Abstract
Objective. To evaluate the risk of venous thrombosis and embolism in urgently operated patients with acute abdominal surgical pathology and coronavirus disease. Materials and methods. The single–centre study was based on the analysis of 741 medical records of inpatients admitted to a surgery centre between April 2020 and February 2022. The study analysed 78 medical records of patients operated on for acute abdominal surgical pathology with confirmed COVID–19. 8.9% of patients died, including 5.1% from massive pulmonary embolism with the development of acute cardiovascular failure. Thromboembolic complications were diagnosed in 26.9% of patients.
Results. The scores that assessed the risk factors for venous thrombosis and embolism were determined. A score of up to 15 points corresponded to a low risk, 15–35 points to an average risk, and more than 35 points to a high risk. Conclusions. The incidence of venous thrombosis and embolism in patients with coronavirus disease in the postoperative period in the low risk group is 8%, medium – 25%, and high – more than 40%. The real risk of thromboembolic complications is underestimated and requires consideration of the specifics of the course of coronavirus disease in patients with acute abdominal surgical pathology.
Key words: venous thrombosis and embolism; COVID–19, thromboembolic complications; acute surgical pathology
of the abdominal cavity.
Abstract. The continuous wave-like morbidity increasing of coronavirus disease in 2019 (COVID-19), the emergence of different strains of the virus has contributed to the search for new ways in diagnostic algorithms and methods of treatment of such patients. Expert opinion of the International Society of Thrombosis and Haemostasis on the predictors of adverse COVID-19 encourages the search for modern ways to determine the degree of coagulopathy. Determination of prothrombin time clearance, D-dimer and platelet count in patients, whom was performed surgery, is one way to stratify the risk of venous thromboembolism. The results of surgical treatment of 504 patients in the surgical center of Lviv Emergency Medical Hospital for the 2019-2021 were analyzed. Slightly dominated by man – 52.7%. The age of patients ranged from 21 to 85 years (mean – 62.1±21.2). As a result of the scientific study, 36 (7.14%) patients operated on with abdominal pathology and confirmed diagnosis of COVID-19 were analyzed in detail. 27 (23.1%) patients were
in the intensive care unit, 14 of them (51.8%) with invasive lung ventilation – 11 (78.6%), the average bed-day in intensive care was 7.2 days. 14 (38.9%) patients died, and autopsies were performed in 13 (92.8%). Cause of death: multiple organ failure, pulmonary embolism, septic complications. Introduction. The continuous wave-like morbidity increasing of coronavirus disease in 2019 (COVID-19), the emergence of different strains of the virus has contributed to the search for new ways in diagnostic algorithms and methods of treatment of such patients. Since December 2019, more than 240 million patients and 4.8 million deaths caused by coronavirus SARS-CoV-2 have been registered, a third of whom, according to many authors, have been diagnosed with thrombosis in various locations. The development of coagulopathy and ICE syndrome in coronavirus-infected surgical patients is a special problem, because cytokine distress, hypoxia, endothelin dysfunction, hypercoagulation, thrombosis are potentiated [1,3,6,8]. Expert opinion of the International Society of Thrombosis and Haemostasis (ISTH) on the predictors of adverse COVID-19 encourages the search for modern ways to determine the degree of coagulopathy. Determination of prothrombin time clearance, D-dimer and platelet count in patients, whom was performed surgery, is one way to stratify the risk of venous thromboembolism (VT). And some publications on septic coagulopathy[2,3,5,6,7] additional monitoring of fibrinogen levels, especially their reduction, may be useful in calculating thrombosis risks in surgical patients with coronavirus disease. The aim of the study was to establish the diagnostic value of thrombosis markers in patients with acute abdominal surgical pathology infected coronavirus and to predict the course of the disease. The data of the study 1494 autopsies conducted in our clinic from 1990 to 2000 are noteworthy, as we note a certain change in the ratio of the causes of death of patients in a surgical hospital. Thus, during the SARS-CoV-2 pandemic, the predominant cause of death in patients with acute abdominal surgical pathology was respiratory failure and thromboembolic complications. However it should be noted that some caution of doctors who formulated the final diagnosis because more than half of the dead, sometimes unreasonably, in the concomitant diagnosis indicated pulmonary embolism. Taking into account the opinion of ISTH experts, we have studied certain indicators of coagulopathy during the postoperative period and created an algorithm for the
management of patients with COVID-19. The D-dimers dynamics, total fibrinogen, prothrombin time and platelet count were evaluated and subjected to multifactorial analysis by multiple regression. Thus, the significant difference between the groups of recovered and dead was: for D-dimers – an increasing of 3.4 times (p-0.193), for prothrombin time – an increasing of 2.3 times (p-0.454), for fibrinogen – a decreasing of 2.1 time (0.491) and for platelets – a decreasing of 1.7 times (p-0.567). According the studied data, the algorithm for predicting the unresponsive course of the postoperative period in patients with acute surgical abdominal pathology infected with coronavirus type SARS-CoV-2 was modeled. The risk group for fatal thromboembolic complications should include patients with significantly elevated D-dimer, prolonged thromboplastin time, platelet count <100*109/1 and fibrinogen < 2 g/l. In this case, in our opinion, it is advisable to use more aggressive therapeutic regimens, namely: observation in the intensive care unit, daily monitoring of coagulopathy, the use of therapeutic doses of anticoagulants and possible administration of blood products. Keywords: COVID-19, abdominal surgical pathology, predictors.
