UDC: 616.33/.342–002.446–018.73:612.32]–085.243]–037

Introduction. Evaluating acid-reducing medications through their effect on various gastric juice parameters in peptic ulcer patients provides deeper insight into the complex mechanism of gastric secretion, which includes acidity levels, pepsin, electrolytes, bicarbonates, and mucus.

The aim of the study. To determine the prognostic value of gastric secretion parameters and their constellations for predicting parietal cell response to submaximal pentagastrin stimulation and the blocking effect of famotidine in patients with gastric and duodenal peptic ulcer disease.

Materials and methods. The study included 40 randomized Helicobacter pylori-positive patients (28 women, 12 men, aged 18-68) with endoscopically confirmed duodenal ulcer disease in the acute phase. Modified fractional probing was used to assess changes in gastric secretion.

Results. H⁺ debit in basal secretion showed a significant direct correlation with multiple parameters. Different acid responses to stimulation were associated with specific baseline parameter constellations. Weak response to H₂-blocker was confirmed in patients with hyperacidity after stimulation, combined with elevated HCl and increased total acidity in basal secretion. A strong response to H₂-blocker was confirmed in several parameter constellations, with the best predictive constellation (p < 0.01) including elevated N-acetylneuraminic acid, normal K⁺, normal pepsin debit, normal pepsin, and elevated Na⁺ in basal secretion.

Conclusions. The prognostic value of gastric secretion parameters and their constellations allows tailoring blocker dosage: higher doses for patients predicted to have a weak response and lower doses for those predicted to have a strong response to stimulation.

УДК: 611.216.1/.2-002-073.75

Численні наукові дослідження присвячені вивченню морфологічної будови приносових пазух та 
діагностичних критеріїв їх уражень. 
Мета роботи: дослідження та порівняння частоти ізольованих та поєднаних синуситів верхньощелепних 
та лобових пазух за даними рентгенографічного обстеження. 
Об’єкт і методи дослідження. Проаналізовано 100 анонімізованих рентгенограми осіб зрілого віку (50 
чоловіків та 50 жінок), які проходили обстеження з приводу запальних уражень приносових пазух. Всі знімки 
були виконані в потилично-підборідній проекції за Уотерсом.
Результати дослідження. В опрацьованій вибірці виявлено різні варіанти ізольованих або поєднаних 
запальних уражень верхньощелепних та лобових пазух. У 100% обстежених спостерігали ознаки одно- або 
двохстороннього гаймориту. У 84% обстежених осіб діагностовано ураження лише верхньощелепних пазух, 
у 16% – поєднане ураження верхньощелепних та лобових пазух. Частка чоловіків з одностороннім катараль-
ним гайморитом становила 22% з двостороннім катаральним гайморитом також 22%, з двостороннім ексуда-
тивним гайморитом – 24%, з одностороннім ексудативним гайморитом – 14%. Частка жінок з двостороннім 
катаральним гайморитом становила 30%, з одностороннім – 20%, з двостороннім ексудативним гайморитом I

– 16%, з односторонній – 20%. Двостороннє поєднане ураження верхньощелепних та лобових пазух виявлено у 4% обстежених, одностороннє – у 7%. Жодного випадку ізольованого фронтиту в опрацьованій вибірці не виявлено.
Висновки. За даними рентгенографічного обстеження запальні процеси у верхньощелепних пазухах спо-
стерігаються у 6 разів частіше, ніж у лобових. Ізольовані ураження верхньощелепних пазух виявлено у 5 разів частіше, ніж у поєднанні ураження верхньощелепної та лобової пазух.
Ключові слова: верхньощелепні пазухи, лобові пазухи, гайморит, фронтит, рентгенографія. 

