Abstract. The healthcare sector is faced with the need to find new innovative and multidisciplinary approaches  for  the  prevention  and  treatment  of Covid, post-Covid, long-Covid, chronic, comorbid disorders. The results of 30 years of experience in the  use  of  halotherapy  in  the  treatment  of pulmonary pathology indicate that the authors of the article have established the optimal level of use of  halotherapy  in  pathological  pulmonary 
processes.  At  the  same  time,  clinical  experience provides evidence for the optimal method of using 
the halotherapy method in pulmonary nosologies. The  method  of  using  salt  therapy  in  exudative 
pleurisy, in fibrinous pleurisy, in fibrotic processes in  the  lungs  has  been  theoretically  substantiated, 
developed, and implemented in clinical practice. It has  been  proven  that  halotherapy  is  an  effective 
treatment  method  for  bronchial  asthma,  chronic obstructive  pulmonary diseases,  acute  respiratory 
viral infections, fibrinous and exudative pleurisy. The therapeutic effect of this method is observed only when using halogenerators with the ability to grind salt in the range of 1-5 microns. Halotherapy sessions  in  patients  with  bronchial  asthma  with mild  and  moderate  severity  lead  to  the development  of  nonspecific hyposensitization, which  in  turn  provides  long-term  remission  of attacks  and  reduces  the  need  for 
glucocorticosteroid  drugs.  Halotherapy  has  a confirmed immunomodulatory effect and activates local and T-cell immunity. It requires further study of  the  experience  of  halotherapy,  conducting marketing, pharmacoeconomic  and  comparative analysis. 
Keywords:  halotherapy,  pulmonary  pathologies, thoracic  pathology,  bronchial  asthma,  fibrinous 
pleurisy, post-covid syndrome, patient.  

УДК 616.24-002-053.2:578.834](0.083.96)

Objective —    to    determine    the    features    of    pathogenesis    in    patients    with    the    pulmonary  form    of    SARS-CoV-2.    To     establish,     based     on     clinical     examination     data     and     electron     microscopy,     that     vasculitis     of     the     respiratory    
system    is    the    main    pathophysiological    and    pathomorphological    factor    in    lung    tissue    damage    in    COVID-19.
Materials and methods.    A    total    of    692    patients    aged    18    to    73    years    with    severe    SARS-CoV-2    were    examined.    The    control    group    consisted    of    50    patients    (25    women    and    25    men)    aged    25—70    years    with    a    moderately    severe    clinical     course     of     SARS-CoV-2.     58     patients     underwent     immunological     tests,     which     included     the     study    of    O-lymphocytes    and    D-lymphocytes,    circulating    small    and    large    immune    complexes.    A  group    of    30    people    who    died     of     COVID-19     pneumonia     underwent     a     pathohistological     examination     of     tissue     samples.     A     group     of    10    people    who    died    of    COVID-19    pneumonia    underwent    electron    microscopic    examination    of    tissue    samples.
Results and discussion. Immunological    examination    revealed    an    increase    in    the    number    of    O-lymphocytes    (53.3    ±    1.3),    an    increase    in    the    number    of    D-lymphocytes    (4.9    ±    0.7),   which    highlights    the    impairment    of   T-cells    of    immunity;    the    predominance    of    the  total   mass    of    an    increased    level    of    small    CICs    (71.3    ±    2.5),    which    indicates    a    particularly    «malignant»    autoimmune    component    with    damage    to    the    connective    tissue    structure,    primarily    the    vessels    of    the    lungs,    and    therefore    the    vessels    of    epithelial    organs,    and    an    increase    in    the    number    of    large    CICs,    which    explains    the    material    basis    of    allergic    complications    that    accompany    the    severe    course    of    
SARS.    Ultrastructural    electron    microscopic    examination    of    the    respiratory    tract    of    patients    who    died    from    respiratory     failure     in     COVID-19     revealed     the     development     of     degenerative     changes     in     the     capillaries     and    endothelium,     characterised     by     the     expansion     of     the     tubules     of     the     granular     endoplasmic     reticulum,     the    destruction     of     ribosomes,     the     appearance     of     vacuoles     in     the     cytoplasm     surrounded     by     a    double-contour    membrane    and    containing    small    virion-like    bodies,    the    basement    membrane  of    haemocapillaries    was    hetero-geneously    thickened.    The    development    of    venulitis    was  recorded,    which    is    characterised    by    the    accumulation    of    neutrophils    in    the    vessel    wall,  pronounced    degenerative    changes    in    the    endothelium,    accompanied    by    the    
destruction    of    cytoplasmic    organelles,    vacuolisation    of    the    cytoplasm    and    its   heterogeneous   osmophilia,    the    appearance     of     heterogeneous     microvilli     on     the     lumenal    surface     of     the     endothelium,     and     heterogeneous    thickening    of    the    cytoplasmic    membrane.    Ultrastructural    changes    in    the    vascular    endothelium    in    COVID-19    indicate    the   primary    occurrence    of    acute    vasculitis    as    a    pathogenetic    dominant    in    COVID-19    pneumonia. Conclusions.     Clinical     manifestations     and     ultrastructural     pathomorphological     studies    conducted     by     us    reliably    indicate    that    the    primary    pathogenetic    basis    of    atypical    pneumonia    in    COVID-19    syndrome    is    the    occurrence     of     acute     vasculitis     with     predominant     damage     to     the     vessels     of     the     pulmonary     system.     The    
«malignant»     course     of     COVID-19     syndrome     involves     the     transformation     of     acute     vasculitis     into     systemic    vasculitis     with     subsequent     unpredictable     damage     to     a     number     of     systems     (respiratory,     cardiovascular,    hepatobiliary,    genitourinary).

