УДК 616.12 008.331.1 06:613.1/ 084
Мета роботи – оцінити роль впливу кліматичних чинників на артеріальний тиск, перебіг артеріальної гіпертензії й проаналізувати шляхи зменшення негативного впливу довкілля на пацієнтів. Стаття зосереджується на аналізі наукових даних, які пов’язують кліматичні зміни, зокрема екстремальні температури, забруднення повітря та зміни погодних умов, із підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпертензії та її ускладнень. Розглянуто основні меха нізми цього впливу, а також запропоновано практичні шляхи профілактики й адаптації для мінімізації негативного впливу клімату та довкілля на артеріальний тиск і серцево судинну систему загалом.Висновки. Комплексний підхід до профілактики негативних наслідків кліматичних змін має охоплювати пацієнто орієнтовану стратегію контролю артеріального тиску, здоровий спосіб життя, уникнення екстремальних темпера тур, засоби і способи індивідуальної стратегії адаптації та захисту. Впровадження рекомендацій ВООЗ на держав ному рівні щодо моніторингу і підтримання якості повітря є ключовим фактором у профілактиці артеріальної гіпер тензії та розвитку її ускладнень під впливом негативних кліматичних чинників.Ключові слова: кліматичні чинники, екстремальні температури, атмосферний тиск, забруднення повітря, артері альний тиск, артеріальна гіпертензія, профілактика. 
Резюме. Недостатньо є даних про різні аспекти впливу на перебіг хронічної серцевої недостатності (ХСН) інгібіторів натрійзалежних котранспортерів глюкози 2 (ІНЗКГ2), а також особливості ліпідознижувальної терапії за умов клінічно значущого зниження фільтраційної здатності нирок.
Мета роботи: оцінити ефективність застосування лікування з використанням ІНЗКГ2 для пацієнтів високого кардіоваскулярного ризику.
Матеріал і методи. Огляд літератури проведений у базі Pubmed за останні 5 років та наведений опис клінічного випадку.
Результати. Встановлено, що застосування ІНЗКГ2 у пацієнтів із ХСН незалежно від наявності чи відсутності цукрового діабету (ЦД) та функціональної здатності нирок зменшувало госпіталізацію та смертність із максимальною ефективністю в межах фракції викиду 41-65%, що доведено даними доказової медицини (EMPEROR-Reserved, EMPEROR-Reduced, DAPA-HF). Механізми, завдяки яким покращувалась функція серця за умов застосування ІНЗКГ2, дотепер повністю не зрозумілі. Продовжується вивчення ефективності застосування ІНЗКГ2 для пацієнтів із серцевою патологією без ЦД із ХСН та збереженою фракцією викиду, що зустрічається приблизно в половині випадків. Гліфлозини відіграють роль у модулюванні відповіді на запалення, окисний стрес, клітинний енергетичний метаболізм, системні регулювальні процеси, контролюють гіперглікемію, кетогенез, натрійурез, гіперурикемію. Клінічний випадок застосування дапагліфлозину впродовж року проілюстрував зростання фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ), зменшення вираженості гіпертрофії стінок та дилатації камер серця, покращення функціональної здатності нирок та вуглеводного метаболізму.
Висновки. Тривале застосування дапагліфлозину супроводжувалось покращенням структурно-функціонального стану серця, функціональної здатності нирок та вуглеводного метаболізму.
Ключові слова: хронічна серцева недостатність, інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2, дапагліфлозин, фракція викиду лівого шлуночка, структура серця.

У статті подано проблему спадкових дисплазії сполучної тканини з позиції лікаря кардіолога. Наведено основні проблеми діагностики спадкових дисплазій, клінічні синдроми і гени, які відповідають за їх виникнення. Подано ураження аорти у хворих на спадкові дисплазії сполучної тканини, наведено класифікацію аневризми та розшарування аорти у цих хворих. Обгрунтована доцільність призначення генетичного тестування у пацієнтів і членів їх родин при спадкових дисплазії сполучної тканини.

У статті подано опис клінічного випадку синдрому Лайєлла (токсичного епідермального некролізу) у пацієнтки 16 років, який виник на тлі прийому ламотриджину. Детально описано повний клінічний перебіг від початку захворювання (першої висипки) до яскравого розвитку клінічної симптоматики та переводу в реанімаційне відділення. Наведено основні клінічні і лабораторні показники та описано лікувально реабілітаційні заходи.

Cognitive dysfunction is a frequent yet underrecognized complication of metabolic syndrome (MS), with important medical and social implications. Impairment of cognitive abilities in these patients can reduce quality of life and increase the long-term risk of dementia and social maladaptation. This study evaluated the prevalence and clinical features of cognitive disorders (CDs) in military personnel—combatants—diagnosed with MS. Eighty-two patients with MS (main group) and 40 patients with arterial hypertension (AH) without MS (control group) underwent comprehensive assessment, including
neuropsychological testing, biochemical analysis (lipid profile, glucose), blood pressure measurement, and statistical evaluation. Absence of cognitive impairment was significantly more frequent in the control group (χ2=11.7, p<0.01), whereas moderate CDs predominated in the MS group (χ2=4.2, p<0.05). The MS group demonstrated significantly lower performance across most neuropsychological measures, including screening scales, auditory-verbal memory, attention, processing speed, speech, and spatial orientation. Depression and anxiety scores correlated negatively with MMSE (r=–0.3, p<0.05) and positively with deficits in word memorization, naming, and attention tasks. Elevated triglycerides were associated with poorer attention and delayed recall (p<0.05), while low high-density lipoprotein (HDL) levels correlated with more errors in delayed reproduction (p<0.05). Findings indicate that in military personnel with MS, CDs are predominantly neurodynamic and, at present, do not result in complete social or domestic maladaptation. However, affected individuals remain at elevated risk for progression to severe cognitive impairment and dementia, underscoring the need for early detection and targeted preventive interventions.
Keywords: metabolic syndrome, cognitive disorders, metabolic disorders, hypertriglyceridemia, military personnel, combatants