У дослідженні взяли участь 612 здобувачів вищої освіти закладів ІІІ та IV рівнівакредитації м. Львова (середній вік 20,31 ± 2,99 років), з них: 351 чоловік та 261 жінка.Усі респонденти самостійно заповнювали два опитувальники: опитувальник Порівняльногоіндексу почуття неповноцінності (для визначення наявності чи відсутності феноменавласної неповноцінності) та 10-пунктовий опитувальник рис особистості (для визначеннята вимірювання глибинних психологічних рис).Метою роботи було досліджування рис особистості залежно від феномена власноїнеповноцінності.У результаті проведеного дослідження встановлено, що у групі осіб з індексом над-цінності феномена власної неповноцінності були найнижчі середні бали чотирьох рисособистості: екстраверсії, дружелюбності, добросовісності та емоційної стабільності(p < 0,05 проти осіб без феномена зміненої самооцінки).Середні значення щодо відкритості новому досвіду достовірно не відрізнялись між ана-лізованими групами, а найбільше значення виявлено в групі осіб з індексом надцінностіфеномена власної неповноцінності.Отримані унікальні результати, що важливі для практичного застосування, зокрема,для розроблення ефективних стратегій психотерапії та психологічної підтримки людей,які стикаються з феноменом власної неповноцінності, залежно від змінених рис особистості.

Мета дослідження: оцінка асоціації психологічних детермінант особистості (самоефективність
та  самооцінка) із  феноменом власної неповноцінності.
Проведено опитування 612  здобувачів вищої освіти м.  Львова у  жовтні-листопаді 2021  року з використанням трьох опитувальників: порівняльного індексу почуття неповноцінності, самооцінки Розенберга та  загальної самоефективності Шварцера і  Єрусалима. Респонденти були поділені на  три групи: група з  індексом неповноцінності (index of  inferiority) феномена власної неповноцінності; група з індексом надцінності (index of superiority) феномена власної неповноцінності та група без  феномена зміненої самооцінки (Norma). Для  кожної із  цих трьох груп визначали рівень самооцінки та  самоефективності, і далі проводили порівняльний аналіз між  групами.
Дослідженням встановлено, що респонденти групи з індексом надцінності (index of superiority) мали достовірно (p = 0,04) найменше медіанне значення самоефективності (28 [25; 32] балів) як порівняти з групою без феномена зміненої самооцінки (Norma) (30 [27; 34] балів) та групою з індексом неповноцінності (31 [28; 33] бал). Отримане значення у осіб з індексом надцінності відповідає «середньому» рівню самоефективності, що  є  на  порядок нижче, ніж  у  групах без  феномена зміненої самооцінки та  з  індексом неповноцінності, де  рівень самоефективності трактується як  «вище середнього».
Анкетовані без феномена зміненої самооцінки мали найвище медіанне значення самооцінки — 22  бали  [18; 25], що  трактується як  середній рівень самоповаги. Натомість у  осіб із  індексом неповноцінності значення показників самооцінки відповідали низькому рівню самоповаги  — 19  [17;24]  балів. Найнижчими показники самооцінки були у  групі з  індексом надцінності  — 18  [15,75;22]  балів, що  теж відповідає низькому рівню самоповаги та  є  достовірно меншим як  порівняти з  групою без  феномена зміненої самооцінки.
Будучи за  своєю природою не  патологічним, феномен власної неповноцінності може стати психопатологічним за умов, коли особу охоплює переживання неадекватності та неефективності настільки, що не стимулює до продуктивної діяльності, а робить її нездатною до розвитку та схильною до  регресивних реакцій. Тому вивчення феномена власної неповноцінності потребує подальших досліджень різновекторного характеру.

Introduction Ukraine’s health and trauma system has been detrimentally impacted since the Russian Federation invasion in February 2022. The number and extent of injuries experienced in Ukraine because of trench warfare and high-intensity large-scale combat operations has not been seen in recent conflicts. Understanding attitudes and perceptions around the use of devices and products including MOVES (monitor, oxygen concentrator, ventilator, and suction system) and its use in the large-scale combat operation environment can inform lessons learned for improved prehospital care in Ukraine, as well as in other future conflicts. Material and Methods We conducted qualitative key informant interviews with military and civilian Ukrainian health care workers during the ongoing conflict using an expanded version of the Global Trauma System Evaluation Tool. We focused the analysis on identifying and understanding the capability of MOVES Micro-integrated Life Support System (SLC). Results Thirty-six participants were interviewed; 56% were military and 44% were civilians and representative of all NATO roles or levels of care. Sixty-one percent of participants were male. Seventy-two percent of participants were stationed in the Eastern and Northern regions. The mean age was 34.9 years. Sixty-seven percent of care providers reported using MOVES SLC and the remainder stated they wanted the device. The device was sometimes referenced as a “portable ventilator.” Of other donated surgical equipment, MOVES SLC was described as “unique.” A stabilization modification was suggested as a need given the ad hoc vehicles used for en-route critical care. Participants reacted positively to using MOVES SLC and the capabilities and improvements in care that MOVES SLC can provide for en-route care of critically injured patients. Conclusions MOVES SLC is well regarded by Ukrainian trauma care providers. Training may be necessary to increase the quality of care when utilizing these devices, and vehicle modifications may be necessary for use given some concerns over the equipment falling during transport. There is a need to study how this equipment improves the ability of limited medical personnel to provide prolonged care for a larger number of patients with reduced medical resupply.

 Introduction Ukraine's health and trauma system has been detrimentally impacted since the start of the Russian invasion in February 2022. Use of telemedicine became critical to providing timely medical care. As such, the aim of this study was to describe telemedicine's use in the health and trauma system of Ukraine following the full-scale invasion. Methods We conducted qualitative key informant interviews with military and civilian health care workers using an expanded version of the Global Trauma System Evaluation Tool which had components focusing on telemedicine use. Thematic content analysis was used to derive key telemedicine themes from interviews. Results We conducted 36 key informant interviews. Most respondents described using telemedicine through informal means of communication such as messaging apps to meet patient care needs. Concerns and challenges with use of telemedicine included weapons targeting, internet connections and safety of communications from Russian hackers. A unified system for telemedicine would greatly improve use in country both during and post conflict. Discussion Telemedicine use has rapidly increased in Ukraine during the current conflict particularly in the scope of providing trauma care when numerous specialties are needed. Development of a unified, secure telemedicine system with mechanisms for integrating multinational medical support would aid in providing swift medical care to persons injured in the conflict or unable to access a specialty provider in their proximity.