Forecasts indicate a substantial increase in the occurrence of eye injuries in future armed conflicts. The Russian invasion of Ukraine, launched in February 2022, caused numerous eye injuries among civilians as well as military personnel, generating a serious epidemiological threat related to vision loss. The main goal of this study was to analyze different eye traumas in the Ukrainian population caused by hostilities, which could allow for a relative estimate of the occurrence of long-term consequences for the health care system, such as loss of vision in a large group of citizens. To assess the scale and types of eye injuries, we analyzed around 500 eye images from 470 patients who were selected because they had sustained eye injuries and were treated at a single hospital. The findings reveal that the most prevalent types of injuries were macular disorders, accounting for 49% of cases, retinal vascular changes at 30.2%, and optic nerve disorders at 22.4%. Additionally, we observed different percentages of eye injuries in the military personnel group compared to civilians. These results highlight the significant impact of eye injuries caused by war operations on the health care system. However, further research and collaborative efforts are needed to fully assess the epidemiological burden and to inform the development of effective treatment and prevention strategies.

KEYWORDS: ophthalmology, war in the Ukraine, epidemiology, eye injuries, trauma, eye.

Briefly describe the current legal framework (all sources of law) regarding the protection and empowerment of vulnerable adults and
situate this within your legal system as a whole. Consider state-ordered, voluntary and ex lege measures if applicable. Also address briefly any interaction between these measures.

УДК 611.018.54:611.018.4-043.96:616.31

Лисоконь Юлія Юріївна. Оптимізація консервативного лікування деструктивних форм апікальних періодонтитів із використанням кістково-пластичного матеріалу :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Ю. Ю.-В. Лисконь- Тернопіль, 2021. - 180 с. - Бібліогр.: с. 130-163 (288 назв).

Дисертаційна робота присвячена клінічно-експериментальному обгрунтуванню вибору методу та засобу для лікування хворих з деструктивними формами апікального періодонтиту, на основі експериментального обгрунтування підбору препаратів з остеотропними властивостями для корекції запально-деструктивного процесу в періапікальних тканинах. В експерименті досліджено остеотропний ефект різних препаратів і їх комбінацій. Розпрацьовано засіб і спосіб обтурації лікувальною композицією апікальної ділянки і трансканального її виведення за межі верхівки кореня зуба. За результатами клінічних, рентгенологічних, гістологічних, денситометричних досліджень проведено порівняльну оцінку інтенсивності регенераційних процесів у кістковій тканині експериментальних тварин при дії запропонованих остеотропних препаратів. Проведено комплексну клінічну, рентгенологічну, денситометричну оцінку найближчих та віддалених результатів застосування розпрацьованої композиції для лікування хворих із деструктивними формами апікального періодонтиту. Використано комп’ютерну програму остеометрії, що дозволила об’єктивізувати результати лікування. Доведено, що застосування препарату «mp3 OsteoBiol» у поєднанні з аутологічною багатою тромбоцитами плазмою викликає швидку і повну редукцію періапікального вогнища деструкції за рахунок оптимізації репаративних процесів. Скорочення термінів лікування при застосуванні запропонованої композиції досягається за рахунок одночасного заміщення кісткового дефекту періапікальної ділянки, у тому числі і при значних розмірах деструктивного вогнища. Розпрацьовано 3-D наконечник для апікальної обтурації і додаткового трансканального виведення запропонованої композиції у періапікальну зону, що суттєво зменшило зону запально-деструктивних змін у навколоверхівкових тканинах.

УДК 616.36:616.316:615.37:579.26

Борис Галина Зіновіївна. Клініко-експериментальне обґрунтування профілактики і лікування захворювань слинних залоз у хворих з гепатобіліарною патологією :  дис. ... канд. мед. наук : [спец.] 221, 22 / Г. З. Борис. - Одеса, 2020. - 165 с. - Бібліогр.: с. 134-162 (245 назв).

