УДК 61:378.147:004.8:811.111

У статті розглянуто генеративний штучний інтелект як інструмент розвитку медичної англомовної комунікації в системі професійної підготовки майбутніх фахівців медичної галузі. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі англійської мови в академічній, професійній і клінічній взаємодії, а також активним упровадженням генеративного ШІ в освітній процес. Науково-практична проблема полягає в необхідності визначити не лише загальні можливості генеративного ШІ, а й конкретні дидактичні функції окремих інструментів у формуванні академічних, професійних і клінічно орієнтованих комунікативних умінь студентів-медиків. Метою статті є теоретичне обґрунтування та авторське визначення дидактичного потенціалу генеративного ШІ у формуванні письмових і усних умінь медичної англомовної комунікації. Матеріалом дослідження стали сучасні англомовні наукові праці, присвячені використанню генеративного ШІ у вивченні англійської мови та професійно орієнтованій підготовці студентів-медиків. У роботі використано методи аналізу, порівняння, систематизації, узагальнення та синтезу наукових джерел, а також авторський функціонально-дидактичний аналіз конкретних інструментів генеративного ШІ: ChatGPT, Microsoft Copilot, Google Gemini, Claude, Perplexity AI, Elicit, Grammarly/DeepL Write. На основі авторської матриці оцінено їхній потенціал для академічного письма, засвоєння термінології, моделювання клінічного діалогу, створення пацієнт-орієнтованих текстів, розвитку усного мовлення та формування критичного ставлення до ШІ-згенерованого контенту. Установлено, що генеративний ШІ може підтримувати розвиток академічного письма, усного мовлення, засвоєння медичної термінології, створення пацієнт-орієнтованих текстів і моделювання професійно значущих комунікативних ситуацій. З’ясовано, що його освітній потенціал виявляється у підвищенні чіткості, логічності, мовної правильності та комунікативної доречності англомовного висловлювання. Водночас ефективність генеративного ШІ залежить від педагогічного дизайну, викладацького супроводу та методично виваженого поєднання технологічних і традиційних форм навчання.

УДК 614.253.52:159.075

У дослідженні підкреслюється ключова роль доказової медицини у формуванні динаміки знань. Динаміка знань є фундаментальним епістемологічним та педагогічним принципом у сучасній підготовці майбутніх медсестер.

Актуальність розвідки динаміка знань в сестринській освіті зумовлена структурними змінами, що відбуваються в системі охорони здоров'я та освіти. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та методологічна розробка концепції «динаміки знань» у процесі навчання медсестер.

У статті використовується комбінація теоретичних методів дослідження для вивчення динаміки знань в сестринській освіті. Теоретичні методи включають аналіз, синтез, порівняння та систематизацію наукової літератури для визначення концептуальних основ динаміки знань.

Особлива увага приділяється переходу від традиційних моделей передачі знань до адаптивних, орієнтованих на студента, тобто спільних та технологічно вдосконалених освітніх парадигм, котрі сприяють безперервному професійному розвитку та інтелектуальній гнучкості. Дослідження синтезує сучасні міждисциплінарні наукові підходи до розуміння динаміки знань як багатовимірного процесу, що включає набуття знань, їх трансформацію, обмін, спільне конструювання та практичне застосування у складних професійних середовищах. На основі аналізу сучасної наукової літератури у статті визначено основні структурні компоненти динаміки знань в освіті медсестер, включаючи самостійне та саморегульоване навчання, спільне створення знань, рефлексивні та метакогнітивні практики, цифрові мережі знань, міждисциплінарну інтеграцію та трансформаційна підготовка на основі компетентностей. Особливий акцент на педагогічній ролі онлайн-екосистем знань, спільних репрезентацій, інструментів дзеркалювання та розширених навчальних середовищ як механізмів, котрі сприяють колективному пізнанню, професійній рефлексії та організаційному навчанню. Ці підходи сприяють розвитку критичного мислення, адаптивної експертизи, комунікативної компетентності та прийняття клінічних рішень

на основі доказів серед майбутніх медсестер. Таким чином, динаміку знань слід розглядати як стратегічну педагогічну основу для сучасної медсестринської освіти, що забезпечує методологічні основи для розробки гнучких, інтегративних та практично орієнтованих моделей підготовки медсестер, здатних реагувати на мінливі потреби сучасної системи охорони здоров’я.

