Медичний гуманізм визначає захист людського життя, характеризує його цінність й забезпечує таємницю діагнозу чи рівноправну допомогу як основну соціальну функцію медицини, яка повинна виконувати завдан-ня, керуючись науковими знаннями, фаховими компетентностями, критичним мисленням й професійною майстерністю, незважаючи на воєнні дії. Адже основу медичного гуманізму становлять загальнолюдські нор-ми моралі й моральності, які формуються в процесі підготовки майбутнього лікаря. Метою статті є висвітлення особливостей формування медичного гуманізму в процесі підготовки студен-тів-медиків. Сьогодення диктує особливо високі культурні, етичні і моральні вимоги до лікарів, тому гуманістична спря-мованість освітньо-виховного процесу повинна стати ключовою при підготовці фахівців охорони здоров’я, а метою цього процесу стає особистість. Виховання майбутніх лікарів гуманістами в сучасних умовах є доволі складним процесом, оскільки змі-нилися цінності молодого покоління. А закріпити у їх свідомості гуманістичні погляди практично неможливо з огляду на сформовані матеріальні цінності в середовищі родини.Гуманістична освіта розвиває асертивні, емпатійні та емоційні якості студентів-медиків. Також складова гуманістичного навчання сприяє глибшому розумінню пацієнтів та колег, що вкрай важливо для майбутнього лікаря. Мета гуманістичної освіти полягає в залученні найкращого досвіду і людських якостей до процесу навчання.Центральну роль у гуманістичній освіті студентів-медиків займає комунікативна компетенція, яка тісно корелює з культурологічною складовою і медичним тактом. Правдивий зміст із довершеною мовною фор-мою зосереджує увагу на етико-деонтологічних і біоетичних нормах у поводженні з пацієнтами, їх родинами та колегами. Тому формування гуманності у майбутніх лікарів передбачає наступні структурні компоненти: пізнавально-когнітивний, мотиваційний, діяльнісно-поведінковий, регулятивний, емоційно-вольовий.

У статті розглянуто педагогічні дослідження щодо формування професійних якостей, зокрема культури майбутнього лікаря, яка є на часі, особливо в період війни. Лише практична підготовка студентів сприяє кращому засвоєнню культурних норм і накопиченню професійних якостей. Необхідно виокремити відносини лікаря у фаховій діяльності, котрі мають вагомий вплив на ефективність лікування і одужання пацієнта: відносини між лікарем та пацієнтом; ставлення лікаря до себе; власне уявлення про свій образ “Я”; відносини між лікарями і колегами (старшим чи молодшим персоналом); ставлення до опікунів чи родини пацієнта. Тепер визначимо ключові риси, що характеризують ідеальну професійну поведінку лікаря: великодушність і здатність вибачати, альтруїзм, життєрадісний позитивний настрій, здатність налаштовувати пацієнтів на позитив, скромність щодо власних досягнень, милосердя до хворих і колег, уміння знімати напруженість у спілкуванні з неврівноваженими й неспокійними пацієнтами чи колегами, здатність бути взірцем для наслідування у роботі й поза її межами, а також чинити правильно, керуючись моральними мотивами. Також особливої важливості набувають такі якості лікаря, як асертивність та емпатія, моральна надійність, впевненість у прийнятті рішень, тобто саме такі якості повинні бути визначальними у сферах, зорієнтованих на допомогу пацієнтам і потребуючим. Схарактеризовані якості є найбільш загальними та інтегральними, вбирають багато інших позитивних соціально й індивідуально-особистісних якостей, що розглядаються науковцями як важливі і затребувані для майбутніх лікарів у сучасному світі.

УДК 371.132 

У статті розглядаються ціннісні орієнтації студентів-медиків як культурний компонент становлення особистості, адже за цінностями, що домінують у суспільстві, можна розглядати і рівень культурного розвитку нації, ступінь цивілізованості, традицій та інтересів, що переважають у певному соціумі. Цінності освіти – це цінності-знання, технологічні цінності, властивості, які реалізуються у педагогічній діяльності, спрямовані на розвиток педагога, на його ціннісні орієнтації і, як результат, – на його вихованців. Цінності для студентів-медиків визначаються як потреба в актуалізації і реалізації власного потенціалу, здатність самостійно і швидко приймати рішення, навички здобувати нові знання і здатність до саморозвитку, тобто систематичне вдосконалення професії. Для майбутніх лікарів гуманістичні цінності варто розглядати у комплексі з професійними цінностями, котрі окреслюють ставлення лікаря до власних професійних обовʼязків, визначаючи його професійну діяльність. Завданням закладів вищої освіти є акцент на цінності, тобто вибудовування стратегій навчання на основі системи ціннісних орієнтацій. Середовище ЗВО має безпосередній вплив на формування системи цінностей студентів-медиків, тому їхня виховна діяльність повинна базуватися на формуванні особистісної і професійної культури, світогляду, моральності, духовності тощо. 

The textbook has been compiled in accordance with the requirements of the English language programme for students of medical educational establishments of the 1st-4th level of accreditation with basic knowledge of English. The aim of the textbook is to master skills in communication, reading and translation of scientific medical literature. The textbook includes 19 units which contain original texts on general medical issues, healthcare matters, anatomy, physiology, grammar material and exercises for practising and improving English language skills. The methodology integrates speaking, listening, writing and reading skills following the task-based approach.

A future medical practitioner is a holder of high moral qualities, possessing ethics and the method of aesthetic 
communication. A good command of aesthetic communication in nursing practice has a positive impact on achieving 
desired outcomes. The aim is to highlight the conceptual frame and the specificity of aesthetic communication for future nurses and how to implement it during the educational process. Analysis, synthesis, and systematization were used to shape the complex characteristics of developing aesthetic communication; comparative and descriptive methods were used to distinguish the effective features of aesthetic communication; the analytical method was applied to receive information about the theoretical and practical problems of developing aesthetic communication; and the Pearson test χ2 was used as a statistical method to compare and verify the obtained data. The research involved 90 students of the nursing faculty at Andrey Krupynsky Lviv Medical Academy in Ukraine, divided into experimental and comparison groups. The results showed a high level of aesthetic communication in the experimental group (42%), versus the comparison group (22%). Students’ academic performance improved in four language skills: reading, speaking, listening, and writing competence. All students demonstrated significant improvement in speaking fluently due to the implementation of aesthetic communication exercises into the teaching process. Our suggested technique for teaching a basic course, “Professional English”, in combination with an optional course, “Aesthetic Communication,” works properly and should be implemented in other higher educational institutions, as good aesthetic communication skills are crucial in building a nurse-patient relationship. 
Keywords: aesthetic communication; external and internal personal communication; professional English; nursing 
education; future nurses