УДК 616.379-008.64-092.9:612.015.3:616.8-009.17

Актуальність. Вітамін D3 як багатофункціональний біологічний агент тісно залучений до патоге-незу діабетичної ретинопатії (ДР) при цукровому діабеті 2-го типу (ЦД2), тому розглядається як потенційний біомаркер оцінки стану пацієнтів.

Мета: вивчити плазмову концентрацію вітаміну D3 у пацієнтів з ДР на тлі ЦД2, провести кореляційний аналіз із показниками запалення, ліпідного обміну, нейродегенерації для пошуку нових біомаркерів.

Матеріали та методи. У дослідження були включені 106 пацієнтів (106 очей) із діагнозом ДР на тлі ЦД2, яких розділили на підгрупи відповідно до ступеня ушкодження сітківки за шкалою ETDRS. Виділили групу пацієнтів з непроліферативною ДР (level 47–53), з помірною проліферативною ДР (level 61–75) та з прогресуючою проліферативною ДР (Advans_PDR, level 81–85). Контрольну групу становили 64 відносно здорові особи, зіставні за статтю і віком. Шляхом імуноферментного аналізу вимірювали плазмові концентрації вітаміну D3, ІЛ-1β, ІЛ-10, феритину, гомоцистеїну, ненейрональної енолази (NNE). Проводили аналіз ліпідограми. Статистичний аналіз проводили за допомогою програм IBM SPSS Statistics 23 та MedStat.

Результати. При дефіциті вітаміну D3 у пацієнтів з ДР на тлі ЦД2 підтверджені ознаки хронічного системного запалення та виявлений зв’язок із концентрацію NNE, який демонструє більш виражені ознаки низькорівневого мікрогліального тканинного запалення у головному мозку і сітківці ока, що є основою нейродегенерації й асоційованої втрати зору. У цієї когорти хворих виявлений вірогідний кореляційний зв’язок феритину та ІЛ-10 у плазмі крові, однак не ІЛ-1β, що обґрунтовує диференційований підхід до моніторингу хронічного системного запалення. У пацієнтів із прогресуючою проліферативною ДР виявлені вірогідно нижчі рівні дефіциту вітаміну D3 на тлі відсутності терапії статинами.

Висновки. Концентрація вітаміну D3 у плазмі крові у пацієнтів з ДР на тлі ЦД2 є біомаркером оцінки нейродегенерації, системного запалення та клінічних наслідків, що обґрунтовує особливості ведення пацієнтів, прогнозування ДР. Прийом препаратів групи статинів сприяє стійкій компенсації дефіциту вітаміну D3.

Ключові слова: нейродегенерація; дистрофія сітківки; статини; ліпідний обмін

УДК: 617.735-007.281:616.379-008.64]-06-071:612.824

Цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) є одним із найрозповсюджених неінфекційних захворювань, яке набуває масштабу епідемії. Особливу загрозу для пацієнтів мають ускладнення діабету, серед яких визначають діабетичну ретинопатію (ДР), що спричиняє різке зниження зору, навіть його втрату.   Вивчення патогенезу ДР триває і не втрачає своєї актуальності через значну кількість патогенетичних факторів. [1]. В останні роки парадигма поглядів на ушкодження сітківки зміщується в бік більш комплексного підходу, й патогенез ДР розглядається як тканиноспецифічне нейроваскулярне ускладнення. Дослідники визначають субстрат, який пошкоджується при ретинопатії у вигляді нейроваскулярної одиниці сітківки, що складається з нейронів, гліальних клітин і інтраретинальної судинної мережі. Як важливу причину розвитку ДР розглядають результат дисфункції нервових елементів – активацію гліальних клітин (астроцитів, клітин Мюллера й мікроглії) та дегенерацію нейронних елементів (гангліозних, біполярних, горизонтальних та амакринових клітин). Ці ланки позиціонуються як таргетні для потенційних фармакологічних впливів у пацієнтів з ДР. [2, 3].

Отже, вважається, що тривала гіперглікемія спричиняє не лише мікросудинне пошкодження та ішемію, але й інтраретинальне запалення та нейрональну дегенерацію. Нейрозапалення та нейрональна дегенерація є загальними явищами, що виникають на всіх стадіях ДР, і пов’язані з ефектами судинної ексудації та ішемії сітківки.  [4–7]. 

Сьогодні активно вивчається зв'язок розвитку нейродегенеративних процесів на фоні генетично детермінованого порушення фолатного обміну [8–10]. Установлено, що кожна третя людина є носієм хоча б одного відомого поліморфізму генів, що кодують синтез ферментів фолатного циклу. Гіпергомоцистеїнемія, яка виникає через комбінацію несприятливих поліморфізмів генів, є визнаним фактором ризику атеросклеротичних і серцево-судинних захворювань. [11]. Індукована гомоцистеїном токсичність впливає на стан ендотеліальних клітин судин і стає підґрунтям виникнення ушкодження сітківки. [12]. Дослідники демонструють гіпергомоцистеїнемію, порушення фолатного циклу, обміну вітамінів групи В у пацієнтів з ДР на фоні ЦД2, як важливі патогенетичні ланки [13, 14]. Виявлені закономірності відкривають шлях до персоніфікованого ведення пацієнтів з ДР і рекомендації щодо запобігання ускладнень ЦД2.

Більшість досліджень, що присвячені впливу гіпергомоцистеїнемії на розвиток аутизму, деменції, хвороби Паркінсона, Альцгеймера, дають підґрунтя розглядати нейрозапалення як важливий елемент нейродегенерації. [15]. Однак бракує даних про те, які ланцюги мозку особливо сприйнятливі до пошкоджень, спричинених гіпергомоцистеїнемією і про роль нейрозапалення, індукованого гіпергомоцистеїнемією у пацієнтів з ДР.

Описано структурно-функціональні властивості двох енолаз мозку, які розглядають як функціональні маркери клітин мозку. Імуноцитохімічні методи встановили, що одна енолаза мозку обмежена нейрональними клітинами (нейроспецифічна енолаза, NSE), тоді як інша локалізована в гліальних клітинах (ненейрональна енолаза, NNE). Відомо, що на системне запалення й каскад цитокінів перш за все реагують гліальні клітини.[16].