Keywords SARS-CoV-2, COVID-19, vasculitis, pneumonia, pulmonary system, coronavirus infection, pathomorphology, electron microscopic changes, fatalities, forensic medicine. 

Мета цього дослідження – вивчення впливу співвідношення тригліцеридів до холестерину ліпопротеїнів високої густини (ТГ/ХС ЛПВГ) на функцію ниркового алотрансплантата.

Матеріали та методи. Проаналізовано результати лабораторних досліджень 77-ми пацієнтів, що їм виконано алотрансплантацію нирки. До першої групи спостереження (три місяці після операції) увійшли 50 пацієнтів, до другої (шість місяців після алотрансплантації) –  32 пацієнти.
У кожній із цих груп виконаний кореляційний аналіз між співвідношенням ТГ/ХС ЛПВГ та показниками швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ).
Кожна з аналізованих груп була поділена на три підгрупи за рівнем співвідношення ТГ/ХС ЛПВГ, де підгрупа І відповідала найнижчим значенням, а підгрупа ІІІ – найвищим. Виконане порівняння показників ШКФ між цими підгрупами.

Результати. При виконанні кореляційного аналізу в обох групах був виявлений слабкий негативний зв'язок між співвідношенням ТГ/ХС ЛПВГ та показниками ШКФ (у першій групі коефіцієнти кореляції Спірмена та Кендала становили: r = -0.301 та r = -0.213 відповідно, тоді як у другій групі відповідні показники становили: r = -0.254 та r = -0.162).
Додатковий аналіз засвідчив, що в першій групі пацієнти з найвищими значеннями співвідношення ТГ/ХС ЛПВГ (підгрупа ІІІ) мали вірогідно нижчі показники ШКФ порівняно з підгрупою І (t = 2.46; p = 0.02). У другій групі статистично значущих відмінностей у показниках ШКФ між підгрупами виявлено не було (t = 1.46; p = 0.15).
Обговорення. Механізми зниження ШКФ на тлі дисліпідемії у ниркових алотрансплантатах, імовірно, аналогічні до механізмів, що простежуються у власних нирках. До потенційних патогенетичних чинників належать ішемічно-реперфузійне ушкодження, імунологічні реакції, а також нефротоксичний вплив імуносупресійної терапії. Ці фактори можуть посилювати дисліпідемічний ефект та погіршувати функціональні результати алотрансплантації. Для точнішого визначення клінічної значущості цих механізмів необхідні подальші дослідження.

Висновки. Співвідношення ТГ/ХС ЛПВГ не може бути визначене як незалежний чинник ризику погіршення функції ниркового алотрансплантату через 3 та 6 місяців після трансплантації. Необхідно провести подальші дослідження для вивчення впливу співвідношення ТГ/ХС ЛПВГ на функцію трансплантованої нирки.

Розвиток системи медичного капеланства в Україні є одним із ключових напрямів інтеграції духовної опіки у сферу громадського здоров’я. У контексті воєнних викликів, зростання рівня тривожних і депресивних розладів та дефіциту довіри до інституційних форм допомоги, роль капелана як посередника між духовністю, психологічною підтримкою та соціальним середовищем набуває виняткового значення. Як наголошує Святе Письмо: «Хворий був Я — і ви навідались до Мене» (Мт. 25:36), – ця місія стає не лише пастирським завданням, а й формою соціальної відповідальності Церкви й медичної спільноти.

