The article is dedicated to the life and professional journey of Oleksandr Filts–a renowned Ukrainian psychiatrist, psychotherapist, and scholar. It outlines the key milestones of his career and his contributions to the development of psychiatry, psychotherapy, and organizational work in Ukraine and Europe. Particular attention is paid to Oleksandr Filt's innovative concepts, academic achievements, and authority among the Ukrainian and international psychotherapeutic community.
УДК 614.253.5:616-006:159.9
Мета роботи: вивчити особливості психоемоційного стану у середнього медичного персоналу онкологічної клініки. Матеріали та методи. Матеріалом дослідження слугували результати соціологічного опитування 338 осіб середнього медичного персоналу онкологічної клініки з використанням опитувальника Спілбергера, та дані наукової літератури. Використано наступні методи: системного підходу, бібліосемантичний, соціологічний, медичної статистики. Результати. Рівень реактивної тривожності у середнього медичного персоналу клініки онкології, де проводилось опитування, значно перевищував 30 балів (43,64±0,44), тобто був помірно-високим. Аналогічні зміни були виявлені і при оцінці особистісної тривожності: середня кількість балів склала 42,16±0,51 і коливалася від 20 до 74 балів. Порівняння отриманих даних за статтю виявило, що реактивна тривожність у 91,84±3,91% чоловіків перевищувала 30 балів і складала 45,76±1,16 бали. У жінок, які становлять основну частку середнього медичного персоналу закладу, результат був наступним – помірний рівень реактивної тривожності спостерігався у 58,82±2,90% респондентів з середнім балом 39,49±0,62. Відмінностей в особистісній тривожність у жінок та чоловіків не виявлено. Висновки. Середній медичний персонал онкологічної клініки тривалий час перебуває у незмінній напруженості, яка пов’язана зі специфікою роботи у закладі, а це, ймовірно, зумовлює виснаження функціональних його можливостей, в даному випадку працівників середньої медичної ланки. Як реактивна, так і особистісна тривожність у них є помірною, з наближенням їх показників до високого рівня.
УДК 614.25:616.89-008.438.44:341.31 (477)
Мета роботи – вивчити особливості психоемоційного стану у середнього медичного персоналу в умовах воєнного стану. Матеріали та методи. Матеріалом дослідження слугували результати соціологічного опитування 170 осіб середнього медичного персоналу клініки з надання швидкої та невідкладної медичної допомоги з використанням опитувальника Спілбергера та дані наукової літератури. Використано такі методи: системного підходу, бібліосемантичний, соціологічний, медичної статистики. Результати. Рівень реактивної тривожності серед середнього медичного персоналу закладу охорони здоров’я, де проводилось опитування, значно перевищував 30 балів (47,19±0,63), тобто був помірно високим. Аналогічні зміни були виявлені і в оцінці особистісної тривожності: середня кількість балів склала 48,19±0,59% і коливалася від 31 до 75 балів. Порівняння отриманих даних за статтю виявило, що високий рівень реактивної тривожності констатовано у 61,90% чоловіків, і він становив 51,38±2,38 бали. У жінок, які становлять основну частку середнього медичного персоналу закладу, результат був таким: висока тривога спостерігалася у 57,72% респондентів із середнім балом 53,12±0,90. Особистісна тривожність у жінок перевищувала таку у чоловіків: 48,44±0,62 проти 46,43±1,72 балів. Висновки. Встановлено, що як реактивна, так і особистісна тривожність середнього медичного персоналу була помірно-високою з переважанням у жінок. У чоловіків особистісна тривожність була нижчою за реактивну тривогу. У жінок спостерігалась протилежна особливість – переважання особистої тривожності над реактивною. Це певною мірою характеризує особливості умов праці респондентів, а конституційні особливості людини зумовлюють схильність сприймати психологічні навантаження у широкому діапазоні ситуацій.
Глобальні тенденції соціально-економічного розвитку, загострення міжнародної конкуренції, рух у напрямі євроінтеграції, соціальні стреси (пандемія COVID-19, війна) ставлять перед системою охорони здоров’я України принципово нові завдання, серед яких вагоме місце належить підвищенню ролі управлінського персоналу. З метою встановлення зв’язку між психічним здоров’ям медичних працівників та майбутніх медиків і соціальними перетвореннями та потрясіннями нами запропоновано проведення комплексу опитувань, який включає чотири анкети:
Опитувальник «Шкали психологічного благополуччя», призначений для виміру виразності основних складових психологічного благополуччя (це адаптований українською мовою варіант англомовної методики «The scales of psychological wellbeing», розроблений К. Ріфф);
Шкала тривоги Спілбергера (State-Trait Anxiety Inventory, STAI) є інформативним способом самооцінки рівня тривожності в даний момент (реактивної тривожності як стану) та особистісної тривожності (як стійкої характеристики людини);
Опитувальник із самооцінки стану психічного здоров’я (адаптований українською мовою опитувальник «The Mental Health Quality of Life Questionnaire MHQoL-7D»);
Опитувальник з визначення та оцінки рівня впливу окремих детермінант на стан психічного здоров’я (власна розробка).
Дані дослідження дадуть можливість оцінити стан психічного здоров’я, розібратися у феномені тривоги, оцінити параметри реактивності особистості в сенсі її заглибленості в дійсність, оцінити активність особистості в плані її характерологічних властивостей, визначити та оцінити рівень впливу на нього окремих детермінант, удосконалити систему моніторингу й оцінювання стану психічного здоров’я медичних працівників, керівників закладів охорони та студентів медичних вузів.
УДК 614.2(477)
Мета роботи: проаналізувати та запропонувати групу показників для оцінки рівня громадського здоров’я в Україні та в регіональному аспекті.
Матеріали та методи. Матеріалом дослідження слугували дані Стратегії ВООЗ «Здоров'я для всіх у XXI столітті», ЮНЕСКО, Державної служби статистики України за розділами «Демографічна та соціальна статистика» і «Економічна статистика», Міністерства охорони здоров’я України, міністерств фінансів та економіки України, оперативних відомостей підрозділів охорони здоров’я органів державного управління. Розгляд даних здійснено з використанням методів: бібліосемантичного та системного підходу.
Результати. Для оцінки рівня громадського здоров’я в Україні та її регіонах запропоновано використовувати три групи показників: I – демографічні, II – медичної статистики, III – соціального благополуччя. У кожній групі передбачається застосовувати по 7 ключових даних, які у найбільшій мірі дають характеристику як стану медико-демографічних змін так і оцінку благополуччя населення в економічному та освітньому рівні з використанням в т. ч. методу соціологічного опитування. В представленому матеріалі подаються джерела інформації стосовно запропонованих показників.