 Практика показує, що болі лицевої ділянки голови сприймаються пацієнтами і лікарями, як прояв 
риносинуситу. Неможливість віддиференціювати риногенний від нериногенного болю голови  призводить до 
гіпердіагностики риносинуситу, а те, у свою чергу, до неадекватного лікування.
Метою нашого дослідження стало опрацювання клінічного випадку пацієнта з кластерними болями голо-
ви на тлі рецидивуючого риносинуситу.
Описано клінічний випадок пацієнта Х, 38 років, який звернувся із скаргами на приступоподібні, інтенсивні 
болі пекучого характеру у лобній ділянці голови зліва, що виникали вночі та супроводжувалися відчуттям за-
кладеності, лоскотання і свербіжу в носі та незначною кількістю слизових виділень. Болі тривали до 2-3 годин, їх інтенсивність не зменшувалася після прийому нестероїдних протизапальних препаратів. Також пацієнт відмічав одноразову блювоту на фоні болю, після чого остання дещо зменшилася і залишилося відчуття ниття (синяка) у ділянці брови зліва.
Проведено аналіз анамнезу, результати об’єктивного обстеження та комп’ютерної томографії порожнини  
носа і приносових пазух. З’ясовано  структурні та морфометричні особливості лобових, верхньощелепних, та 
клиноподібної пазух і комірок решітчастого лабіринту, проведено аналіз виявлених змін. Для корекції симп-
томатичного лікування призначено консультацію ненвропатолога. На підставі результатів огляду  пацієнту 
доповнено діагноз та відкориговано лікування. Після відкоректованого лікування, пацієнт відмітив зниження 
інтенсивності лицевого болю. Беручи до уваги полігамність симптомів риносинуситу, серед яких є і біль у лицевій ділянці  голови, інколи  важко віддифенціювати причину останнього. Тому пацієнтам із риносинуситами, у яких характер болю не є типовим, не відповідає важкості запалення слизової оболонки носової порожнини та приносових пазух та не піддається лікуванню,  необхідна консультації суміжних спеціалістів для визначення подальшої тактики лікування. 
Ключові слова: риносинусит, лобна пазуха, верхньощелепна пазуха, кластерний біль голови, носова перегородка.

УДК: 616.995,42-06:-002.77]-036-07-035.77 

 На сьогодні бореліозна інфекція стала серйозною медичною проблемою, адже через поліморфізм клінічних проявів захворювання, дуже часто лікарі зупиняються на зовсім іншому заключному діагнозі. Тому аналіз клінічного досвіду, який може допомогти покращити диференційну діагностику хвороби Лайма залишається дуже актуальним напрямком.
Мета роботи – висвітлити та проаналізувати клінічні випадки діагностованої хвороби Лайма, яка на перший погляд маніфестувала у вигляді типових ревматологічних захворювань.
Матеріали та методи. Проаналізували та описали чотири клінічні випадки пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня», з урахуванням загальноклінічного обстеження, лабораторних досліджень
та інструментальних методів діагностики.
Результати. Проаналізували серію клінічних випадків, яка демонструє виклики, які виникають в диференційній діагностиці хвороби Лайма в клінічній практиці. У першому клінічному випадку пацієнтка 78 років була госпіталізована з типовими проявами васкуліту, які в клінічній картині нагадували пурпуру Шенлейна–
Геноха. При цьому серологічно було підтверджено бореліоз, що дало підставу трактувати клінічну картину як вторинний васкуліт інфекційного генезу – бореліозу. У другої пацієнтки клінічна картина протягом понад 10 років трактувалася, як спондилоартропатія з елементами сакроілеїту, який погіршився три роки тому. Встановлення укусу кліща в анамнезі, з яким в часових рамках повʼязане погіршення стану, дало підстави до серологічного тесту на Borrelia burgdorferi, який продемонстрував, що IgM, IgG – позитивні. Третій клінічний випадок відображає діагностично складний перебіг запальної міопатії у пацієнта похилого віку. Слід звернути увагу на позитивний результат Borrelia IgG при негативному IgM, що вказує на перенесену бореліозну інфекцію без активного хронічного перебігу. Четвертий клінічний випадок демонструє діагностичні труднощі при диференційній діагностиці причин артралгічного синдрому у молодих пацієнтів. У процесі діагностичного пошуку отримані позитивні результати IgM і IgG стали тим, що продемонструвало бореліозну етіологію артриту, незважаючи на відсутність класичних анамнестичних ознак – мігруючої кільцеподібної еритеми
чи встановленого факту укусу кліща.

Висновки. Хвороба Лайма може імітувати низку ревматологічних та захворювань іншої етіології, включно з реактивними артритами, спондилоартропатіями, IgA-васкулітами та поліміозитом. Її виявлення значно ускладнюється в разі відсутності в анамнезі укусів кліщів. З урахуванням неспецифічності проявів, діагностичний пошук повинен включати скринінг на Borrelia burgdorferi IgM, IgG. Своєчасна діагностика є запорукою ефективного лікування та попередження прогресування хвороби Лайма.

