З метою розробки адекватної схеми медикаментозної корекції ушкоджень тканин пародонтального комплексу на тлі тривалої дії опіодного анальгетика налбуфін проведено експериментальні дослідження з використанням лікарських засобів пентоксифіліну і цефтріаксону. Дослідження проведено на щурах-самцях (24), які були розподілені на 3 групи. І група – контрольна. ІІ група – уведення щурам опіоїдного анальгетика у зростаючих дозах упродовж 10 тижнів, де початкова доза становила – 0,212 мг/кг, 9-10 тижні – 0,283 мг/кг. ІІІ група – уведення пентоксифіліну (7-10 тижні) і цефтріаскону (9-10 тижні) у дозуванні 2,86 мг на тлі 10-тижневого опіоїдного впливу (від 0,212 до 0,283 мг/кг). Для проведення гістологічних досліджень здійснювали забір фрагментів зубощелепного сегменту щурів, із застосуванням комплексної декальцинації твердих тканин зубного органа. Проведені мікроскопічні дослідження у тварин при 10-тижневій дії опіоїду вказували на виражені запально-дистрофічні зміни в тканинах пародонту, які проявлялися некротичними змінами у слизовій оболонці ясен, дистрофічним ушкодженням періодонту та судинними розладами. Медикаментозна корекція пентоксифіліном і цефтріаксоном на тлі десятитижневої дії опіоїду зумовлювала протективний вплив на мікроструктурну організацію тканин пародонту щурів. Хоча, повного відновлення структур пародонта у порівнянні з контролем не відбувалося, однак, застосування етіопатогенетичного лікування сприяло певній стабілізації проявів запального процесу. Результати досліджень свідчили, що застосування пентоксифіліну і цефтріаксону запобігало генералізованому прогресуванню дистрофічних змін у пародонті при довготривалій дії опіоїду, порівняно з виявленими патологічними змінами в тканинах пародонту у тварин за умов десятитижневого введення опіоїда без використання коригуючого впливу. 

 Opioid analgesics due to their strong analgesic effect are widely used in modern medical practice [7]. It is important, that the duration of opioid analgesic use should be as short as possible to avoid mental and physical addiction, as well as the development of drug tolerance and the risk of overdose. [5,7]. According to the professional medical literature, long-term use of opioids leads to evidential changes in the organism [12], where the pathology of the oral cavity, paradental tissues occupy a leading place in individuals, who abuse with narcotic substances [3]. Dental status in drug addicted people is overloaded by numerous pathological conditions of the tissues of the tooth and mucous membranes of the oral cavity, what complicates the differential diagnosis and treatment [3,4,15]. In addition, despite the improvement in dental health indexes in many countries, the prevalence of paradentitis remains extremely high, there is no standard treatment regimen today [2,14]. Taking into account the fact that the problem of drug addiction is constantly growing, in dentistry, data on the condition of the oral cavity organs, the structural components of the paradentium under the influence of opioid agents, both in clinical and morphological aspects, are extremely necessary. [13]. In this regard, the introduction of etiopathogenetic treatment of paradental diseases of various origins, including drug addiction is an urgent problem of today [3,4,6,8-10]. Paying attention that the issues of pathomorphogenesis and adequate treatment of dystrophic and inflammatory processes that develop in the paradentium under the action of opioid agents are still relevant, there is originated a necessity to develop in experiment an optimal scheme of pathogenetic complex treatment in such conditions.The aim of the research is to study the features of microscopic reorganization of paradental tissues under six weeks of exposure to the opioid analgesic nalbuphine, its four-week withdrawal and medicinal correction using pentoxifylline and ceftriaxone in the experiment.