УДК 616.62 – 007.27 – 085.277.3 - 059

Шеремета Данило Романович. Застосуваня мітоміцину С у комплексному протирецидивному лікуванні стриктур сечівника : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / Д. Р. Шеремета. - Львів, 2025. - 151 с. - Бібліогр.: с. 120 -142. (209 назв).

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирiшення актуального медико-соціального завдання – оптимізації діагностичної оцінки та використання для лікування непротяжних стриктур уретри
оптичної уретротомії та мітоміцину С і впливу мітоміцину С на регуляторні системи клітини, що має суттєве значення для охорони здоров’я.
1. Виявлено, що найчастішими етіологічними чинниками виникнення стриктури уретри є ятрогненний (54%), зокрема обумовлений трансуретральними операціями на нижніх і верхніх сечових шляхах (38%) і катетеризацією уретри (16%), а також посттравматичний (23,9 %), постінфекційний (11,5 %) та ідіопатичний (10,6 %).
2. Закономірними особливостями клінічних проявів стриктур уретри у чоловіків є висока частота виявлення у віці понад 60 років (58 %). Аналіз локалізації стриктури висячої уретри виявив, що у 9 % пацієнтів вона
знаходиться в човноподібній ямці, у 31,1 % пацієнтів - у пенільному відділі уретри. Стриктура мембранозної уретри виявлена у 40,2 % пацієнтів, а стриктура у двох і більше пошкоджених відділах уретри – у
19,7 %. Протяжність стриктури уретри до 5 мм виявлена у 32 % пацієнтів, 6-15 мм – у 48,4 %, а понад 15 мм – у 19,6 % пацієнтів.
3. Середня ефективність введення мітоміцину С при оптичній уретротомії за даними анкет IPSS складає 76 %, а за даними максимальної швидкості сечовипускання – 17 %. Середня ефективність введення мітоміцину С
при оптичній уретротомії нерецедивних стриктур через 12 міс складає 38,2 %, а рецедивних – 43,3 %. Ефективність лікування мембранозної уретри з використанням мітоміцину С становвить 38,2 %, висячої – 39,9
%, а 2 і більше відділів – 19,3 %.
4. Методика підслизового введення мітоміцину С при виконанні оптичної уретротомії, порівняно з оптичною уретротоміяю як монотерапевтичної методики, дозволила досягти безрецидивний 12-місячний період у 38,2%
більше пацієнтів зі стриктурами мембранозної уретри (р<0,05), у 39,9% більше пацієнтів зі стриктурами висячої уретри (р<0,05), у 19,3% більше 117 пацієнтів зі стриктурами кількох відділів уретри, у 38,2% більше пацієнтів з нерецидивними стриктурами, у 43,3% більше пацієнтів з рецидивними стриктурами (р<0,05), у 15,6% більше пацієнтів з ідіопатичними стриктурами, у 41,2% більше пацієнтів з посттравматичними стриктурами (р<0,05), у 35,7% більше пацієнтів з ятрогенними стриктурами (р<0,05), у 48,6% більше пацієнтів з постінфекційними стриктурами (р<0,05), у 42,2% більше пацієнтів зі стриктурами протяжністю 1-5 мм (р<0,05), у 36,9% більше пацієнтів зі стриктурами протяжністю 6-15 мм, у 41,6% більше пацієнтів зі
стриктурами протяжністю >15 мм.

