Анотація. Важливість вивчення носових кровотеч або епістаксису (від грецького "epistazo" – стікати краплями) полягає не лише в їхній поширеності, але й у необхідності диференційної діагностики та ургентних долікарських та лікарських заходів першої допомоги, включаючи інтервенційні. Носова кровотеча може бути симптомом серйозних захворювань, таких як гіпокоагуляція, артеріальна гіпертензія, пухлини носової порожнини, системні захворювання тощо. У переважній більшості випадків епістаксис стверджують з передньої нижньої частини носової перегородки (зона Кіссельбаха), і лише в невеликої кількості – із середніх та задніх відділів носа. Метою нашої роботи було у формі клінічної лекції проаналізувати та ствердити деякі етіологічні й патогенетичні паралелі виникнення, локалізації й клінічних проявів носових кровотеч, описати принципи невідкладної медичної допомоги. Місцеві методи зупинки кровотечі: передня тампонада носа: введення в передні відділи носової
порожнини марлевих турунд, просочених розчинами, що зупиняють кровотечу (наприклад, амінокапроновою кислотою, перекисом водню), або спеціальних гемостатичних матеріалів (наприклад, колагенових губок, целюлозних матеріалів). Задня тампонада та коагуляція є більш складними процедурами і часто потребує госпіталізації. Системне лікування може включати гемостатичні препарати та інфузійну терапію. У важких випадках може знадобитися хірургічне втручання (перев'язка судин, емболізація). Сучасні дослідження в лікуванні носових кровотеч зосереджені на розробці нових біорозкладних гемостатичних матеріалів, оптимізації існуючих методів (включаючи ендоскопічні техніки), вивченні нових фармакологічних засобів та персоналізованому підході до лікування.
Ключові слова. Носові кровотечі, причини виникнення, клінічні прояви, невідкладна медична допомога, принципи комплексного лікування.

Abstract. The importance of studying nasal bleeding or epistaxis (from the Greek "epistazo" - to drain drops) lies not only in their prevalence, but also in the need for differential diagnosis and urgent pre -hospital and first aid, including interventional ones. Nasal bleeding can be a symptom of serious diseases such as hypocoagulation, hypertension, tumors of the nasal cavity, systemic diseases, etc. In the vast majority of cases, the epistaxis is claimed from the anterior lower part of the nasal septum (Kisselbach zone), and only in a small number - from the middle and posterior departments of the nose. The purpose of our work was in the form of a clinical lecture to analyze and affirm some etiological and pathogenetic parallels of occurrence,
localization and clinical manifestations of nasal bleeding, and describe the principles of emergency medical care. Local methods of stopping bleeding: anterior tamponade of the nose: introduction into the anterior parts of the nasal cavity of gauze turunds impregnated with solutions that stop bleeding (eg, aminocaproic acid, hydrogen peroxide), or special hemostatic materials (eg, collagen sponges, cellos). The rear tamponade and coagulation are more complex procedures and often require hospitalization. Systemic treatment may include hemostatic drugs and infusion therapy. In severe cases, surgery (vascular ligation, embolization) may be required. Modern studies in the treatment of nasal bleeding focus on the development of new
bio-developed hemostatic materials, optimization of existing methods (including endoscopic techniques), study of new pharmacological agents and personalized approach to treatment.
Keywords. Nasal bleeding, causes, clinical manifestations, emergency medical care, principles of complex treatment.

