УДК : 616.441:577.161.1]-053.2-053.7

Автоімунні   захворювання   щитоподібної   залози   (АІЗЩЗ) посідають одне з провідних місць серед ендо-кринної патології та характеризуються багатофактор-ним впливом на метаболічні процеси організму. Вони часто  поєднуються  зі  змінами  рівня  вітаміну  В12,  що  може  ускладнювати  клінічний  перебіг  і  діагностику  супутніх станів, таких як анемія, хронічна втома та ког-нітивні  порушення.  Тому  дослідження  взаємозв’язків  між  автоімунними  тиреоїдними  маркерами  і  вітамі-ном В12 є актуальним і має важливе клінічне значення. Мета  роботи  —  оцінити  кореляційні  зв’язки  рів-нів  гормонів  й  автоімунних  тиреоїдних  маркерів  із  показниками  вітаміну  В12  у  дорослих  та  підлітків  із  дисфункцією щитоподібної залози. Матеріали та  методи.  У  дослідження  було  залу-чено 97 дорослих і 28 підлітків із дисфункцією щито-подібної  залози  (ЩЗ).  Дорослих  розподілили  на  три  групи залежно від патології ЩЗ: група 1 — гіпотиреоз на  тлі  автоімунного  тиреоїдиту  (АІТ)  (n  =  33,  медіана  віку — 47 [38; 57] років), група 2 — післяопераційний гіпотиреоз  (n  =  33,  медіана  віку  —  48  [43;  55]  років),  група   3   —   хвороба   Грейвса   (ХГ),   тиреотоксикоз   (n = 31, медіана віку — 51 [49; 54] рік); підлітків — на дві  групи:  група  1  —  гіпотиреоз  на  тлі  АІТ  (n  =  16,  медіана  віку  —  14  [11,8;  15,3]  років),  група  2  —  ХГ,  тиреотоксикоз  (n  =  12,  медіана  віку  —  12  [10,8;  15,3]  років).  Усім  пацієнтам  проводили  визначення  рівнів  тиреотропного  гормону  (ТТГ),  вільного  тироксину  (Т4),   антитіл   до   тиреоїдної   пероксидази   (АТ-ТПО),   антитіл до тиреоглобуліну (АТ-ТГ), ціанокобаламіну. Результати.  Медіана  вмісту  АТ-ТПО  у  дорослих  пацієнтів становила 20,1 [6,4; 111,5] МО/ мл. У 47,76 % (35,98  —  59,67  %)    із  67  дорослих,  яким  проводили  це дослідження, показник перевищував норму. Титр АТ-ТГ у 57,69 % із 26 дорослих, яким проводили дослі-дження, був вище за норму (105,3 [19,0; 119,9] МО/  мл (від 2,69 до 248,39 МО/  мл). Медіана рівня вітаміну В12була  значно  нижчою  за  норму  (200  —  835  пг/  мл)  —  100,0  [63,4;  178,4]  пг/  мл  (від  1,89  до  993,43  пг/  мл).  Його значення були статистично значущо більшими в  жінок  (117,0  [74,1;  201,6]  пг/  мл),  ніж  у  чоловіків  (75,3  [43,8;  116,9]  пг/мл,  р  =  0,01).  Рівень  вітаміну  В12у  85,71  %  підлітків  був  нижче  за  норму  (1,8  [23,8;  120,1] пг/мл (від 0,67 до 417,9 пг/мл).Висновки.  У  дорослих  пацієнтів  рівень  ціаноко-баламіну мав доведену позитивну кореляцію із вміс-том  Т4  (r = +0,23;  р < 0,05),  АТ-ТГ  (r = +0,55;  р < 0,05)  та негативну — із концентрацією ТТГ (r = –0,23; р < 0,05) і був вищим у жінок (r = +0,28; p < 0,05), що вказує на 
потенційний взаємозв’язок між забезпеченістю віта-міном В12 і дисфункцією ЩЗ. У підлітків кореляції між В12  та  тиреоїдними  антитілами  були  слабкими  й  ста-тистично незначущими, але в 91,7 % дівчат рівень В12був  нижчий  за  норму.  Отримані  результати  свідчать  про вікові та гендерні відмінності взаємозв’язків між вітаміном В12 й автоімунними маркерами ЩЗ.

