УДК 613.63.661.168.2

 Мета. Обґрунтування гігієнічного регламенту допустимого вмісту репеленту ікаридину у повітрі робочої зони.

Об’єкт і методи дослідження. Ікаридин (1-(1-метилпропоксикарбоніл)-2-(2-гідроксіетил)піперидин), виробництва S.C. Johnson Europlant B.V. (Нідерланди). Методи дослідження - токсиколого-гігієнічні, біохімічні, імунологічні, фізико-хімічні, статистичні.

Результати дослідження та їх обговорення.  Представлені результати токсиколого-гігієнічних досліджень репеленту ікаридину на лабораторних тваринах (білі миші, білі щурі, морські свинках, кролі). Встановлено, що ікаридин за параметрами гострої токсичністі при одноразовому внутрішньошлунковому введенні та однократному інгаляційному впливові відноситься до помірно небезпечних речовин (3 клас небезпеки). Видова чутливість тварин до речовини відсутня. При нанесенні на шкіру ікаридин не викликає загибелі тварин і проявів місце-подразнювальної ​​дії. Вплив на слизові оболонки характеризується незначною пошкоджуючою дією (2 бали). В субхронічному експерименті проявляє слабку кумулятивну активність. Хронічний інгаляційний вплив ікаридину упродовж 4 місяців не викликає змін гематологічних та біохімічних показників, патології респіраторних шляхів і паренхіматозних органів. Ікаридин володіє сенсибілізуючою активністю і викликає зростання циркулюючих у крові імунних комплексів. Не чинить токсичного впливу на репродуктивну функцію. Безпечний в плані розвитку канцерогенного ефекту. На підставі встановлених параметрів токсичності розраховано коефіцієнт запасу, запропоновано гігієнічний регламент допустимого вмісту ікаридину в повітрі робочої зони та розроблено методику вимірювання масової концентрації речовини в повітрі.

Висновки. Гранично допустима концентрація ікаридину в повітрі робочої зони ркомендується на рівні 10 мг/м3, пари + аерозоль, 3 клас небезпеки. Розроблено газохроматографічну методику вимірювання масової концентрації ікаридину в повітрі.

Objective. Substantiation of the hygienic regulations for the permissible content of the repellent icaridin in the air of the working area.

Materials and methods. Icaridin (1-(1-methylpropoxycarbonyl)-2-(2- hydroxyethyl)piperidine), manufactured by S.C. Johnson Europlant B.V. (The Netherlands). Research methods are the following: toxicological-hygienic, biochemical, immunological, physicochemical, statistical.

Results. The results of toxicological and hygienic studies of the repellent icaridin on laboratory animals (white mice, white rats, guinea pigs, rabbits) are presented. It has been established that icaridin, in terms of acute toxicity with a single intragastric administration and a single inhalation exposure, belongs to moderately hazardous substances (hazard class 3). Species sensitivity of animals to the substance is absent. When applied to the skin, icaridin does not cause death of animals and manifestations of an irritant effect. The impact on the mucous membranes is characterized by a slight (minor) damaging effect (2 points). In the subchronic experiment, it shows a weak cumulative activity. Chronic inhalation effect of icaridine for 4 months does not cause changes in hematological and biochemical parameters, pathology of the respiratory tract and parenchymal organs. Icaridin has sensitizing activity and causes an increase in the number of immune complexes circulating in the blood. It does not have a toxic effect on reproductive function and is safe in terms of the development of a carcinogenic effect. Based on the established toxicity parameters, a safety factor was calculated, a hygienic regulation for the permissible content of icaridin in the air of the working area was proposed, and a method for measuring the mass concentration of a substance in the air was developed.

Conclusions. The maximum allowable concentration of icaridin in the air of the working area is recommended at the level of 10 mg/m3, vapors + aerosol, hazard class 3. A gas chromatographic technique for measuring the mass concentration of icaridin in air has been developed.

УДК 616.981.711:615.371/.372(092)

Вступ. Від Rickettsia Рrowazekii – збудника епідемічного висипного тифу, що передається одежною вошею (Pediculus humanus corporis), за час існування земної цивілізації загинуло більше людей, ніж за всі відомі війни. На прикладі першої ефективної вакцини проти епідемічного висипного тифу, яку розробив видатний польський учений, професор Львівського університету Рудольф Вайґль, проведено дослідження історії створення вакцини та способу культивування R. Рrowazekii у кишці Pediculus humanus corporis.

Мета. За результатами вивчення наукових джерел дослідити факти з історії технології розробки вакцини Р. Вайґля проти епідемічного висипного тифу від перших її серій, отриманих у лабораторних умовах, та з 1930 р., коли розпочалося її виробництво.

