Зростаюча складність сучасних систем охорони здоров’я вимагає від випускників медичних вишів не лише ґрунтовних біомедичних знань, а й високого рівня сформованості критичного мислення, здатності до
співпраці та самостійного навчання. Традиційні лекційні методи, хоча й ефективні для передачі теоретичної інформації, часто не сприяють розвитку інтегративних і прикладних навичок, необхідних у клінічній практиці. Навчання з використання проєктів (НВП) постає як орієнтований на здобувача освіти підхід, що долає ці обмеження шляхом залучення студентів до виконання автентичних, контекстуально значущих завдань, які моделюють реальне клінічне середовище.
У медичній освіті НВП реалізується через різноманітні формати, зокрема клінічні симуляції, ініціативи в галузі громадського здоров’я та міждисциплінарні командні проєкти. Такі активності сприяють застосуванню теоретичних знань для розв’язання складних завдань, покращують запам’ятовування матеріалу та зміцнюють клінічне мислення.
Робота в командах формує навички міжособистісного спілкування та лідерства, а залучення до рефлексивної практики підтримує метакогнітивний розвиток і формування професійної ідентичності.
Ключовими елементами ефективного НВП є використання складних автентичних проблем, інтеграція міждисциплінарного змісту, організація спільного навчання, самостійне пошукове навчання та постійна
рефлексія. Ці компоненти сприяють автономії здобувачів освіти, стійкій мотивації та синтезу знань з різних галузей. Стратегії впровадження НВП є різноманітними: від інтеграції проєктів у навчальні дисципліни до реалізації кваліфікаційних робіт, міжпрофесійної взаємодії та використання цифрових технологій для покращення навчального процесу та комунікації. Проєктне навчання пов’язане з низкою освітніх
переваг, зокрема покращенням когнітивних здібностей, набуттям клінічних та професійних навичок, зростанням зацікавленості студентів та розвитком інтегративного мислення. Оцінювання результатів
навчання в межах НВП вимагає багатовимірного підходу, зокрема портфоліо, взаємооцінювання та усних презентацій, які дозволяють аналізувати як індивідуальну, так і групову діяльність.

 UDC 61:378.147:614.2 

Academic mobility in medical education offers significant benefits by providing students with
global exposure, diverse learning environments, and networking opportunities. These experiences not
only enhance students’ clinical competencies but also foster cultural competence and broaden their
understanding of global health issues. This article categorizes academic mobility into two primary
types: physical mobility, where students travel abroad to participate in academic or clinical programs,
and virtual mobility, which leverages digital learning platforms to engage students in global education
without the need for physical travel. Both types of mobility contribute to enriching medical education,
enabling students to gain hands-on experience in different healthcare systems and medical practices
worldwide.
While academic mobility offers numerous advantages, it also presents challenges such as
language barriers, financial constraints, and issues with the recognition of qualifications. Additionally,
the increasing reliance on virtual mobility due to disruptions like the COVID-19 pandemic highlights
the evolving nature of global education. Programs such as Erasmus+, Fulbright, and Global Health
initiatives have played a pivotal role in facilitating student exchanges, particularly in response to
global crises, ensuring continuity in education and fostering international collaborations. This article
also explores the importance of a blended approach that combines both physical and virtual mobility to
create flexible, resilient, and accessible learning experiences for medical students.
Future investigations are crucial to address existing barriers and optimize the integration of
virtual mobility into traditional programs. Research should explore the long-term impact of mobility on
career development, employability, and professional growth. By focusing on these areas, academic
mobility programs can better prepare future medical professionals to navigate diverse healthcare
settings and address global health challenges.
Keywords: academic mobility, medical education, medical student, healthcare, cultural
competence, mobility programs, electives, global challenges

УДК 616.31:(377+378)(477.83)(091)

