УДК 618.177:618.14-072.1-084

Широке впровадження гістероскопії в клінічну практику суттєво розширило можливості діагностики гінекологічної внутрішньоматкової патології. Гістероскопія є інвазивним хірургічним втручанням, яке має певний ризик ускладнень як під час виконання, так і в післяопераційному періоді. Серед всіх ускладнень гістероскопії, частота яких коливається від 0,4 до 6,0%, інфекційно-запальні ускладнення зустрічаються найчастіше (0,6–2,5%). Внутрішньоматкові втручання порушують «шийковий» бар’єр захисту, що, за наявності дисбіотичних або запальних процесів генітального тракту, збільшує ризик запальних ускладнень. З огляду на зростання частоти внутрішньоматкової патології та, відповідно, частоти діагностично-операційних внутрішньоматкових втручань у жінок репродуктивного віку, актуальною є розробка заходів профілактики інфекційно-запальних ускладнень після гістероскопії.

Мета дослідження: порівняльне оцінювання заходів профілактики інфекційно-запальних ускладнень після гістероскопії.

Матеріали та методи. До дослідження увійшли 98 жінок віком від 22 до 48 років. Пацієнтки були розподілені на

дві групи залежно від алгоритму профілактики інфекційно-запальних ускладнень після гістероскопії. Пацієнткам І групи (60 жінок) на етапі планування гістероскопії проводили комплексне оцінювання стану цервіко-

вагінальної мікробіоти, що передбачало pH-метрію вагінального вмісту, бактеріоскопічне, бактеріологічне та молекулярно-біологічне дослідження матеріалу з цервікального каналу та піхви; застосовували вагінальні антисептики до і після гістероскопії та лікарські засоби, що сприяють зміцненню імунітету. Пацієнткам ІІ групи (38 жінок) відповідно до розроблених настанов проводили бактеріоскопічне дослідження вагінальних виділень, обробку нижніх відділів генітального тракту й піхви антисептиками перед операційним втручанням та одноразове внутрішньовенне введення 1,0 г цефазоліну в процесі виконання гістероскопії.

Результати дослідження. Серед пацієнток І групи 25,0% скаржилися на незначний ниючий біль унизу живота у першу добу після гістероскопії, який зберігався у 3,3% випадках до 3-ї доби; 8,3% жінок відмічали підвищення

температури тіла до 38 °С одноразово у першу добу після гістероскопії, а в 1 пацієнтки спостерігався субфебрилітет до 3-ї доби (р < 0,05 порівняно з ІІ групою). Пацієнтки ІІ групи вірогідно частіше та довше, порівняно з І групою

(р < 0,05), висловлювали скарги на біль унизу живота, запальні зміни вагінальних виділень, субфебрилітет. У разі поєднання збільшення до 106-7 КУО/л умовно-патогенних мікроорганізмів та появи понад 100 лейкоцитів у полі зору в цервікальних виділеннях, у 28,9% пацієнток визначались мінімальні діагностичні критерії запальних захворювань органів малого таза (ЗЗОМТ) з 3-ї доби після гістероскопії, що вимагало проведення антибактеріальної та симпто-

матичної терапії, у 10,5% пацієнток ІІ групи на 6-ту добу після гістероскопії розвинулася картина гострого ЗЗОМТ з подальшим стаціонарним лікуванням.

Висновки. При розробці заходів профілактики інфекційно-запальних ускладнень після внутрішньоматкових інвазійних втручань слід звертати увагу, що майже у 80% пацієнток в анамнезі відзначають запальні захворювання нижнього відділу генітального тракту та органів малого таза (28,2%). Відносний ризик розвитку ЗЗОМТ після гістероскопії за відсутності комплексного підходу до профілактики інфекційно-запальних ускладнень становить 7,895 (довірчий інтервал – 1,828–34,09), кількість пацієнтів, яку необхідно пролікувати (NNT) – 4,351. Ефективність комплексних заходів профілактики запальних ускладнень після гістероскопії сягала 96,7% при 71,1%

за умови проведення антибіотикопрофілактики шляхом одноразового введення антибіотика широкого спектра дії в процесі гістероскопії без поглибленого дослідження стану цервіко-вагінальної мікробіоти.

The widespread of hysteroscopy into clinical practice has significantly expanded the possibilities of diagnosing gynecological intrauterine pathology. Hysteroscopy is an invasive surgical intervention that has a certain risk of complications both during

and in the postoperative period. Among all complications of hysteroscopy, the frequency of which ranges from 0.4 to 6.0%, infectious and inflammatory complications are the most common problems (0.6–2.5%). Intrauterine interventions disturb the “cervical” barrier of protection, which, in the presence of dysbiotic or inflammatory processes of the genital tract, increases the risk of inflammatory complications. Given the increasing frequency of intrauterine pathology, and, accordingly, the frequency of diagnostic and surgical intrauterine interventions in women of reproductive age, the development of preventive measures for infectious and inflammatory complications after hysteroscopy is relevant.