Autoimmune thyroid diseases (ATDs) occupy one of the leading places among endocrine pathologies and are characterized by a multifactorial impact on the met-abolic processes of the body. They are often combined with changes in vitamin B12 levels, which can compli-cate the clinical course and diagnosis of concomitant conditions, such as anemia, chronic fatigue, and cogni-tive impairment. Therefore, the study of the relationship between autoimmune thyroid markers and vitamin B12is relevant and has important clinical significance.Objective to assess the correlation between hormone levels and autoimmune thyroid markers with vitamin B12 levels in adults and adolescents with thyroid dysfunction.Materials and methods. 97 adults and 28 adolescents with thyroid dysfunction were included in the study. Adults were divided into 3 groups depending on thyroid pathology: group 1 — hypothyroidism secondary to autoimmune thyroiditis (AT) (n = 33, 34.02 %, median age 47 [38; 57] years), group 2 — postoperative hypothyroidism (n = 33, 34.02 %, median age 48 [43; 55] years), group 3 — Graves’ disease (GD), hyperthyroidism (n = 31, 31.96 %, median age 51 [49; 54] years). Among adolescents, 2 groups were formed depending on the existing thyroid dysfunction: group 1 — hypothyroidism secondary to AT (n = 16, 57.14 %, median age 14 [11.8; 15.3] years) and group 2 — GD, hyperthyroidism (n = 12, 42.9 %, median age 12 [10.8; 15.3] years). All patients were tested for levels of thyroid-stimulating hormone (TSH), free thyroxine (T4), antibodies to thyroid peroxidase (TPO-Ab), antibodies to thyroglobulin (TG-Ab), and cyanocobalamin.Results. The median value of TPO-Ab in adult patients was 20.1 [6.4; 111.5] IU/ml and ranged from 2.3 IU/ml to 536.05 IU/ml. In 47.76 % (35.98 — 59.67 %) of the 67 adults studied, TG-Ab level exceeded the normal range. TG-Ab was above normal in 57.69 % (38.60 — 75.66 %) of 26. The median value of TG-Ab was 105.3 [19.0; 119.9] IU/mL (from 2.69 IU/mL to 248.39 IU/mL). The median value of vitamin B12 was significantly lower than normal (200 — 835 pg/mL) — 100.0 [63.4; 178.4] pg/ml (Min 1.89 pg/ml, Max 993.43 pg/ml. Its values were significantly higher in women (117.0 [74.1; 201.6] pg/ml) than in men (75.3 [43.8; 116.9] pg/ml, p = 0.01). The level of vitamin B12 in 85.71 (70.63 — 95.96) % of adolescents was below the normal range, which also correlates with its low median level: 1.8 [23.8; 120.1] pg/ml (from 0.67 pg/ml to 417.9 pg/ml).Conclusions. In adult patients, the level of cyanocobalamin had a proven positive correlation with fT4 (r = +0.23; p < 0.05), TG-Ab (r = +0.55; p < 0.05) and a negative correlation with TSH (r = –0.23; p < 0.05) and was higher in women (r = +0.28; p < 0.05), indicating a potential relationship between vitamin B12 supply and thyroid dysfunction. In adolescents, the correlations between B12 and thyroid antibodies (TG-Ab, TPO-Ab) were weak and statistically insignificant, but among girls, 91.7 % had B12 levels below normal. The results indicate age and gender differences in the relationships between vitamin B12 and autoimmune thyroid markers.

