Текст утілює в собі надбання думки, силу духу, свідомість мовця. Він є унікальною і складною словесною цілісністю, у якій зосереджені процес і результати пізнання дійсності. У дослідженні його лексико-граматичної організації сучасна лінгвістична наука і практика використовують новітні підходи, послуговуючись досягненнями герменевтики, психолінгвістики, риторики, когнітивної лінгвістики, теорії інформації. Найактуальнішу щодо цього наукову проблематику і найпродуктивніші практичні напрацювання закумульовано у пропонованому навчальному посібнику, підготовленому відповідно до вимог Європейської системи ECTS. У ньому реалізовано комплексний підхід до аналізу художнього і нехудожнього текстів, систематизовано найновіші положення сучасного мовознавства, використано інноваційні практики мовного аналізу. Він містить також індивідуальні навчально-дослідні та практичні завдання, спрямовані на формування вмінь у студентів характеризувати різні мовленнєві витвори, моделювати текстову комунікацію тощо.
Адресований студентам-філологам, вчителям-словесникам, фахівцям із лінгвістичної експертизи текстів, а також працівникам ЗМІ і видавництв, фахівцям із соціальних комунікацій, усім, хто переймається проблематикою ефективної організації писемного й усного мовлення.

УДК 811.161.2’42  

У монографії вперше здійснено системний аналіз текстових категорій у комунікативному, семантичному та прагматичному аспектах. Окреслено сучасний стан наукового розв’язання проблеми комунікативної природи тексту й запропоновано новий підхід до інтерпретування текстових категорій. Обґрунтовано комунікативність як ієрархічно найвищий рівень репрезентації текстових інваріантних ознак тексту, які пов’язані з відображальною здатністю людського мислення, базовими координатами когнітивної, мовленнєво-мисленнєвої діяльності й комунікативногоо акту – Людина, Простір, Час й експліковані текстовими категоріями антропоцентричності, діалогічності, часу і простору, інформативності й модальності. Схарактеризовано діалогічний синтез інтертекстуальності та інформативності із семіотичним універсумом української культури, указано на їхній зв’язок із національними націєцентричними кодами. Дове- дено, що етнічна мовна картина світу, мислення авторів українськомов- них текстів опосередковано сформовано під впливом прецедентних слове- сних цілих. Визначено концептуальність як чинник етнічної ідентифікації, культурної зумовленості емотивності мовленнєвого витвору, способів екс- плікації національного світобачення адресанта через текстову підкатего- рію аксіологічності. Для фахівців у галузі філології, викладачів вишів, аспірантів, магістрантів, студентів, учителів-словесників.