5. Виявлено, що антибіотик мітоміцин С суттєво впливає на про-/антиоксидантний статус клітин: активує пероксидацію ліпідів і модулює активність ензиматичної та неензиматичної ланки глутатіонової
антиоксидантної системи. Дозозалежно (10-6…..10-3 М) активує глутатіонпероксидазу; у низьких концентраціях (10-6….. 10-5 М) достовірно не впливає на концентрацію відновленого глутатіону, а при високих (10-3 М) – до
його зниження; при всіх досліджуваних концентраціях мітоміцин С інгібує глутатіон-S-трансферазну активність. При дiї мітоміцину С в концентрації 10-5 М глутатіонредуктазна активність достовірно зростала в 1,6 раза. При вищих концентраціях мітоміцину - 10-3 М, активність ензиму знижувалась в 5,1 рада щодо
контрольних значень.
6. Мітоміцин С у концентраціях 10-6…. 10-3 М дозозалежно призводить до зростання аргіназної активністі в лімфоцитах периферичної крові. При 10-6 М концентрації препарату – в 1,2 раза, а при 10-3 М концентрації в 1,5 раза щодо контролю (р<0,05).
7. Виявлені вiдповідні зміни в активності конститутивної ізоформи NO- синтази. Показано, що за дії мітоміцину С в концентрації 10-6 М активність сNOS знижувалась в 1,4 раза щодо контрольних значень
(р<0,05), а активність іNOS практично не детектується. Для індукування активності iNOS використовували оксидативний стрес, преінкубуючи 118 лімоцити з Н2О2. Преінкубація лімфоцитів із 0,2 мМ Н2О2 призводить до зростання активності iNOS в 22,4 раза. На фоні активації iNOS гідрогeн пероксидом, мітоміцин С в концентрації 10-6 М призводить до інгібування активності ензиму в 1,4 раза (р˂0,05).
8. За дії різних концентрацій мітоміцину С в діапазоні 10-5…10-3 М величина Na+,K+-АТФазної активності дозозалежно зростала і найвищою була при 10-3 М концентрації, зростала в 2,6 раза щодо контрольних значень (р<0,05).
9. При дії різних концентрацій мітоміцину С величина Ca2+,Mg2+-АТФазноїактивності плазматичної мембрани дозозалежно зростала і була найвищою при 10-3 М концентрації - в 1,36 раза щодо контрольних значень (р˂0,05).Ca2+,Mg2+-АТФазна активність ендоплазматичного ретикулуму зі збільшенням концентрації мітоміцину C в середовищі інкубації зростала в 1,35 раза щодо контролю (р˂0,05).
10.Отримані нами результати щодо дії мітоміцину С, який застосовується при лікуванні стриктури уретри та запобіганні утворення рецидивних стриктур, вказують на додатковий його вплив на регуляторні системи
клітини, зокрема, пов’язані з про-/антиоксидантною, аргіназо-NO- синтазною системами та системою підтримання гомеостазу йонів Сa2+ і Na+. Зростання Na+,K+- та Сa2+,Mg2+-ATФазних активностей клітин за дії мітоміцину С свідчить, що вони можуть запобігати перевантаженню цитозолю відповідними йонами і, таким чином, інгібувати проліферативні процеси та утворення стриктур.
11. Загальна ефективність лікування стриктур уретри з використанням оптичної уретротомії та мітоміцину С за 12 міс спостереження зростає складає 37,5 %.Судячи із отримапних нами даних щодо впливу мітоміцину С
на регуляторні системи клітини, можна зробити висновок, що його антипроліфереративна дія не обмежується тільки зшивками ДНК-ДНК тощо, а є набагато складнішою із залученням про-/антиоксидантної,
аргіназо-NO-синтазної та йон-транспортувальних систем.

