ST2 and NT-proBNP are preferred biomarkers in clinical practice for the diagnosis, risk stratification and guided therapy of STEMI and Heart Failure (HF). Purpose of the study was to determine the dynamics of NT-proBNP and ST2 and their correlations with the development of cardiovascular (CV) complications in patients with STEMI.

Methods: In total 60 patients (50 males and 10 females, mean age 60.95±9.26 years) with STEMI were examined. Patients were divided into 2 groups: group I – 22 patients with STEMI complicated with acute HF with Killip class III-IV and rhythm disturbances; group II – 38 patients with STEMI with HF Killip I. NT-proBNP and ST2 concentration in the serum were determined twice, on admission and on the 10^th day of treatment.

Results: At admission mean levels of NT-proBNP were higher in group I patients with CV complications (612.8 [489.5; 860.4] pg/ml – group I) when compared to group II patients without severe CV complications (598.6 [326.6; 913.1] pg/ml – group II, p > 0.05). On the 10th day of treatment serum levels of NT-proBNP decreased to 340 [188; 434.5] pg/ml (group I) and 190.1 [113.3; 355.3] pg/ml (group II), respectively (p > 0.05). Mean levels ofST2 at admission were higher in patients with severe CV complications (61.1 [44.8; 133.6] ng/ml – group I) when compared to group II patients (40.8 [33.1; 64.3] ng/ml – group II, p < 0.05). On the 10th day of treatment mean level of ST2 decreased to 23.7 [18.8; 28.3] ng/ml (group I) and 24 [19.7; 28.7] ng/ml (group II), respectively (p > 0.05). Significant direct correlations of moderate strength were found between ST2 and NT-proBNP levels in group I on day 1 and on the 10th day of treatment (r = 0.32; p < 0.05 and r = 0.36; p < 0.05, respectively). Significant direct correlations of moderate and high strength were found between ST2 and NT-proBNP levels in group II on day 1 and on the 10^th day of treatment (r = 0.367; p < 0.05 and r = 0.768; p < 0.001, respectively). Increase of ST2 and NT-proBNP above its threshold values indicates a significant risk of CV complications (sensitivity – 95.5 %, specificity – 63.2 %, AUC – 0.849, p<0.05).

In conclusion, the concentration levels of ST2 and NT-proBNP at baseline allows to predict more severe course of STEMI and the risk of CV complications. Treatment with optimal medical therapy alows to decrease biomarkers of myocardial fibrosis sST2 lower than 35 ng/ml therefore downturn the posibility of adverse outcome development in STEMI patients.

Objective: Red blood cell (RBC) role is both passive action, oxygen delivery to the tissues as well as carbon dioxide to the lungs and active action involvement in the regulation of vascular tone.

The aim was to investigate pathophysiological and ultrastructural changes of RBC in heart failure (HF) patients with hypertension (HT) and long Covid.

Design and method: In total 12 patients with HF of Coronary Artery Disease origin, HT, and long Covid were examined. Mean age of patients was 62 ± 5.8 years. The control group consisted of 10 apparently healthy people. The functional state and ultrastructure of RBC were studied using electron microscopy.

Results: During ultrastructure examination, structural pathologies of RBC in HF patients with HT and long Covid were revealed. RBC anisocytosis and poikilocytosis as structural damage variations in size and shape were found respectively. Reticulocytes were found much more often in HF patients with HT and long Covid than in the control group. In healthy control group, RBC had a typical discoid shape. In the presence of long Covid, both calcification as a marker of RBC apoptosis and destruction was also detected (Fig.1). Neutrophil extracellular traps (NETs) were found in RBC surrounding (Fig.1).

Conclusions: Altered RBC function has important implications for HF patients with HT and long Covid. RBC has been shown to induce endothelial cell dysfunction and to increase cardiac injury as well as increased inflammatory processes in long Covid. The presence of HF, HT and long Covid leads to RBC calcification and activation of blood cell apoptosis. Prognostic role of RBC calcium distribution in combination with other important prognostic measures, such as biomarkers like Thrombospondin - 1, NT-proBNP and ST2 is subject of interest and requires further research.

