ST2 and NT-proBNP are preferred biomarkers in clinical practice for the diagnosis, risk stratification and guided therapy of STEMI and Heart Failure (HF). Purpose of the study was to determine the dynamics of NT-proBNP and ST2 and their correlations with the development of cardiovascular (CV) complications in patients with STEMI.

Methods: In total 60 patients (50 males and 10 females, mean age 60.95±9.26 years) with STEMI were examined. Patients were divided into 2 groups: group I – 22 patients with STEMI complicated with acute HF with Killip class III-IV and rhythm disturbances; group II – 38 patients with STEMI with HF Killip I. NT-proBNP and ST2 concentration in the serum were determined twice, on admission and on the 10^th day of treatment.

Results: At admission mean levels of NT-proBNP were higher in group I patients with CV complications (612.8 [489.5; 860.4] pg/ml – group I) when compared to group II patients without severe CV complications (598.6 [326.6; 913.1] pg/ml – group II, p > 0.05). On the 10th day of treatment serum levels of NT-proBNP decreased to 340 [188; 434.5] pg/ml (group I) and 190.1 [113.3; 355.3] pg/ml (group II), respectively (p > 0.05). Mean levels ofST2 at admission were higher in patients with severe CV complications (61.1 [44.8; 133.6] ng/ml – group I) when compared to group II patients (40.8 [33.1; 64.3] ng/ml – group II, p < 0.05). On the 10th day of treatment mean level of ST2 decreased to 23.7 [18.8; 28.3] ng/ml (group I) and 24 [19.7; 28.7] ng/ml (group II), respectively (p > 0.05). Significant direct correlations of moderate strength were found between ST2 and NT-proBNP levels in group I on day 1 and on the 10th day of treatment (r = 0.32; p < 0.05 and r = 0.36; p < 0.05, respectively). Significant direct correlations of moderate and high strength were found between ST2 and NT-proBNP levels in group II on day 1 and on the 10^th day of treatment (r = 0.367; p < 0.05 and r = 0.768; p < 0.001, respectively). Increase of ST2 and NT-proBNP above its threshold values indicates a significant risk of CV complications (sensitivity – 95.5 %, specificity – 63.2 %, AUC – 0.849, p<0.05).

In conclusion, the concentration levels of ST2 and NT-proBNP at baseline allows to predict more severe course of STEMI and the risk of CV complications. Treatment with optimal medical therapy alows to decrease biomarkers of myocardial fibrosis sST2 lower than 35 ng/ml therefore downturn the posibility of adverse outcome development in STEMI patients.

УДК :  378.147.091.33-048.63:61(063) 

Світові тенденції розвитку медичної освіти базуються на розумінні ключової ролі освітнього процесу, а також на принципах відповідальності освіти перед суспільством; на широкому і відкритому доступі до сучасних технологій, як на додипломному, так і післядипломному етапі.Прослідковується чітка тенденція зміщення акцентів на практичну орієнтованість засвоєних знань та контролю отриманих практичних навичок та вмінь, широке запровадження імітаційних технологій навчання. Поштовхом до цього стала зосередженість світової медичної спільноти на проблемі лікарських помилок і необхідності підвищення безпеки пацієнтів.

Background. The global trends in the development of medical education are based on the wide and
open access to modern technologies, both at the undergraduate and postgraduate stages. There is a
clear tendency of shifting emphasis to the practical orientation of the acquired knowledge and the
control of acquired practical skills and abilities, and the widespread introduction of simulation
learning technologies.

Ритми серця, які спостерігаються при раптовій зупинці кровообігу, поділяють на дві групи: дефібриляційні (фібриляція шлуночків — ФШ і шлуночкова тахікардія без пульсу — ШТБП) та недефібриляційні (асистолія та безпульсова електрична активність — БЕА). Принципова різниця в проведенні реанімаційних заходів при цьому полягає в необхідності виконання першочергово дефібриляції в пацієнтів із дефібриляційними ритмами, а при
недефібриляційних ритмах — у введенні адреналіну внутрішньовенно. При цьому компресії грудної клітки, забезпечення прохідності дихальних шляхів і вентиляція, а також виявлення й корекція оборотних причин зупинки серця є однаковими для обох груп. Наступні дії, відповідно до алгоритму розширених реанімаційних заходів, залежать від подальших результатів оцінки серцевого ритму, які необхідно здійснювати кожні дві хвилини.

Heart rhythms observed during sudden cardiac arrest are divided into two groups: defibrillation rhythms (ventricular fibrillation — VF and ventricular tachycardia without a pulse — VTWP) and non-defibrillation rhythms (asystole and pulseless electrical activity — PEA). The fundamental difference in carrying out resuscitation measures for these two groups of heart rhythms is the need to perform defibrillation first in patients with defibrillation rhythms, and in non-defibrillation rhythms — in the introduction of adrenaline intravenously. At the same time, chest compressions, airway patency and ventilation, and detection and correction of reversible causes of cardiac arrest are the same for both groups. The following actions, according to the algorithm of advanced resuscitation measures, depend on the further results of the heart rhythm assessment, which must be carried out every two minutes.

