УДК : 616.12-009.72-06:616.12-008.6]-085.22

Мета. Розкрити сучасні підходи до лікування стабільної стенокардії з використанням оптимальної медикаментозної терапії (ОМТ) одночасно висвітлюючи нові методи лікування та зростаючу клінічну значущість коронарної мікросудинної дисфункції (КМД).

Матеріали і методи. Використано методи: бібліографічний, аналітичний, системного підходу. Об’єкт дослідження: міжнародні європейські (2024) та американські рекомендації (2023), сучасні іноземні джерела щодо оптимальної медикаментозної терапії стабільної стенокардії. Предмет дослідження: сучасні  медикаментозні методи лікування стабільної стенокардії

Результати та обговорення. Незважаючи на доведену ефективність, ОМТ залишається інструментом, який недостатньо використовується у реальній клінічній практиці. Аналіз даних великих реєстрів і клінічних досліджень виявляє істотні проблеми в призначенні та титрації антиангінальних препаратів. Цей оглядовий опис синтезує результати існуючих досліджень та ключових клінічних випробувань, щоб окреслити як усталені, так і нові підходи до лікування хронічної стабільної стенокардії. Бета-блокатори та блокатори кальцієвих каналів залишаються основою лікування симптомів, тоді як нітрати, ранолазин, івабрадин та триметазидин можуть розглядатися при рефрактерних симптомах. За останні десятиліття з'явилося мало нових фармакологічних методів лікування, що підкреслює критичну потребу в інноваціях, особливо в лікуванні КМД, яка все частіше визначається окремою патофізіологічною сутністю, що потребує цілеспрямованої терапії. Висновки. Сучасне ведення пацієнтів із стабільною стенокардією потребує переходу від традиційного ієрархічного підходу до індивідуалізованої, пацієнторієнтованої стратегії. Оптимальна медикаментозна терапія має бути гнучкою, з урахуванням супутніх захворювань, переносимості препаратів та, що особливо важливо, особистих переваг пацієнта. Бета-блокатори та блокатори кальцієвих каналів залишаються основою лікування, тоді як ад'ювантні препарати, такі як ранолазин та івабрадин, нікорандил відіграють важливу роль у специфічних клінічних ситуаціях.

УДК 616.12-008.313-085.222

Мета  роботи  –  підсумувати  світовий  досвід  використання  ранолазину  при  фібриляції  передсердь  та  про-демонструвати  власні  клінічні  результати  терапії  ранолазином  у  поєднанні  з  аміодароном  для  усунення  паро-ксизму  фібриляції  передсердь.  Ранолазин  –  це  похідне  піперазину,  що  рекомендується  як  додаткова  терапія  для пацієнтів із хронічним коронарним синдромом та неконтрольованими симптомами або непереносимістю стандартних  антиангінальних  препаратів  першої  лінії.  Пізніше  було  показано,  що  він  зменшує  проаритмічні  субстрати  та  тригери  аритмії,  можливо,  надаючи  подвійний  захист  від  фібриляції  передсердь.  Проведені  за  останні роки дослідження довели ефективність і безпечність використання ранолазину в профілактиці рециди-вів фібриляції передсердь у пацієнтів із хронічним коронарним синдромом. У статті також продемонстровано власний клінічний досвід авторів щодо використання ранолазину додатково до інфузійної терапії аміодароном для усунення пароксизмів фібриляції передсердь.

УДК 616.12-008.331.1- 085.225.2:061.231(083.13

Підходи до діагностики та цільових рівнів артеріального тиску (АТ) у пацієнтів із артеріальною гіпертензією (АГ) в Україні, країнах Європи та США мають свої особливості, ключові з яких — критерії встановлення діагнозу та цільові рівні АТ. При веденні пацієнтів із підвищеним АТ необхідно керуватися факторами ризику. В Європі та Україні для оцінки 10-річного ризику фатальних та нефатальних серцево-судинних ускладнень у людей віком 40–69 років слід використовувати шкалу SCORE2, а віком 70 років і старше — SCORE2-ОР. Американські експерти запровадили нову шкалу оцінки ризику — PREVENT. Препаратами 1-ї лінії для лікування АГ залишаються інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту або сартани, до яких додають або антагоністи кальцію, або діуретики. Блокатори β-адренорецепторів вивели з препаратів 1-ї лінії для лікування АГ. Усі настанови з АГ рекомендують надавати перевагу фіксованій комбінації, оскільки вона дозволяє швидше та ефективніше досягти цільових показників АТ.