УДК : 616. 34 - 008.  1 - 008. 6 -  002 - 085.  851- 036. 8 - 053. 2

Синдром подразненого кишечника (СПК) – це розлад взаємодії на осі «кишечник – головний мозок», що характеризується абдомінальним болем, порушенням частоти/консистенції випорожнень і часто супроводжується психоемоційним дистресом. Зважаючи на обмежені можливості та низьку ефективність медикаментозної терапії СПК у дітей, все більшого значення в лікуванні розладу набувають нефармакологічні методи, зокрема, психотерапевтичні та психосоціальні інтервенції.
Мета – оцінити ефективність введення психотерапії в комплексне лікування СПК у дітей на основі клінічних змін як на соматичному, так і на психоемоційному та психосоціальному рівнях.
Матеріали і методи. До дослідження залучено 54 пацієнти віком 6-12 років із діагнозом СПК,: із них 24 пацієнтам призначено мультимодальну психотерапію і медикаментозне лікування (основна група), а 30 – тільки фармакотерапію (контрольна група). Мультимодальна психотерапія передбачала системне сімейне консультування, елементи когнітивно-поведінкової терапії, релаксаційні техніки та групову арт-терапію в змішаному форматі. Ефективність лікування оцінено за динамікою клінічних проявів із використанням 4-бальної шкали Лайкерта.
Результати. У дітей із СПК, яким додатково призначали психотерапію, зафіксовано достовірне зниження інтенсивності больового та астено-вегетативного синдромів, а також рівня особистісної тривожності порівняно з тими, хто отримував лише симптоматичне медикаментозне лікування. Серед інших критеріїв ефективності введення психотерапії відзначено зменшення частоти клінічних проявів, усвідомлення значущості психоемоційних чинників у розвитку СПК, поліпшення сімейних стосунків і позитивну динаміку соціальних контактів дитини. Зафіксовано значно вищу загальну ефективність лікування, оцінювану батьками, у групі пацієнтів, яким додатково призначали психотерапію.
Висновки. Введення мультимодальної психотерапії до комплексного лікування СПК у дітей виявилось ефективним, що підтверджується зменшенням частоти та інтенсивності клінічних симптомів, поліпшенням психоемоційного стану та підвищенням якості соціальних контактів дітей.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол схвалено місцевим етичним комітетом. Отримано інформовану згоду опікунів дітей.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Irritable bowel syndrome (IBS) is a disorder of gut-brain interaction characterized by abdominal pain, changed bowel habits, and often accompanied by psycho-emotional distress. In pediatric practice, according to the limited efficacy of pharmacological treatment, non-pharmacological approaches, particularly psychotherapeutic and psychosocial interventions, are gaining increasing importance in the management of the disorder.
Аim – to evaluate the efficacy of integrating multimodal psychotherapy into the treatment of IBS in children based on clinical changes at the somatic, psycho-emotional, and psychosocial levels.
Materials and methods. The study involved 54 patients aged 6-12 diagnosed with IBS: 24 patients received multimodal psychotherapy in combination with pharmacological treatment (main group), while 30 patients received pharmacotherapy only (control group). The multimodal psychotherapy included family counseling, elements of cognitive-behavioral therapy, relaxation techniques, and group art therapy in a hybrid format. Treatment efficacy was assessed based on the dynamics of clinical symptoms using a 4-point Likert scale.
Results. Children with IBS who received psychotherapy showed a statistically significant reduction in the intensity of pain and asthenic syndrome symptoms, as well as lower levels of trait anxiety, compared to those who received symptomatic pharmacotherapy only. Other indicators of psychotherapy efficacy included decreased frequency of clinical symptoms, increased awareness of the role of psycho-emotional factors in IBS development, improved family relationships, and positive changes in the child's social interactions. Overall treatment efficacy, assessed by parents, was significantly higher in the main group.
Conclusions. Multimodal psychotherapy enhances the efficacy of IBS treatment in children by reducing symptoms and improving emotional well-being and social functioning.
The study was conducted in accordance with the Declaration of Helsinki. The protocol was approved by the local ethics committee. Written informed consent was obtained from the children’s legal guardians.
The authors declare no conflict of interest.

УДК : 616.34-008.6-002:616.12-008.318]-053. 2

Відповідно до біопсихосоціальної моделі існує необхідність голістичного персоніфікованого підходу до менеджменту пацієнтів із цереброінтестинальними розладами, зокрема синдромом подразненого кишечника (СПК). Варіабельність ритму серця (ВРС) можна широко імплементувати у сферу нейро-гастроентерології як неінвазивний маркер для оцінки нейрогуморальної регуляції на осі «кишечник — центральна нервова система» і потенціалу стресостійкості організму.

Мета — дослідити часові та спектральні параметри ВРС у дітей із СПК залежно від патерну випорожнень, що переважає, та природи тригерного чинника в дебюті розладу.

Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 22 пацієнти Клінічного центру дитячої медицини віком від 6 до 12 років із діагнозом СПК, установленим відповідно до Римських критеріїв IV. За допомогою методу кардіоінтервалографії (короткі 5-хвилинні записи у фоновій пробі) досліджено параметри ВРС (електрокардіограф «ВНС-мікро» та програмне забезпечення «Нейрософт»). Часові та спект-ральні параметри ВРС використовували як біомаркери для оцінки функціонального стану автономної нервової системи (АНС) і потенціалу стресостійкості організму. Статистичний аналіз проведено за допомогою Microsoft Excel 2016 та GraphPad Prism 5.

Результати. Аналіз ВРС залежно від патерну випорожнень, що переважає, та природи тригерного чинника в дебюті СПК виявив значну гетерогенність пацієнтів за досліджуваними параметрами. У групі з домінуванням запорів зареєстровано найнижчу ВРС за показником загальної спектральної потужності, що супроводжувалось дефіцитом LF-коливань (активність симпатичного відділу АНС) у структурі спектра серцевого ритму. Ще більші відмінності встановили при аналізі параметрів ВРС залежно від тригерного чинника в дебюті СПК. У дітей із постінфекційним варіантом СПК виявлено в 2,4 разу нижчу загальну спектральну потужність, що супроводжувалося виразним дефіцитом як симпатичного, так і парасимпатичного компонентів АНС, тоді як у пацієнтів зі стрес-асоційованим СПК зареєстровано не лише значно вищу загальну спектральну потужність, а й збалансованішу внутрішню структуру спектра ВРС. Частка залучення вищих церебральних впливів у дітей із стрес-асоційованим СПК становила 12%, у пацієнтів із постінфекційним варіантом розладу — 27%, що свідчить про виразніші порушення функціонально-метаболічного резерву.