УДК 618.15–002–022.7:618.179]:07-08

Проведено клініко-лабораторне обстеження й комплексне лікування 70 жінок репродуктивного віку (у середньому 26,8 ± 0,5 року) із верифікованим діагнозом «бактеріальний вагіноз». Терапію проводили у два етапи. На першому етапі як базове лікування з метою елімінації умовно-патогенних мікроорганізмів, не характерних для цього екотипу, застосовували антисептичний засіб деквалінію хлориду у вигляді вагінальних свічок по 10 мг деквалінію хлориду протягом 6 днів. Залежно від подальшої методики терапії проліковані хворі були рандомізовані
на дві клінічні групи, зіставні за віком, характером менструальної функції, сексуальної активності, скаргами, клінічною симптоматикою та лабораторними даними. Для кількісного відновлення власної лактобацилярної флори піхви 35 жінкам основної групи було вибрано пероральний пробіотик, що містить комбінацію штамів L. rhamnosus GR-1 та L. reuteri RC-14 у дозі 109 КУО/мл. Препарат призначали по 2 капсули на добу під час їжі впродовж 14 днів. До групи порівняння ввійшли 35 пацієнток, коригувальна терапія стану мікробіоти піхви яких проводилася вагінальними супозиторіями, до складу яких входить не менше ніж 5 x 107 Lactobacillus acidophilus і Bifidobacterium, лактоза, аскорбінова та фолієва кислоти. Вагінальні супозиторії застосовували двічі на добу протягом 10 днів. Результати дослідження (значне зменшення суб’єктивних відчуттів, клінічних симптомів, достовірне зниження титру умовно-патогенних мікроорганізмів) свідчать про високу лабораторну і клінічну ефективність деквалінію хлориду як одного з компонентів у схемі комбінованої терапії бактеріального вагінозу, який має високу протимікробну активність стосовно мікроорганізмів, що викликають бактеріальний вагіноз у жінок, і, за даними літератури, впливає на біоплівки Gardnerella spp. Застосування перорального пробіотика, який містить комбінацію штамів L. rhamnosus GR-1 і L. reuteri RC-14 у дозі 109 КУО/мл дає можливість якісніше
відновити мікрофлору Doderlein, яка зберігалася протягом наступних шести місяців, і рН вагінального вмісту порівняно з місцевим засобом, до складу якого входить 5 x 107 Lactobacillus acidophilus і Bifidobacterium, і може бути рекомендований як препарат вибору на другому етапі лікування бактеріального вагінозу в жінок репродуктивного віку, зокрема, з рецидивним перебігом хвороби. Лікування патогенетично обґрунтованого, встановленого діагнозу «бактеріальний вагіноз» у жінок фертильного віку має бути комплексним, двоетапним і безпечним з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнтки та давати змогу досягти стійкого терапевтичного ефекту. Обсяг терапії визначатися ступенем тяжкості, тривалістю захворювання, вираженістю скарг.
Ключові слова: бактеріальний вагіноз, діагностика, деквалінію хлорид, пероральний пробіотик, місцевий пробіотик. 

A clinical and laboratory examination and complex treatment of 70 women of reproductive age (average 26.8 ± 0.5 years) with a verified diagnosis of bacterial vaginosis was carried out. Therapy was carried out in two stages. At the first stage, as a basic therapy with the aim of eliminating opportunistic microorganisms not characteristic of this ecotype, an antiseptic agent of dequalinium chloride was used in the form of vaginal tablets of 10 mg of dequalinium chloride for 6 days. Depending on the further method of treatment, the treated patients were randomized into two clinical groups comparable in age, nature of menstrual function, sexual activity, complaints, clinical symptoms and laboratory data. For the quantitative recovery of the own lactobacillary flora of the vagina, 35 women of the main group were given the oral probiotic, containing a combination of L. rhamnosus GR-1 and L. reuteri RC-14 strains at a dose of 109 CFU/ml. The drug was prescribed 2 capsules per day during meals for 14 days. The comparison group included
35 patients whose vaginal microbiota correction therapy was carried out with vaginal suppositories, which include at least 5*107 Lactobacillus acidophilus and Bifidobacterium, lactose, ascorbic and folic acids, which were used twice per day for 10 days. The results of the study (a significant reduction in subjective sensations, clinical symptoms, a significant reduction in the titer of opportunistic pathogens) testify to the high laboratory and clinical effectiveness of dequalinium chloride as one of the components in the scheme of combined therapy of bacterial vaginosis, which has high antimicrobial
activity in relation to microorganisms that cause bacterial vaginosis in women and, according to the literature, affects the biofilms of Gardnerella spp. The use of an oral probiotic containing a combination of L. rhamnosus GR-1 and L. reuteri RC-14 strains at a dose of 109 CFU/ml makes it possible to better restore the Doderlein microflora, which was preserved for the next six months, and the pH of the vaginal contents in comparison with a local remedy, which includes 5 x 107 Lactobacillus acidophilus and Bifidobacterium, and can be recommended as the drug of choice in the second stage
of treatment of bacterial vaginosis in women of reproductive age, in particular with a recurrent course of the disease. The treatment of a pathogenetically justified diagnosis of “bacterial vaginosis” in women of childbearing age should be complex, two-stage and safe, taking into account the individual characteristics of the patient and allow achieving a sustainable therapeutic effect. The amount of therapy is determined by the degree of severity, duration of the disease, severity of complaints.
Key words: bacterial vaginosis, diagnostics, dequalinium chloride, oral probiotic, topical probiotic.

