УДК 618.173-085.32

 На підставі комплексного обстеження 104 жінок віком від 46 до 50 років (середній вік 48,4±0,5 років) з проявами клімактеричного синдрому легкого і середнього ступеня тяжкості в перименопаузі викладені результати вивчення спектру терапевтичної активності, переносимості та безпечності застосування фітокомплексу, який містить комбінацію природних естроген-гестагенних фітомолекул екстрактів з шишок хмелю (120мг), кореневища циміцифуги рацимоза (Cimicifuga racemosa) (30мг), кореню пуєрарії лопасної (Pueraria lobata) (50мг), кореню дягілю китайського (Angelica sinensis) (50мг), дикого ямсу (70мг) та перлинний порошок (60мг) (Лайфемін), виробництва «Naturex» (Авіньон. Франція) у порівнянні з препаратом, який виготовляється на основі екстракту червоної конюшини і складається з активних компонентів — ізофлавонів: геністеїну, деідзеіну, біоканіну А (Клеверол), фармацевтична компанія «Ядран», Хорватія. Результати дослідження свідчать, що на фоні застосування протягом 6 місяців препаратів природного походження з високою ступеню достовірності (Р≤0,05) покращується загальний стан пацієнток, знижується вираженість психоемоційних та вегетосудинних розладів, засоби виявили добру переносимість та практично відсутність побічних ефектів. Констатовано позитивні зміни гормонального профілю, ліпідного спектру плазми, відсутність негативного впливу на стан ендометрію та морфофункціональний стан молочних залоз; стверджено дещо вищу клінічну ефективність фітокомплексу, який містить фітогомони, фітоестрогени та мікроелементи (Лайфемін) у порівнянні з препаратом ізофлавонів червоної конюшини (Клеверол) у контесті терапії нейровегетативних і психоемоційних проявів клімактеричного синдрому легкого і середнього ступеня тяжкості у жінок в перименопаузі.

Ключові слова: клімактеричний синдром, комплексне лікування, Лайфемін, Клеверол.

Отримані результати дають змогу стверджувати, що в умовах розвитку експериментального пародонтиту (ЕП) та іммобілізаційного стресу (ІС) відбуваються помітні зміни імунної системи. Це проявлялося поступовим зниженням рівня Т-лімфоцитів з найнижчим ступенем їх вираження у найпізніший етап експерименту, що свідчить про виснаження клітинної ланки імунітету при даному комбінованому модельному процесі. Водночас, експериментальний пародонтит поєднаний з іммобілізаційним стресом характеризується активацією гуморального імунітету на усіх етапах їх формування. Використання препарату тіоцетаму викликало імунокоригувальний ефект на порушені маркери імунних процесів при ЕП і ІС. Отже одержані нами результати дають можливість говорити про доцільність проведення подальших як експериментальних, так і клінічних досліджень із застосуванням тіоцетаму в комплексній терапії ЕП та ІС та його патогенетичне обґрунтування.

The study was devoted to establishing the character of the disturbances content level of TNF-α, IL-6 and IL-10 in the
serum of guinea pigs under the conditions of experimental periodontitis and immobilization stress and to evaluate the effectiveness of the thiocetam use. Experimental studies were performed on 50 guinea pigs, which were divided into three groups. The concentration of IL-6, IL-10 and TNF-α in the blood serum was determined. Experimental combined pathology was accompanied by a gradual and significant increase in the blood content of TNF-α and IL-6 with the highest degree of manifestation on day 15 of the experiment and significant depletion of anti-inflammatory cytokine, indicating a significant predominance of proinflammatory activity of the cytokine profile. The administration of thiocetam had a positive effect on the cytokine profile and contributed to a decrease in the proinflammatory cytokine link and a significant increase in the level of interleukin-10 under conditions of experimental periodontitis and immobilization stress.

Aim. Study of antioxidant (antiradical) activity of 6,7-dihydro-5H-imidazo[2,1-b][1,3]thiazine derivatives. Methods. In vitro study of antiradical/scavenging activity using 2,2-diphenyl-1-picrylhydrazyl (DPPH) radicals inhibition assay; IC50 values determination. Results. The series of 29 modified derivatives of 6,7-dihydro-5H-imidazo[2,1-b][1,3]thiazine were evaluated
for their ability to scavenge DPPH radicals in conditions close to physiological at 5 mM concentration, and the IC50 values were determined for the most promising compounds using the serial dilutions method. The structure - antiradical activity correlations were performed and possible mechanisms of action were discussed. Conclusions. Tested 6,7-dihydro-5Himidazo[2,1-b][1,3]thiazine derivatives possess a moderate level of antiradical/scavenging activity.

Результати біохімічних досліджень показали, що на усіх етапах розвитку експериментального пародонтита та іммобілізаційного стресу відбувається послідовне зростання ступеня ендогенної інтоксикації, яке домінувало на 15<у добу експерименту, а саме підвищувався вміст молекул середньої маси МСМ254, МСМ280 і еритроцитарного індексу інтоксикації (ЕІІ) в крові відповідно на 58,5 % (рd”0,05), 80,3 % (р<0,05) і 95,7 % (р<0,05) в порівнянні з першою групою тварин, що є яскравим проявом формування ендогенної інтоксикації. Використання препарату тіоцетаму призвело до зниження ЕІІ – на 47,3 % (р<0,05), МСМ254 на 37,5 % (р1<0,05) та МСМ280 на 46,8 %
(р1<0,05) у сироватці крові порівняно з групою морських свинок, яким не вводили цей препарат, що свідчить про його коригуючий вплив.