УДК 616.36:616.316:615.37:579.26

Борис Галина Зіновіївна. Клініко-експериментальне обґрунтування профілактики і лікування захворювань слинних залоз у хворих з гепатобіліарною патологією :  дис. ... канд. мед. наук : [спец.] 221, 22 / Г. З. Борис. - Одеса, 2020. - 165 с. - Бібліогр.: с. 134-162 (245 назв).

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання стоматології, а саме підвищення
ефективності профілактики та лікування захворювань слинних залоз у хворих з гепатобіліарною патологією на основі вивчення патогенезу їх
уражень та обгрунтування використання комплексної терапії, що володіє протизапальнними, антиоксидантними, імуномоделюючими та
гепатопротекторними властивостями.
1. Показано, що експериментальне моделювання токсичного гепатиту та дисбіозу підвищує рівень печінкових маркерів у сироватці крові щурів:
вміст загального білірубіну на 40 %, активність АлАТ на 85 %, активність ЛФ – у 4,0 раза. У гомогенатах привушних слинних залоз експериментальних тварин зростає вміст МДА – на 36 %, активність еластази – у 1,9 раза, активність уреази – у 2,3 раза, натомість знижується активність каталази та показник індексу АПІ – на 32 %.
2. Доведено, що експериментальний стеатогепатит та дисбіоз, також, сприяє зростанню маркерів запалення (вміст МДА – на 15,5-17,4 % та
активність еластази – на 9,1 %), збільшується показник мікробного обсіменіння (активність уреази – у 2,0-2,7 раза) у гомогенатах великих
слинних залоз піддослідних тварин. Натомість, у гомогенатах підщелепових слинних залоз знижується активність лізоциму у 7,7 раза і, як наслідок,
зростає ступінь дисбіозу – у 21,5 раза.
3 Показана здатність поліфункціонального засобу «Лізоцим-форте» нівелювати негативні зміни, як у слизових оболонках травного тракту щурів
(суттєве зниження активності еластази та уреази та зростання активності каталази), так і в гомогенатах великих слинних залоз тварин в умовах
моделювання експериментального стеатогепатиту та дисбіозу про що свідчить зниження вмісту МДА – у 1,2 раза, активності еластази на 33,3%, активності 132 у рази – у 1,3-2,6 раза. У гомогенатах підщелепових залоз підвищувалась активність лізоциму – у 6,6 раза та знижувався СД – у 8,6 раза.
4. Встановлено, що активність ферментів АсАТ, АлАТ, ЛФ та вміст ЗБ у сироватці крові хворих з захворюванням СЗ на тлі ГБП значно вищі, так
само, як і параметри ротової рідини, які свідчать про розвиток запалення у СЗ та органах порожнини рота (зниження АПІ та зростання СД), порівняно з даними осіб без соматичних захворювань. Застосування АДЗ «Лізоцимфорте» у комплексному лікуванні хворих з аліментарним сіалозом на тлі ГБП, дозволило суттєво та на тривалий час покращити вказані показники, а саме: знизити активність АлАТ – у 1,5 раза, АсАТ – у 2,4 раза, ЛФ – у 2,2 раза, вміст ЗБ – у 2,4 раза, СД – у 3,9 раза та підвищити АПІ у 1,7 раза.
5. Клінічні показники стану порожнини рота у хворих з захворюванням СЗ обтяжених ГБП були суттєво гірші порівняно з особами без соматичної
патології, а застосування у комплексному лікуванні таких хворих АДЗ «Лізоцим-форте» сприяло вагомому покращенню клінічних показників та
отриманню вираженого позитивного ефекту. Зокрема, індекс гігієни ОНІ–S знизився у 7,7 раза, індекс РМА у 7,9 раза та індекс РВІ у 6,9 раза, також, суттєво покращилась салівація та позитивно змінилося значення рН ротової рідини.

УДК 616.748-005.4:616.36-008.6:616-005.1]-092.9 

Горбань Іванна Ігорівна. Роль перелому нижньої щелепи у розвитку системних порушень за умов політравми та їх корекція (клініко-експериментальне дослідження) :  дис. ... д-ра філософії :  [спец.] 221, 22 / І. І. Горбань. - Тернопіль, 2021. - 240 с. - Бібліогр.: с. 195-228 (270 назв).

Дисертація присвячена встановленню ролі перелому нижньої щелепи у проявах дисфункції печінки поранених з вогнепальним ушкодженням м’яких тканин стегна, масивною крововтратою та ішемією-реперфузією кінцівки та у порушенні функціонального і морфологічного стану печінки в динаміці експериментальної моделі політравми й доведенні ефективності карбацетаму у зниженні проявів виявлених порушень. Встановлено, що у поранених з переломом нижньої щелепи, вогнепальним ураженням м'яких тканин стегна з масивною зовнішньою кровотечею виникають більші порушення функціонального стану печінки з максимумом проявів через 6-7 діб стаціонарного лікування порівняно з пораненими без перелому нижньої щелепи. Це виявляється істотно більшою активністю в сироватці крові аланін- і аспартатамінотрансфераз, більшим вмістом у сироватці крові прямого білірубіну та нижчим вмістом загального білка. Показано, що тривалість лікування у стаціонарі в пацієнтів з додатковим переломом нижньої щелепи у 2,62 раза більша, ніж у пацієнтів без додаткового перелому щелепи. 