УДК 616.314.17-008.1-084:615.015

Для визначення ризику утворення декубітальних виразок ефективними є спроби кількісного оцінювання дії стискання зовнішніх чинників. Лікування пролежнів, незважаючи на застосування відомих способів і методик, нерідко є високозатратним і малоефективним. Адекватний догляд та лікування хворих із хронічними ранами та, зокрема, пролежневими гнійно-некротичними ускладненнями можливі лише за
умови застосування комплексних алгоритмів. Основним фактором в успішній профілактиці є запобігання стисканню шкірних покривів і підшкірної жирової клітковини, що досягається зміною положення пацієнтів у ліжку, за винятком нічного часу. За даними Європейської експертної групи, необхідна частота репозиціонування залежить від поверхні, на якій лежить пацієнт. Альтернативними методами, спрямованими на зниження сили тиску, є спеціальні пластикові шини, протипролежневі матраци, ліжка, подушки, прокладки, а також матраци, заповнені водою, повітрям, піною, гелем або їх комбінацією. Європейська консультативна група із пролежнів у 2009 році створила й запровадила сучасну клінічну класифікацію.
Спочатку утворюються дистрофічні, а потім виразково-некротичні зміни шкіри (пролежні І та ІІ стадій), підшкірної основи, іноді з ураженням скелетних м’язів і окістя (ДВ ІІІ та ІV стадій), можливе виникнення контактного перихондриту, хондриту або (та) періоститу, остеомієліту. Метою нашої роботи було дослідження на основі даних літератури та клінічного досвіду можливості профілактики, оптимізування комплексного лікування хронічних компресійних гнійно-некротичних процесів (пролежнів), зокрема декубітальних виразок ІІІ–IV стадій, у відділенні паліативної допомоги з урахуванням авторської модифікації класифікації локальних уражень і клінічних стратегій. На основі 10-річного досвіду вторинної профілактики
і лікування пролежнів у 873 пацієнтів нами була запропонована авторська оптимізована клінічна класифікація та сформульовані предиктори ризику виникнення ускладнень, що потребують здійснення повторних ревізій, некр- і секвестрнекректомій. У всіх випадках колікваційного некрозу та нагноєння було проведено адекватну хірургічну санацію. Стратегія DOMINATE, яку можна вважати клінічним протоколом у хірургічних клініках, передбачає видалення нежиттєздатних тканин із рани за наявності колікваційного (вологого) некрозу чи обмежених (демаркованих) острівців сухого некрозу. Ятрогенно під час некректомії видаляються також клітини у стані некро- та парабіозу, зменшується кількість бактерій та інтенсивність їхнього росту. На основі стратегії DOMINATE для відділень паліативної допомоги / непрофільних відділень нами створено стратегію NODITE, патогенетично обґрунтовану й адаптовану, з адекватною реалізацією принципів догляду та терапії, що також включає розкриття та дренування гнійних затьоків із прецизійною поетапною некректомією. У разі неможливості одномоментного видалення некротичних мас з пози-
цій Damage-контролю за загальним станом пацієнта або додаткового / повторного формування некрозів застосовували тактику повторних, програмованих ренекректомій. Правильний вибір адсорбуючих пов’язок дозволяє контролювати процес ексудації, запобігати розпаду нових колагенових структур і впливати на неоваскуляризацію у проліферативній фазі. Стверджено, що використання декомпресійних ортопедичних
матраців, кругів та інших технічних засобів для зменшення «хронічного» постійного тиску на уражені тканини забезпечує позитивний клінічний ефект, удвічі зменшує вірогідність прогресування некробіозу порівняно із хворими, які не користуються засобами розвантаження (декомпресії).
Ключові слова: гнійно-некротична патологія, пролежні (декубітальні виразки), ускладнення, критерії класифікації, профілактика, клінічні стратегії, тактика комплексного лікування.