Проаналізувати рідкісний клінічний випадок успішного лікування 44-річного пацієнта з вторинною артеріальною гіпертензією, спричиненою феохромоцитомою лівого наднирника, що ускладнилася розшаровуючою аневризмою аорти (РАА), і представити позитивний результат лікувальної стратегії.

Результати. Вторинна артеріальна гіпертензія (АГ) розвивається у 80–90 % хворих із феохромоцитомою. Якщо феохромоцитому вчасно не розпізнати і не лікувати, то такий стан може загрожувати життю пацієнта. Що і сталося в даному клінічному випадку: виникло ускладнення тривалої АГ – розшаровуюча аневризма аорти (РАА).

Огляд клінічного випадку.Хворий Л., 44 роки, перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні кардіології та реперфузійної терапії Центру серця та судин КНП 1ТМО м. Львова ВП „Лікарня Святого Пантелеймона” з 10.11.23 по 06.12.2023. Поступив зі скаргами на тиснучий біль в грудній клітці та надчеревній ділянці, підвищення АТ до 180-160/100-90 мм рт.ст., відчуття нестачі повітря. Курить біля 20 років, працював шофером. З анамнезу: АГ більше 8-10 років. За 2 роки до госпіталізації проведено комп’ютерну томографію (КТ) органів черевної порожнини з довенним контрастуванням, де виявлена аденома лівого наднирника, рекомендовано повторити через рік.

Хронічну РАА за De Bakey type I встановлено при мультиспіральній КТ-ангіографії грудної та черевної аорти з внутрішньовенним контрастним підсиленням. Діагноз: Розшарування грудної частини аорти. Розшаровуюча аневризма аорти (De Bakey type І) з переходом на проксимальний сегмент лівої підключичної артерії, з повним тромбозом несправжнього просвіту висхідної аорти і дуги та частковим тромбозом низхідної аорти. Вторинна артеріальна гіпертензія, важкий перебіг, стадія ІІІ, ступінь 3, кардіо-васкулярний ризик 4 дуже високий. Аденома лівого наднирника. Феохромоцитома. Сечокам’яна хвороба (конкремент правої нирки).

Проведено оперативне втручання 14.11.23: ендопротезування низхідного відділу аорти стентграфтом Valiant Captiva 32mm×28mm×157mm після відходження лівої підключичної артерії. З метою дообстеження хворому зроблено гормональне дослідження: метанефрин загальний у добовій сечі 745,0 мкг/24 год (норма – менше 350 мкг/24 год). Пацієнт поступив 06.12.23 у відділення №1 Центру хірургії та онкохірургії КНП «1 ТМО м. Львова» ВП „Лікарня Святого Пантелеймона” і був прооперований: тотальна адреналектомія, однобічна, лапароскопічна зліва, перебував на лікуванні до 11.12.23.  Після чого повторно госпіталізований у відділення кардіології та реперфузійної терапії Центру серця та судин КНП «1ТМО м. Львова» ВП „Лікарня Святого Пантелеймона” для стабілізації стану, корекції антигіпертензивної терапії. 18.12.23 знято післяопераційні шви. Виписаний додому в задовільному стані з рекомендаціями і перебуває під спостереженням кардіолога із застосуванням фармакологічної терапії.

Висновок. У даному клінічному випадку має місце вчасна діагностика важкої вторинної АГ, яка розвинулася на грунті феохромоцитоми і призвела до грізного ускладнення – РАА. Застосована лікувальна тактика: операція ендопротезування низхідного відділу аорти, після якої – лапароскопічна лівобічна тотальна адреналектомія, і наступна медикаментозна підтримка дозволили досягнути позитивного результату, а саме, продовжити життя пацієнта.