УДК 616.988:578.834-036.21:616-005.6:616-005.7]-084-089
Резюме. Актуальність. Венозні тромбози та емболії — одне з основних і найбільш грізних ускладнень в ургентній абдомінальній хірургії в умовах глобальної пандемії, викликаної коронавірусом виду SARS-CoV-2, що невпинно погіршує показники захворюваності й летальності. Незважаючи на нагромадження достатніх знань щодо проблеми венозного тромбоемболізму в цілому, питання розуміння унікальної протромботичної
патофізіології вірусу та його потенціювання коагуляційної системи у пацієнтів з COVID-19 залишається на субоптимальному рівні. Мета: оцінити масштаб венозних тромбозів у пацієнтів, невідкладно оперованих з приводу абдомінальної патології, з супутньою коронавірусною хворобою, та визначити основні заходи з поліпшення ефективності профілактики й лікування. Матеріали та методи. Проаналізовано результати лікування 3476 хворих у центрі хірургії № 1 КНП «Львівське територіальне медичне об’єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» з квітня 2021 р. по березень 2022 р., 89,3 % з яких було госпіталізовано у невідкладному порядку. Померли
159 (4,6 %) пацієнтів, переважно від гнійно-септичних ускладнень, поліорганної (у першу чергу тяжкої дихальної) недостатності та венозних тромбозів і емболій. Результати. Неспецифічну профілактику венозних тромбозів та емболій проводили всім пацієнтам, вона полягала в еластичній компресії ніг перед транспортуванням хворого в операційну й ранній активізації хворого після хірургічного втручання. Важливим компонентом відновлення рухової активності вважали адекватне знеболювання та допомогу медичного персоналу. Специфічну профілактику венозних тромбозів здійснювали шляхом підшкірного введення низькомолекулярних гепаринів один чи два рази на день. З початком пандемії та різким збільшенням
тромбоемболічних ускладнень у клініці розпочали використовувати триваліші терміни профілактики зі збільшенням дози та кратності введення антикоагулянтів. Висновки. Невирішеними питаннями, які стали на перешкоді оптимізації профілактики венозних тромбозів та емболій у клініці, є нові виклики, пов’язані з пандемією COVID-19, недостатня настороженість лікарів щодо проблеми тромбоемболічних ускладнень, труднощі об’єктивної оцінки ризику тромбозу глибоких вен при наявності багатьох факторів, відсутність адаптованих до умов сьогодення шкал оцінки ризику венозних тромбозів.