To determine the risk of formation of decubitus ulcers, attempts to quantify the compression effect of external factors are effective. Treatment of bedsores, despite the use of known methods and techniques, is often expensive and ineffective. Adequate care and treatment of patients with chronic wounds and, in particular, bedsore purulentnecrotic complications are possible only with the use of complex algorithms. The main factor in successful prevention is the prevention of compression of the skin and subcutaneous fat, which is achieved by changing the position of patients in bed, excluding night time. According to the European expert group, the necessary frequency of repositioning the patient depends on the surface on which the patient is. Alternative methods aimed at reducing the pressure force are special plastic splints, anti-bedsore mattresses, beds, pillows, pads, as well as mattresses filled with water, air, foam, gel or a combination thereof. In 2009, the European pressure ulcer advisory group created and implemented a modern clinical classification. First, dystrophic, and then ulcerativenecrotic changes of the skin (bedsores of the I and II stages), the subcutaneous base, sometimes with damage to the skeletal muscles and periosteum (DU III and IV stages), may develop contact perichondritis, chondritis or (and)
periostitis, osteomyelitis. The purpose of our work was to investigate, based on data from the literature and clinical experience, the possibilities of prevention and to optimize the complex treatment of chronic compressive purulentnecrotic processes (bedsores), in particular decubitus ulcers of the III–IV stages in the palliative care department, taking into account the author’s modification of the classification of local lesions and clinical strategies. Based on
10 years of experience in secondary prevention and treatment of bedsores in 873 patients, we proposed the author’s optimized clinical classification and formulated predictors of the risk of complications requiring repeated revisions, necrotectomies, and sequestrnecrectomies. Adequate surgical remediation was performed in all cases of colliquative necrosis and suppuration. The DOMINATE strategy, which can be considered a clinical protocol in surgical clinics,
includes the removal of non-viable tissues from the wound in the presence of colliquative (wet) necrosis or limited (demarcated) islands of dry necrosis. Iatrogenically, during necrotomy, cells in a state of necro- and parabiosis are also removed, the number of bacteria and the intensity of their growth decrease. On the basis of the DOMINATE strategy for palliative care departments, we have created the NODITE strategy, pathogenetically based and adapted for non-specialized departments, with adequate implementation of the principles of care and therapy, which also includes the opening and drainage of purulent sinuses with precise staged necrectomy. In case of impossibility of one-moment removal of necrotic masses from the positions of Damage-control according to the general condition of the patient or additional/re-formation of necroses, the tactics of repeated, programmed rennecrectomies were used. The correct choice of absorbent bandages allows you to control the exudation process, prevent the disintegration of new collagen structures and influence neovascularization in the proliferative phase. It is claimed that the use of decompression orthopedic mattresses, circles and techniques to reduce “chronic” constant pressure on affected tissues provides a positive clinical effect, halving the probability of progression of necrobiosis, compared to patients who do not use some means of decompression.
Key words: purulent-necrotic pathology, bedsores (decubitus ulcers), complications, classification criteria, prevention, clinical strategies, tactics of complex treatment.