The objective: to compare the preventive measures of infectious and inflammatory complications after hysteroscopy.

Materials and methods. The study included 98 women aged from 22 to 48 years. Patients were divided into two groups depending on the algorithm for the prevention of infectious and inflammatory complications after hysteroscopy. Patients in the I group (60 women) had a comprehensive examination of the state of the cervical and vaginal microbiota at the hysteroscopy planning stage, which included pH-metry of vaginal contents, bacterioscopic, bacteriological and molecular biological examination of material from the cervical canal and vagina, vaginal antiseptics were used before and after hysteroscopy and drugs for immunity strengthen. Patients in the II group (38 women) had bacterioscopic examination of vaginal discharge,

treatment of the lower genital tract and vagina with antiseptics before surgery, and a single intravenous injection of 1.0 g of cefazolin during hysteroscopy, in accordance with the developed guidelines.

Results. 25.0% patients in the I group complained of slight aching pain in the lower abdomen on the first day after hysteroscopy, which persisted in 3.3% of cases until the 3rd day; 8.3% of women had an increased body temperature to 38 °C once

on the first day after hysteroscopy, and 1 patient had subfebrile temperature until the third day (p < 0.05 compared to the II group). Patients of the II group significantly more often and longer, compared to group I (p < 0.05), expressed complaints of

pain in the lower abdomen, inflammatory changes in vaginal discharge, and subfebrile temperature. In the case of a combination of an increased number of opportunistic microorganisms to 106-7 CFU/l and the appearance of more than 100 leukocytes in the field of view in cervical secretions, 28.9% of patients had the minimum diagnostic criteria for pelvic inflammatory disease (PID) on the third day after hysteroscopy, which required antibacterial and symptomatic therapy, and in 10.5% of patients in the II group acute PIDs on the 6th day after hysteroscopy were developed, which needed the follow-up inpatient treatment.

Conclusions. When developing preventive measures of infectious and inflammatory complications after intrauterine invasive interventions, it should be noted that almost 80% of patients have a history of inflammatory diseases of the lower genital tract

and pelvic organs (28.2%). The relative risk of PID development after hysteroscopy in the absence of a comprehensive approach to the prevention of infectious and inflammatory complications is 7.895 (confidence interval 1.828–34.09), NNT 4.351.

The effectiveness of complex measures to prevent inflammatory complications after hysteroscopy reached 96.7% at 71.1% provided that antibiotic prophylaxis was carried out by a single administration of a wide-spectrum antibiotic during hysteroscopy without an in-depth study of the state of the cervical and vaginal microbiota.

УДК 618.177+618.14)-072.1-036-008.87

Широке впровадження гістероскопії у клінічну практику суттєво розширило можливості діагностики причин безпліддя. Майже у 25% пацієнток із безпліддям при гістероскопії виявляють внутрішньоматкову патологію, яку не завжди діагностують під час ультрасонографії та/або гістеросальпінгографії. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує використовувати офісну гістероскопію у всіх випадках підозри на внутрішньоматкову патологію. Серед всіх ускладнень гістероскопії, частота яких коливається від 0,4 до 6,0%, інфекційно-запальні ускладнення реєструють найчастіше (0,6–2,5%). Внутрішньоматкові втручання порушують «шийковий» бар’єр захисту, що, за наявності дисбіотичних або запальних процесів генітального тракту, збільшує ризик ускладнень. З огляду на зростання частоти внутрішньоматкової патології та відповідно частоти діагностично-операційних внутрішньоматкових втручань у жінок репродуктивного віку актуальним є розроблення алгоритмів профілактики інфекційно-запальних ускладнень.

Мета дослідження: вивчення стану цервіковагінальної мікробіоти жінок репродуктивного віку з внутрішньоматковою патологією та безпліддям, які готуються до проведення гістероскопії.

