УДК 612.35:577.15:[616.748-005.4+616-005.1+616.716.4-001.5]-092.9

 У сучасному світі значно зросла поширеність вогнепальних уражень, ускладнених гострою крововтратою з кінцівок. Застосування за цих умов кровоспинного джгута з максимальним терміном на 2 год належить до основних заходів порятунку поранених на полі бою. У структурі вогнепальних уражень, попри поранення кінцівок, суттєво підвищилась частота ушкоджень лицевої частини черепа з переважним ушкодженням нижньої щелепи. У патогенезі системних проявів зазначених уражень провідну роль відіграє посилення процесів ліпідної пероксидації. Однак вплив ішемії-реперфузії кінцівки, гострої крововтрати і перелому нижньої щелепи на стан ензимної ланки антиоксидантного захисту в печінці вивчено недостатньо.
Мета дослідження – з’ясувати вплив гострої крововтрати, двогодинної ішемії кінцівки і травми нижньої щелепи на динаміку порушень ензимної ланки антиоксидантного захисту в печінці у реперфузійний період. Методи дослідження. Експерименти виконано на 146 нелінійних щурах-самцях масою 200–220 г. Усіх тварин поділили на 5 груп: контрольну і 4 дослідних. Під тіопентал-натрієвим наркозом у 1-й дослідній групі щурам моделювали ішемію-реперфузію кінцівки, у 2-й – гостру крововтрату (20 % від обʼєму циркулюю
чої крові), у 3-й – ці ураження поєднували, у 4-й групі тваринам із гострою крововтратою та ішемією-реперфузією кінцівки додатково моделювали перелом нижньої щелепи. Через 2 і 3 год, а також через 1, 7 та 14 діб щурів виводили з експерименту й у печінці визначали активність супероксиддисмутази і каталази. Результати й обговорення. Двогодинна ішемія кінцівки в реперфузійний період супроводжувалась суттєвим зменшенням активності супероксиддисмутази з максимумом через 1 добу, яка поверталась до рівня контрольної групи через 14 діб. Водночас у всі терміни спостереження підвищеною була активність каталази, що мало компенсаторний характер і свідчило про появу в печінці активних форм оксигену. За умов гострої крововтрати активність ензимів антиоксидантного захисту в печінці істотно знижувалась уже через 2 год експерименту, досягала мінімуму через 1 добу і зростала до 14-ї доби, проте не досягала рівня контрольної групи. Додаткове моделювання ішемії-реперфузії кінцівки на тлі гострої крововтрати супроводжувалось найбільшим зменшенням величин супероксиддисмутази і каталази в печінці у всі терміни спостереження, що вказувало на нашарування патогенних механізмів обох втручань та свідчило про значне посилення прооксидантних механізмів, викликане гіпоксією органа. Додаткове моделювання перелому нижньої щелепи на тлі гострої крововтрати й ішемії-реперфузії кінцівки супроводжувалось поглибленням порушень ензимної ланки антиоксидантного захисту в печінці. Відмічали суттєво меншу активність супероксиддисмутази через 1 добу і каталази через 1 та 7 діб порівняно з тваринами, яким моделювали гостру крововтрату й ішемію-реперфузію кінцівки, що вказувало на вагому патогенну роль травми нижньої щелепи у виснаженні антиоксидантного захисту на системному рівні й вимагало розробки патогенетично обґрунтованих засобів корекції.
Висновок. Перелом нижньої щелепи поглиблює тяжкість системних порушень, зумовлених гострою крововтратою та ішемією-реперфузією кінцівки, одним із проявів яких є суттєво більше виснаження ензимної ланки антиоксидантного захисту в печінці через 1 і 7 діб, яке не досягає рівня контрольної групи до 14-ї доби.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: перелом нижньої щелепи; крововтрата; джгут; ішемія; реперфузія; печінка;
антиоксидантний захист.

УДК 612.015.1-02:616.137/.147-905.4/-007.271-06:616.147-005.1]-092.9 

 Мета – з'ясувати вплив гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, на антиоксидантно-прооксидантний баланс печінки та ефективність корекції виявлених порушень карбацетамом. Матеріал і методи. Експерименти виконано на 108 нелінійних щурах-самцях масою 200–220 г. Усіх тварин поділили на п'ять груп: контрольну та чотири дослідних. Усі втручання виконані під тіопентало-натрієвим наркозом. У першій дослідній групі тваринам моделювали ішемію-реперфузію кінцівки шляхом накладання проксимально на ліву лапку смужки еластичного джгута «SWAT-T» (США) шириною 10 мм на 120 хв. У другій дослідній групі моделювали гостру крововтрату (20 % від об'єму циркулюючої крові) шляхом пересікання стегнової вени. У третій дослідній групі ці ушкодження поєднували. У четвертій дослідній групі тваринам з гострою крововтратою та ішемією-реперфузією кінцівки внутрішньоочеревинно вводили карбацетам в дозі 5 мг на кілограм маси тварини. В контрольній групі тварин вводили в наркоз, застосовуючи еквівалентну дозу тіопенталу натрію, накладали джгут на 2 год без припинення кровотоку і в подальшому брали для досліджень через 1 год.
Через 1 і 2 години, а також через 1, 7 і 14 діб в умовах тіопенталонатрієвого наркозу тварин дослідних груп виводили з експерименту методом тотального кровопускання з серця. В гомогенаті печінки визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти й активність каталази. На основі цих даних розраховували антиоксидантно-прооксидантний індекс (АПІ).