Дане дослідження — перше в Україні перехресне емпіричне опитування, спрямоване на глибокий аналіз соціодемографічних, релігійних та психосоціальних характеристик двох взаємопов’язаних груп: медичних капеланів і отримувачів психологічної допомоги. Його результати стали підґрунтям для формування нової системної моделі пастирсько-психологічної підтримки, орієнтованої на потреби пацієнтів і духовних наставників у закладах охорони здоров’я.

Методологічна основа дослідження

Дослідження проведено у форматі онлайн-опитування відповідно до міжнародних стандартів доброчесності та звітності (J Clin Epidemiol, 2024). Участь узяли 82 капелани та 229 отримувачів психологічної допомоги. Опитувальник складався з п’яти тематичних блоків, які охоплювали питання демографії, релігійної ідентичності, форматів надання/отримання допомоги, готовності до кризових ситуацій та запитів на освітні ресурси.

Використано комбіновані кількісні й якісні методи аналізу — описову статистику, порівняльний і контент-аналіз. Пілотне тестування, експертна валідація та когнітивні інтерв’ю забезпечили валідність та надійність отриманих даних.

Етичне схвалення дослідження отримано від Комісії з питань біоетики Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (протокол №4 від 17.03.2025 р.).

Ключові результати

1. Соціодемографічні характеристики

• Серед капеланів переважають чоловіки (80%), віком 26–65 років; серед отримувачів допомоги – жінки (78%), переважно 35–45 років.
• Обидві групи здебільшого ідентифікують себе як християни (87% і 92% відповідно).
• Переважна більшість не вважає релігійну, статеву чи регіональну відповідність визначальною у взаємодії, що свідчить про високий рівень толерантності та інклюзивності.

2. Формати допомоги та готовність до кризових ситуацій

• 88% капеланів і 78% отримувачів позитивно сприймають змішаний формат консультування (онлайн + офлайн).
• 81% капеланів декларують готовність надавати ургентну (кризову) допомогу, що підтверджує їхній високий рівень професійної мотивації.
• Основні канали комунікації — телефон і месенджери, що забезпечує оперативність реагування та доступність допомоги навіть у віддалених регіонах.

3. Освітні та інформаційні потреби

• 98% капеланів і 85% отримувачів психологічної допомоги висловили потребу у створенні електронної бібліотеки з тематичними матеріалами, відеолекціями та інструкціями.
• 94% і 92% відповідно зацікавлені у регулярних тематичних новинах, що свідчить про прагнення до постійного навчання й професійного розвитку.
• Водночас 79% отримувачів готові залишати зворотний зв’язок після консультацій, тоді як лише 15% капеланів систематично його надають — що виявляє необхідність впровадження стандартів супервізії та моніторингу якості.

Аналітичні висновки та практичне значення

Отримані результати дозволяють зробити низку важливих висновків:

1. Медичне капеланство функціонує як ключовий компонент психосоціальної підтримки, що поєднує елементи духовного наставництва та психологічного консультування.
2. Толерантність, гнучкість форматів і висока готовність до кризових втручань створюють умови для розширення ролі капеланів у системі охорони здоров’я.
3. Виявлена потреба у методичних матеріалах, навчальних програмах та електронних ресурсах визначає напрям розвитку освітнього блоку в системі капеланської служби.
4. Дослідження формує основу для розроблення стандартів інтегрованої духовно-психологічної допомоги та міждисциплінарної співпраці між Церквою, медичною системою і громадськими організаціями.

Соціальна значимість цього розділу полягає у тому, що результати дають змогу моделювати систему капеланської підтримки як невід’ємну частину психічного здоров’я нації, формуючи новий підхід до гуманізації медичної допомоги. Як зазначено у Книзі Сираха: «Шануй лікаря честю, як належить, бо його також створив Господь... Знання лікаря піднесе йому голову» (Сир. 38:1–4) — ці слова підтверджують, що лікування душі та тіла є взаємодоповнювальними складовими однієї гуманістичної місії.

Висновок

Дослідження доцента Кирилюка С.С. та проф. Зіменковського А.Б. стало віхою у розвитку медичного капеланства в Україні. Воно не лише задокументувало потреби й ресурси ключових учасників цієї системи, але й створило наукове підґрунтя для формування державних і церковних стандартів психосоціальної підтримки. Уперше в українському контексті капелан представлений не лише як духовна постать, а як професійний учасник мультидисциплінарної команди з охорони психічного здоров’я.

Таким чином, результати цього цієї частини наукової роботи мають не лише академічну, але й практично-суспільну вагу, адже відкривають шлях до створення інтегрованої системи духовно-психологічної опіки, що відповідає європейським і гуманістичним цінностям.