На сучасному етапі розвитку медичного забезпечення в Україні сімейним лікарям належить значна роль в охороні здоров’я населення. А саме у впровадженні в щоденну практичну діяльність профілактичних заходів спрямованих на зниження смертності населення від найбільш поширених хронічних захворювань, що переконливо доведено науковими дослідженнями [1, 2]. При цьому вклад профілактичних заходів, суттєво менше затратний в порівнянні з лікувальними, обумовлював успіх більше, ніж на 50% [3,4].

Викладачами кафедри сімейної медицини факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького у процесі підготовки та перепідготовки лікарів загальної практики-сімейної медицини особлива увага приділяється навчанню основних принципів організації доклінічної діагностики та превентивних заходів. Тому що, на нашу думку, в лікувально-профілактичній роботі сімейного лікаря можна виділити такі три основних напрямки або стратегії:

• популяційна - передбачає формування у пацієнтів корисних навичок і звичок шляхом інформування щодо дотримання санітарно-гігієнічного режиму, збалансованого харчування, роз’яснення впливу факторів ризику на поширеність гострих і хронічних захворювань.
• доклінічна - включає в себе проведення профілактичних заходів, ранню діагностику, прогнозування ускладнень хронічних захворювань у групах ризику.
• клінічна - ґрунтується на діагностиці наявної патології і шпитальному лікуванню при появі у пацієнтів скарг та симптомів певних захворювань.

          Включення запропонованих напрямків у навчання і перепідготовку сімейних лікарів на кафедрі сімейної медицини факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького дозволять їм у подальшій професійній діяльності ефективніше планувати і вести облік медичних послуг, вдосконалювати диспансеризацію, зменшувати кількість відвідувань вузьких спеціалістів. Питання донозологічної діагностики зрушень у стані здоров`я, комплексна оцінка функціонального стану та адаптаційних можливостей організму людини – першочергові для вдосконалення роботи закладів первинної ланки. Підготовлений сімейний лікар є оптимальним спеціалістом для проведення доклінічної діагностики та заходів профілактики найбільш розповсюджених і значущих для здоров’я людини хронічних захворювань.

Через високу частоту негативних ефектів, економічні витрати, у терапії гіпертонічної хвороби (ГХ) доцільне поєднання медикаментів іемедикаментозних методів, зокрема, магнітотерапії (МТ), що корегує розлади мікроциркуляції, без побічних дій препаратів.

Мета роботи. Вивчити показники імунограми у хворих на ГХ ІІ-ІІІ стад. при лікуванні препаратом індапамід  і з додаванням МТ.

Матеріали та методи.Хворі 1 гр (25 хв.) приймали індапамід-ретард 1,5 мг, у 2 гр (32 хв.) додавали загальну гіпо-гіпер МТ. Вивчали показники імунітету (непрямим імунофлюоресцентним методом виявлення субпопуляцій лімфоцитів за допомогою моноклональних антитіл). Результати обстежень статистично обробляли.

Результати та обговорення. У 1-й групі після лікування у ІІ стад нормалізувалися абсолютна та відносна кількість CD4+(0,61±0,07 Г/л, 28,00±3,54%), CD19+(0,57±0,20 Г/л, 29,00±7,07%), у ІІІ: CD16+(0,37±0,12 Г/л, 18,33±2,08%), CD3+(1,03±0,35 Г/л, 51,33±10,60%, р<0,01. У обох стадіях нормалізувалися рівні IgА, імунорегуляторний індекс (ІРІ).

У 2-й групі в ІІІ стад нормалізувалися абсолютна і відносна кількості CD19+(0,55±0,27 Г/л, 29,67±5,69%), CD16+(0,44±0,18 Г/л, 26,33±6,43%) у ІІ: абсолютна кількість CD4+(0,48±0,21 Г/л), рівні циркулюючих імунних комплексів, ІРІ, IgА. Абсолютна кількість CD3+(0,91±0,42 Г/л, 0,82±0,50 Г/л), р<0,01, нормалізувалась у обох стадіях.

Висновки. Позитивна динаміка імунологічних показників у хворих на ГХ, в процесі МТ може використовуватися для оцінки результатів лікування і встановлення прогностично сприятливих критеріїв одужання хворого.