Nowadays, Lyme disease has become a significant medical issue due to the polymorphism of its clinical manifestations. Physicians often settle on an entirely different final diagnosis. Therefore, analyzing clinical experience that can aid in improving the differential diagnosis of Lyme disease remains highly relevant.
Purpose – to present and analyze clinical cases of confirmed Lyme disease that initially manifested with features resembling typical rheumatologic disorders.
Materials and Methods. We analyzed and described four clinical cases of patients who were hospitalized at the Lviv Regional Clinical Hospital, taking into account general clinical assessment, laboratory testing, and instrumental diagnostic methods.
Results. A series of clinical cases were analyzed, highlighting the challenges in the differential diagnosis of Lyme disease in clinical practice. In the first case, a 78-year-old female patient was hospitalized with typical vasculitic manifestations resembling Henoch–Schönlein purpura. Serological testing confirmed borreliosis, which allowed
interpretation of the clinical picture as a secondary vasculitis of infectious origin – Lyme borreliosis.
In the second case, the clinical presentation had been interpreted as spondyloarthropathy with sacroiliitis for over 10 years, with worsening over the last 3 years.
A recalled tick bite temporally associated with the deterioration led to serological testing, revealing both IgM and IgG positivity for Borrelia burgdorferi.
The third case involved a diagnostically complex course of inflammatory myopathy in an elderly patient. Positive IgG with negative IgM for Borrelia indicated a past i nfection without active chronic course. The fourth case demonstrated the diagnostic complexity of arthralgic syndrome in young patients. Despite the absence of classical features – such as erythema migrans or a known tick bite – positive IgM and IgG results confirmed a borrelial
etiology of arthritis.
Conclusions. Lyme disease can mimic a wide range of rheumatologic and other disorders, including reactive arthritis, spondyloarthropathies, IgA vasculitis, and polymyositis. Its diagnosis becomes especially challenging in the absence of a known tick bite. Given the nonspecific manifestations, the diagnostic work-up should include screening for Borrelia burgdorferi IgM and IgG. Timely diagnosis is essential
for effective treatment and prevention of disease progression

UDC 617-092.3

Вступ. Останнім часом особливий інтерес представляє вивчення взаємозв'язку між дефіцитом вітаміну D та адекватною імунною відповіддю, зокрема в аспекті пандемії COVID-19 та її впливу на прогноз захворювання. Підтвердженням того, що вітамін D впливає на функціонування імунної системи, стало виявлення рецепторів до кальцитріолу в клітинах імунної системи, а також здатність мононуклеарних фагоцитів до продукції 1,25(ОН)₂D₃. Підвищення експресії антимікробних пептидів імуноцитами з участю вітаміну D супроводжується одночасним пригніченням продукції прозапальних цитокінів інтерлейкіну-1β (IL-1β), IL-12 і фактора некрозу пухлин-α. Вітамін D також інгібує проліферацію В-лімфоцитів, їх диференціювання на плазмоцити та продукцію імуноглобулінів, сприяє індукції регуляторних Т-клітин, що призводить до зменшення вироблення прозапальних цитокінів (IL-17, IL-21) і збільшення вироблення протизапальних цитокінів (IL-10). Протизапальна роль вітаміну D пояснює його захисні властивості в разі імунної гіперреактивності та «цитокінового шторму» в підгрупі пацієнтів з тяжким перебігом COVID-19.

Мета. Проаналізувати роль вітаміну D у профілактиці COVID-19.

Матеріали та методи. Проаналізовано 33 статті за ключовими словами: фосфорно-кальцієвий обмін, імунна система, СОVID-19, вітамін D, за якими було проведено огляд наявної літератури у PubMed, National Library of Medicine, Medscape.

Результати. Двоступеневий мета-аналіз включав учасників, які перенесли принаймні одну гостру інфекцію дихальних шляхів (ГРВІ), показав, що додавання вітаміну D попереджує розвиток ГРВІ у осіб з дефіцитом вітаміну D і у тих, хто не отримував болюсні дози вітаміну D. У дослідженні брали участь 11321 учасник у віці від 0 до 95 років. Додавання вітаміну D знижувало ризик гострої інфекції дихальних шляхів у всіх залучених до обстеження осіб. Захисні механізми спостерігалися у тих, хто отримував щоденно або щотижнево вітамін D без додаткових болюсних доз, однак не у тих, хто отримував одну чи декілька болюсних доз.

Висновки. Дорослим (у тому числі вагітним або жінкам, що годують грудьми), підліткам та дітям старше 4 років слід розглянути питання щодо щоденного прийому харчової добавки, що містить 10 мкг (400 МО) вітаміну D у період з жовтня до початку березня, оскільки в цей час року вітамін D синтезується в організмі людини недостатньо.