Матеріали й методи. Застосовано контент-аналіз, метод системного аналізу досліджень стосовно розробки вакцини проти епідемічного висипного тифу. Відбір джерел здійснено в архівах і наукових бібліотеках м. Львова та Науково-дослідного інституту епідеміології і гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького, в наукометричних базах інформації PubMed, Medline, Web of Science, Googl Scholar за ключовими словами: воші, висипний епідемічний тиф, Рудольф Вайґль, R. Prowazekii.

Результати. Вакцина, яку розробив професор Рудольф Вайґль, автор методу культивування і нагромадження збудника цієї хвороби – R. Рrowazekii в кишці лабораторної популяції вошей, незважаючи на складність її приготування, понад 20 років була єдиним імунобіологічним засобом у боротьбі з висипним тифом.

Висновки. Завдяки Рудольфу Вайґлю та його учням, які часто ціною власного життя вивчали R. Рrowazekii і створили вакцину проти епідемічного висипного тифу, який винищив мільйони людей на планеті, земна цивілізація уникла нищівних епідемій.

Introduction. Vaccination has made a breakthrough in history by overcoming the infectious diseases that have plagued humanity for millennia. The twentieth century was marked by the invention of vaccines against epidemics typhus, which have become the only salvation in overcoming this disease. The history of the vaccine was developed on the example of the first effective vaccine against epidemic typhus, developed by a prominent Polish scientist, professor at the University of Lviv Rudolf Weigl, the history of vaccine development and the method of culturing R. Prowazekii in the intestine of Pediculus humanus corporis was studied. From Rickettsia Рrowazekii - the causative agent of epidemic typhus transmitted by aphids (Pediculus humanus corporis) in the history of mankind killed more people than in all known wars. Brazilian researcher Enrique da Rocha Lima differentiated described in detail and gave a specific name to the causative agent of typhus in 1916. In 1920, GW Epstein, as well as S. Burt Weilbach, John L. Todd and FW Palfrey in 1922 confirmed the etiological significance of R. Prowazekii in the presence of typhus. Biological and morphological characteristics, the life cycle of the pathogen and the impossibility of reproduction on artificial nutrient media were established.

The aim of the study. According to the study of scientific sources to investigate the history of the technology of R. Weigl vaccine against epidemic typhus from its first series obtained in the laboratory and from 1930, when its production began, the period covering the 20-30s of the twentieth century. To establish that the scientific achieve ments of the scientists are not only the history of microbiology and virology, it is relevant today.

Materials and methods. Content analysis, a method of systematic analysis of research on the typhus vaccine, was used. The implementation of scientific research began with a retrospective analysis of the scientific works of R. Weigl and his students. Selection of sources was carried out in the archives and scientific libraries of Lviv and the Research Institute of Epidemiology and Hygiene of Danylo Halytsky Lviv National Medical University, in scientometric data bases PubMed, Medline, Web of Science, Google Scholar by keywords: lice, typhus, rubella, R. Prowazekii. 174 scientific works in English, Ukrainian, Polish, French and Russian were analyzed and sources were selected in which the issue of creating a vaccine against typhus, technology of its production, efficiency of application was covered.

Results. The vaccine, developed by Professor Rudolf Weigl, author of the method of cultivating and accumulat ing the causative agent of this disease - R. Prowazekii in the intestine of the laboratory population of lice, despite the complexity of its preparation, for over 20 years was the only immunobiological drug to control typhus.

Conclusions. We should be grateful to Rudolf Weigl and his students, who have often studied R. Рrowazekii at the cost of their lives and developed a vaccine against typhus, which has killed millions of people on our planet. Vaccination with a full dose of R. Weigl’s vaccine does not guarantee protection against infection, but reduces morbidity, completely eliminates mortality and facilitates the course of epidemic typhus.

UDC 613.6.02:616-02:615.012(048.8)

The issue of occupational diseases in chemical and pharmaceutical workers is urgent because it stems from the rapid pace of development, the functional features, and the high biological activity of raw materials used by that industry. The study is aimed at summarizing the information on preconditions and nature of occupational diseases among chemical and pharmaceutical workers based on the analysis of literature data. An important prerequisite for the emergence of occupational diseases is the shortcomings in the production process, leading to pollution of surfaces and workspace air with chemicals through the use of semi-automatic equipment in particular. The harmful substances then enter the bodies of workers through the respiratory system, which is the main and most harmful way. The most dangerous processes are the production and processing of substances with high pharmacological activity, and thus the active pharmaceutical ingredients maybe considered to be the leading causative agents of occupational diseases in the industrial production of medicinal products. The range of diseases diagnosed in pharmaceutical workers is diverse and includes acute intoxication, effects on internal organs, reproductive function, changes in hormonal status, and changes in the hemic system and nervous system. The most common are diseases of respiratory organs and diseases of allergic origin. As a result, influential international organizations and many authors emphasize the need to develop criteria and methods for assessing the harmful effects of medicinal products on the health of workers when authorizing their production.

