UDC 618.11-007.1

Polycystic ovary syndrome (PCOS), an endocrine and metabolic disorder in women of reproductive age, is characterized by high androgen levels, irregular periods, and small cysts in the ovaries. PCOS affects approximately 10 % of reproductive age women of all races and ethnicities. PCOS has been recognized to affect women of reproductive age since antiquity and in the 21st century, it emerges as the most widespread and serious reproductive metabolic disorder in the world. PCOS is a multifactorial disorder that affects both the reproductive and metabolic health of women. In addition, PCOS is a leading symptom of infertility in women. Nevertheless, women with PCOS who become pregnant unfortunately have an increased risk of complications, such as gestational diabetes mellitus (GDM), preterm birth. Many people believe GDM disappears after childbirth, despite the fact that GDM is a warning symptom of type 2 diabetes mellitus, metabolic syndrome, and cardiovascular disease. According to growing evidence, GDM complicates 40 % of PCOS pregnancies, suggesting that PCOS is a risk factor for GDM. Hence, PCOS is a lifelong disorder that can eventually lead to various long-term health complications, including chronic menstrual irregularity, infertility, endometrial hyperplasia, and endometrial cancer. Thus, it’s a scientific fact that both PCOS and GDM are significantly associated with each other. However, most studies on the risk of GDM in PCOS patients are retrospective. Therefore, there is no strong evidence whether PCOS is a risk factor for GDM or any other related factor. PCOS, a polygenic endocrinopathy, is in a true sense a set of diseases that worsen the state of the body. Reproductive and metabolic disorders associated with PCOS cause several clinical symptoms, such as irregular and painful periods, hirsutism, acanthosis nigricans, acne, psoriasis, anxiety, mood swings, patterned baldness, cardiovascular problems, type 2 diabetes, infertility, pelvic pain, low libido, low self-esteem, etc. Further studies are needed to understand the genetic and epigenetic contributions of PCOS, PCOS-related comorbidities, the role of placenta in nutrient availability, and influence of medications that may affect the long-term offspring health.

The purpose of the study is to analyze the results of managing pregnant women and newborns with COVID-19. Under observation were 208 pregnant women who were admitted to the municipal non-profit enterprise "Maternity Hospital №1 in Lviv». The department of extragenital pathology was specially equipped for patients. Based on clinical examination, epidemiological history and laboratory tests, a diagnosis of COVID-19 was made. COVID-19 was diagnosed in 179 (86.1%) pregnant women. 29 (16.2%) women were admitted to the intensive care unit and 1 (0.6%) woman required non-invasive mechanical ventilation. 74 women gave birth, of which 35 (47.3%) women - by caesarean section, the rest of the pregnant women after COVID-19 treatment were discharged under the supervision of a antenatal clinic doctor with the progression of pregnancy. The most common indication for caesarean section was fetal distress - 19 (54.2%) women. In 14 (18.9%) cases, the delivery was premature. The epidemic of severe acute respiratory syndrome (SARS - severe acute respiratory syndrome) caused by SARS-CoV showed that coronaviruses can cause not only mild and moderate respiratory diseases, but also severe, and even fatal, primary viral pneumonias, mortality from which, according to the WHO, worldwide was 17.6%. The risk of severe illness in pregnant women with SARS-CoV-2 does not increase compared with the general population, according to our observations was 15.1%, which corresponds to the data of international experts. There is currently no evidence of miscarriage, fetal malformations, spontaneous preterm birth, and vertical transmission of the virus. Thromboprophylaxis is carried out for hospitalized women who have had a symptomatic course of COVID-19. In the treatment, cephalosporins II-III generation and macrolides are used. Corticosteroids are used to treat COVID-19 in women requiring oxygen support.

