Характерні зміни стану макроорганізму проявляються порушеннями мікробної флори всіх топографічних зон шкіри. Слід зазначити, що дослідження мікробного пейзажу шкіри у хворих на псоріаз мають епізодичний і неструктурований характер. Так, стверджують, що ознаки порушення мікробіоценозу шкіри у таких хворих характеризуються зміною кількісного та якісного спектра мікроорганізмів, зокрема появою у вогнищах Staphylococcus haemolyticus, вірогідним збільшенням кількості Corynebacterium spp., Micrococcus spp., Staphylococcus hominis, Staphylococcus capitis, Staphylococcus aureus на тлі пригнічення або значного посилення колонізації Staphylococcus epidermidis.

Однією з нагальних проблем сучасної дерматології є значне поширення захворювань шкіри та слизових оболонок, спричинених дріжджоподібними грибами. За даними ВООЗ, від мікозу потерпає понад чверть населення Землі, а грибкові ураження спричиняють виникнення різноманітних захворювань шкіри та слизових оболонок людини, що здебільшого мають тяжкий та тривалий перебіг і характеризуються частими рецидивами. В Україні останніми роками також спостерігають значне збільшення кількості випадків захворювання на мікози, наявна тенденція до розвитку ускладнених форм, що призводить до тривалої втрати працездатності. За результатами наших досліджень встановлено прямий кореляційний зв’язок між ступенем тяж- кості кандидозу та рівнем глікозильованого гемоглобіну і фруктозаміну. Виявлення кореляційних закономірностей є важливим елементом розробки комплексного патогенетично обґрунтованого лікування пацієнтів з кандидозними ураженнями шкіри та слизових оболонок.

Вірус простого герпесу (ВПГ) може бути не тільки нозологічним захворюванням, а й вторинною інфекцією, яка може впливати на тяжкість перебігу інших дерматозів. Своєчасна діагностика та правильна терапія про- гресування псоріазу допомагає суміжним фахівцям запобігти виникненню подібних захворювань. Виявлені зміни показників як гуморального, так і клітинного імунітету у хворих на псоріаз є непрямим доказом негативного впливу провокуючих факторів і супутньої патології на інтенсивність імунної відповіді в їхньому організмі, що своєю чергою призводить до формування імунодефіциту.

УДК 616.5:616.992.282]:612.015.32

Мета роботи — дослідити закономірність взаємозв’язку вуглеводного обміну з поверхневим кандидозом для подаль- шого розроблення раціональних терапевтичних підходів до лікування кандидозу на тлі початкових порушень вугле- водного обміну.

З метою визначення показників вуглеводного обміну та їхнього впливу на перебіг поверхневого кандидозу було обстежено 93 пацієнтів з різними формами тяжкості цього захворювання. Дослідження вуглеводного обміну включало визначення рівня глюкози натще для виявлення явного цукрового діабету і проведення тесту на толерантність до глюкози (з навантаженням 75 г глюкози). У 32 пацієнтів було виявлено порушення толерантності до глюкози, тому в них додатково визначали рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) та фруктозаміну (ФР). Вміст HbA1c визначали іонообмінним хроматографічним методом у цільній крові, вміст ФР — колориметрично-кінетичним методом як у сироватці, так і в плазмі крові. Забір крові здійснювали натще з ліктьової вени, дослідження проводили відразу після забору. Для дослідження використовували тест-систему Sentinel CH фірми Intero (Італія) і спектрофотометр з фільтром на 405—425 нм.

За результатами дослідження встановлено, що у групі пацієнтів з кандидозними ура- женнями існує пряма залежність рівня HbA1c та ФР від ступеня тяжкості захворювання. Так, у пацієнтів з міні- мальними та середніми кандидозними ураженнями спостерігали підвищення показників НbA1с і ФР (в 1,54 та 1,21 разу відповідно) порівняно з аналогічними показниками у контрольній групі. У пацієнтів зі значними канди- дозними ураженнями та рецидивами концентрація НbA1с зросла в 2,59 разу, а ФР — у 2,26 разу відносно показни- ків контрольної групи.

Результати наших досліджень підтвердили прямий кореляційний зв’язок між ступенем тяжкості кандидозу та рівнями НbA1с і ФР. Виявлення кореляційних закономірностей є важливим для розроблення комплексного патогенетично обґрунтованого лікування пацієнтів з кандидозними ураженнями шкіри та слизових оболонок.

Вугрова хвороба (акне) — хронічний рецидивний дерматоз, який посідає одне з провідних місць у структурі дерматологічної патології, особливо в осіб молодого працездатного віку, є частою причиною стійких рубцевих змін шкіри, негативно впливає на психоемоційний стан хворих, якість їхнього життя та працездатність. У наукових працях вітчизняних і зарубіжних авторів є вказівки на взаємозв’язок розвитку, клінічного перебігу та ступеня тяжкості акне зі станом мікробіоти шкіри, зміни якої також призводять до зниження місцевої антимікробної резистентності організму.