Стрімкі темпи розвитку, особливості функціонування та висока біологічна активність сировинних матеріалів, що застосовуються, зумовлюють актуальність проблеми професійної захворюваності в працівників хіміко-фармацевтичного виробництва. Метою дослідження було узагальнення інформації про передумови та характер професійної захворюваності серед робітників хіміко-фармацевтичного виробництва, яке проводилось на основі аналізу літературних даних. Показано, що вагомою передумовою виникнення професійних захворювань є недосконалість технологічного процесу виробництва, що призводить до забруднення поверхонь та повітря робочої зони хімічними речовинами за рахунок використання, зокрема, напівавтоматизованої праці. При цьому надходження шкідливих речовин в організм робітників через органи дихання є основним і найбільш небезпечним шляхом. Найбільша небезпека існує під час отримання та переробки субстанцій, що пояснюється високою фармакологічною активністю останніх, і тому саме активні фармацевтичні інгредієнти можна вважати провідним етіологічним чинником професійних захворювань при промисловому виробництві ліків. Спектр захворювань, які фіксувались у робітників фармацевтичних підприємств, є досить різноманітним і включає гострі отруєння, вплив на роботу внутрішніх органів, на репродуктивну функцію, зміни гормонального статусу, зміни в роботі системи крові та нервової системи. Проте найпоширенішими є патології органів дихання та захворювання алергічного генезу. З огляду на це впливовими міжнародними організаціями та багатьма авторами наголошується, що при авторизації лікарських препаратів мають бути одночасно розроблені критерії та методи оцінки їх шкідливого впливу на здоров’я робітників.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ ПОКАЗНИКОМ N-ТЕРМІНАЛЬНОГО ФРАГМЕНТУ МОЗКОВОГО НАТРІЙУРЕТИЧНОГО ПЕПТИДУ І РИЗИКОМ СМЕРТІ У ХВОРИХ НА КОРОНАВІРУСНУ ХВОРОБУ ТА СЕРЦЕВУ НЕДОСТАТНІСТЬ

Вступ. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю є вразливими до коронавірусної хвороби (COVID-19).

Мета. Дослідити фактори ризику несприятливого прогнозу та прогресування серцевої недостатності у госпіталізованих пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю та пневмонією COVID-19.

Методи дослідження. На першому етапі наукової роботи проведено ретроспективний аналіз медичних карт 555 госпіталізованих пацієнтів з діагнозом COVID 19. В подальшому дані зібрані від 90 пацієнтів із ХСН та COVID-19 пневмонія за січень-лютий 2021 року у Львівській лікарні швидкої медичної допомоги. Оцінювали параметри: антропометичні, демографічні дані, ускладнення, результати лікування (виписка/смерть), клінічні, лабораторно-інструментальні результати обстеження, зокрема, значення NT-proBNP в динаміці,.

Результати. У хворих на COVID-19 ХСН реєструється у 42,9% випадках та асоціюється з нижчими значеннями сатурації крові O2 (p=0,0474), гемоглобіну (p=0,0090), протромбінового часу (p=0,0196) та індексу (р=0,0196), вищими значеннями глюкози (p=0,0032), креатиніну (р=0,00001) та інтерлейкіну-6 (р=0,0041). Декомпенсація ХСН розвивається на фоні нижчих показників температури тіла (р=0,0047), сатурації кисню (р=0,0076), гемоглобіну (р=0,0026), підвищення креатиніну (р=0,0034), інтерлейкіну-6 (р=0,0300), AсT (p=0,0035) і тропоніну I (p=0,0061). Інфаркт міокарда (p=0,0014), аритмії (p=0,0011) і гіпертонічний криз (p=0,0096) були важливими клінічними предикторами розвитку декомпенсації СН при пневмонії COVID-19 і її розвиток асоціювався зі збільшенням смертності (OR=5.72; 95% ДІ: 1,84, 17,81; p=0,0026).

Висновки. ХСН – поширена і часто летальна у пацієнтів з COVID-19, особливо при декомпенсованій ХСН. Сприяють декомпенсації ХСН у хворих на COVID-19 низька сатурація кисню, інфаркт міокарда, аритмії, гіпертонічний криз, підвищені маркери кардіоцитолізу, підвищені прозапальні цитокіни та фонові фактори несприятливого серцево-судинного ризику.