Матеріали та методи. До виконання гістероскопії обстежено 45 жінок віком від 26 до 45 років (основна група) та 30 жінок аналогічного віку без гінекологічної патології (група порівняння). Комплексне дослідження стану цервіковагінальної мікробіоти, діагностика інфікування збудниками, що передаються статевим шляхом, включало проведення pHметрії вагінального вмісту, бактеріоскопічного дослідження мазків з піхви, полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

Результати. Показаннями до проведення гістероскопії були хронічні аномальні маткові кровотечі (13,3%), гіперплазія ендометрія (8,9%); підозра на поліпи ендометрія (8,9%), підслизову міому (8,9%) або вади розвитку матки (17,8%); безпліддя неясного генезу (42,2%). У пацієнток основної групи запальні і дисбіотичні процеси нижнього відділу статевих органів в анамнезі фіксували у 5,6 разу частіше. У 22,2% пацієнток основної групи визначали нормальний рівень рН піхви (3,8–4,5) при 60,0% у жінок групи порівняння (p<0,05). За даними бактеріоскопії нормоценоз було встановлено у 28,9% жінок основної групи і 43,3% – групи порівняння, тоді як за результатами ПЛР нормоценоз реєстрували у 35,6% і 63,3% випадків відповідно. Виявлено значну частоту проміжного стану мікробіоти (37,8% в основній групі і 23,3% – у групі порівняння), що корелювало зі змінами рН вагінального вмісту (r=0,567). Із 18 пацієнток основної групи у 22,2% випадків діагностовано бактеріальний вагіноз, у 4,4% – вульвовагінальний кандидоз, у 8,9% –хламідіоз.

Висновки. Для пацієнток з безпліддям і внутрішньоматковою патологією характерною є значна частота захворювань нижнього відділу генітального тракту в анамнезі. У 77,8% пацієнток з безпліддям і внутрішньоматковою патологією фіксували зсув рН піхви у лужний бік (> 4,5), який створює умови для розмноження умовно-патогенної і патогенної мікрофлори. Це підтверджується низькою частотою (35,6%) у них нормоценозу цервіковагінальної мікробіоти при 63,3% у пацієнток без гінекологічної патології та корелює з частотою проміжного стану мікробіоти. Ураховуючи ризик висхідного інфікування під час проведення внутрішньоматкових втручань, для адекватної діагностики стану цервіковагінальної мікробіоти показано використання діагностичних методів з високою чутливістю та специфічністю (ПЛР), що водночас дозволить уникнути необґрунтованих лікувальних заходів.

The widespread introduction of hysteroscopy into clinical practice has significantly expanded the possibilities of diagnosis the causes of infertility. Almost 25% of patients with infertility are diagnosed with intrauterine pathology during hysteroscopy, which is not always identified during ultrasonography and/or hysterosalpingography. The World Health Organization recommends the use of office hysteroscopy in all cases of suspected intrauterine pathology. Among all complications of hysteroscopy, the frequency of which ranges from 0.4 to 6.0%, infectious and inflammatory complications occur most often (0.6-2.5%). Intrauterine interventions disturb the “cervical” protective barrier, which, in the presence of dysbiotic or inflammatory processes of the genital tract, increases the risk of complications. In view of the increase in the frequency of intrauterine pathology, and, accordingly, the frequency of diagnostic and operative intrauterine interventions in women of reproductive age, the development of algorithms for the prevention of infectious and inflammatory complications is relevant.

The objective: to investigate the state of the cervical and vaginal microbiota of women of reproductive age with intrauterine pathology and infertility who are preparing for hysteroscopy.

Materials and methods. 45 women aged 26 to 45 years (main group) and 30 women of the same age without gynecological pathology (comparison group) were examined before hysteroscopy. A comprehensive study of the state of the cervical and vaginal microbiota, diagnosis of infection with sexually transmitted pathogens, included pH-metry of vaginal contents, bacterioscopic examination of vaginal smears, and polymerase chain reaction (PCR).

Results. Indications for hysteroscopy were chronic abnormal uterine bleeding (13.3%), endometrial hyperplasia (8.9%); suspicion of endometrial polyps (8.9%), submucosal myoma (8.9%) or uterine malformations (17.8%); infertility of unclear origin (42.2%). In patients of the main group, inflammatory and dysbiotic processes of the lower part of the genital organs in the anamnesis occurred 5.6 times more often. In 22.2% of the patients of the main group, the normal vaginal pH level was determined (3.8–4.5) versus 60.0% of the women of the comparison group (p<0.05).

According to bacterioscopy, normocenosis was found in 28.9% of women in the main group and 43.3% – in the comparison group, while according to PCR normocenosis was determined in 35.6% and 63.3% of cases, respectively. A significant frequency of the intermediate state of the microbiota was estimated (37.8% in the main group and 23.3% – in the comparison group), which correlated with changes in the pH of the vagina (r=0.567). Of the 18 patients in the main group, bacterial vaginosis was diagnosed in 22.2% of cases, vulvovaginal candidiasis – in 4.4%, and chlamydia – in 8.9%.