Мета роботи – з’ясувати діагностичну цінність показників NT-proBNP (N-кінцевий фрагмент попередника мозкового натрійуретичного пептиду) та ST2 (стимулювальний фактор росту, що експресується геном 2) і визначити їх прогностичне значення щодо виникнення серцево-судинних ускладнень (ССУ) у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ГІМ) з елевацією сегмента ST за наявності ожиріння. Матеріали і методи. Усі пацієнти були розподілені на три групи залежно від маси тіла: І групу становили 52 пацієнти з нормальною масою тіла (середній вік (60,83±11,94) року); ІІ групу – 51 пацієнт з надлишковою масою тіла (середній вік (62,04±8,55) року); ІІІ групу – 55 пацієнтів з ожирінням І–ІІІ ступеня (середній вік (60,96±11,31) року). Для детальнішого дослідження було відібрано 60 пацієнтів, у яких додатково визначали концентрацію NT-proBNP та ST2 у сироватці крові імуноферментним методом за допомогою тест-систем виробництва Biomedica і Presage ST2 assay при госпіталізації і на 10-ту добу захворювання. Результати та обговорення. Залежно від перебігу захворювання впродовж стаціонарного лікування вибірку із загальної групи ретельно обстежених пацієнтів (n=60) було розподілено на дві групи: А (n=22) – особи, в яких перебіг захворювання ускладнився появою серцево-судинних подій, Б (n=38) – пацієнти, у яких ГІМ був без ускладнень. При госпіталізації середні показники NT-proBNP були незначно вищими в пацієнтів із ССУ (група А) (612,8 [489,5; 860,4] пг/мл) порівняно з пацієнтами без ССУ (група Б) (598,6 [326,6; 913,1] пг/мл, р>0,05). При повторному визначенні біомаркера NT-proBNP в обох групах пацієнтів спостерігали суттєве його зниження (р<0,01) незалежно від перебігу ГІМ: на 44,52 % – у групі А та 68,24 % – у групі Б. Однак рівні NT-proBNP у пацієнтів групи А на 10-ту добу спостереження статистично значуще переважали відповідні показники осіб групи Б (р<0,05). При госпіталізації середні показники ST2 були статистично значуще вищими в пацієнтів із виявленими ССУ (61,1 [44,8; 133,6] нг/мл – група А) порівняно з пацієнтами без ускладнень (40,8 [33,1; 64,3] нг/мл – група Б, p<0,05). При повторному визначенні біомаркера ST2 в обох групах пацієнтів спостерігали значне (p<0,001) його зниження: відповідно до 23,7 [18,8; 28,3] нг/мл і 24 [19,7; 28,7] нг/мл, без статистично значущої різниці між групами. Висновки. Біомаркер ST2 можна розглядати як предиктор виникнення ССУ в пацієнтів із ГІМ з елевацією сегмента ST у ранній післяінфарктний період. Значення NT-proBNP у пацієнтів, в яких виникали ускладнення в ранній післяінфарктний період, залишаються на 10-ту добу спостереження статистично значуще вищими порівняно з відповідними в пацієнтів, у яких небажані події не виникали. Наявність ожиріння погіршує перебіг ГІМ з елевацією сегмента ST: у таких пацієнтів вищі значення біомаркерів ремоделювання міокарда NT-proBNP та ST2 (у дебюті захворювання) і частіше виникають ускладнення в ранній післяінфарктний період (у групі з ускладненнями ожиріння відзначали статистично значуще частіше, ніж серед осіб групи без ускладнень, р=0,02).

The aim – to find out the diagnostic value of NT-proBNP and ST2 and to determine their correlations with the development of cardiovascular (CV) complications in patients with ST-elevation myocardial infarction (STEMI) and obesity. Materials and methods. All patients were divided into 3 groups depending on body weight: group I included 52 patients with normal body weight (mean age – 60.83±11.94 years); group II – 51 patients with excess body weight (mean age – 62.04±8.55 years); group III – 55 patients with obesity I–III degree (mean age 60.96±11.31 years). 60 patients were selected in whose serum NT-proBNP and ST2 concentration were additionally determined twice, on admission and on the 10th day of treatment, using the test systems by Biomedica and Presage ST2 assay. Results and discussion. Patients were divided into 2 subgroups depending on the course of the disease: group A – 22 patients with STEMI complicated with acute HF with Killip class III–IV, acute left ventricular aneurysm, rhythm and conductivity disturbances; group B – 38 patients with STEMI without CV complications. At admission to the hospital mean levels of NT-proBNP were higher in patients with CV complications (612.8 [489.5; 860.4] pg/ml – group I) when compared to non CV complications patients (598.6 [326.6; 913.1] pg/ml – group II, p>0.05). On the 10th day of the hospitalization serum levels of NT-proBNP decreased in both groups of patients (p<0.01), regardless of the course of acute myocardial infarction: on 44.52 % – in group A and 68.24 % – in group B. However, it should be noted that the values of NT-proBNP in group A on the 10th day of observation significantly exceeded the corresponding indicators in group B (p<0,05). At admission to the hospital mean ST2 values were significantly higher in patients with diagnosed CV complications (61.1 [44.8; 133.6] ng/ml – A) compared with patients without complications (40.8 [33.1; 64.3] ng/ml – B, p<0.05). When re-determining the ST2 biomarker in both groups of patients there was a significant (p<0.001) decrease: to 23.7 [18.8; 28.3] ng/ml (A) and 24 [19.7; 28.7] ng/ml (B), respectively, without a significant difference between the groups. Conclusions. The biomarker ST2 can be considered as a predictor of cardiovascular complications in patients with STЕMI in the early postinfarction period. NT-proBNP values in patients with complications in the early postinfarction period remain significantly higher on the 10th day of observation compared with those in patients without complications. The presence of obesity worsens the course of STЕMI: in such patients the values of biomarkers NT-proBNP and ST2 are higher and complications are significantly more common in the early post-infarction period.