UDC 611.316-018-06:615.212.7]-092.9

This study is dedicatedted to the identification and description of structural changes in the mandibular gland
of rats after two and three weeks of opioid administration. The widespread use of opioids and the rapid growth in
the number of drug addicts, together with significant economic, social, and moral difficulties, make the problem of
drug addiction one of the most pressing in most countries of the world. These circumstances confirm the relevance
of further study of the effects of opioids on the human body.
The aim is to identify structural changes in the submandibular gland after two and three weeks of opioid exposure and to assess the relationship between the duration of opioid administration and the level of organ destruction. The study used a method of modeling the effect of opioids on the body of white rats and a histological method to study the microstructure of the submandibular gland of rats under the influence of opioids. The first signs of structural changes in the submandibular gland were detected after 2 weeks of intramuscular administration of the opioid (nalbuphine) at a dose of 8 mg/kg in the first week and 15 mg/kg in the second week. Capillary stasis was noted, and edema of the interlobular connective tissue was observed. After three weeks of administration of an opioid analgesic at a dose of 8 mg/kg in the first week, 15 mg/kg in the second week, and 20 mg/kg in the third week in the submandibular gland preparations of white rats, an increase in destructive changes in serocytes was observed, in particular the development of necrosis of secretory cells in the terminal protein and mixed sections. Alterative processes were noted in the parenchymal elements of the organ and the further development of discirculatory changes, namely, further dilatation of arterioles and venules, mainly due to their overflow with erythrocytes. Already after 2 weeks of intramuscular administration of the opioid, the first changes in the structure of the submandibular gland are detected. There is a clear relationship between the depth of structural changes in the submandibular gland of the white rat, including its hemomicrocirculatory bed, and the duration of administration of an opioid analgesic.
Key words: salivary gland, experimental opioid influence, white rat.

Це дослідження присвячене вияву та опису структурної перебудови піднижньощелепної залози щура на дво- та трьох тижневого введення опіоїду. Широке застосування опіоїдів та стрімке зростання кількості наркозалежних, разом з значними економічними, соціальними і моральними складностями, роблять проблему наркоманії однією з найактуальніших у більшості країн світу. Наведені обставини підтверджують актуальність подальшого вивчення впливу опіоїдів на організм людини.
Мета – виявити структурні зміни піднижньощелепної залози за дво- та трьох тижневого впливу опіоїду та оцінити взаємозв’язок між тривалістю введення опіоїду та рівнем деструкції органу У роботі використано метод моделювання впливу опіоїду на організм білого щура та гістологічний
метод – для вивчення мікроструктури піднижньо-щелепної залози щура за умов впливу опіоїду. Перші ознаки структурних зміни піжнижньощелепної залози виявляли вже через 2 тижні внутрішньом’язевого введення опіоїду (налбуфін) у дозі І тиждень – 8 мг/кг, ІІ тиждень – 15 мг/кг. У капілярах відмічали явище стазу, спостерігали набряк міжацинарної, а також міжчасточкової сполучної тканини. Через три тижні введення опіоїдого анальгетика в дозі І тиждень – 8 мг/кг, ІІ тиждень – 15 мг/кг, ІІІ тиждень – 20 мг/кг у препаратах піднижньощелепної залози білих щурів спостерігали наростання деструктивних змін сероцитів, зокрема розвиток некрозу секреторних клітин кінцевих білкових та
змішаних відділів. Відзначали альтеративні процеси у паренхіматозних елементах органу та подальший розвиток дисциркуляторних змін, а саме подальше розширення артеріол та венул, переважно за рахунок переповнення їх еритроцитами. Вже через 2 тижні внутрішньом’язевого введення опіоїду виявляються перші зміни у структурі піжнижньощелепної залози. Відстежується чіткий зв’язок між глибиною структурних змін
піднижньощелепної залози білого щура, у тому числі і її гемомікроциркуляторного русла та тривалістю введення опіоїдного анальгетика.
Kлючові слова: слинна залоза, експериментальний опіоїдний вплив, білий щур.

УДК: 611.61.018:615.212.7

Гостре пошкодження нирок (ГПН) є причи-ною смерті близько 2 мільйонів людей за рік у всьому світі та може призводити до розвитку хро-нічної хвороби нирок [1-3]. Однією з причин гос-трого та хронічного пошкодження нирок є вико-ристання опіоїдів як за медичними показами, так і у осіб, що зловживають наркотичними препара-тами, оскільки більшість наркотиків або їх мета-болітів виводяться через нирки та призводять до уражень структури і функції нирок. Причинами ГПК при використанні опіоїдів можуть рабдоміо-ліз, гостра затримка сечі, зміни в роботі вегетати-вної нервової системи, ренін – ангіотензин – аль-достероновій системі (РААС) та вироблення ан-тидіуретичного гормону, а також зниження шви-дкості клубочкової фільтрації і як наслідок ішемія нирки [4-7] .Зменшення швидкості клубочкової фільтрації та виділення сечі може бути викликане тривалим зниженням артеріального тиску при стимуляції опіоїдних периферійних рецепторів [8]. Активація центрального опіоїдного пептид-ного рецептора призводить до звуження судин та ішемії нирок, що виникає при застосуванні мор-фіну та зменшується при застосуванні налоксону [9, 10]. Морфологічні зміни компонентів нефрона при вживанні опіоїдів вивчались як у експериме-нтальних, так і у клінічних дослідженнях. Дослі-джено зміни біохімічних показників функціона-льного стану нирок після відміни налбуфіну [11, 12]. Проте, морфологічна картина структур ни-рки після відміни налбуфіну не є вивчена.