Резюме. Представлений клінічний випадок інвазивного росту базальноклітинного раку з ураженням грудини та патологічним переломом, ускладненим остеомієлітом із мікробіологічною ідентифікацією Arcanobacterium. Пацієнт К.,b74 роки, з багаторічним анамнезом базально-клітинного раку передньої грудної стінки після первинної ексцизії та патогістологічного дослідження з верифікацією морфології пухлини отримував курси променевої та поліхіміотерапії. У грудні 2024 року відбувся епізод патологічного перелому у середній третині кістки, який пацієнт пов’язує з незначним фізичним навантаженням. Спостерігалося прогресування захворювання з переходом на підлеглі структури та виникненням глибокого ураження кісткових структур. Перелом став кульмінацією хронічного деструктивного процесу. У квітні 2025 року пацієнт був госпіталізований до паліативного відділення у зв’язку з приєднанням патогенної та умовно-патогенної мікрофлори, що спричинила розвиток гнійно-некротичного процесу. На першому етапі було виконано щадну некректомію м’яких тканин, що дозволило зменшити інфекційне навантаження та підготувати поле для подальших втручань. Другим етапом стала секвестрнекректомія, яка виявилася технічно складною через венозно-спонгіозну кровотечу.
Після даного етапу в пацієнта на наступний день ввечері відбулась виражена арозивна венозна кровотеча. Було застосовано прошивання і тампонування порожнини рани через неможливість візуалізації судини. Наступним кроком стала фіксація уламків з їх зведенням та стягненням. Місцева терапія, яка виявилися недостатньо ефективною, включала поєднання антибіотика та антисептика. Під час повторних оперативних санацій було взято мазок на бактеріальний посів, що дозволив ідентифікувати збудника Arcanobacterium. Системно призначено лінезолід, що забезпечив базовий контроль інфекції. Місцево послідовно застосовували офлокаїн, повідон-йод, діоксизоль, хлоргексидину біглюконат, з ретельними перев’язками. На тлі багатоетапних, дрібних хірургічних ресанацій та топічної терапії вдалося досягти локального контролю інфекції. Загальний стан пацієнта залишався тяжким, проте вдалося досягти клінічного поліпшення, що стало підставою для скерування пацієнта на консультації до онколога та травматолога/торакального хірурга з метою планування реконструкції титановою пластиною, – втручання, яке може суттєво
покращити якість життя.
Ключові слова. базально-клітинний рак, остаомієліт, Arcanobacterium, комплексне лікування.

Abstract. A clinical case of invasive growth of basal cell carcinoma with sternal involvement and pathological fracture complicated by osteomyelitis with
Arcanobacterium is presented. Patient K., 74 years old, with a long-term history of basal cell carcinoma of the anterior chest wall after primary excision and
pathohistological examination with verification of tumor morphology received courses of radiation and polychemotherapy. In December 2024, an episode of pathological fracture in the middle third of the bone occurred, which the patient associates with minor physical exertion. Disease progression was observed with the transition to underlying structures and the occurrence of deep damage to bone structures. The fracture was the culmination of a chronic destructive process. In April 2025, the patient was hospitalized in the palliative department due to the accession of pathogenic and conditionally pathogenic microflora, which caused the development of a purulentnecrotic process. At the first stage, a sparing necrotectomy of soft tissues was performed, which allowed to reduce the infectious load and prepare the field for further interventions. The second stage was a sequestration necrotectomy, which turned out to be technically difficult due to venous-spongy bleeding. After this stage, the patient the next day in the evening took place with a pronounced arosive venous bleeding. The stitching and tamming of the wound cavity was used due to the inability to visualize the vessel.The next step was stitching the fragments with their reduction and tightening. Local therapy, which turned out to be insufficiently effective, included a combination of an antibiotic and an antiseptic. During repeated surgical resuscitations, a smear was taken for bacterial culture, which allowed the identification of a pathogen, Arcanobacterium, etc. A broad-spectrum antibacterial drug (linezolid) was administered systemically, which provided basic infection control. Oflocain, povidoneiodine, dioxysol, chlorhexidine bigluconate were used locally, with careful selection and rotation of dressings. Against the background of multi-stage, small surgical resuscitations and topical therapy, local infection control was achieved. The patient's general condition remained severe, but clinical improvement was achieved, which became the basis for referring the patient for consultation to an oncologist and
traumatologist/thoracic surgeon with the aim of planning a radical sternectomy with reconstruction with a titanium plate - an intervention that can significantly improve the quality of life.
Key words. Basal cell carcinoma, osteomyelitis, Arcanobacterium, complex treatment.

