УДК: 616.311.2-002 + 616.314.17 - 008.6)] - 06:616.1/.9] - 08

Мета роботи – проведений аналіз спеціалізованої наукової літератури для вивчення та узагальнення даних про сучасні погляди на лікування генералізованого пародотиту в осіб з важкими загальносоматичними захворюваннями.

          Дистрофічно-запальні захворювання тканин пародонта — це поліетіологічні захворювання, перебіг яких взаємопов’язаний з патологічними процесами, що виникають внаслідок порушення функціонування найважливіших систем організму. Комплексний підхід до лікування захворювань пародонта, що поряд із місцевою терапією передбачає виявлення та своєчасне лікування соматичної патології, є важливою умовою досягнення позитивних результатів.

          У статті представлено сучасні наукові дослідженняспільних патогенетично значимих для генералізованого пародонтиту та соматичних захворювань змін (хвороби серцево-судинної, дихальної, ендокринної, нервової систем, захворювань ШКТ), що дозволяє скласти більш чітку уяву про сутність генезу захворювань пародонта і розпрацювати ефективні лікувально-профілактичні заходи.

          Висновки. Тривалість загальносоматичного захворювання збільшує частоту та поширеність генералізованого пародонтиту у людей різного віку, ускладнює перебіг зі схильністю до прогресування. Цей факт вимагає особливого підходу до лікування генералізованого пародонтиту в пацієнтів з урахуванням патогенезу, особливостей перебігу та лікування фонового захворювання.

Ключові слова: генералізований пародонтит, захворювання пародонта, тканини пародонта, соматичні захворювання, комплексне лікування, профілактика.

Modern aspects of treatment of generalized periodontitis in patients with a somatic pathology

          The purpose of the work - the analysis of specialized scientific literature for the study and generalization of data on modern views on the treatment of generalized periodontitis in persons with severe general-somatic diseases.

          Dystrophic-inflammatory diseases of the periodontal tissues are polyethiological diseases, pathogenesis of which is closely associated with pathological processes that are caused by malfunction of the most important systems of the body. An integrated approach to the treatment of periodontal diseases, which, in addition to local therapy, involves the detection and timely treatment of somatic pathology, is an important condition for achieving positive results.

          The article presents modern scientific researches of common pathogenetically significant changes for generalized periodontitis and somatic diseases (diseases of the cardiovascular, respiratory, endocrine, nervous systems, diseases of the gastrointestinal tract), which makes it possible to make a clearer idea about the essence of the genesis of periodontal diseases and to develop effective therapeutic and prophylactic measures.

          Conclusions. The duration of general-somatic disease increases the frequency and prevalence of generalized periodontitis in people of all ages, complicates the course with a tendency to progression. This fact requires a special approach to the treatment of generalized periodontitis in patients taking in to account the pathogenesis, features of the course and treatment of the background disease.

Key words: generalized periodontitis, periodontal disease, periodontal tissues, somatic diseases, complex treatment, prevention.

УДК: 616.311.2-002.153-036.12-06:616.322-002.2]-07-08-084

Бежук Юлія Андріївна. Особливості клінічного перебігу, лікування та профілактики хронічного катарального гінгвіту на тлі рекурентного тонзиліту :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Ю. А. Бежук. - Львів, 2024. - 216 с. - Бібліогр.: с. 175-205 (273 назви).    

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 221 – «Стоматологія» – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, Львів, 2024.

Запальні захворювання тканин пародонта визнані домінуючими у загальній структурі патологічних процесів порожнини рота. Згідно даних ВООЗ високий рівень гінгівіту і пародонтиту простежується однаковою мірою як в дорослих пацієнтів (у віці 35-44 роки – 65-98,5%), так у підлітків та осіб молодого віку (15- 19 років – 55-89%). Взаємозв’язок патологічних процесів, що відбуваються у тканинах пародонтального комплексу і глотки, має велике значення з огляду на схожість їх етіологічних та патогенетичних ланок. Зазначені патологічні процеси можуть бути причиною порушення рівноваги між умовно-патогенною мікрофлорою і місцевими та загальними чинниками імунного захисту та зумовлювати розвиток інфекційних та запальних захворювань. Рекурентний тонзиліт поширений в усіх вікових групах і посідає одне з перших місць у структурі ЛОР-патології (від 23,7-35% до 54-79% випадків). 