Conclusions. A significant frequency of diseases of the lower part of the genital tract in the anamnesis is typical for patients with infertility and intrauterine pathology. In 77.8% of patients with infertility and intrauterine pathology, a shift in vaginal pH to the alkaline side (> 4.5) is found, which creates conditions for the reproduction of opportunistic and pathogenic microflora. This is confirmed by the low frequency (35.6%) of normocenosis of the cervical and vaginal microbiota at 63.3% in patients without gynecological pathology and correlates with the frequency of intermediate microbiota state. Taking into account the risk of ascending infection during intrauterine interventions, the use of diagnostic methods with high sensitivity and specificity (PCR) is revealed for adequate diagnosis of the state of the cervical and vaginal microbiota, which at the same time will avoid unfounded medical measures.

УДК 618.145+618.177+618.1-089

Однією з основних проблем, що визначають демографічну ситуацію в суспільстві, є безпліддя. Згідно з останніми даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, частота безплідних шлюбів серед подружніх пар репродуктивного віку має стійку тенденцію до підвищення. На сьогодні матковий фактор у структурі жіночого безпліддя посідає чільне місце і може сягнути 30%. До найбільш поширених патологічних станів матки належать гіперпластичні процеси в ендометрії. У структурі внутрішньоматкової патології, за даними літератури, хронічний ендометрит більш ніж удвічі перевищує поширеність інших захворювань. Сучасні методи діагностики, до яких належать насамперед ультразвукові та ендоскопічні, дозволяють із високою точністю виявити різні патологічні процеси у порожнині матки. У той самий час слід пам’ятати, що внутрішньоматкове втручання порушує «шийковий» бар’єр протизапального захисту матки та її придатків, а саму операцію фактично виконують через піхву, багаторазово збільшуючи ризик розвитку інфекційних ускладнень. Стаття присвячена огляду літератури стосовно оцінювання особливостей та безпеки гістероскопічних втручань у жінок з безпліддям і внутрішньоматковою патологією для обґрунтування заходів профілактики ускладнень. Внутрішньоматкові втручання є однією з причин виникнення запальних захворювань внутрішніх статевих органів. Гістероскопія є «золотим стандартом» для визначення стану ендометрія і порожнини матки та водночас може бути однією з причин виникнення запальних захворювань внутрішніх статевих органів, які несприятливо впливають на репродуктивну функцію жінок. Розвиток запальних ускладнень після внутрішньоматкових втручань пов’язують, перш за все, з поширенням інфекції з нижчих відділів репродуктивного тракту та утворенням вхідних воріт для інфекції внаслідок порушення цілісності слизових оболонок під час проведення хірургічних маніпуляцій. Частота запальних ускладнень при внутрішньоматковому втручанні, за даними різних авторів, коливається від 5 до 43% та залежить від типу проведених маніпуляцій. Украй важливим науково-практичним питанням є удосконалення профілактичних заходів задля підвищення безпеки гістероскопічних втручань, зниження частоти післяопераційних ускладнень та покращення репродуктивних наслідків.

One of the main problems which determine the demographic situation in the society is infertility. According to the latest data from the World Health Organization, the frequency of infertile marriages among the couples of reproductive age has a steady upward trend. Today, the uterine factor in the structure of female infertility has a prominent place and can reach 30%. The most common pathological conditions of the uterus include hyperplastic processes in the endometrium. In the structure of intrauterine pathology, according to the literature, chronic endometritis is found twice more often than other diseases. Modern methods of diagnosis, which include ultrasound and endoscopic methods, allow to detect various pathological processes in the uterine cavity with high accuracy. At the same time, it should be mentioned, that intrauterine intervention damages the “cervical” barrier of anti-inflammatory protection of the uterus and its appendages, and the operation itself through the vagina multiples the risk of infectious complications development. The article is devoted to a literature review about the evaluation of the features and safety of hysteroscopy interventions in women with infertility and intrauterine pathology in order to justify the measures to prevent complications. Intrauterine interventions are one of the causes of inflammatory diseases of the internal genital organs. Hysteroscopy is the “gold standard” for examination of the endometrium and uterine cavity, and at the same time, it can be one of the reasons for inflammatory diseases of the internal genital organs that adversely affect the reproductive function of women. The development of inflammatory complications after intrauterine interventions is associated, first of all, with the spread of infection from the lower parts of the reproductive tract and the formation of entrance gates for infection due to the damage of the mucous membranes during surgical manipulations. The frequency of inflammatory complications during intrauterine intervention, according to various authors, ranges from 5 to 43% and depends on the type of manipulations. An extremely important scientific and practical issue is the improvement of preventive measures to increase the safety of hysteroscopy interventions, reduce postoperative complications, and improve reproductive outcomes.