Ми розпочали останній рік першої чверті 21-го століття, що назавжди увійде в історію людства катастрофічними викликами, пов’язаними з численними військовими конфліктами у світі та пандемією COVID-19. Медичні наслідки повномасштабної війни в Україні посилюють необхідність активної обізнаності світу з масштабами наявних проблем [1, 2]. Обговорення медико-соціальних аспектів цих викликів і шляхів їхнього вирішення стало пріоритетними темами часопису «Праці Наукового Товариства імені Шевченка. Медичні науки» (далі – Медичні науки) у період за 2021 – 2024 роки. Тож ми вирішили на сторінках часопису відверто поділитися результатами нашої роботи за цей відтинок часу і пояснити, чому важливо вже сьогодні думати, яким буде наше видання у 2026 році.
Редакційна команда часопису Медичні науки – це досвід, загартований традиціями, сповнений сучасними знаннями та інноваціями і помножений на щирий ентузіазм вчених і лікарів. Новітні революційні технологічні рішення та формат відкритого доступу дають змогу миттєво оприлюднювати контент часопису Медичні науки на наукових інформаційних онлайн платформах. Завдяки інструментам Scopus і CrossRef-індексування кожна публікація швидко потрапляє з однієї веб-сторінки на інші, що сприяє її блискавичному поширенню на світовій науковій мапі [3]. Наукометричні інструменти CiteScore metrics, SCImago Journal Rank (SJR) та Source Normalized Impact per Paper (SNIP) промовисто свідчать про глобальну авдиторію читачів Медичні науки, що удвічі зросла від 2019 року до тепер. Ба більше, прогресивні наукові та медичні спільноти світу згуртовані задля долучення українців до передових науково-технічних досягнень і радо співпрацюють з редакцією часопису Медичні науки. Географія наших авторів нині охоплює 27 країн світу. Дякуємо кожному з них, а передусім – авторам з України, що вони у надскладних умовах не тільки рятують життя людей, а й досліджують, лікують, випрацьовують і впроваджують на практиці набуті знання і досягнення, обираючи Медичні науки для оприлюднення своїх здобутків. Це свідчення того, що спільними зусиллями ми зможемо і далі розвивати наше видання.

We have entered the final year of the first quarter of the 21st century, which will be eternally marked by the catastrophic challenges linked to numerous global military conflicts and the COVID-19 pandemic. The medical effects of a full-scale war in Ukraine highlight the need for global awareness of the magnitude of the current issues [1, 2]. Discussing the medical and social aspects of these issues and their solutions became a priority topic in the Proceedings of the Shevchenko Scientific Society. Medical Sciences (Medical Sciences) from 2021 to 2024. I will share the outcomes of our work during this period and why it is crucial to consider today what our journal will look like in 2026.
The editorial team of the Medical Sciences journal combines experience shaped by time-tested traditions, contemporary knowledge, innovations, and the passion of scientists and doctors. The newest groundbreaking technological solutions and the open-access format enable the immediate publication of Medical Sciences’ content on online scientific information platforms. Using the Scopus and CrossRef indexing tools, each publication swiftly transitions from one web page to another, aiding in its fast dissemination across the global scientific map [3]. Scientometric tools like CiteScore metrics, SCImago Journal Rank (SJR), and Source Normalized Impact per Paper (SNIP) clearly show that the worldwide readership of Medical Sciences has doubled since 2019. Furthermore, forward-thinking scientific and medical communities worldwide are coming together to assist Ukrainians in making cutting-edge scientific and technological advancements. They are pleased to collaborate with the editorial team of the Medical Sciences. Our authors today span 25 countries worldwide. We express our gratitude to all our authors, especially those from Ukraine, who, under the most challenging circumstances, save lives, conduct research, provide treatment, develop and apply their knowledge and accomplishments in daily practice, and select Medical Sciences to share their achievements. This indicates that we can develop our journal through collaborative efforts.