УДК 616.379-008.64:616.1]-07

У статті висвітлено оновлені рекомендації Європейського товариства кардіологів (2023) щодо ведення пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) та серцево-судинними захворюваннями. Наведено основні лабораторні тести для діагностики діабету та предіабету. Обговорена нова шкала для оцінки серцево-судинного ризику у хворих на ЦД – SCORE2-Diabetes, яку застосовують при ЦД без тяжких уражень органів-мішеней і симптомів серцево-судин- них захворювань (ССЗ). Розглянуто принципи гіпоглікемічної терапії, зробивши фокус на препарати з доведеною прогностичною ефективністю. Основні лікарські засоби для лікування ЦД при ССЗ – інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу (іНЗКТГ-2) та агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1 (аГПП-1). Про- аналізовано алгоритми ведення пацієнтів із ЦД та ішемічною хворобою серця, серцевою недостатністю, хронічною хворобою нирок і фібриляцією передсердь. 

The article highlights the updated recommendations of the European Society of Cardiology (2023) for the management of patients with diabetes and cardiovascular disease. Basic laboratory tests for diagnosing diabetes and prediabetes are given. A new scale for assessing cardiovascular risk in patients with diabetes − SCORE2-Diabetes − is discussed, which is used in patients without severe damage to target organs and symptoms of cardiovascular disease (CVD). The principles of hypoglycemic therapy are considered, focusing on drugs with proven prognostic effectiveness. The main drugs for the treatment of diabetes in CVD are SGLT2 inhibitors and GLP-1 RA. Algorithms for management of patients with diabetes and coronary heart disease, heart failure, chronic kidney disease and atrial fibrillation were analyzed.

УДК 616.12-008.331.1:616.12-07

Резюме. Ортостатична артеріальна гіпертензія (ОАГ), тобто стійке підвищення артеріального тиску після перебування в положенні стоячи, є все більш поширеним серцево-судинним захворюванням, проте набагато менше дослідженим порівняно з ортостатичною гіпотензією. Термін «ОАГ» не визначений і не включений у чинні рекомендації з артеріальної гіпертензії (АГ), що ускладнює оцінку справжньої поширеності цього стану. Ймовірно, що ОАГ підвищує ризик прогресування АГ у молодих осіб і ризик серцево-судинної захворюваності та смертності у літніх людей. Немає жодного рандомізованого дослідження, у якому б оцінювалися терапевтичні заходи саме для ОАГ, а також немає прямих доказів того, що лікування ОАГ взагалі покращує прогноз. Зараз складно сказати, як виявлення ОАГ впливатиме на клінічні терапевтичні рішення, наприклад такі, як вибір антигіпертензивних препаратів. Необхідні великі рандомізовані дослідження, щоб отримати більше інформації про цей недооцінений стан. В огляді узагальнені наявні дані щодо визначення, критеріїв діагностики, патогенетичних механізмів, прогностичної ролі та лікування ОАГ. Ключові слова: ортостатична артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпертензія, серцево-судинний ризик, ортостаз, ортостатична проба.

Abstract. Orthostatic hypertension (OHT), that is, sustained increase in blood pressure after standing, is an increasingly recognized cardiovascular disorder, but it is less studied compared with orthostatic hypotension. The term “orthostatic hypertension” is not included and not defined by the current hypertension guidelines that makes difficult to assess the true prevalence of this condition. Orthostatic hypertension appears to predict the risk for progression of hypertension in younger people and the risk of cardiovascular morbidity and mortality in the elderly. No randomized trials have assessed therapeutic interventions specifically for OHT and there is no direct evidence suggesting that treatment of OHT improves prognosis. However, it is currently difficult to ascertain how the presence of orthostatic hypertension may affect clinical management decisions such as the choice of antihypertensive drugs. Large randomized trials are needed to provide more evidence of this underestimated condition. The review summarizes the evidence about definition, diagnostic criteria, pathogenesis, prognostic role and treatment of OHT. Keywords: orthostatic hypertension; hypertension; cardiovascular risk; orthostasis; orthostatic test.