УДК: 616.311.2+616.314.17-008.6)]-002-085.46.014.47

Найпоширенішим і найбільш універсальним методом лікування пародонтита є кюретаж пародонтальної кишені і згладжування поверхні кореня (SRP), після проведення яких важливо попередити повторне інфікування кишені. Із цією метою призначають антибіотики та інші антимікробні препарати. Упродовж багатьох років пародонтологи застосовували системне введення високих доз антибіотиків під час і після завершення SRP для того, щоб досягнути потрібної концентрації препарату в ясенній рідині. Така тактика нерідко призводила до виникнення органічних ускладнень. В останні роки набула поширення методика введення антимікробних засобів, іммобілізованих на природних чи синтетичних полімерах безпосередньо в пародонтальну кишеню. Такі композиції повільно розчиняються на місці й вивільняють потрібний лікарський середник протягом тривалого часу. У дослідженні проведено аналіз публікацій останніх років, присвячених використанню систем контрольованого виділення ліків, що вводяться в пародонтальну кишеню. Проаналізовані найпоширеніші проблеми, які можуть виникнути під час застосування даного методу лікування. Указано переваги та недоліки використання таких систем. Розглянуто показання та протипоказання для використання систем контрольованого введення ліків, наводяться дані про їх порівняльну клінічну ефективність. Описано основні лікарські форми засобів, які використовуються для введення в пародонтальну кишеню, перелічуються препарати, що зареєстровані та продаються в Україні, та дані про їх терапевтичну ефективність. У роботі також розглянуто майбутні перспективи застосування даного метода в пародонтології.
Ключові слова: лікування пародонтита, системи контрольованого виділення ліків, стоматологічні гелі та плівки.

УДК 616.311.2 – 002 + 616.314.17 - 008.6) : 612.014.484:577.15.024/.025 -092:615.274] - 092.9

Мета дослідження: вивчити стан протеїназо-інгібіторної системи в тканинах пародонта в динаміці розвитку експериментального пародонтиту (ЕП) та іммобілізаційного стресу (ІС) на фоні застосування тіоцетаму. Матеріал та методи досліджень. Експериментальні дослідження проводились на 50 морських свинках (самцях), які розподіляли на чотири групи (по 10 у кожній): перша – інтактні тварини – контроль; друга (дослідна) група - тварини з експериментальним пародонтитом за умов іммобілізаційного стресу (3-я доба), до ІІІ групи відносили морські свинки з ЕП та ІС на 5-у добу комбінованого модельного процесу, до ІV - тварини з ЕП та ІС (15-а доба) ) і до V – тварини з ЕП та ІС на 15-у добу експерименту після застосування тіоцетаму. Експериментальний пародонтит моделювали за методом З.Р.Жоган (1983). Іммобілізаційний стрес відтворювали за методом П.Д. Горизонтова (1996). Для корекції порушень V групі тварин вводився препарат тіоцетам з розрахунку 250 мг/кг внутрішньом'язово з 6-ої доби експерименту впродовж 10 днів. Стан протеїназо-інгібіторної системи оцінювали за загальною протеолітичною активністю – за лізисом азоальбуміну, азоказеїну і азоколагену та інгібіторів протеолізу за вмістом альфа 1- інгібітора протеїназ, альфа-2-макроглобуліну за методом Веремеенко К.Н., Голобородько О.П., 1988. Статистичне опрацювання одержаних даних здійснювали за методом Стьюдента. Результати дослідження та їх обговорення. Оцінюючи результати досліджень, можна зробити висновок про те, що за умов розвитку експериментального пародонтита та іммобілізаційного стресу відбувається порушення функціонального стану протеїназо-інгібіторної системи, яке проявляється надмірною активацією протеїназного потенціалу (зростає рівень азоальбуміна, азоказеїна та азоколагена) і депресією інгібіторів протеаз. Це призводить до розвитку протеїназо-інгібіторного дисбалансу, зокрема і порушення клітинного гомеостазу, в цілому. Застосування тіоцетаму показало його коригуючий вплив на змінені показники протеолізу, суттєве збільшення інгібіторного захисту в тканинах пародонта морських свинок за умов розвитку ЕП та ІС.