УДК: 616. 212-006.52 + 616. 53-003. 4-002.3] – 036

Анотація. Новоутворення структур зовнішнього носа становлять окрему групу патологічних процесів, які можуть мати як доброякісний, так і злоякісний характер. Висвітлення особливостей клінічного перебігу інфікованих комбінованих новоутворень м’яких тканин; діагностичних аспектів, із якими зіштовхнулася команда лікуючих лікарів, та оптимальних методів лікування даної патології може стати корисним у повсякденній клінічній практиці. Метою публікації був аналіз та опис казуїстичного клінічного випадку комбінованого новоутворення правого крила носа: папіломи великих розмірів, що асоційована з нагноєною епідермоїдною кістою сальної залози (атеромою): особливостей клінічного перебігу та комплексного лікування. Локальний статус: на правому крилі носа пацієнтки виявляється гіперкератований бородавчастий новоутвір діаметром 2 см. Поверхня новоутвору покрита грубими, ороговілими лусочками, що типово для іперкератоїдних бородавок. В зоні розташування новоутвору спостерігається локальне почервоніння, набряк та норицевий хід з гнійними виділеннями. Це ускладнення потребувало комплексу активних інтервенцій. Першим етапом розкрито гнійник під містевою анестезією, – через уже сформовану патологічну норицю після її розширення (в товщі тканин новоутвору) евакуйовано гній, атеромний вміст та некротичний детрит; гнійну порожнину сановано розчином хлоргексидину біглюконату, повідон-йодом, також введений гумовий дренаж. Після елімінації гнійно-некротичного процесу проведена основна радикальна хірургічна інтерверція під премедикативною седацією та місцевим знечуленням. Після мобілізації у межах здорових тканин, пухлина “на ніжці” відсепарована en block гострим шляхом від крила носа зі збереженням усіх онкологічних стандартів видалення новоутворів обличчя з накладанням первинних вузлових швів. Таким чином, ургентне хірургічне втручання – розкриття гнійного вогнища, тобто інфікованої атероми забезпечило швидку елімінацію запального процесу та детермінувало можливість планового радикального видалення пухлини.
Ключові слова. Комбінований новоутвір крила носа, папілома, нагноєна атерома, хірургічні інтервенції.

Abstract. Neoplasms of the external nasal structures constitute a distinct group of pathological processes that may be either benign or malignant. Highlighting the clinical course of infected combined soft tissue tumors, the diagnostic challenges faced by the attending medical team, and the most effective treatment methods can be useful in everyday clinical practice. The aim of this publication is to analyze and describe a rare clinical case of a combined neoplasm of the right nasal wing: a large papilloma associated with a suppurative epidermoid cyst of the sebaceous gland (atheroma), focusing on the clinical features and complex treatment. Local status: a hyperkeratinized, warty neoplasm with a diameter of 2 cm was found on the right nasal wing. The surface of the lesion was covered with coarse, keratinized scales, characteristic of hyperkeratotic warts. The surrounding area exhibited local redness, edema, and a fistulous tract with purulent discharge. This complication required a set of active interventions. At the first stage, the abscess was incised under local anesthesia through the pre-existing pathological fistula after its surgical widening. Pus, atheromatous content, and necrotic debris were evacuated from within the neoplasm. The purulent cavity was irrigated with chlorhexidine bigluconate and povidone-iodine solutions, and rubber drainage was inserted. Following the resolution of the purulent-necrotic process, radical surgical intervention was performed under premedication and local anesthesia. After mobilization within healthy tissue margins, the pedunculated tumor was excised en bloc from the nasal wing using sharp dissection, with adherence to oncological standards for facial tumor removal. Primary interrupted sutures were applied. Thus, emergency surgical intervention, the drainage of the infected atheroma, ensured rapid resolution of the inflammatory process and enabled the planned radical excision of the tumor.
Keywords: Combined neoplasm of the nasal wing, papilloma, suppurative atheroma, surgical interventions.