УДК: 616.899-053.9:616-072.8

Роботу виконано на базі кафедри психіатрії, психології та сексолопї Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького та лікувальних відділень КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» (клінічна база кафедри). Ми проводили дослідження клініко-психопатологічних особливостей синдрому блукання у пацієнтів з нейропсихіатричними симптомами при деменції внаслідок судинних, нейродегенеративних розладів та змішаного ґенезу серед пацієнтів з помірним та значним ступенем вираженості деменції, що проходили стаціонарне та амбулаторне лікування з приводу цих симптомів. Метою дослідження було вивчення та порівняння параметрів синдрому блукання серед пацієнтів із різними видами деменції. Встановлено достовірний зв'язок між такими характеристиками синдрому блукання та видами деменції: блукання, що виникало лише серед ночі, достовірно частіше спостерігалося при судинній деменції, аніж при нейродегенеративній; випадки блукання, що супроводжувалося дезорієнтацією незалежно від часу доби, здебільшого виникали при судинній деменції; спроби втекти та втечі з помешкання — частіше у пацієнтів з судинною, ніж нейродегенеративною деменцією; втрата орієнтирів при покиданні звичного місця проживання спостерігалася переважно серед пацієнтів із змішаною деменцією; інтенсивність блукання за кількістю та частотою актів блукання корелює із випадками змішаної деменції. Дослідження особливостей блукання дає змогу докладніше розглянути цей феномен для прогнозування перебігу як окремого нейропсихіатричного синдрому, так і захворювання загалом, а також для забезпечення комплексної ефективної допомоги цьому контингенту хворих.

ABSTRACT The aim: To study the structure of cognitive impairment in patients who were hospitalized with moderate to severe COVID-19 pneumonia. Investigate the correlation with demographic, biochemical parameters, as well as the emotional state of the patient. Materials and methods: Cognitive functions were assessed using the MOCA test.PHQ-9 depression and GAD-7 anxiety questionnaires were used to study psychopathological symptoms. Demographic, clinical and laboratory data were extracted from medical records Results: Cognitive performance is impaired in 94% of patients with COVID-19. This allows to suggest that COVID-19 has a serious impact on cognition, especially in elder people. Among different domains only visuospatial and executive functioning, abstract thinking, attention and delayed recall were severely impaired, while other domains stayed relatively intact. Patients after COVID-19 also tend to have a mild depressive and anxiety state. Anxiety levels were higher than depressive levels, but not connected to cognitive functioning. Also, there was seen a positive correlation between anxiety and pO2 and negative between anxiety and comorbid cardiac pathology. However, this requires further studies to reveal. Another interesting finding was non-linear relationship between cognitive performance and depression, that allows to suggest rapidly evolving depressive mood in persons with severe cognitive impairment after COVID-19. Cognitive and emotional state of patients after COVID-19 was also highly connected with working status. Conclusion: Significant cognitive impairment was presented in almost all patients with COVID-19. There was a selective impairment in domains of visuospatial/ executive functioning, abstract thinking, attention and delayed recall.

УДК: 616.89-008.454-036.66-071

Важко лікована депресія — депресія, яка спричиняє значне навантаження, незважаючи на прикладені зусилля щодо лікування. В розуміння концепції «Важко лікована депресія» включаються як медичні аспекти, а також психічні, соціальні та середовищні чинники, які можуть бути бар’єрами на шляху до видужання [Cosgrove L. еt al., 2020]. Когнітивне функціонування  розглядають як один із маркерів депресивних розладів, поняття когнітивного дефіциту є невід’ємним складником депресивного стану (зниження концентрації уваги, порушення пам’яті, порушення процесів планування діяльності та прийняття рішень, сповільнення мови). На сучасному етапі когнітивні порушення при депресивних розладах є у фокусі уваги дослідників не лише як один із основних проявів хвороби, але і як один із визначальних критеріїв ефективності проведеного лікування  та подальшого  соціального  функ ціонування пацієнтів [Марута Н. О. та ін., 2021]. За даними різних авторів, когнітивні розлади при важко лікованих депресіях спостерігаються в 94 % випадків та зберігаються у вигляді резидуальної симптоматики в 44 % випадків в ремісії [Warren S. L. et al., 2021].

Метою нашого дослідження було вивчення динаміки когнітивних порушень при важко лікованих депресіях як маркера формування ремісії.