УДК 61:378.091.33-048:004.8

Медична освіта перебуває в умовах інтенсивної цифрової трансформації, спрямованої на перехід від знаннєво-орієнтованих моделей до компетентнісно орієнтованого, студентоцентрованого навчання, що фокусується на розвитку клінічного мислення, рефлексивної практики та здатності до адаптивного прийняття рішень. У цьому контексті генеративний штучний інтелект (ГШІ) постає як новий етап еволюції освітніх технологій, здатний забезпечувати персоналізовані траєкторії навчання, моделювання клінічних сценаріїв і надання індивідуалізованого зворотного зв’язку в режимі реального часу. Мета статті полягає в аналізі ключових тенденцій трансформації технологій навчання в медичній освіті під впливом ГШІ та в обґрунтуванні педагогічних стратегій його відповідальної інтеграції. На основі сучасних досліджень показано, що інструменти ГШІ можуть підтримувати самостійне навчання, систематизацію знань і формування навичок клінічного міркування; водночас їх здатність демонструвати високі результати на стандартизованих іспитах актуалізує потребу перегляду підходів до оцінювання, зі зміщенням акценту на вищі когнітивні процеси, рефлексивність та перевірку доказовості. Разом із тим, широке впровадження ГШІ супроводжується педагогічними й етичними викликами: ризиком генерації неточної або упередженої інформації, потенційним зниженням когнітивної автономії студентів, загрозами академічної доброчесності та невизначеністю відповідальності за помилки. Обґрунтовано, що ефективна інтеграція ГШІ потребує формування ШІ грамотності, розвитку критичного мислення, метакогнітивної усвідомленості та наставницького супроводу, який забезпечує контекстуальну інтерпретацію результатів і етичне спрямування. Особливого значення набуває роль викладача як фасилітатора навчального процесу, який спрямовує взаємодію студентів із технологіями штучного інтелекту, сприяє розвитку рефлексивної практики та забезпечує формування професійної відповідальності. Зроблено висновок, що ГШІ слід розглядати як інструмент когнітивної підтримки, який доповнює, але не замінює професійне судження, практичний досвід і гуманістичні цінності медицини. Перспективи подальших досліджень пов’язані з оцінкою довготривалого впливу ГШІ на професійну ідентичність, клінічне мислення, формування автономії здобувачів освіти та ефективність моделей оцінювання і зворотного зв’язку, що забезпечують якісну підготовку майбутніх лікарів в умовах цифровізації освіти.

УДК: 61:378:004.8

Стрімкий розвиток штучного інтелекту трансформує систему охорони здоров’я, змінюючи підходи до діагностики, клінічного прийняття рішень і роботи з медичною інформацією. У цих умовах інтеграція технологій ШІ в медичну освіту набуває стратегічного значення. Підготовка майбутніх лікарів потребує формування не лише клінічних компетентностей, а й здатності ефективно взаємодіяти з інтелектуальними системами, критично інтерпретувати їх результати та застосовувати їх етично й відповідально. Це зумовлює актуалізацію ШІ-грамотності як комплексної освітньої компетентності.

Метою роботи є системний аналіз концептуальних підходів до визначення ШІ-грамотності, узагальнення сучасних педагогічних стратегій її формування та обґрунтування перспектив інтеграції в програми медичної освіти. У статті проаналізовано міжнародні наукові дослідження та нормативні документи, що розглядають ШІ-грамотність як багатовимірну метакомпетентність, яка охоплює концептуальне розуміння принципів роботи алгоритмічних систем, критичне оцінювання їхніх результатів, етичну відповідальність і здатність до рефлексивного прийняття професійних рішень.

Окрему увагу приділено впливу генеративного ШІ на освітній процес і формування професійної ідентичності лікаря, а також ризикам алгоритмічної залежності та послаблення автономного клінічного мислення. Обґрунтовано необхідність міждисциплінарної інтеграції ШІ-грамотності в медичну підготовку, впровадження інноваційних освітніх стратегій, розроблення інструментів оцінювання та забезпечення етичних стандартів використання технологій.

Зроблено висновок, що ШІ-грамотність слід розглядати як стратегічну компетентність сучасного лікаря, спрямовану на забезпечення балансу між технологічними можливостями та професійною автономією в умовах цифрової трансформації медицини.

УДК 579.842.23:612.017.1-02-06:616.1

У статті подано сучасні дані щодо ролі молекулярної мімікрії між антигенами Yersinia enterocolitica та тиреоїдними структурами, зокрема тиреотропним рецептором і тиреоїдною пероксидазою. Показано, що перехресна імунна реактивність сприяє активації гуморальної та клітинної імунної відповіді, включаючи стимуляцію Th1- та Th17-ланок, порушення функції регуляторних Т-клітин і надмірну продукцію автоантитіл. Окрему увагу приділено системним наслідкам тиреоїдної дисфункції, зокрема її впливу на серцево-судинну систему. Зміни рівня тиреоїдних гормонів призводять до електрофізіологічного ремоделювання міокарда через модифікацію іонних каналів, β-адренергічної чутливості та процесів реполяризації. Це створює передумови для розвитку широкого спектра аритмій — від синусової брадикардії та порушень провідності при гіпотиреозі до тахіаритмій, зокрема фібриляції передсердь у тиреотоксичних станах. Крім того, розглядається роль імунозапальних механізмів у формуванні так
званих автоімунних каналопатій, що безпосередньо впливають на електрофізіологічні властивості кардіоміоцитів.
Таким чином, молекулярна мімікрія між Yersinia enterocolitica та тиреоїдними антигенами є ключовим патогенетичним механізмом, що пов’язує інфекційний тригер із розвитком автоімунного тиреоїдиту і його серцево-судинних ускладнень. Формується єдиний патофізіологічний континуум «інфекція–автоімунітет– тиреоїдна дисфункція–кардіальні порушення», що визначає необхідність міждисциплінарного підходу до діагностики та лікування пацієнтів.
Ключові слова: автоімунний тиреоїдит, Yersinia enterocolitica, патогенез, аритмії.