UDC 618.14-006-089+616.346.2-002

Tumor formations of the tubes, hydrosalpinxes, pyosalpixes have a number of discrepancies in outpatient service examinations and intraoperative clinical diagnosis.
Purpose - to report a unique case with discrepancies between the preoperative diagnosis (pyosalpinx, hydrosalpinx) and the intraoperative and postoperative definitive findings (appendicular tumor, mucocele).
Clinical case. A 50-year-old woman, a 3-year-old Mirena IUD wearer, applied for examination for pain in the right iliac region and a slight rise in temperature to 37-37.5 over the past 10 days. The examination showed the movement of the tumor on the right up to 7-4 cm, sensitive on palpation, uterine fibroids, and appendices on the left without features. Other history, physical examination, and laboratory tests were not remarkable, and there was no leukocytosis as in inflammatory processes. Ultrasound and MRI showed neoplasms of the right appendages of 7-5-4 cm, avascular and uterine fibroids — 3 subserosal nodes of 10-5 mm each. Intraoperatively Intact 2 fallopian tubes were detected, a tumor formation of the appendix 3-2-3 cm without adhesions was isolated. Laparoscopic appendectomy was performed along with conservative myomectomy and bilateral salpingectomy. Histopathology showed mucocele without atypia, myomas nodules, and fallopian tubes without features.
Conclusions. In the formation of the right appendages of the uterus, a thorough preoperative diagnosis is required, which does not always give a definitive answer to the clinical diagnosis. Diagnostic laparoscopy, visual and operational clinical experience of the surgeon, cytological and histological examination of intra- and postoperative results make it possible to carry out adequate surgical treatment. Patients should be informed about doubts between outpatient and intraoperative diagnosis, possible changes in the intraoperative surgical plan. Prompt care should be provided in institutions with appropriate teams and equipment.
The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies.

Introduction: The cervical screening goal is to detect and treat precancers before cancer. We wanted to understand why errors in the clinical diagnostic and management of patients with persistence of human papillomavirus (HPV); infection occur in gynecological practice.
Aim: Aim of the study was to evaluate 3 clinically important complications of situations for women aged 18-45 years. The study aimed to assess the diagnostic accuracy by colposcopy visualization, cytology and biopsy results, and presence of HPV infection. We aimed to analyze the false-negative (FN) cytology diagnoses inpatients with presence of HPV, colposcopy visualization, histologically proven cervical intraepithelial neoplasia (CIN) 2-3.
Material and Methods: A retrospective analysis of errors in the management of patients was carried out, in treatment methods, especially with the use of cryodestruction, colposcopy pictures, results of cytological and histological conclusion, results of examination for oncogenic types of papillomavirus were presented.
Discussion: After analyzing all errors in the management of patients with persistence of papillomavirus and preliminary cryotherapy of the cervix, the main reasons that led to the progression of the disease up to cervical cancer were noted.
Conclusion: In the presence of papillomavirus, cryodestruction of the cervix is not advisable, even if no cervical dysplasia was detected by histological conclusions

УДК: 616.346.2:618.13]-002-036.11-07-89

 Гострі запальні захворювання додатків матки (ГЗЗДМ) складають вагому питому вагу у загальній структурі патології внутрішніх статевих органів у жінок і є одним з основних чинників їх неплідності та ектопічної вагітності. У свою чергу гострий апендицит (ГА) становить домінуючу патологію у невідкладній абдомінальній хірургії. Клінічні траекторії даних захворювань у жінок дітородного віку нерідко перетинаються в терміні «гострий живіт». Мета дослідження. Визначити діагностично–лікувальні підходи до даних захворювань як суміжної патології у невідкладній хірургії та гінекології на засадах мультидисциплінарного принципу. Матеріали та методи. Здійснений ретроспективний аналіз 1786 статистичних карток вибувших зі стаціонару хворих жінок з діагнозом ГГЗДМ. Проспективним дослідженням охоплено 128 пацієнток фертильного віку, серед яких 98 жінок з ГЗЗДМ і 30 пацієнток на ГА. Для з’ясування етіологічного чинника ГЗЗДМ проведені бактеріологічні дослідження з аеробним (загальноприйнятим способом) та анаеробним (з використанням транспортних середовищ та боксів-анаеростатів фірми BioMerieux, Франція) культивуванням матеріалу, визначенням виду бактерій та іх антибіотикочутливості. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що ГЗЗПМ складали домінуючу частку в структурі невідкладної гінекологічної патології (65%) з істотним переважання над гострим запальним захворюванням матки (4,9%), гострим параметритом (1,3%) і інфікованою кістою яєчника (2,8%). Позаматкова трубна вагітність та апоплексія яєчника, ускладнені внутрішньою кровотечею, спостерігались у 2,7 разів рідше (відповідно у 12,0 % і 12,2% випадків). Результати бак досліджень показали, що спектр аеробних бактерій, представлений переважно умовно-патогенними збудниками – Enterococcus spp. (18,6%), Enterobacter aerogenes (15,7%), Klebsiella oxytoca (14,3%), Pseudomonas aerogenosa (12,8%), серед анаеробних неклостридіальних бактерій частіше виявлялись Bacteroides fragilis (26%), Bacteroides urealiticus (16,6%), Prevotella livia (14,2 %), причому як в монокультурі, так і в асоціаціях. Найвищій рівень антибіотикочутливості аероби проявляли до іміпінемів (98%), цефалоспоринів (83%), та фтор-хінолонів (79%), а анаероби – до захищених пеніцилінів, цефалоспоринів, кліндаміцину та іміпінему (від 84% до 91,%). Запропонований ступінчастий алгоритм дифдіагностики з визначенням значення клінічних, лабораторно-біохімічних, ультрасонографічних та інструментальних методів. Усі хворі на ГА прооперовані відеолапароскопічно (73%) або традиційно (24%). 53 госпіталізованих з ГЗЗДМ (52%) піддані хірургічному лікуванню з виконанням різних за технологією і об’ємом операційних втручань. Висновки.зГЗЗДМ становлять 65% у структурі невідкладної патології внутрішніх геніталій у жінок репродуктивного віку. Етіологічний чинник представлений широким спектром умовно-патогенних аеробних та анаеробних бактерій, переважно з грамнегативною ознакою, як в ізольованому виді, так і у вигляді асоціацій. Клінічні прояви ГЗЗДМ нерідко перетинаються з симптоматикою ГА, тому вимагають мультидисциплінарного діагностично-лікувального підходу за участю хірурга, гінеколога, лікаря УЗД-діагноста, бактеріолога і клінічного фармацевта на основі розуміння характеристик етіологічного чинника, особливостей антибіотикотерапії та хірургічного відеолапароскопічного або традиційного лікування.