Ключові слова: венозні тромбози та емболії; COVID-19; невідкладна абдомінальна хірургія
UDC 616.366-003.7:616-007.272]-07-08
Abstract. Background. Gallstone ileus is a pathology characterized by a variety of clinical manifestations and types of the course. Therefore, it is difficult in the diagnostic and therapeutic aspect and leads to unsatisfactory treatment results. The aim of the work is to find out the features of diagnosis and treatment of patients with gallstone ileus. Materials and methods. A retrospective analysis was performed of 51 medical records of inpatients with gallstone
obstruction operated in the clinic from 1990 to 2020. Women aged 61 to 85 (median of 74.20 ± 12.95) years predominated — 44 (86.3 %). Most patients (81 %) had concomitant diseases, which in combination with gallstone ileus caused high surgical risk: coronary heart disease — 26 (51 %), essential hypertension — 11 (21.6 %), diabetes mellitus — 3 (5.9 %), obesity — 1 (2 %). Results. During the clinical, laboratory and instrumental examinations, the
following preliminary diagnoses were made, for which surgical treatment was performed: acute adhesive intestinal obstruction — 29 (56.9 %), gallstone ileus — 9 (17.6 %), acute bowel obstruction — 4 (7.8 %), acute mesenteric circulatory failure — 4 (7.8 %), acute cholecystitis — 3 (5.9 %), hernia — 1 (1.9 %), peritonitis — 1 (1.9 %). Gallstone obstruction was detected at different levels: in the duodenum — in 3 (5.9 %) patients, jejunum — in 17 (33.3 %), ileum — in 23 (45.1 %) and colon — 8 (15.7 %) patients. The cause of stones in the lumen of the digestive tract was cholecystoduodenal fistula — in 48 (94.1 %) and choledochoduodenal fistula — in 3 (5.9 %) patients. Diagnosis of biliary fistulas was performed during postoperative radiological and endoscopic examination. The scope of surgery was aimed at eliminating acute intestinal obstruction; enterotomy was performed 5–10 cm distal to the
site of obstruction with lithoextraction. In one patient with areas of focal necrosis at the site of stone entrapment, a loop of the small intestine was resected with entero-enterostomy “side-by-side”. In case of duodenal obstruction, lithoextraction was performed through gastrotomy. In the perioperative period, 43 (84.3 %) patients received antibiotic prophylaxis using cephalosporines, fluoroquinolones and metronidazole. Purulent-septic complications in
the postoperative period developed in 9 (17.6 %) patients: suppuration of the postoperative wound in 6, infiltrate of the abdominal cavity in 1 and bronchopneumonia in 2. Two patients died, postoperative mortality was 3.9 %. Conclusions. Gallstone intestinal obstruction is difficult to diagnose due to a variety of clinical manifestations and course, and, accordingly, it is accompanied by frequent complications and high mortality. Surgical treatment should
eliminate intestinal obstruction in conditions of high surgical risk without repair of biliodigestive fistula. Early detection and determination of indications for planned surgical sanitation of the biliary tract is a reliable way to prevent gallstone ileus.
Keywords: acute intestinal obstruction; gallstone; biliodigestive fistula; aerobilia; enterotomy; lithoextraction
УДК 616-089.844:616.211
Резюме. Естетична корекція носа, тобто ринопластика на сьогодні є однією з найпопулярніших операцій у пластичній естетичній хірургії. Показник кількості таких операцій, звичайно, є досить варіабельним та залежить від економіки, достатку населення, впливу локальних та світових епідемій тощо. Проте як у світовій статистиці, так і в українській з кожним роком відзначається позитивна динаміка щодо кількості проведених ринопла-
стик.
Мета. Оцінити різні варіанти органозберігаючих хірургічних доступів при первинній естетичній корекції носа та їх вплив на виникнення пізніх післяопераційних естетичних ускладнень.
Матеріал і методи. У хірургічному відділенні Львівської міської косметологічної лікарні в 2016-2020 рр. проведено 462 первинні ринопластики.
УВсім пацієнтам проводилась передопераційна консультація з плануванням хірургічного втручання. Пацієнти були розділені на 2 групи.
Результати. В цьому дослідженні, як у першій, так і в другій групі, частота Pollybeak deformity є досить високою, як в абсолютних показниках, так і в порівнянні з частотністю інших пізніх естетичних ускладнень. Однак, у 2 групі відзначалось різке зменшення частоти цього ускладнення, порівняно з 1 групою, - 11,1% щодо 20,6%. Причиною Pollybeak deformity в 1 групі могло бути надмірне розростання фіброзної тканини в надкінчиковій зоні, що призводило до руйнування Pitanguy’s lig. та Scroll Ligament Complex. У 2 групі, де Pitanguy’s lig. не пересікалась, а тільки вертикально розшаровувалась, при цьому не втрачалось з’єднання між цією зв’язкою та SMAS у надкінчиковій зоні, а також не руйнувався SLC, де дзьобоподібна деформація хоч і спостерігалася - 11,1%, проте була в легкій формі і не потребувала хірургічного лікування.
Висновки. Ринопластика є однією з найскладніших операцій. Відсоток ускладнень після ринопластики на сьогодні залишається досить високим. Відсоток деформацій носа як ускладнення ринопластики залежить від методів доступів та технік виконання хірургічної корекції носа. Для попередження дзьобоподібної деформації носа як ускладнення первинної ринопластики та зменшення частоти цього ускладнення потрібно більш детально вивчити причини виникнення та методи профілактики.
Ключові слова: деформації носа, ринопластика, типи ринопластик, ускладнення ринопластики, дзьобоподібний ніс, деформація кінчика носа, лікування, профілактика.