Acute respiratory tract infections (ARTI) place an enormous impact on patients and primary healthcare system due to their extraordinary incidence. In 2019, the world prevalence of ARTI reached 17.2 billion and accounted for 43.8% of all causes of the global disease burden [1]. Respiratory infections are the most common reason for seeking medical attention, with personal recurrence rates ranging from 2 to 6 times per year [2]. Although usually mild and self-limiting, ARTIs significantly affect work productivity and quality of life [3].

Emergence of severe acute respiratory syndrome coronavirus 2 (SARS-CoV-2) causing corona virus disease 2019 (COVID-19) brought a new challenge, being both common and severe, affecting upper and lower airways with considerable constitutional symptoms. As with other respiratory infections, the management of outpatients with mild COVID-19 without risk of progressing to severe disease, remains supportive and include close observation for early recognition of the life-threatening symptoms, reduction the risk of further SARS-CoV-2 transmission, advising on when to seek an in-person evaluation [4]. Absence of the effective specific measures in most COVID-19 cases serves a rationale for exploration of a new complementary approaches, one of which may be the use of probiotics.

Indirect evidence shows that patients with COVID-19 and diarrhea have more severe disease, increased concentration of inflammatory cytokines, markers of tissue damage, suggesting the intestinal cells can serve an additional entry and reservoir for SARS-CoV-2 [5, 6]. As with type II alveolar cells, intestinal and colonic enterocytes express angiotensin I converting enzyme 2 (ACE2), a receptor though which SARS-CoV-2 inoculates the body [7]. Bifidobacteria and lactobacilli adhering to enterocytes can hypothetically interfere with infection process and disease manifestation [8,9,10]. Interestingly that bacteria may potentially downregulate amide and peptide metabolism in the gut including angiotensin-converting enzyme 2 (ACE2) [11, 12]. It may explain the reason that cell cultures exposed to probiotics yielded lesser amount of transmissible gastroenteritis coronaviruses [13]. Additionally, the beneficial effects of probiotics in respiratory infections can be realized via several non-specific mechanisms discussed within the gut-lung axis paradigm [14], including enhancement of innate antiviral immune defense [15]. A recent systematic review of 23 randomized clinical trials involving a total of 6950 participants with ARTI, demonstrated fewer cases, shorter case duration, and reduced antibiotic prescription rates in patients taking probiotics [16].

The objective of this study was to assess the role of short-term ingestion of probiotics in mild symptomatic COVID-19, post-disease symptoms, and humoral immune response to SARS-CoV-2 in outpatients.

Порушення формування кишкової мікробіоти в передчасно народжених немовлят підвищує ймовірність виникнення некротизуючого ентероколіту (НЕК) і пізнього неонатального сепсису (ПНС). Застосування пробіотиків може знижувати відповідний ризик.

Мета - оцінити клінічну ефективність Lactobacillus reuteri DSM 17938 у зниженні частоти НЕК і ПНС, загальної смертності в немовлят із терміном гестації (ТГ) ≤32 тиж, а також вплив цього пробіотика на формування мікробіоти травного каналу.

Матеріали та методи. До відкритого рандомізованого дослідження залучено 100 немовлят із ТГ ≤ 32 тиж, масою тіла при народженні ≤1500 г. У групі пробіотика 50 дітям до досягнення постменструального віку (ПМВ) 36 тиж призначено Lactobacillus reuteri DSM 17938 у дозі 10⁸ КУО/добу з ентеральним харчуванням (ЕХ), а у групі порівняння 50 дітям - стандартне лікування. Основними критеріями ефективності були частота НЕК, ПНС і загальна смертність. Як додаткові критерії ефективності використано вік дітей на момент досягнення повного об’єму ЕХ, кількість епізодів зниженої толерантності до ЕХ, тривалість антибактеріальної терапії, масу тіла у ПМВ 36 тиж і тривалість госпіталізації.

