Abstract

Social avoidance in the concept of “avoidance of corrective  emotional experience” is regarded as one of the pathogenetic  factors that aff ect the course and development of mental disorders and increase distress. We conducted a review of studies that studied the role of social avoidance in social anxiety disorder among individuals with or without post-traumatic experience. Inclusion criteria were: 1) subjects were diagnosed with social anxiety disorder; 2) social anxiety disorder and/or post-traumatic stress was a focus of the study; 3) some assessment or review impact of social avoidance was made; 4) subjects were adolescents or adults. The study of the role of avoiding social events as a traumatic trigger and related socially significant factors (stigma, discrimination, living at constant risk, etc.) indicates a correlation between the pathogenesis of social phobia and comorbid symptoms of post-traumatic distress. Managing social avoidance strategies and accepting the conscious experience of social interaction presupposes a person’s readiness to reactflexibly, stay in contact with their emotions and thoughts, and not spend internal resources to get rid of the inner concerns. In our opinion, this will help reduce the perception of social events as a traumatic (retraumatic) factor, reduce clinically significant manifestations of social anxiety and prevent the development of post-traumatic distress. Limitations and implications of these fi ndings for the psychological support and modifying psychotherapeutic interventions of social anxiety disorder are discussed.

ABSTRACT

The aim: To examine the features of experiences of bereavement reactions and the severity of comorbid mental health problems in persons who lost loved ones during the pandemic.

Materials and methods: 191 volunteers aged 18-60 years participated in this study. All participants were tested during 2018-2020. To assess the mental health problems was used International Neuropsychiatric Interview (MINI) and a set of IAPT scales; to the psycho-emotional distress severity associated with loss of loved ones – Inventory of Complicated Grief, with verification of symptoms of complicated grief based on an independent assessment of two experts; and the quality of life satisfaction was assessed by the Quality of Life Enjoyment and Satisfaction Questionnaire, Short Form.

Results: The results show an association between the severity of symptoms of depression, general anxiety, social avoidance, and loss during the pandemic. The level of psychoemotional distress was associated with the experience of bereavement as a traumatic event for a group of participants who experienced loss during the pandemic and, at the same time, before the pandemic was associated with the severity of depression. Regardless of the time of loss, people who demonstrated signs of complicated grief have a more pronounced comorbid psychopathology, a higher level of psycho-emotional distress, and a lower level of satisfaction with life quality.

Conclusions: It has been established that a person’s ability to experience loss as a traumatic experience and grieve during the pandemic is modified with the context of the life situation and reflects those challenges that impose quarantine restrictions

УДК: 616.89-008.454-036.66-071

Важко лікована депресія — депресія, яка спричиняє значне навантаження, незважаючи на прикладені зусилля щодо лікування. В розуміння концепції «Важко лікована депресія» включаються як медичні аспекти, а також психічні, соціальні та середовищні чинники, які можуть бути бар’єрами на шляху до видужання [Cosgrove L. еt al., 2020]. Когнітивне функціонування  розглядають як один із маркерів депресивних розладів, поняття когнітивного дефіциту є невід’ємним складником депресивного стану (зниження концентрації уваги, порушення пам’яті, порушення процесів планування діяльності та прийняття рішень, сповільнення мови). На сучасному етапі когнітивні порушення при депресивних розладах є у фокусі уваги дослідників не лише як один із основних проявів хвороби, але і як один із визначальних критеріїв ефективності проведеного лікування  та подальшого  соціального  функ ціонування пацієнтів [Марута Н. О. та ін., 2021]. За даними різних авторів, когнітивні розлади при важко лікованих депресіях спостерігаються в 94 % випадків та зберігаються у вигляді резидуальної симптоматики в 44 % випадків в ремісії [Warren S. L. et al., 2021].

Метою нашого дослідження було вивчення динаміки когнітивних порушень при важко лікованих депресіях як маркера формування ремісії.

Abstract