Висновки. Установлено значну гетерогенність параметрів ВРС у пацієнтів із СПК залежно від патерну випорожнень, що переважає, й особливо від провокувального чинника в дебюті розладу. Ці відмінності слід ураховувати для детальнішої оцінки порушень нейрогуморальної регуляції на осі «кишечник — центральна нервова система» та функціонально-метаболічного резерву організму при розробці персоніфікованих мультимодальних схем лікування СПК у дітей.

According to world publications, mutations in the SERPINA1 gene may be a genetic risk factor for severe chronic obstructive pulmonary disease and, consequently, rapid progression of respiratory dysfunction. This disease leads to a decrease in the level of alpha-1-antitrypsin protein. It is inherited by autosomal recessive type, but there are registered cases of codominance. In the absence of treatment, diseases of the respiratory system become chronic and lead to disability in adulthood. Early diagnosis of AAT deficiency is important to prevent complications and reduce mortality among people with this pathology. Due to these factors, genetic testing of SERPINA1 gene mutations in children with chronic lung diseases is appropriate to detect and prevent severe complications, associated with AATD. The aim of this work is to improve the effectiveness of early diagnosis of AAT deficiency in children with bronchial asthma and recurrent obstructive bronchitis by identifying different genotypes and phenotypes of A1AT deficiency, studying their relationship with the clinical course of respiratory diseases in children.
Keywords SERPINA1 gene, Alpha1-antitrypsin, bronchial asthma, codominance, heterozygous, liver, lungs, genotype,
phenotype, recessive.

In accordance to Rome IV Criteria irritable bowel syndrome (IBS) is classified into four subtypes: IBS with predominant constipation (IBS-C), IBS with predominant diarrhea (IBS-D), with mixed bowel habits (IBS-M) or IBS, unsubtyped. Some authors distinguish a post-infectious subtype of IBS, in which an acute episode of infectious gastroenteritis is a trigger of the disorder. In all the other cases, mostly psycho-emotional stress is the trigger factor, with this variant being defined as stress-associated subtype of IBS.  

Aim: to study the peculiarities of the formation and course of IBS in children, depending on the trigger factor. A total of 54 patients aged 6-12 years with a verified diagnosis of IBS according to Rome criteria IV have been examined. The trigger factor of the onset of IBS was established by the interrogation of patients and their parents. The levels of trait anxiety and somatization were assessed by Children's Form of the Manifest Anxiety Scale (CMAS) questionnaire and Somatoform Symptom Screening (SOMS) test respectively. The Catechol-O-methyltransferase (COMT) gene val158met polymorphism was estimated by the polymerase chain reaction. Enzyme immunoassay Ridascreen Calprotectin (R-Biopharm AG, Germany) was used for the quantitative determination of calprotectin in stool samples.

Results. We have diagnosed post-infectious subtype of IBS in 30 children. In this group we have found significantly higher concentration of fecal calprotectin (60.0 (35.6; 129.0) vs 31.2 (21.1; 58.7 mkg/g of feces)), which is consistent with pathogenesis of this subtype of IBS. On the contrary, we have discovered that psycho-emotional stress was the trigger factor of the onset of IBS in 22 patients (stress-associated subtype of IBS). Children with stress-associated IBS had higher levels of trait anxiety (25.1±5.7 vs. 18.7±6.4) and somatization (11.1 ± 4.0 vs. 8.6 ± 3.1) in comparison to patients with post-infectious subtype of the disorder. Furthermore, the analysis of the COMT gene polymorphism revealed, that almost the half patients (48%) with stress-associated IBS had 472 AA (Met/Met) genotype. Met/Met carriers have genetically determined low enzymatic activity of COMT, which may lead to decreased elimination of catecholamines and is associated with chronic stress. In contrast, only 31% of children with post-infectious subtype of IBS were found to have 472 AA (Met/Met) genotype.

Conclusions. Our study suggests that not only predominant bowel habit, but also trigger factor in the development of IBS determine the heterogeneity of the disorder. This approach may be used for classification of IBS in children, as it dictates treatment strategy.