УДК 616.314-007-036-053.2

Високий рівень стоматологічної захворюваності дитячого населення України залишається однією з актуальних проблем сучасної стоматології. Стоматологічне здоров’я значною мірою характеризується правильністю будови зубощелепної системи людини, її належним функціонуванням і збалансованістю, а її стан є одним із превентивних і досить чітко фіксованих показників здоров’я/нездоров’я людського організму загалом. Патологія зубощелепної системи впливає не лише на стан здоров’я, а і на якість життя пацієнта, його емоційне й соціальне благополуччя. У цьому контексті інформація щодо поширеності зубощелепних аномалій і загальної потреби в ортодонтичному лікуванні має велике значення для надання об’єктивної інформації зацікавленим сторонам охорони здоров’я, щоб проводити адекватний розподіл ресурсів охорони здоров’я на основі об’єктивних епідеміологічних даних. Окрім того, зубощелепні аномалії, які не виявлені й не усунуті в дитячому віці, у процесі росту й розвитку лицевого скелета з часом набувають тяжчих форм, що стають більш вираженими і гірше піддаються лікуванню. Тому аналіз поширеності й тяжкості ЗЩА в дітей є важливим етапом процесу планування профілактичних і лікувальних заходів. Дані літературних джерел свідчать про високу поширеність зубощелепних аномалій серед дітей у різні вікові періоди й залежно від особливостей території проживання. Зокрема, результати обстеження дітей віком від восьми місяців до сімнадцяти років, жителів різних регіонів України, наведені в наукових працях останніх років, свідчать про високу поширеність зубощелепних аномалій (41%-77,9%). Висока поширеність зубощелепних аномалій указує на необхідність своєчасної діагностики на ранніх етапах розвитку ортодонтичної патології, що сприятиме вчасному лікуванню, яке з часом зможе забезпечити нормальний розвиток зубощелепної системи дитини й покращити якість життя.
Ключові слова: зубощелепні аномалії, прикус, поширеність, профілактика, діти.

 ABSTRACT

Aim: The purpose of this study is to assess the impact of occupational hygiene procedures for microbiological and cytological contents of periodontal pockets. Material and Methods: Cytological and microbiological content of the periodontal pockets before treatment and after professional hygiene procedures including scaling with hand instruments and root cementum polishing have been investigated in patients with periodontitis.

Results: According to obtained data it can be resumed that in periodontitis patients with the depth of pockets 3-5,5 mm before professional hygiene all the pockets contain great number of Cocci, Spirochetes, Candida Albicans, Flagellated rods and Protozoa species. It was proved by revealing of small amount of Polymorphonuclear leukocytes with active phagocytosis. After scaling and planing of the roots, a decrease in the number of Protozoa and Candida Albicans was observed in 97% and 72% of the investigated cells, respectively.

Conclusions: Cytological and microbiological content of periodontal pockets before treatment and after professional hygiene procedures including scaling and root planning testify to the level of local protective mechanisms, especially process of phagocytosis and virulence of microbial species in periodontal pockets. KEY WORDS: periodontitis, scaling, microbiological, cytological investigation 

УДК 616.311.2-002-036.12-053.2-056.5-08:612.017

Вивчення стоматологічного статусу у дітей з надмірною масою тіла та врахування факторів місцевої резистентності порожнини рота дає можливість своєчасно вдосконалити і застосувати заходи профілактики та лікування хронічного катарального гінгівіту. З огляду на це метою нашого дослідження було проведення аналізу динаміки імунологічних змін у ротовій рідині дітей з НМТ під час лікування ХКГ. Для оцінки імунологічних змін під час лікування хронічного катарального гінгівіту (ХКГ) під спостереженням знаходилося 80 дітей віком 12–15 років з НМТ. Дослідження вмісту цитокінів (IL-4, IL-1β, IL-6, TNF-α) було проведено у ротовій рідині 40 12-річних дітей (20 – із НМТ, 20 – з ожирінням) та 40 дітей 15-річного віку (20 – із НМТ, 20 – з ожирінням). Для порівняння обстежено 30 практично здорових дітей віком 12–15 років з нормальною масою тіла (група порівняння) та з хронічним катаральним гінгівітом. Лікування ХКГ у дітей з НМТ проводилося відповідно до розробленого лікувально-профілактичного комплексу. У групі порівняння (діти з надмірною масою тіла) та у групі контролю (діти з нормальною масою тіла) лікування ХКГ проводилося відповідно до регіональних протоколів надання стоматологічної допомоги. У результаті застосування розробленого нами лікувального комплексу, особливо завдяки засобам місцевої дії (гелю та ополіскувача), на 12–14 день проведеного лікування нами виявлено значне зменшення прозапальних цитокінів IL-1β, TNF-α в основній групі дітей порівняно з дітьми з групи порівняння та з контрольної групи. Також спостерігалося підвищення вмісту антизапального IL-4 в основній групі дітей з НТМ порівняно з групою дітей з нормальною масою тіла та у групі порівняння. Дослідження вказують на значну різницю у показниках вмісту імуноглобулінів ротової рідини дітей з НМТ, хворих на катаральний гінгівіт, на відміну від дітей з групи порівняння та контрольної групи.
Ключові слова: ХКГ, діти, надмірна маса тіла, цитокіни, імуноглобуліни.