Результати. Застосування Lactobacillus reuteri DSM 17938 у дозі 10⁸ КУО/добу не знижувало ні частоти НЕК і ПНС, ні загальної смертності. Однак це втручання достовірно скорочувало тривалість загальної госпіталізації в немовлят із ТГ ≥28 тиж (56,0 (46,0-71,0) діб проти 65,0 (60,0-87,9) діб; р=0,03), а також асоціювалося зі швидшим досягненням повного об’єму ЕХ (23,0 (16,0-37,0) доби проти 30,0 (18,0-37,0) діб; р=0,26), та зменшенням кількості епізодів зниженої толерантності до ЕХ у немовлят із ТГ < 28 тиж (1,0 (1,0-3,0) доби проти 3,0 (3,0-4,0) діб; р=0,19). Не виявлено впливу пробіотичної терапії на колонізацію травного каналу немовлят лакто- і біфідобактеріями.

Висновки. Ентеральне застосування Lactobacillus reuteriDSM 17938 поліпшує толерантність до ЕХ, скорочує період до досягнення повного об’єму ЕХ і загальну тривалість госпіталізації передчасно народжених немовлят. Вплив цього пробіотика на частоту виникнення ПНС та НЕК, а також постнатальне формування кишкової мікробіоти потребують подальшого вивчення.

Молоко матері є оптимальним продуктом харчування немовлят. Воно характеризується не лише унікальним збалансованим складом нутрієнтів, а і незамінними біологічними властивостями, що особливо важливо для передчасно народжених дітей. Якщо материнського молока немає або його кількість недостатня для задоволення харчових потреб дитини, замість нього рекомендується використовувати донорське молоко. Однак донорське молоко, як правило, отримують від жінок, які народили своїх дітей в термін (доношеними), а тому воно переважно містить недостатньо білка для сприяння належному росту передчасно народжених немовлят. Незалежно від того, використовується донорське або власне молоко матері, його збагачення необхідне для задоволення потреб у харчових речовинах передчасно народжених немовлят, які мають високий ризик затримки постнатального фізичного розвитку під час перебування в лікарні. Існує декілька стратегій і продуктів, які можна використовувати для підтримки бажаних темпів росту передчасно народженої дитини. Стандартне збагачення грудного молока (ГМ), яке наразі найчастіше використовують у відділеннях інтенсивної терапії новонароджених, може не забезпечувати підвищених потреб у білках у значної частини немовлят з дуже малою масою тіла при народженні. Натомість, індивідуалізоване збагачення може оптимізувати споживання поживних речовин. Індивідуалізувати харчове забезпечення можливо за допомогою регульованого або цільового збагачення ГМ. Важливими також є якість і походження комерційних збагачувачів ГМ. Для реалізації індивідуалізованого підходу до збагачення ГМ може бути корисним використання відповідних аналізаторів. Водночас, клінічні переваги окремих підходів до збагачення ГМ, так само, як і використання різних комерційних збагачувачів, здебільшого залишаються невідомими. У цьому огляді представлені результати найважливіших досліджень, які впливають на клінічну практику, а також описані сучасні підходи до збагачення грудного молока (ГМ) з відповідними практичними рекомендаціями.

Mother’s own milk is the optimal food for infants. It is characterized not only by a unique balanced composition of nutrients, but also by essential biological properties, which is especially important for preterm infants. If there is no mother’s milk or it is amount is not enough to meet daily needs, it is recommended to use donor human milk (HM) instead. However, donor HM is commonly obtained from the women who delivered at term and often does not contain enough protein to promote proper growth of preterm infants. Whether donor milk or the mother’s own milk, human milk fortifi cation is essential to meet the nutrient needs for growth and development of these preterm infants, who are at high risk of growth retardation during hospital stay. There are several strategies and commercially available HM fortifi ers that can be used to maintain the desired growth rate. Standard HM fortifi cation, which is currently most commonly used in neonatal intensive care units, may not meet the increased protein needs of a signifi cant proportion of very low birth weight infants. Instead, individualized fortifi cation can optimize nutrient intake. It is possible to individualize the food supply with the help of regu-lated or targeted HM fortifi cation. The quality and origin of commercially available HM fortifi ers are also important. To implement an individualized approach to the fortifi cation of HM, the use of milk analyzers can be useful. However, the clinical benefi ts of individual approaches to breast milk fortifi cation and the use of diff erent commercially available HM fortifi ers remain largely unknown. This review presents the results of the most important studies that infl uence clinical practice and describes current approaches to HM fortifi cation with relevant practical recommendations