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання стоматології, а саме підвищення
ефективності профілактики та лікування захворювань слинних залоз у хворих з гепатобіліарною патологією на основі вивчення патогенезу їх
уражень та обгрунтування використання комплексної терапії, що володіє протизапальнними, антиоксидантними, імуномоделюючими та
гепатопротекторними властивостями.
1. Показано, що експериментальне моделювання токсичного гепатиту та дисбіозу підвищує рівень печінкових маркерів у сироватці крові щурів:
вміст загального білірубіну на 40 %, активність АлАТ на 85 %, активність ЛФ – у 4,0 раза. У гомогенатах привушних слинних залоз експериментальних тварин зростає вміст МДА – на 36 %, активність еластази – у 1,9 раза, активність уреази – у 2,3 раза, натомість знижується активність каталази та показник індексу АПІ – на 32 %.
2. Доведено, що експериментальний стеатогепатит та дисбіоз, також, сприяє зростанню маркерів запалення (вміст МДА – на 15,5-17,4 % та
активність еластази – на 9,1 %), збільшується показник мікробного обсіменіння (активність уреази – у 2,0-2,7 раза) у гомогенатах великих
слинних залоз піддослідних тварин. Натомість, у гомогенатах підщелепових слинних залоз знижується активність лізоциму у 7,7 раза і, як наслідок,
зростає ступінь дисбіозу – у 21,5 раза.
3 Показана здатність поліфункціонального засобу «Лізоцим-форте» нівелювати негативні зміни, як у слизових оболонках травного тракту щурів
(суттєве зниження активності еластази та уреази та зростання активності каталази), так і в гомогенатах великих слинних залоз тварин в умовах
моделювання експериментального стеатогепатиту та дисбіозу про що свідчить зниження вмісту МДА – у 1,2 раза, активності еластази на 33,3%, активності 132 у рази – у 1,3-2,6 раза. У гомогенатах підщелепових залоз підвищувалась активність лізоциму – у 6,6 раза та знижувався СД – у 8,6 раза.
4. Встановлено, що активність ферментів АсАТ, АлАТ, ЛФ та вміст ЗБ у сироватці крові хворих з захворюванням СЗ на тлі ГБП значно вищі, так
само, як і параметри ротової рідини, які свідчать про розвиток запалення у СЗ та органах порожнини рота (зниження АПІ та зростання СД), порівняно з даними осіб без соматичних захворювань. Застосування АДЗ «Лізоцимфорте» у комплексному лікуванні хворих з аліментарним сіалозом на тлі ГБП, дозволило суттєво та на тривалий час покращити вказані показники, а саме: знизити активність АлАТ – у 1,5 раза, АсАТ – у 2,4 раза, ЛФ – у 2,2 раза, вміст ЗБ – у 2,4 раза, СД – у 3,9 раза та підвищити АПІ у 1,7 раза.
5. Клінічні показники стану порожнини рота у хворих з захворюванням СЗ обтяжених ГБП були суттєво гірші порівняно з особами без соматичної
патології, а застосування у комплексному лікуванні таких хворих АДЗ «Лізоцим-форте» сприяло вагомому покращенню клінічних показників та
отриманню вираженого позитивного ефекту. Зокрема, індекс гігієни ОНІ–S знизився у 7,7 раза, індекс РМА у 7,9 раза та індекс РВІ у 6,9 раза, також, суттєво покращилась салівація та позитивно змінилося значення рН ротової рідини.

УДК 616.748-005.4:616.36-008.6:616-005.1]-092.9 

Горбань Іванна Ігорівна. Роль перелому нижньої щелепи у розвитку системних порушень за умов політравми та їх корекція (клініко-експериментальне дослідження) :  дис. ... д-ра філософії :  [спец.] 221, 22 / І. І. Горбань. - Тернопіль, 2021. - 240 с. - Бібліогр.: с. 195-228 (270 назв).

Дисертація присвячена встановленню ролі перелому нижньої щелепи у проявах дисфункції печінки поранених з вогнепальним ушкодженням м’яких тканин стегна, масивною крововтратою та ішемією-реперфузією кінцівки та у порушенні функціонального і морфологічного стану печінки в динаміці експериментальної моделі політравми й доведенні ефективності карбацетаму у зниженні проявів виявлених порушень. Встановлено, що у поранених з переломом нижньої щелепи, вогнепальним ураженням м'яких тканин стегна з масивною зовнішньою кровотечею виникають більші порушення функціонального стану печінки з максимумом проявів через 6-7 діб стаціонарного лікування порівняно з пораненими без перелому нижньої щелепи. Це виявляється істотно більшою активністю в сироватці крові аланін- і аспартатамінотрансфераз, більшим вмістом у сироватці крові прямого білірубіну та нижчим вмістом загального білка. Показано, що тривалість лікування у стаціонарі в пацієнтів з додатковим переломом нижньої щелепи у 2,62 раза більша, ніж у пацієнтів без додаткового перелому щелепи.