УДК 611.314.15:616.314.15

Якимович Данило Володимирович. Особливості будови пришийкових ділянок постійних зубів різних груп :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Д. В. Якимович. - Львів, 2024. - 205 с. - Бібліогр.: с. 161-187 (228 назв).

Особливості будови пришийкових ділянок постійних зубів різних груп – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 221 – Стоматологія (22 – Охорона здоров’я). – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, 2024. Дисертація присвячена вивченню особливостей топографії твердих тканин постійних зубів різних груп у пришийковій ділянці та дослідженню їх якості і мінерального складу. Результати наукових досліджень та дані офіційної медичної статистики засвідчують, що стоматологічна патологія маніфестується сьогодні у 60-80% населення, сягаючи в ендемічних регіонах 95-99% Ураження зубів пришийкової локалізації належать до найбільш поширених стоматологічних патологій та характеризується вираженою тенденцією до зростання. Найчастіше серед них маніфестується пришийковий карієс зубів, а також некаріозні ураження – клиноподібні дефекти, ерозії тощо. Причини їх виникнення, а також способи профілактики і лікування привертають увагу різних дослідників. Вивченню загальних та локальних етіологічних чинників пришийкової патології зубів присвячені численні клінічні та експериментальні дослідження. Проте велика кількість етіологічних чинників, наведених у літературних джерелах, на думку різних авторів є свідченням їх вторинності, оскільки, жоден з них, чи навіть їх сукупність, не здатні зруйнувати емаль, особливо у захищеній яснами пришийковій ділянці, де практично неможливо травмувати її напряму. Пришийкові ураження є малопомітними на початкових етапах, але, не отримавши необхідного лікування, з часом стають серйозною
естетичною та стоматологічною проблемою і можуть привести до значного руйнування або й до втрати зуба. Очевидно, що ефективна профілактика пришийкової патології потребує не лише визначення чинників ризику її розвитку, але й розуміння їх ізольованого чи поєднаного впливу на найбільш уразливі ділянки певних груп зубів. Тому першочергового значення набирають дослідження, що мають на меті вивчення причин та передумов виникнення пришийкової патології, з’ясування її частоти та особливостей локалізації. У зв’язку зі значною поширеністю уражень твердих тканин зубів патологією каріозної та некаріозної етіології, а також постійною тенденцією до зростання їх кількості та до омолодження даної групи патологічних процесів особливо актуальним є пошук шляхів їх раннього виявлення та профілактики. 

Abstract. Naphazoline nitrate is a medicine with a number of side effects, which should be taken into account not only in therapeutic practice, but also when developing preventive measures in pharmaceutical production. The purpose of our work was to study the effect of naphazoline nitrate on redox processes and the duration of survival of bull spermatozoa. Bull semen samples were divided into groups: control – without adding naphazoline nitrate and experimental – with adding naphazoline nitrate. The respiratory activity of spermatozoa was determined by the polarographic method, reducing capacity – potentiometrically, succinate dehydrogenase activity – photometrically; sperm survival – visually. The respiratory activity of spermatozoa is significantly inhibited under the effect of all studied doses of naphazoline nitrate (η = 0.762 and 0.840) and the degree of effect for the highest dose reaches 85.5 %. The reducing capacity changes significantly, starting from a dose of 1/10 LD50 and above, the dose-indicator correlation is low, the dose of LD50 causes changes in the indicator by 229.0% with a change of charge of the medium. SDH activity significantly decreases under the effect of 1/10 LD50 and above, the dose-indicator correlation is moderate, the dose of LD50 causes changes in the indicator by 49.5 %. The substance affects the duration of survival only in the maximum dose, reducing the survival time by 18 %. Conclusion: The substance has the maximum effect on the respiratory activity of germ cells and on the reducing capacity, it has a lesser effect on the SDH activity and slightly affects the survival time. The dose-dependent nature of the effect of naphazoline nitrate on certain indicators of redox processes in spermatozoa confirms the prospects of using the latter as alternative test objects in studying the harmful effects of chemicals.

Keywords: naphazoline nitrate, bull spermatozoa, redox processes

УДК 616.514-036.12-02:616.8-008.615.1]-036.864

Introduction. Skin is the largest human organ. Its main functions are protective, excretory, receptory, thermoregulatory, respiratory, etc. Any metabolic disorders in our body, infectious and autoimmune diseases, toxic lesions, chronic renal diseases and those of gastrointestinal tract, diseases of the blood, liver, gall bladder can manifest as skin lesions, for example, in the form of chronic urticaria (CU). Nervous system also plays a significant role in the development of urticaria.
Objectives. Studying the prevalence of urticaria in adult patients, main causes of increased skin itching and rash, effect of stress on the frequency and severity of urticaria exacerbations and treatment effectiveness.
Materials and methods. The article presents the results of instrumental and laboratory methods of examination of urticaria patients, as well as comparison of the treatment effectiveness depending on the obtained research findings and stress test results. The study included 75 patients aged 18 and over. Patients in both groups underwent laboratory and instrumental examinations, stress testing (The Kessler Psychological Distress Scale (K10)), and the UAS7-test for urticaria control. The main study included 63 patients with urticaria, who were divided into three groups (depending on the results of the stress test).
Conclusions. Nowadays CU is an important global problem. Due to constant itching, sleep disturbances, decrease in performance, cosmetic discomfort, the patients’ quality of life is getting worse. Timely diagnosis and prescription of treatment improves patients’ well-being and social adaptation. The research shows that stress exacerbates the course of CU. Patients with high and medium level of stress noticed expressed reduction in rash and itching when treatment included sedative medications.