UDC 616.36-008.6:[616-005.1+616.748-005.4]:615.214.3-092.9

Introduction. Under conditions of massive bleeding from the extremities, both in combat and in peacetime, the only means for salvation is applying tourniquet, which completely stops the arterial blood flow. It is believed that the maximum safe time for bleeding of the limb due to the use of the tourniquet is up to two hours. The systemic effect of acute blood loss complicated by ischemia-reperfusion of the limb on the liver, which is the main organ of detoxification of the body, remains almost unexplored. Objective of research: to determine the effect of acute blood loss complicated by two-hour limb ischemia and its reperfusion on the absorption-excretory and glycogensynthesizing function of the liver.

The aim: to find out the effect of a two-hour tourniquets ischemia of the limb and acute blood loss on systemic disorders of the body in the postperfusion period.
Materials and methods: The experiments were performed on 96 nonlinear male rats weighing 200-220 g. All experiments were performed under sodium thiopental anesthesia.
In the first experimental group, two-hour tourniquets limb ischemia was simulated. In the second experimental group, acute blood loss was modeled. In the third experimental group, these lesions were combined. In 1 and 2 hours, as well as in 1, 7 and 14 days, the biliary function of the liver was determined in the experimental animals.
Results: Two-hour tourniquets ischemia of the limb in the reperfusion period compared with the control was accompanied by a significant decrease in the rate of bile excretion, which reached a minimum value in 3 h – 1 day of the experiment and returned to the control level in 14 days. After the simulation of acute blood loss, the rate disturbance of bile excretion became significantly greater in all observation periods. The complication of acute ischemia-limb reperfusion caused a greater decrease in the rate of bile excretion with a maximum in 1 day of the experiment. Under these conditions, at 1, 7, and 14 days, the indicator was statistically significantly lower than in the other study groups.
Conclusions: In the case of acute blood loss, complicated by two-hour tourniquets ischemia of the limb, the reperfusion period is accompanied by a summation of the negative impact of blood loss, ischemia and reperfusion of the limb on the functional state of the liver, which is a significant decrease in the rate of bile excretion with a maximum in 1 day, which further increases, but up to 14 days does not reach the level of control.
 KEY WORDS: blood loss, tourniquets, ischemia, reperfusion, bile excretion

   We studied the influence of maternal hypothyroidism on progeny skin morphogenesis by means of histological, histochemical and lectinhistochemical methods. Hypothyroid conditions in rats were achieved by daily food supplementation with antithyroid drug Mercazolil. The experiment was conducted on 10 control and 10 hypothyroid rats, which delivered 70 and 46 offsprings, respectively. We discovered that maternal hypothyroidism induces the accumulation of mast cells (MCs) in the skin of progeny on the 1st, 10th and 20th postnatal days, with decrease of these cell’s count returning to control level on 40th postnatal day. These results indicate that offsprings developing under conditions of maternal hypothyroidism are a risk group for changes in immune status and the occurrence of allergic reactions. The stratum corneum of epidermis, its lipid barrier as well as pilosebaceous units, in both control and experimental group animals, at the early stages of postnatal ontogenesis are enriched with carbohydrate determinants of αDMan, βDGal, βDGal(1–3)DGalNAc, αLFuc, αDGalNAc, αDGlcNAc, Neu5Ac. Galanthus nivalis agglutinin (GNA) is a selective histochemical marker of MCs, while Lactarius torminosus fungus agglutinin (LTFA) is a selective label of Langerhans cells. Maternal hypothyroidism resulted in reduction of lectin binding with the structural components of progeny skin and its derivatives. We speculate that alterations in glycoconjugate processing and degradation sequences have an impact on the cell signaling, formation of adhesive contacts, cellular proliferation and differentiation. The lectin set we used clearly demonstrated specific labeling of cellular subpopulations, monitoring glycoconjugates processing and degradation under physiological and pathological conditions in all skin components.
Keywords: skin, Mercazolil, hypothyroid rats’ progeny, lectin histochemistry.