Aim: To carry out a holistic structured reconstruction of the Ukrainian scientific discourse of the 1990s and the first quarter of the XXI century on the development
of medical education in foreign countries on the basis of the developed meta-analysis programme.
Materials and Methods: the developed meta-analysis programme integrates the general meta-analysis methodology and methods of monographic and
relevant analysis, discourse analysis, content analysis, historiographic, paradigmatic, and phenomenological analysis. These tools have been used to analyse
three samples of scientific papers on the development of national medical education systems that appeared in Ukraine in the 1990s and the first quarter of
the twenty-first century: the general population (the total number of papers is about 1450); a sample population (380), and a representative sample (70).
20 bibliographic indexes were processed to determine the general population (GP – total number) of scientific papers published in 1991-2024. A search was
conducted via the Google engine using a combination of three groups of keywords that denoted: a) the type of publication (monograph, dissertation, article);
b) the subject of the study (development of medical education abroad; training of doctors/nurses abroad, etc.);c) a list of countries and regions.
Conclusions: the results of the study showed that the historiography of the problem mentioned above has a pronounced interdisciplinary, multi-level, specialityoriented character.The analysis of the dynamics of scientific knowledge accumulation has shown that the researchers have moved away from studying foreign
experience of vocational training of healthcare professionals through the prism of its use in Ukraine under the influence of European integration processes and
have begun to study national medical education systems as a separate subject. The focus of scientists’ attention was revealed to be drawn to the study of trends
in the development of national medical education systems, related to decentralisation of management, strengthening of university autonomy, requirements
for the selection of applicants, etc.

УДК 004.738.5:316.774

Новітні жанри медіа або мережні жанри1 характеризуються мультимедійністю, гіпертекстуальністю та інтерактивністю. Цими ознаками вони відрізняються від традиційних ЗМІ. Класичні чи то традиційні жанри долають мультимедійний бар’єр і успішно трансформуються. При цьому з’являються нові жанри, що взаємодіють з традиційними, сприяючи інтелектуалізації життя у мережі. Жанровий аналіз поєднує підходи різних мовознавчих та супутніх студій, що дозволяє виявити гомогенні та гетерогенні риси жанрів в синхронії та діахронії. У контексті актуальних парадигм, в синкретизмі мовознавчої та соціологічної інтерпретацій генологія виявляє динаміку розвитку й подібності та відмінности між жанрами. Розвиток кожного жанру – це природний, динамічний, дифузійний процес, який відображає різні сфери життя. Питання аналізу жанрів пов’язане з їхньою мінливістю та контекстуальністю. Жанри не є статичними, і не завжди чітко окреслені; вони можуть еволюціонувати з часом і змінюватися відповідно до змін у комунікативних практиках і в технологічних можливостях. Розуміння мережевих жанрів вимагає визнання їхньої динамічної, мінливої природи, що дозволяє адаптацію та інновації. Попри відносну сталість жанрів сучасні генологічні розвідки наголошують на їхній еволюційній природі та зазначають, що зміни в суспільстві, соціальних ситуаціях, контекстах, їхня інтерпретація та реінтерпретація спричиняють модифікацію жанрів та навіть стирання меж між ними. За допомогою сучасних медійних жанрів, що потребють цифрових технологій, інформація генерується в режимі реального часу, персоналізується її надання споживачеві, який таким чином має можливість брати участь у її творенні та впливати на процес колективної медіатворчости. Одним з яскравих прикладів новітнього гібридного жанру став подкаст як спадкоємець блогу. Мета розвідки – критично проаналізувати існуючі класифікації сучасних мережних2 жанрів, та обґрунтувати підхід, що дасть можливість згрупувати досліджувані жанри з опрою на низку ключових параметрів.