УДК 616.314-007-089.843-06:616.724]-06-084

Мета дослідження – описати стан гігієни порожнини рота, пародонтального та периімплантного здоров’я у пацієнтів з частковими дефектами зубних рядів та уже наявними зубними імплантатами з готовими протезами.

Методи дослідження. Було обстежено стан тканин пародонта та периімплантних тканин, визначено показники нальоту/зубного каменю 32 осіб з частковими дефектами зубних рядів та з наявними дентальними імплантатами з готовими протезами. Проведено опитування щодо їхньої 
історії лікування дентальними імплантатами, отриманих інструкцій щодо гігієни ротової порожнини та звичок індивідуальної гігієни порожнини рота та зокрема імплантатів. Було оцінено зв’язок між гігієнічними звичками, факторами ризику та частотою периімплантних захворювань. Наукова новизна. Зубні відкладення виявляли на 84,62% імплантатів з периімплантитом та 76,19% з периімплантним мукозитом, що перевищувало кількість імплантатів, біля яких не було виявлено ознак запалення (39,58%). За даними анкетування 25% пацієнтів для щоденної гігієни порожнини рота використовували лише зубну щітку. Не використовували жодних додаткових методів індивідуальної гігієни ротової порожнини 44,44% пацієнтів з мукозитом та 60% пацієнтів з периімплантитом, що значно перевищувало даний показник у групі осіб без ознак запалення довкола імплантатів (5,56%).

Висновки. Результати дослідження підтверджують значення місцевих факторів, таких як порушення гігієни ротової порожнини, у виникненні приімплантного мукозиту та периімплантиту, що підкреслює важливість надання належних рекомендацій пацієнтам щодо профілактики периімплантних захворювань.
Ключові слова: дентальні імплантати, гігієна порожнини рота, периімплантит.

UDC 616.314.2-007.53:616.716.8-073.97 

Electromyography is the most objective and reliable technique for evaluating muscle function and efficiency by detecting their electrical potentials, assessing the extent and duration of muscle activity. The main aim of surface electromyography is to detect the signals from many muscle fibers in the area of the detecting surface electrodes. Studies by many foreign and domestic researchers have identified the impact of sagittal malocclusion on the function of the masticatory muscles. The aim of our study was to establish the relationship between the distal occlusion and the activity of the masticatory muscles in orthodontic patients.
Methods: 15 orthodontic patients aged (15.33±0.86) years with a distal occlusion were examined. The results of clinical and functional examinations during and after orthodontic treatment were analysed. An electromyographic study of the masticatory and temporomandibular muscles in the examined patients was performed. Patients were examined in accordance with the main requirements of the Helsinki Declaration for Biomedical Research (Seoul, 2008).
Scientific novelty. The electromyographic activity of the biopotentials of the masseter and masseter muscles in stable and advanced position of the mandible in 15 patients with a distal occlusion was compared. A significant difference was found between stable and asdvanced position of mandibular in decreasing of the following parameters: in the maximum chewing amplitude of the left anterior temporalis muscle, the maximum chewing amplitude of the right anterior temporalis muscle, n the maximum chewing amplitude of the left masseter muscle, and the maximum chewing amplitude of the right masseter muscle.
Conclusion. Тhe electromyographic study of the masticatory and temporomandibular muscles in patients with a distal occlusion, functional changes in the activity of the masticatory muscles at rest and in the advanced position of the mandible were revealed.
Key words: electromyographic activity, distal occlusion, masticatory muscles, temporal muscles.

Основною метою поверхневої електроміографії є виявлення сигналів від багатьох м’язових волокон у ділянці детектуючих поверхневих електродів. Дослідження багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців визначили вплив сагітальних аномалій прикусу на функцію жувальних м’язів.
Метою нашого дослідження було встановлення взаємозв’язку між дистальним прикусом та активністю жувальних м’язів у ортодонтичних пацієнтів.
Методи дослідження. Проведено клінічне обстеження 15 ортодонтичних пацієнтів віком 15,33±0,86 років з дистальним прикусом. Проаналізовано результати клінічного і функціонального обстеження на початку та після завершення ортодонтичного лікування. Проведено електроміографічне дослідження жувальних та вискових м’язів у обстежених пацієнтів. Обстеження пацієнтів проводили з дотриманням основних вимог Гельсінкської Декларації щодо біомедичних досліджень (Сеул, 2008).
Наукова новизна. Проведено порівняння електроміографічної активності біопотенціалів вискового і жувального м’язів при стабільному і вимушеному (протрузії) положенні нижньої щелепи у 15 пацієнтів з дистальним прикусом. Виявлено достовірну різницю між показниками при стабільному та вимушеному положенні нижньої щелепи за такими параметрами: зниження максимальної амплітуди жування лівого переднього вискового м’язу в 1,5 раза, зменшення максимальної амплітуди жування правого переднього вискового м’язу в 1,8 раза, зниження максимальної амплітуди жування лівого жувального м’язу і зниження максимальної амплітуди жування правого жувального м’язу майже в 3 рази. 
Висновок. Під час електроміографічного дослідження жувальних і вискових м’язів у пацієнтів з дистальним прикусом виявлено функціональні зміни в активності жувальних м’язів у стані спокою і у вимушеному положенні нижньої щелепи.
Ключові слова: електроміографічна активність, дистальний прикус, жувальні м’язи, скроневі м’язи.