and reperfusion of the limb on the functional state of the liver, which is a significant decrease in the rate of bile excretion with a maximum in 1 day, which further increases, but up to 14 days does not reach the level of control.
 KEY WORDS: blood loss, tourniquets, ischemia, reperfusion, bile excretion