УДК 34:61](075.8)

Підручник підготовлено на основі законодавства Украı̈ни про охорону здоров’я та практики його застосування. Складається із 23 розділів, у яких висвітлено: загальні положення медичного права; медичні правовідносини; медична реформа в Украı̈ні; правове регулювання фармацевтичноı̈ діяльності; договір про надання медичних послуг; правове регулювання трансплантаціı̈ анатомічних матеріалів людини; донорство крові та ı̈ı̈ компонентів; інформаціині інноваціині технологіı̈ у сфері медичного обслуговування; добровільна інформована згода пацієнта; лікарську таємницю; правове регламентування виникнення та припинення життя в контексті здіиснення медичного обслуговування; правове регулювання допоміжних репродуктивних технологіи та сурогатного материнства; правове регулювання відносин щодо створення та використання біобанків в Украı̈ні та ЄС; медичні експертизи; правове регулювання надання психіатричноı̈ допомоги; правове регулювання проведення медичних досліджень; дефекти надання медичноı̈ допомоги; ятрогенна патологія та ı̈ı̈ медико-правове значення; медичне страхування; захист прав суб’єктів медичних правовідносин, інших учасників, законних представників, членів сім’ı̈; юридична відповідальність у сфері охорони здоров’я; міжнародне співробітництво у сфері охорони здоров’я.

Сьогодення вимагає розглянути можливість спектрального впровадження позовів в інтересах суспільства (в інтересах законності), які відомі як actiopopularis. Для сучасної практики захист суспільних інтересів, репрезентованих громадськими об’єднаннями, може надаватися як виняток. Проте захист прав осіб з психічними захворюваннями, осіб, які перебувають у місцях несвободи, оскарження патентів на винаходи, що стосуються лікарських засобів тощо, актуалізують це питання.

Часто в засобах масової інформації, в соціальних мережах, веб-сайтах при висвітленні медичної тематики, просуванні медичного бізнесу публікуються фотографії пацієнтів. Такі дії нерідко межують з дотриманням права на приватність.

Кримінальний кодекс є своєрідною межею свободи при обранні людиною поведінки та свободи реальної – після зробленого вибору. Отож, формується конституція свободи людини, обмеження якої окреслені кримінальним кодексом.

Проблематика персональних, зокрема медичних, даних перманентно на вістрі актуальності через уразливість сфери і чутливість у цьому контексті прав людини. Відзначимо, що гарантії захисту медичних даних є як конвенційними (ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція)), так і конституційними (ст. 32, 34 Основного Закону України). У рішенні Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) у справі «Л. Х. проти Латвії» [1] зазначено: Конвенція залишає державам широку свободу розсуду щодо балансу між конфіденційністю медичних даних та необхідністю збереження конфіденційності пацієнтів у медичній професії, а також в наданні медичних послуг взагалі. Аби не допустити при балансуванні порушення прав людини необхідно мати чітке і визначене законодавство в цій царині, що слугуватиме нормативною превенцію. Запровадження електронної системи охорони здоров’я має свої переваги та недоліки, останні з яких породжені насамперед нормативними недоліками.