УДК 618. 3+618.5):616.12-008.331.4]-06-037

Хоча ідіопатичну артеріальну гіпотензію (ІАГ) не включено до протоколів для вагітних із високим ризиком, у звіті Американського коледжу кардіології вказано, що ризик серцево-судинних захворювань зростає логарифмічно: від рівнів САТ <115 мм рт. ст. до >180 мм рт. ст. і від рівнів ДАТ <75 мм рт. ст. до >105 мм рт. ст. І якщо основні зусилля дослідників зосереджені на артеріальній гіпертензії, то артеріальна гіпотензія привертає значно менше уваги вчених. Клінічне значення ІАГ у вагітних прийнято розглядати крізь призму впливу цієї патології на стан матері і плода. З іншого боку, специфічний вплив вагітності на системну гемодинаміку посилює, «проявляє» основні ланки патогенезу та клінічну симптоматику ІАГ. Зниження ДАТ з першого триместру вагітності та САТ і ДАТ у другому триместрі називають «феномен гіпотензивної дії вагітності». Відповідно, вагітність, як правило, посилює прояви гіпотензії, які були раніше, та значно погіршує якість життя вагітних з ІАГ. Численні поліморфні скарги формуються за участю автономної нервової системи і свідчать про вегетативний дисбаланс у них. Зміни центральної та периферичної гемодинаміки матері із гіпотензією (зменшення ударного та хвилинного об’єму серця, збільшення або зниження резистентності судинного русла) сприяють уповільненню надходження крові в міжворсинчастий простір із формуванням плацентарної дисфункції, розвитку страждання плода. Вегетативна дисрегуляція, особливо знижений тонус симпатичної системи, як вважають, впливає на етіологію ІАГ, забезпечення вступу в пологи, є передумовою для деформації «пологової домінанти» і однією з основних причин слабкості пологової діяльності. Переважання тонусу парасимпатичної нервової системи сприяє розвитку сегментарного спазму і дистоції шийки матки, що зумовлює виражену болючість перейм і сповільнене розкриття шийки матки. Неадекватне реагування на звичайні і, тим більше, надсильні подразники, яким і є пологовий акт, вираженою тахікардією, регіонарним спазмом судин погіршує матково-плацентарний кровотік і, тим самим, створюються особливо несприятливі умови для плода. Саме тому роділлі з ІАГ потребують ретельного знеболення та психологічної підтримки в пологах.

УДК 618.33-007.213 + 618.344-003.215) : 616-005.6-002-039.54]-036-08

Незважаючи на вдосконалення надання допомоги в акушерській практиці, впровадження  преконцепційної підготовки до вагітності та пологів, проведення, за показаннями,  сучасних відповідних досліджень та ефективних профілактичних заходів  під час вагітності, проблема втрати вагітності внаслідок невиношування  не втрачає своєї актуальності. Навіть за умови проведення найретельнішого обстеження більш, ніж у 50% випадків причина втрати вагітності залишається невідомою, як і не завжди є ефективними лікувальні заходи, спрямовані на діагностовану причину невиношування вагітності .

До 80% пізніх викиднів відбуваються ембріоном плодом з нормальним каріотипом і можуть бути (а для запобігання звичного невиношування – мають бути) попереджені . Особливу групу ризику щодо розвитку невиношування вагітності та перинатальної патології становлять жінки із вагінальними кров'янистими виділеннями у ІІ триместрі (від 14+0 до 27+6 тижнів), які трапляються набагато рідше і становлять 1-2% .

Вважається, що формування субхоріальної гематоми (СХГ) є результатом часткового відшарування хоріальних мембран від стінки матки, з крайових (маткових) кровоносних судин, на відміну від передчасного відшарування плаценти від стінки матки . Найчастіше СХГ виникають у субхоріальній зоні (30,0%), міжоболонково (20,0%), у 13,3% випадків діагностують  гематоми великих розмірів у місцях, розташованих далеко від місця прикріплення плаценти .

Кровотеча з пологових шляхів при цьому часто не є масивною, та навіть може перебігати безсимптомно.  На відміну від відшарування, локальна болючість в ділянці передньої черевної стінки не відзначається, іноді пацієнтки відчувають спастичні скорочення матки; дане ускладнення частіше виникає до 20 тижнів вагітності. Діагноз ґрунтується на результатах ультразвукового дослідження гіпоехогенної або анехогенної серпоподібної ділянки позаду плодових оболонок, яка може піднімати край плаценти [9]. Пацієнтки з СХГ мають більш ніж у п’ять разів підвищений ризик розвитку відшарування плаценти, а також інших ускладнень вагітності (передчасний розрив плодових оболонок, передчасні пологи, прееклампсія та малий для гестаційного віку плід) . У мета-аналізі семи порівняльних досліджень вагітні з СХГ мали вдвічі більші шанси втрати вагітності в порівнянні із тими, у яких не діагностувалась гематома (18 проти 9 відсотків, ВШ 2,18, 95% ДІ 1,29-3,68) .

Антифосфоліпідні антитіла (АФЛА) виявлялись у кожної  п’ятої вагітної з СХГ . Наявність АФЛА без лікування у вагітних сприяла виникненню повторних викиднів та передчасних пологів у 80-90 % випадках.

Представлено випадок перебігу вагітності та пологів у жінки з СХГ великих розмірів з дебютом у ІІ триместрі вагітності