УДК: 611.77-018.7-08:615.212.7.:613.83

Резюме. Морфометричні методи дослідження, зокрема і стереометричні, сприяють об’єктивізації результатів сучасних досліджень. Питання загоєння ран, ускладнень репаративних процесів є актуальними для сучасної медичної науки. Особливо важливу роль у відновленні шкірного покриву відіграє структурна організація судинних сплетень шкіри. При будь-якому пошкодженні шкіри найперше реагують судини шкіри, репаративний процес у шкірі також залежить від перебудови її ангіоархітектоніки.
Мета роботи: проведення стереометричного аналізу структурної організації судинних сплетень шкіри в динаміці процесу репарації за умов
тривалого застосування Налбуфіну в експерименті.
Методи. Матеріалом дослідження слугували зрізи шкіри з ін’єкованим судинним руслом у ділянці множинної колотої рани 39 білих щурів-самців
репродуктивного віку. Під час виконання роботи використані такі методи дослідження: ін’єкція судинного русла шкіри білого щура; просвітлення
зрізів шкіри білого щура та їх фотографування під мікроскопом МБИ-1; стереометрія судин гемомікроциркуляторного русла шкіри білого щура;
статистичне опрацювання результатів дослідження за допомогою пакета прикладних програм на комп’ютері; моделювання тривалого впливу опіоїду на організм білого щура.
Результати. Репаративні процеси в шкірі як контрольних, так і експериментальних тварин найперше пов’язані з перебудовою її ангіоархітек-
тоніки. Через 2 тижні введення Налбуфіну виявлено ранові канали, які перебувають у фазі запалення, де спостерігається різка гіперемія шкіри,
питома площа поверхні та питомий об’єм петель кровоносних судин усіх трьох сплетень шкіри збільшуються майже вдвічі. Після 4 тижнів введення Налбуфіну простежують дилятацію артеріолярного та венулярного русел шкіри, порівняно з контролем, артеріоли звивисті, їхня стінка має деформовані контури, що найвиразніше помітно в дермальній артеріальній сітці, внутрішньососочкові капілярні петлі шкіри широкі, деформовані, подекуди зруйновані, венули всіх сплетень шкіри в ділянці множинної постін’єкційної рани білого щура розширені, з випинами. В експериментальних тварин, яким протягом шести тижнів вводили Налбуфін, на препаратах шкіри з ін’єкованим судинним руслом значна кількість капілярів облітерована, поодинокі капіляри зруйновані, збережені фрагменти капілярів деформовані, внутрішньососочкові капілярні петлі розриваються на дрібні окремі фрагменти, дермальна артеріальна сітка розріджена, великопетляста, простежується саккуляризація та ангуляризація судин, кров з розширених артеріол відразу потрапляє через артеріоло-венулярні анастомози в дилятовані венули дермального венозного сплетення.
Висновки. Репаративні процеси в шкірі найперше пов’язані з перебудовою її ангіоархітектоніки. За умов шеститижневого введення Налбуфіну
в ділянці множинної постін’єкційної рани шкіри достовірно зменшується питома площа та об’єм капілярів, що підтверджує глибокі деструктивні зміни судинних сплетень шкіри та зумовлює неможливість утворення повноцінного регенерату.
Ключові слова: шкіра, рана, судини, стереометрія, опіоїд, експеримент.