Мета дослідження. Проаналізувати історію виникнення та організації кафедри стоматології при медичному факультеті Львівського університету, а в подальшому – Львівському державному медичному інституті, наукові здобутки, інформацію про співробітників, які доклали зусиль для підготовки науково-педагогічних кадрів і кваліфікованих лікарів у воєнний та повоєнний періоди.
Методи дослідження. Використано бібліографічний метод вивчення бібліотечних каталогів; джерела з історії медицини, педагогіки; хронологічний метод, що дав змогу проаналізувати особливості становлення і розвитку медичної освіти у різні історичні періоди.
Результати. Досліджено історію становлення розвитку стоматологічної освіти та вплив на цей процес різних історичних подій. Установлено етапи реформування вищої медичної освіти, уточнено відомості про професійну та наукову діяльність видатних українських лікарів цього періоду. Висвітлено особливості організації навчального процесу, формування медичних кадрів у різних медичних навчальних закладах на кожному етапі розвитку держави та освітньої політики, що дає можливість правильно оцінювати позитивні і негативні тенденції формування досвіду для створення сучасних моделей функціонування України та національної освіти.
Висновки. Створення наукових, освітніх центрів підготовки висококваліфікованих фахівців сприяє прогресу медичної галузі, підвищує рівень надання стоматологічної допомоги.
Ключові слова: розвиток медичної освіти, навчальні заклади, медичні фахівці, стоматологічна допомога.

Abstract: Nowadays, the latest treatment technologies are actively developing in dental practice, namely for the restoration of tooth pulp.
Aim: to evaluate the advantages of using modern materials in the treatment of tooth pulps.
Materials and Methods: We examined 33 patients with pulp diseases: 18 women (54.5%) and 15 men (45.5%) with an average age of (33.2±2.3) years. 18 patients (group I) had conservative treatment; 15 patients (group II) got pulp restoration using Biodentin.
Results: In 33 (100 %) patients of both groups, inflammation of tooth pulps was found; in 5 of 18 (27.8 %) patients of group I and 6 of 15 (40.0 %) patients of group II, the presence of fibrous pulpitis without signs of periodontitis was determined, in patients of group II, 4 of 15 (26.7 %) - acute diffuse pulpitis. Streptococci with α-haemolytic activity, staphylococci and fungi of the genus Candida albicans were detected in the plaque. In 93.3% of patients, both clinical
and overall success was achieved with Biodentin, and the frequency of isolation of microorganisms of the genus Streptococcus spp. with α-haemolytic activity and Candida albicans decreased.
Conclusions: Effective pulp restoration, inflammatory process reduction, and conditionally pathogenic microflora suppression were found in patients treated with Biodentin.
Keywords: Pulpitis, biological method of treatment, conservative treatment, Biodentin, microbiocenosis.

УДК 618.3:[616.98:578.825.12]–003.217–076.5

Introduction. Cytomegalovirus (CMV) infection is the most common perinatal infection worldwide, diagnosed in 0.5-1.3 % of newborns in various regions. Approximately 86.0 % of women of childbearing age are seropositive for CMV. While a substantial body of research has focused on developing methods for the etiotropic treatment of pregnant women with primary CMV infection to prevent neonatal disease (secondary prevention) and evaluating the feasibility of screening pregnant women for CMV, these aspects remain unclear and require further investigation.

The aim of the study. The aim of this study is to examine the latest scientific findings regarding the transplacental transmission of CMV infection, methods of secondary prevention, and the feasibility of screening pregnant women to reduce the risk of neonatal pathology.

Materials and methods. An analysis of published scientific works was conducted by searching for relevant articles in the PubMed database, as well as reviewing clinical guidelines from professional organizations. These sources address the treatment of CMV infection in pregnant women for secondary prevention of neonatal disease and the feasibility of screening pregnant women for CMV infection. A total of 35 sources of scientific literature were selected for further analysis.

Results and discussion. The feasibility of serological screening for CMV infection in pregnant women, aimed at reducing the risk of neonatal disease, continues to be debated in the scientific literature. With the emergence of new data regarding the effectiveness of prophylactic antiviral treatment of primary CMV infection in pregnant women with valacyclovir, the question of CMV screening is being gradually reconsidered throughout 2024. The European Congenital Infections Initiative of the European Society of Clinical Virology now recommends universal serological screening for CMV in all pregnant women as early as possible in the first trimester, with repeat testing every 4 weeks until 14–16 weeks of pregnancy for seronegative women identified at initial screening.

Conclusion. Given the new scientific evidence regarding the effectiveness of prophylactic antiviral treatment for primary CMV infection in pregnant women with valacyclovir, as well as the evolving question of CMV screening in early pregnancy, we believe these issues warrant further in-depth study and reevaluation by Ukrainian specialists. It is essential to address the question of whether updates to the "Standards of Medical Care for Normal Pregnancy" are warranted. The issue of CMV infection, like perinatal infections in general, is complex and requires the involvement of a multidisciplinary group of experts, including infectious disease specialists and pediatric infectious disease experts.