УДК 811.111:61:004.738.5](07.07):
821.111 Твори А. Крісті

Простежено шляхи створення нових комунікативних методик викладання фахової мови на базі інтернет-ресурсів, соціальної мережі
зокрема, з використанням творів зарубіжної літератури, а саме романів А. Крісті з фармацевтичною медичною лексикою, їх екранізацій. Англійська мова – це сучасна «лінгва франка», англійська мова як засіб медичного міжнародного спілкування, така ж, як грецька
та латинська в минулому; є важливою передумовою медичної кар’єри, Отже, методики викладання іноземної мови, зокрема у професійній медичній сфері, на сучасному етапі відповідно до розвитку інформаційного глобального поля повинні розвиватися, оновлюватися, удосконалюватися, адаптуватись до вимог нашого часу для задоволення конкретних академічних і професійних потреб.
Сфера методики викладання англійської мови в медичній сфері має відповідати інноваційному характеру науки XXI століття.
Процес розроблення нових методик, їх обговорення на міжнародних конференціях та в Україні, подальше впровадження відбувається на сучасному етапі, зокрема українською й англійською мовою. Предметом дослідження є інноваційний метод упровадження професійної лексики через перегляд автентичних відеосегментів. Питання застосування медичних відеоматеріалів як лексичного аспекту навчання за допомогою повторення висвітлено в цій статті. Під час вибору методів навчання найкращий результат можна отримати в разі поєднання різних методів навчання іноземних мов, адекватних меті та ситуації навчання. Застосування перегляду автентичних
медичних відеоматеріалів забезпечує формування всіх компетенцій студента, відповідає принципам особистісно орієнтованого
навчання, реалізує потенціал міжпредметних зв’язків. Тому серед малодосліджених і актуальних питань сучасної методології в медичній сфері є обмін новітнім досвідом вивчення англійської мови в Україні в галузі медицини й охорони здоров’я. Це стосується також студентів вищих медичних навчальних закладів освіти, які в опануванні іноземної мови мають здобути такий рівень комунікативної компетенції, який дозволив би їм користуватися англійською мовою в галузі професійної діяльності.

УДК: 070:004.738.5

У XXI ст. відзначаємо значущу експансію цифровізації та лінгвістики у різні галузі та науки. Швидка поява подкастингу вийшла далеко за національні кордони. У 2005 році подкаст став «Словом року» за версією Оксфордського англо-американського словника. Власне, як і у США 2001, так і в Україні 2014 та 2022 «блоги і подкасти розквітли в задушливій атмосфері війни». Щоб осягнути мету розвідки визначення основних ознак подкасту як нового сучасного (аудіо та відео) жанру дискурсу медіалінгвістики застосовано такі методи дослідження, як спостереження, порівняння, узагальнення, абстрагування, аналіз, індукція, дедукція, та використано дослідницькі прийоми систематизації, класифікації, перекладу. Результати. Подкаст як жанр медіадискурсу розглядається міждисциплінарно, в царині лінгвістичної прагматики (семіотики, медіалінгвістики та соціолінгвістики). Особливими характер-ними рисами подкасту є форма, зміст і функція. Таким чином, ми з’ясували, що подкаст є носієм цих рис. Подкастерів представляють як незалежні аматори, так і професіонали. Подкастер – продуцент медіатексту. Ця знакодія залежить від таких аспектів: теорій комунікації, моделей і пов’язаних аспектів – кодування, декодування перевтілення та сугестії/ навіювання. Медіадискурс є комунікативною подією, продуктом учасників комунікації, як подкастера, так і аудиторії, через їхнє сприйняття, розуміння, оцінку, несприйняття, пізнання, обмін ідеями, твердженнями та інтерпретацією. Отже, ми тлумачимо метамову. Висновки. Стрижневою знахідкою нашої розвідки є три семіотичні виміри подкасту як жанру медійного дискурсу: 1) кодовий – за формою; 2) інформаційний – за змістом; 3) культурний – за умовною авдиторією. Подкаст – це сукупність знаків, знакодія (семіозис), який характеризується кодовим, інформаційним та культурним вимірами.

УДК: 81'42:316.774

Запропоновано визначення медійного дискурсу шляхом виокремлення його ключових ознак як категорії комунікації, породженої
засобами масової інформації. Для досягнення мети розглянуто медійний дискурс як складний знак та проаналізовано його знакодію
(семіозис); з опорою на соціосеміотичний підхід до аналізу дискурсу виокремлено характерні ознаки цього дискурсу та визначено його як
підтип інституційного дискурсу; подано тлумачення основних одиниць метамови. Визначено, що медійний дискурс породжується
різними агентами (і медійними продуцентами – інституціями та особистостями – і реципієнтами; становить сукупність різних мовленнєвих жанрів, утілених у текстах, що є складними знаками, знакодія яких характеризується кодовим, інформаційним та культурним вимірами; спрямований на інтеракцію. Встановлено, що медійний дискурс – складний знак, знакодія якого відбувавється в інформаційному просторі і який характеризується кодовим, інформаційним та культурними вимірами.